УДК 336
© Приступа О.Ю., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с
Грошово-кредитна політика як антикризовий захід
Починаючи з 2008 року українська економіка розвивається під впливом світової фінансової кризи і направлена, в першу чергу, на подолання її наслідків. Незважаючи на наявність теорій про те, що частина компаній є закритими і, відповідно, залежать від певних внутрішніх змін, на нашу думку, в сучасних умовах усі підприємства є відкритими (більшою чи меншою мірою) та функціонують також і під впливом чинників зовнішнього середовища. В зв’язку з кризовими явищами на даному етапі такий вплив здебільшого носить негативний характер. І це, в свою чергу, не дає змоги вітчизняним підприємствам об’єктивно спрогнозувати можливі зміни зовнішнього середовища та створити адекватну їм стратегію свого майбутнього розвитку. Тому, у світлі вищеназваних причин, одним з першочергових завдань національної економіки повинна бути реалізація антикризової політики. Уряди різних країн застосовують різноманітні заходи такої політики, проте усі їх можна узагальнити і звести до таких напрямів, як грошово-кредитна політика, податкова політика, бюджетна політика, механізм залучення інвестицій тощо.
Оскільки фінансова криза чи не найбільшою мірою відбилась на банківських системах, на нашу думку, одним з найпріоритетніших таких заходів повинна стати реалізація ефективної грошово-кредитної політики. Дана проблема піднімається все більшою кількістю науковців, а саме це питання вивчали В. Бурлачков, В. Геєць, М. Головнін, О. Дзюблюк, Т. Кричевська, М. Любський, Д. Плисецький, В. Сенчагов та інші.
Грошово-кредитна політика являє собою визначену су¬купність заходів у сфері грошового обігу та кредиту, що спрямовані на за¬безпечення стабільності національної валюти, стримування інфляційних процесів в економіці країни, регулювання економічного зростання, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу. Основоположною метою грошово-кредитної політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, яке характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції.
З входженням кризових тенденцій в українську економіку Національний банк України почав реалізацію певних антикризових заходів. Першочерговою метою таких заходів стало недопущення через кризу невиконання НБУ свого головного завдання, а саме забезпечення стабільності національної валюти. Задля виконання такої цілі були реалізовані наступні заходи [1, с. 5]:
встановлено обмеження на курс продажу долара США населенню на готівковому ринку;
зобов'язано уповноважені банки після здійснення операцій з купівлі іноземної валюти у Національного банку надавати до 12.00 наступного робочого дня департаменту валютного регулювання інформацію стосовно розподілу фактично купленої у Національного банку іноземної валюти з метою виконання заявок і доручень клієнтів та за операціями самого банку, в тому числі в межах лімітів відкритої валютної позиції банку;
заборонено стягнення уповноваженими банками комісійної винагороди під час здійснення операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти;
підтримка ліквідності банків, у тому числі через постійно діючу лінію рефінансування (надання кредитів «овернайт») залежно від щоденної ситуації, яка складається на грошовому ринку, та прийняття рішення щодо задоволення заявки кожного окремого банку з урахуванням стану його ліквідності, кредитної активності й участі на міжбанківському кредит¬ному ринку;
запроваджено механізм валютних аукціонів.
Об'єктами грошово-кредитної політики є пропозиція грошей, ставка проценту, валютний курс, швидкість обігу грошей. Для розуміння механізму дії грошово-кредитної політики слід простежити тенденції зміни кожного з об’єктів на сучасному етапі. Одним з визначальних показників є грошова маса. Протягом останніх років вона характеризувалась суперечливими змінами, проте, в основному, це були тенденції до зростання, наприклад за 2010 рік зросла до 598 млрд. грн, збільшившись на 111 млрд. грн. (на 15,8%). Облікова ставка Національного банку України, яка є базовою щодо інших процентних ставок, за період кризи змінювалась наступним чином: 12,0% (з 30.04.2008); 11,0% (з 15.06.2009); 10,25% (з 12.08.2009); 9,5% (з 08.06.2010); 8,5% (з 08.07.2010) та 7,75% починаючи з 10.08.2010. Що стосується валютних курсів, можна сказати, що вони стабілізувались, як мінімум з попереднім періодом піку кризи в Україні та світі. Щодо основних валют курс гривні встановлено в таких межах: 793,7300 (за 100 дол США); 1097,3317 (за 100 євро); 2,7601 (за 10 російських рублів) – за даними станом на 02.03.2011 року [2].
