Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2012 » Габель Б.Р. РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1455
  • Автор: gabel
  • Дата: 20-11-2012, 22:47
 (голосов: 0)
20-11-2012, 22:47

Габель Б.Р. РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2012

ЛНУ ім. Івана Франка, ЕкфС-52с,20.11.2012

РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Проблема українського ринку фінансових послуг полягає у відсутності в нього фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки. Відповідно вирішення цієї проблеми передбачає створення умов, які б дозволили додатково залучити внутрішні фінансові ресурси, зокрема, заощадження населення та "тіньовий капітал", до інвестиційної діяльності, а також створити привабливі умови для іноземних інвесторів. Отже, основною проблемою є проблема мобілізації ресурсів. Хто може здійснювати мобілізацію фінансових ресурсів, і що цьому перешкоджає? По-перше, це банки. Однак банків в Україні занадто багато, тому фінансові ресурси є досить розпорошеними. Крім того значна частина коштів сьогодні перебуває в безготівковій формі, обслуговуючи "тіньовий" капітал та у формі заощаджень населення поза банками.
По-друге, акумулюванням та інвестуванням фінансового капіталу займаються різноманітні учасники фондового ринку: інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії (довірчі товариства). Вагомими учасниками фондового ринку можуть бути пенсійні фонди. В розвинутих країнах ці заклади останнім часом відіграють все більшу і більшу роль в інвестиційній діяльності, акумулюючи значні кошти та інвестуючи їх в основному в акції приватних компаній. Банки також є потенційними гравцями на ринку цінних паперів, оскільки цінні папери є привабливим джерелом забезпечення ліквідності [4].
Однак усе це є справедливим за умов розвиненого фондового ринку, якого ми в Україні, на жаль, поки що не маємо. Слабкість фондового ринку України виражається в таких основних моментах:
1. Недостатня ліквідність фондового ринку.
2. Переважання державних цінних паперів
3. Недостатня прозорість діяльності емітентів та професійних учасників ринку
4. Нерозвиненість правової бази, неадекватність її сучасним вимогам діяльності на ринку фінансових послуг
5. Низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури
6. Низький рівень корпоративної культури
7. Недостатня обізнаність більшої частини населення з питань фондового ринку [5]
Недостатня ліквідність українського фондового ринку пояснюється малими обсягами фінансових потоків, які обертаються на ньому. Ліквідність фондового ринку визначається тим, наскільки він може забезпечити достатній попит на певні цінні папери. На сьогоднішній день ліквідність фондового ринку досить низька.
Рівень ліквідності значно впливає на розвиток такої сфери діяльності як венчурне інвестування. Питання розвитку венчурного інвестування є досить цікавим для України, адже особливістю венчурного інвестування є те, що воно передбачає надання підприємствам, в які було здійснено інвестиції, додаткових послуг, які в загальному підсумку підвищують вартість компанії.
Одним з пояснень того, що український фондовий ринок працює неефективно є переважання на ньому державних цінних паперів. Однак операції з цими цінними паперами не сприяють притоку капіталу в реальний сектор і є за своїм характером спекулятивними. Крім того, оскільки держава як емітент виступає в даному випадку потужною силою впливу на процеси, що відбуваються на фондовому ринку, тим самим зменшуючи його незалежність та ліберальний характер [7].
Одною з найбільших проблем залишається прозорість фондового ринку. Адже на сьогоднішній день більшість операцій з купівлі - продажу цінних паперів (більше 90%) відбуваються поза біржами.
За таких умов неможливо забезпечити потенційних учасників ринку цінних паперів необхідною інформацією, порушуються умови чесної конкуренції. Фактично, емітенти цінних паперів втрачають можливості підвищення вартості своїх акцій. Адже за умов, коли торгівля буде відбуватися в межах організованого ринку цінних паперів, попит, пред'явлений на ті чи інші цінні папери, може зрости за рахунок більшої кількості учасників, що матиме результатом зростання ціни акцій.
Нерозвиненість законодавчої бази, зокрема з питань захисту прав інвесторів та емітентів,
ускладнює залучення інвестицій. Перешкодою на цьому шляху є також нерозвиненість страхової справи. Адже страхові установи відіграють вагому роль в інвестиційному процесі, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різного виду ризиків.
Актуальним є питання лібералізації ринку страхових послуг, оскільки на сьогодні відповідно до закону України "Про страхування" національний страховий ринок захищається від іноземної конкуренції протекціоністськими нормами. Існування протекціонізму в страхуванні викликано, знову ж таки, слабкістю цього ринку. Іноземні конкуренти мають як більші фінансові можливості, так і сформований за багато років досвід роботи як на вітчизняному страховому ринку, так і на іноземному.
Вихід їх на український страховий ринок означатиме знищення національних страховиків [9].
Фондові біржі розвинутих країн являють собою інформаційних гігантів, які застосовують у своїй роботі найсучасніші технології , що забезпечують їх ефективність функціонування. В Україні ж функціонування фондової інфраструктури відбувається на низькому технологічному рівні.
