Стратегічні орієнтири » Якість фінансових послуг та інструментів » Деревацька М.Р. Форфейтинг як форма кредитування зовнішньоекономічних операцій
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2835
  • Автор: mariana77795
  • Дата: 11-12-2012, 21:12
 (голосов: 0)
11-12-2012, 21:12

Деревацька М.Р. Форфейтинг як форма кредитування зовнішньоекономічних операцій

Категорія: Якість фінансових послуг та інструментів

Деревацька М.Р., 2012
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-53с

Форфейтинг як форма кредитування зовнішньоекономічних операцій
Форфейтинг — це спосіб фінансування (кредитування) зовнішньоекономічних операцій, який полягає в купівлі в експортера експортних вимог форфейтером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги). Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання відмовитися — форфейтинге — від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик, ін [1, c. 131-134 ].
Основними документами, які застосовуються при форфейтингу, є векселі. Однак об’єктом форфейтингу можуть бути інші види цінних паперів (але вони обов’язково повинні містити абстрактне зобов’язання) або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріоритетне використання векселів пов’язане з простотою їх оформлення, а також із давнім використанням як інструментів фінансування міжнародної торгівлі. Ініціатором форфейтингової операції є, як правило, експортер чи його банк. Це пов’язано з тим, що для дисконтування подаються або переказні векселі, виписані експортером, або прості векселі, одержувачем коштів за якими він є.
Вдаючись до форфейтингу, експортер отримує можливість додатково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгованість. Звернення експортера до форфейтера відбувається, зокрема, в таких випадках:
- власне фінансове становище експортера не дає йому змогу вилучати надовго вилучати власні кошти з обороту;
- імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експортера, недостатньо кредитоспроможний;
- експортеру не вдається отримати першокласну гарантію [3, c. 235-238].
Здійснюючи придбання боргових вимог, форфейтер може зберігати їх у себе, в цьому разі витрачені ним грошові кошти можна вважати інвестиціями. Якщо форфейтер не бажає тримати свої кошти в такій формі, він може продати ці інвестиції іншій особі, котра також стає форфейтером. Внаслідок такого наступного перепродажу боргів виникає вторинний форфейтинговий ринок. Продавцем вимог при форфейтингу може бути підприємство, яке виконало зобов’язання за контрактом і прагне рефінансувати дебіторську заборгованість. Предметом форфейтингу є здебільшого «першокласні» (забезпечені) вимоги, боржниками за якими є імпортери, що знаходяться в країнах з високим кредитним рейтингом. Як забезпечення виконання зазначених вимог можуть використовуватися банківські чи державні гарантії [2, c. 211-221].
На відміну від операції факторингу, вартість якої визначається за методикою контокорентного кредитування, вартість форфейтування включає комісійну винагороду та дисконт. Причому метод дисконтування застосовується не лише щодо вимог, оформлених векселем, а й стосовно інших боргів. Ставка дисконтування залежить від багатьох факторів: кредитоспроможності боржника, наявного кредитного забезпечення, строків погашення боргових зобов’язань, попиту та пропозиції на ринку форфейтингових послуг, середніх ставок на кредитному ринку.
Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:
- взаємозв’язок із зовнішньоторговельними операціями;
- договори форфейтингу укладаються переважно у вільноконвертованих валютах;
- основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі — прості та переказні;
- кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі;
- кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п’яти років, а в деяких випадках — до семи років;
- дисконтування відбувається на основі фіксованої процентної ставки;
- здебільшого форфейтинг пов’язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.
Ринки, що розвиваються, мають величезний потенціал, але в той самий час зберігаються певні складнощі внаслідок нерозвиненості банківської системи, існування незрозумілих і складних законів, так само як незвичайних бізнес-структур та етики. Компанії-експортери, що прориваються на нові ринки, можуть досягти великих продаж, але й стикнутись із великими труднощами [5, c. 81-87].
Форфейтер надає послуги і рекомендації для того, щоб виключити або матеріально контролювати ризики, таким чином дозволяючи компаніям-експортерам бути господарями ситуації в їх бізнесі в той час як вони освоюють нові ринки у постійно мінливому світі. Імпортери у країнах, що розвиваються, готові платити за товар з відстрочкою платежу великі суми; оскільки доступ до середньострокового і довгострокового фінансування в даних країнах обмежений і дорого коштує, імпортер приводить виплати за контрактами у відповідність до одержання доходів від проекту, завчасно фіксуючи відсоток за час користування кредитом.
В Україні цільовим сегментом споживачів факторингових і форфейтингових послуг реально можуть бути тільки середні підприємства. Підприємства з обігом більше 100 млн. дол. США можуть собі дозволити придбати банк і мати дешеву кредитну лінію. Підприємства з обігом менше 10 млн. дол. США будуть не цікаві банку, тому в якості цільового сегменту виділяють фірми з обігом від 10 до 100 млн. дол. на рік.
Схеми експортного фінансування, що пропонуються вітчизняними банками, знаходяться у жорсткій конкуренції з різного роду офшорними схемами. У непрозорі зони ведення бізнесу експортерів виштовхує й порядок оподаткування, за якого аванс, одержаний за експорт з-за кордону, обкладається ПДВ. Нерідко виробники відкривають акредитиви з власних коштів в офшорі, щоб отримати фінансування всередині країни. Такі схеми включають у ланцюг до п’яти-семи посередників. Однак, несправедливо бачити в усіх офшорних компаніях потенційних злодіїв. Серед них є й серйозні трейдери, що працюють на ринку протягом років. У низці випадків офшори можуть виконувати функцію залучення іноземних кредитів з порівняно низькими ставками, суттєвими обсягами, а головне – більш тривалим терміном кредитування [1, c. 140-143].
Вдаючись до форфейтингу, експортер має такі переваги:
- можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера;
- при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього строку кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;
- відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;
- відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення;
- простота документації та оперативність її оформлення;
- робить зайвим експортне страхування [5, c. 92-95].
До недоліків форфейтингу, з погляду експортера, можна віднести:
- його високу вартість;
- вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера;
- необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліста, а також необхідність знати законодавство країни імпортера.
Здійснення форфейтингових операцій дає форфейтеру такі переваги:
- простота та оперативність в оформленні документації;
- вища маржа, ніж при кредитуванні;
- можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.
До недоліків форфейтингу для форфейтера належать:
- відсутність права регресу у разі несплати боргу;
- необхідність знання законодавства країни імпортера;
- необхідність нести ризики до погашення векселів;
- відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста [4, c. 285-289] .
Висновки: Використання форфейтингу має ряд переваг та недоліків, для визначення доцільності форфейтингу слід порівняти його вартість з вартістю альтернативних інструментів фінансування, при цьому здебільшого використовують метод ефективної ставки процента. За грамотної організації фінансової роботи фінансисти завчасно прогнозують можливість розрахунків за допомогою форфейтингу, оцінюють вартість певних послуг і включають відповідні затрати в ціну експортованих товарів.
Список використаної літератури:
1. Форфейтинг Терещенко О.О. Навч. посіб-ник. — К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.
2. Косова Т.Д, Циганов О.Р.”Банківські операції”: Навч. посібник.-Д.:Норд-Прес-ДонДУУ, 2008р.-350c.
3. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. -К.: КНЕУ, 2000. — 384 с.
4. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — 5-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2006. — 311 с. — (Вища освіта ХХІ століття).
5. Крупка М.І. Банківські операції : підручник / М.І. Крупка, Є.М. Андрущак, Н.Г. Пайтра ; за ред. д-ра екон. наук, проф. М.І. Крупки. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — 312 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
^