На даний час грошово-кредитна політика не є досконалою і часто заплановані в Основних засадах ГКП цілі на практиці не досягаються. Науковці, які піднімають проблему грошово-кредитної політики в якості антикризового заходу, виділяють кожен свої пропозиції щодо її вдосконалення. На нашу думку, одними з найбільш прийнятних, є пропозиції, висловлені В. Корнєєвим, який стверджує, що [3, с. 33]:
підтримання стабільності національної валюти і вітчизняної банківської системи (а не контроль над інфляцією) повинне визначати монетарне регулювання і адміністрування НБУ в сучасних кризових умовах. Узгодженість грошово-кредитної політики з бюджетною можливо забезпечити поряд з іншими за¬ходами також при відмові останньої від популістських соціальних видатків;
грошово-кредитна політика має бути більш гнучкою, а обгрунтоване зниження облікової ставки НБУ з метою стимулювання попиту на гроші вбачається прийнятним для коригування вартості грошей в інтересах учасників ринку. Необхідно посилити контроль за використанням банками ресурсів, одержаних у результаті рефінансування;
додаткові зусилля щодо підвищення довіри до грошово-кредитної політики та поглиблення розуміння особливостей валютно-курсової політики по¬вернуться сторицею. Для цього потрібна особлива увага до роз'яснення сут¬ності цілей, завдань, заходів та інструментів державного (і особливо – монетарного) регулювання. Слід постійно публічно озвучувати наміри і коментувати результативність діяльності державних регуляторів.
Щодо перспектив грошово-кредитної політики в найближчий рік. то її пріоритетом, що випливає з основної функції Національного банку, і надалі буде досягнення та підтримка цінової стабільності в державі, критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін, забезпечення щорічного його зниження та доведення у 2014 році до рівня 5% і подальшого утримання в межах 3 – 5%. Таким цілям відповідатиме посилення ролі процентної політики.
Загалом, можна сказати, що в 2011 році грошово-кредитна політика Національного банку України буде направлена на наступні напрями [4]:
в першу чергу подальше підтримання стабільності національної валюти;
поетапне пом’якшення регуляторних обмежень та поступове підвищення курсової гнучкості гривні;
укріплення довіри до банківської системи шляхом підтримання достатнього рівня її ліквідності, стримування зростання зовнішнього боргу, адекватної пруденційної політики;
сприяння відновленню інвестиційного зростання, яке є неможливим без активної участі банків у кредитуванні капітальних вкладень суб’єктів господарювання, що потребує вжиття заходів в напрямку концентрації банківського капіталу, в тому числі шляхом прийняття відповідних законодавчих рішень.
Підсумовуючи вищезазначене варто зауважити, що ефективна грошово-кредитна політика може стати одним з найголовніших заходів виведення економіки України з фінансової кризи. Проте, щоб ця мета була досягнута, реалізація ГКП повинна відбуватись у симбіозі з іншими урядовими заходами, в першу чергу з фіскальною політикою.
Список використаної літератури:
1. Міщенко В. Шляхи подолання фінансово-економічної кризи в Україні / В. Міщенко // Вісник НБУ. – 2009. – №2. – С. 3-7.
2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua
3. Корнєєв В. Антикризові інструменти фінансової стабілізації / В. Корнєєв // Економіка України. – 2009. – №12. – С. 22-35.
4. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bank.gov.ua/Rada_Nbu/OsnovZasad-2010
© Приступа О.Ю., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с
Грошово-кредитна політика як антикризовий захід
Починаючи з 2008 року українська економіка розвивається під впливом світової фінансової кризи і направлена, в першу чергу, на подолання її наслідків. Незважаючи на наявність теорій про те, що частина компаній є закритими і, відповідно, залежать від певних внутрішніх змін, на нашу думку, в сучасних умовах усі підприємства є відкритими (більшою чи меншою мірою) та функціонують також і під впливом чинників зовнішнього середовища. В зв’язку з кризовими явищами на даному етапі такий вплив здебільшого носить негативний характер. І це, в свою чергу, не дає змоги вітчизняним підприємствам об’єктивно спрогнозувати можливі зміни зовнішнього середовища та створити адекватну їм стратегію свого майбутнього розвитку. Тому, у світлі вищеназваних причин, одним з першочергових завдань національної економіки повинна бути реалізація антикризової політики. Уряди різних країн застосовують різноманітні заходи такої політики, проте усі їх можна узагальнити і звести до таких напрямів, як грошово-кредитна політика, податкова політика, бюджетна політика, механізм залучення інвестицій тощо.
Оскільки фінансова криза чи не найбільшою мірою відбилась на банківських системах, на нашу думку, одним з найпріоритетніших таких заходів повинна стати реалізація ефективної грошово-кредитної політики. Дана проблема піднімається все більшою кількістю науковців, а саме це питання вивчали В. Бурлачков, В. Геєць, М. Головнін, О. Дзюблюк, Т. Кричевська, М. Любський, Д. Плисецький, В. Сенчагов та інші.
Грошово-кредитна політика являє собою визначену су¬купність заходів у сфері грошового обігу та кредиту, що спрямовані на за¬безпечення стабільності національної валюти, стримування інфляційних процесів в економіці країни, регулювання економічного зростання, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу. Основоположною метою грошово-кредитної політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, яке характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції.
З входженням кризових тенденцій в українську економіку Національний банк України почав реалізацію певних антикризових заходів. Першочерговою метою таких заходів стало недопущення через кризу невиконання НБУ свого головного завдання, а саме забезпечення стабільності національної валюти. Задля виконання такої цілі були реалізовані наступні заходи [1, с. 5]:
встановлено обмеження на курс продажу долара США населенню на готівковому ринку;
зобов'язано уповноважені банки після здійснення операцій з купівлі іноземної валюти у Національного банку надавати до 12.00 наступного робочого дня департаменту валютного регулювання інформацію стосовно розподілу фактично купленої у Національного банку іноземної валюти з метою виконання заявок і доручень клієнтів та за операціями самого банку, в тому числі в межах лімітів відкритої валютної позиції банку;
заборонено стягнення уповноваженими банками комісійної винагороди під час здійснення операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти;
підтримка ліквідності банків, у тому числі через постійно діючу лінію рефінансування (надання кредитів «овернайт») залежно від щоденної ситуації, яка складається на грошовому ринку, та прийняття рішення щодо задоволення заявки кожного окремого банку з урахуванням стану його ліквідності, кредитної активності й участі на міжбанківському кредит¬ному ринку;
запроваджено механізм валютних аукціонів.
Об'єктами грошово-кредитної політики є пропозиція грошей, ставка проценту, валютний курс, швидкість обігу грошей. Для розуміння механізму дії грошово-кредитної політики слід простежити тенденції зміни кожного з об’єктів на сучасному етапі. Одним з визначальних показників є грошова маса. Протягом останніх років вона характеризувалась суперечливими змінами, проте, в основному, це були тенденції до зростання, наприклад за 2010 рік зросла до 598 млрд. грн, збільшившись на 111 млрд. грн. (на 15,8%). Облікова ставка Національного банку України, яка є базовою щодо інших процентних ставок, за період кризи змінювалась наступним чином: 12,0% (з 30.04.2008); 11,0% (з 15.06.2009); 10,25% (з 12.08.2009); 9,5% (з 08.06.2010); 8,5% (з 08.07.2010) та 7,75% починаючи з 10.08.2010. Що стосується валютних курсів, можна сказати, що вони стабілізувались, як мінімум з попереднім періодом піку кризи в Україні та світі. Щодо основних валют курс гривні встановлено в таких межах: 793,7300 (за 100 дол США); 1097,3317 (за 100 євро); 2,7601 (за 10 російських рублів) – за даними станом на 02.03.2011 року [2].