В Україні ще не сформувалася корпоративна культура, яка б була внутрішнім поштовхом активного виходу підприємств на фондовий ринок. Менеджери підприємств ще не навчилися працювати заради підвищення доходів акціонерів, а не своїх власних.
Аналогічні провали в розумінні сутності фондового ринку існують і серед усього населення, яке довіряє вкладенню коштів в акції інвестиційних компаній ще менше ніж розміщенням своїх заощаджень у банківському секторі.
На нашу думку, ринок фінансових послуг є інфраструктурою, яка вимагає комплексного підходу до вирішення своїх проблем. Необхідно поставити перед собою стратегічне завдання та розробити конкретні заходи по його виконанню.
Особливо це стосується вирішення законодавчих питань. Законодавство з питань
функціонування ринку фінансових послуг повинно мати вигляд узгоджених між собою пакетів документів, які регламентують максимально прості правила поведінки на ринку цінних паперів.
Фондовий ринок на сьогодні ще не має достатніх механізмів саморегулювання, тому необхідною передумовою його розвитку є зміцнювання системи державного регулювання. Для цього необхідно щоб функція контролю за ринком цінних паперів здійснювалася інституцією, незалежною від політичних, урядових, а тим більше – лобістських, тіньових та корумпованих сил.
Основним напрямами розвитку фондового ринку є:
1. Удосконалення базового спеціального законодавства.
2. Забезпечення виконання вимог законодавства усіма учасниками фондового ринку.
Інвестор та інші учасники фондового ринку повинні відчувати як захищеність своїх прав, так і реальність своїх обов’язків. Норми законів не повинні бути мертвими, вони повинні постійно підкріплюватися гарантіями їх виконання на практиці.
3. Створення дієвої системи розкриття інформації емітентами цінних паперів.
4. Упорядкування і підвищення ефективності інфраструктури фондового ринку.
5. Вжиття заходів для залучення емітентів та інвесторів до взаємодії на організованих
фондових ринках
6. Розвиток інститутів колективного інвестування [1]
Розглянемо детальніше, які саме заходи необхідно здійснити для виконання поставлених завдань, та яку участь в їх виконанні відводиться урядовим та неурядовим організаціям.
По-перше, завдання удосконалення законодавства. У першу чергу це є справою законодавчих органів влади. Для активізації роботи законодавчого органу в цій сфері необхідно сприяти участі в розробці нових законів і самих учасників ринку, влаштовуючи відкриті обговорення в засобах масової інформації. Такий підхід буде, по-перше, найбільш демократичним, а, по-друге, забезпечить більш повне
врахування усіх потреб ринку фінансових послуг. Крім того, це справить позитивний вплив на імідж України в світі і, зокрема, її привабливість для іноземних інвесторів, які також зможуть взяти участь в дискусії, висловлюючи свої побажання. Це сприятиме також і обміном досвідом з питань організації діяльності фінансових ринків, зокрема фондового. Паралельно, такий медіа-проект виконуватиме завдання просвітництва населення України, що сприятиме підвищенню його інвестиційної активності.
Сприяння розвитку фондового ринку в законодавчому порядку можна забезпечити також шляхом оптимізації податкового законодавства.
Забезпечення виконання вимог законодавства з питань функціонування ринку цінних паперів здійснюється Комісією з цінних паперів та фондового ринку. Для попередження правопорушень на ринку цінних паперів, забезпечення захисту прав акціонерів Комісією проводиться постійна робота з розробки та прийняття ряду законодавчих та нормативних актів.
Комісія також бере активну участь у створенні дієвої системи розкриття інформації емітентами цінних паперів. Тут завдання полягає у поширенні в середовищі емітентів культури розкриття інформації інвестору. Розкриття інформації не повинно бути лише обов’язковою формальністю.
Емітент повинен усвідомити, що публікування проспекту емісії чи надання регулярної звітності, має практичну користь для залучення інвестора.
Упорядкування і підвищення ефективності інфраструктури фондового ринку також є одним з пріоритетних завдань Комісії. Орієнтиром тут повинно стати створення такої системи інфраструктури ринку, за якою операційні ризики було б зменшено до мінімуму.
У цьому напряму слід здійснити такі заходи як:
- оптимізація структури Національної депозитарної системи та функцій її прямих учасників;
- створення ефективної системи організованих ринків.
Однак для досягнення цієї мети адміністративних заходів недостатньо. Потрібно знайти ті важелі, які б зацікавили емітента та професійного учасника прийти на організаційно-оформлений ринок, запровадити для цього певні стимулюючі заходи.
Зокрема, слід усунути чинники, які заважають, ускладнюють або затягують процедуру укладання та виконання угод на організаторах торгівлі.
Слід також визначити шляхи стимулювання переходу на випуск цінних паперів у
бездокументарній формі.