На даний час грошово-кредитна політика не є досконалою і часто заплановані в Основних засадах ГКП цілі на практиці не досягаються. Науковці, які піднімають проблему грошово-кредитної політики в якості антикризового заходу, виділяють кожен свої пропозиції щодо її вдосконалення. На нашу думку, одними з найбільш прийнятних, є пропозиції, висловлені В. Корнєєвим, який стверджує, що [3, с. 33]:
підтримання стабільності національної валюти і вітчизняної банківської системи (а не контроль над інфляцією) повинне визначати монетарне регулювання і адміністрування НБУ в сучасних кризових умовах. Узгодженість грошово-кредитної політики з бюджетною можливо забезпечити поряд з іншими за¬ходами також при відмові останньої від популістських соціальних видатків;
грошово-кредитна політика має бути більш гнучкою, а обгрунтоване зниження облікової ставки НБУ з метою стимулювання попиту на гроші вбачається прийнятним для коригування вартості грошей в інтересах учасників ринку. Необхідно посилити контроль за використанням банками ресурсів, одержаних у результаті рефінансування;
додаткові зусилля щодо підвищення довіри до грошово-кредитної політики та поглиблення розуміння особливостей валютно-курсової політики по¬вернуться сторицею. Для цього потрібна особлива увага до роз'яснення сут¬ності цілей, завдань, заходів та інструментів державного (і особливо – монетарного) регулювання. Слід постійно публічно озвучувати наміри і коментувати результативність діяльності державних регуляторів.
Щодо перспектив грошово-кредитної політики в найближчий рік. то її пріоритетом, що випливає з основної функції Національного банку, і надалі буде досягнення та підтримка цінової стабільності в державі, критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін, забезпечення щорічного його зниження та доведення у 2014 році до рівня 5% і подальшого утримання в межах 3 – 5%. Таким цілям відповідатиме посилення ролі процентної політики.
Загалом, можна сказати, що в 2011 році грошово-кредитна політика Національного банку України буде направлена на наступні напрями [4]:
в першу чергу подальше підтримання стабільності національної валюти;
поетапне пом’якшення регуляторних обмежень та поступове підвищення курсової гнучкості гривні;
укріплення довіри до банківської системи шляхом підтримання достатнього рівня її ліквідності, стримування зростання зовнішнього боргу, адекватної пруденційної політики;
сприяння відновленню інвестиційного зростання, яке є неможливим без активної участі банків у кредитуванні капітальних вкладень суб’єктів господарювання, що потребує вжиття заходів в напрямку концентрації банківського капіталу, в тому числі шляхом прийняття відповідних законодавчих рішень.
Підсумовуючи вищезазначене варто зауважити, що ефективна грошово-кредитна політика може стати одним з найголовніших заходів виведення економіки України з фінансової кризи. Проте, щоб ця мета була досягнута, реалізація ГКП повинна відбуватись у симбіозі з іншими урядовими заходами, в першу чергу з фіскальною політикою.
Список використаної літератури:
1. Міщенко В. Шляхи подолання фінансово-економічної кризи в Україні / В. Міщенко // Вісник НБУ. – 2009. – №2. – С. 3-7.
2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua
3. Корнєєв В. Антикризові інструменти фінансової стабілізації / В. Корнєєв // Економіка України. – 2009. – №12. – С. 22-35.
4. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bank.gov.ua/Rada_Nbu/OsnovZasad-2010