Важливим завданням є підвищення ролі СРО (саморегулюючих організацій) в регулюванні діяльності відповідних професійних учасників. Більша самостійність цих організацій сприятиме налагодженню відповідної інфраструктури та заохочуватиме професійних учасників до діяльності на професійно організованому ринку. Ці організації можуть перебрати на себе частину повноважень Комісії щодо регулювання ринку цінних паперів. Однак для цього необхідно підвищити рівень ресурсного, матеріально-технічного та кадрового забезпечення цих організацій, що дозволить їм ефективно виконувати делеговані функції.
В першу чергу, це стосується професійної підготовки фахівців для фондового ринку,
встановлення стандартів професійної діяльності та контролю за дотриманням цих стандартів учасниками СРО.
Щодо вирішення проблеми мобілізації заощаджень населення і спрямування їх на задоволення інвестиційних потреб економіки існує декілька шляхів. Залучати кошти населення можна через банківські установи, через створення пенсійних фондів та шляхом розвитку системи спільного інвестування.
Одним з найбільш ефективних способів залучення в економічний обіг грошових нагромаджень населення, на нашу думку, є використання схем колективного інвестування, що дозволить: суттєво знизити витрати інвесторів без шкоди для надійності інвестицій; створити на базі діючих інфраструктурних організацій простий і прозорий механізм функціонування колективних інвестицій, доступний дійсно широким верствам українських інвесторів; істотно знизити ризики приватних інвесторів; вивести на фондовий ринок нові фінансові інструменти і надати потужний імпульс для
прискореного відновлення і розвитку системи приватних заощаджень.
Становлення відносин спільного інвестування в Україні базувалося на проведенні приватизації державного майна з використанням приватизаційних майнових сертифікатів. З загального числа інвестиційних фондів, створених за час функціонування інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні, на частку закритих приходиться близько 96 %. З завершенням обігу приватизаційних паперів питання полягає в трансформації старих інвестиційних фондів в структури відкритого типу. І одним з
основних завдань при цьому є відновлення підірваної довіри населення до інвестиційних фондів і компаній. Для рішення даного завдання необхідні підтримка і, разом з тим, твердий контроль з боку держави, проведення рекламних і просвітницьких заходів, оскільки фізичні особи мало знають про можливості і механізм функціонування ІСІ.
За умов глобальної інтеграції ринків фінансових послуг надзвичайно важливим завданням для кожної країни є забезпечення функціонування конкурентоспроможного ринку фінансових послуг, і, зокрема, фондового ринку. Фінансування інвестицій в реальний сектор через канали ринку цінних паперів і залучення на ці цілі неспекулятивних вітчизняних і іноземних капіталів повинно стати найважливішим джерелом
нового етапу промислового підйому. Замість ринку з величезною перевагою державних цінних паперів повинен з'явитися фондовий ринок економічного зростання.
Подолання антиінвестиційного синдрому, характерного для взаємин потенційних інвесторів і виробничої сфери, передусім залежить від розвитку законодавчої бази фінансового ринку і формування на цій основі ефективних інвестиційних інститутів.
Розвиток ринку фінансових послуг передбачає стратегічної постановки завдань та підтримки їх виконання як з боку урядових, так і неурядових організацій.
Розвиток інфраструктури фінансових ринків вимагає об'єднання зусиль держави та професійних учасників цих ринків з метою забезпечення необхідного ресурсного потенціалу перетворень. Лібералізація функціонування ринків фінансових послуг передбачає створення умов для більшої самостійності та незалежності від держави їх учасників. Особливу увагу необхідно приділити просвітницькій діяльності серед населення України, яка б забезпечила підтримку впроваджуваних заходів населенням, підвищення його інвестиційної активності тощо.


1. Василик О.Д. Теорія фінансів / О.Д Василик. – К.: НІОС, 2001. – 416 с.
2. Гончаренко О.М. Глобальні трансформації і стратегії розвитку / О.М.Гончаренко. – К.: Інститут
світової економіки і міжнародних відносин, 2006. – 416 с.
3. Красавина Л.Н. Международный кредит: формы и условия / Л.Н.Красавина, А.Л.Смирнов. М.:
ЮНИТИ, 2003. – 327с.
4. Лазепка В. Інвестиційні банки / В. Лазепка // Банківська справа. – 2006. – № 6 – С. 47-49.
5. Лукашевич В.М. Глобалистика / В.М. Лукашевич. — Львів : Новий світ-2000, 2004. – 227с.
6. Распутна Л. Комерційні банки у сфері фінансових послуг України / Л. Распутна // Банківська
справа. – 2000 р. – № 5. – С. 43-45.
7. Сорос Дж. Новая глобальная финансовая архитектура / Дж. Сорос // Вопросы экономики. –
2000. – №12. – С.56-84.
8. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій / В.М. Суторміна. – К.: КНЕУ, 2004. – 566 с.
9. Філіпенко А.С. Міжнародні інтеграційні процеси в сучасності / А.С.Філіпенко, В.С.Будкін,
М.А.Дудченко. – К.: Знання України, 2004. – 304 с.
10. Чистілін Д. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграції України / Д.Чистілін //
Економіст. – 2007. – № 1. – С. 80-87.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
Апрель 2020 (6)
Март 2020 (6)
Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
^