Стратегічні орієнтири » Якість фінансових послуг та інструментів » Рудик Х.Р. Використання акредитиву у міжнародних розрахунках
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1872
  • Автор: Рудик Х.Р.
  • Дата: 11-12-2012, 23:33
 (голосов: 0)
11-12-2012, 23:33

Рудик Х.Р. Використання акредитиву у міжнародних розрахунках

Категорія: Якість фінансових послуг та інструментів

Використання акредитиву в міжнародних розрахунках[center][/center]

У міжнародній практиці в країнах з ринковою економікою використовуються різні форми розрахунків. Вибір форми розрахунку залежить від різних чинників: платоспроможність покупця, репутація клієнтів угоди, вид та форма товару та інші. У практиці сьогодні використовуються такі форми міжнародних розрахунків : документарне акредитив та інкасо, авансовий платіж, відкритий рахунок.
Метою даного дослідження є визначення поняття акредитив та його використання у міжнародних розрахунках.
Результати дослідження. Форми розрахунків — це регульовані законодавством країни-учасника розрахунків способи виконання через банк грошових зобов’язань підприємств. В Україні міжнародні розрахунки здійснюються в порядку, встановленому законодавством країни, а також правилами, прийнятими в міжнародній банківській практиці [4].
Акредитивні розрахунки мають вигляд доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі юридичній чи фізичній особі в межах визначеної суми на умовах, що викладені в акредитиві. Іншими словами, акредитивна форма розрахунків — це форма безготівкових розрахунків між підприємствами і організаціями за товарно-матеріальні цінності та послуги за допомогою акредитивів [3].
Основною особливістю акредитивної форми розрахунків є те, що її здійснення підпорядковане Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів та інкасо (ICC´s Uniform Customs and Practice for Documentary Credits, UCP 500), які розробляються Міжнародною торговою палатою, що вимагає виконання всіх умов акредитиву як від експортера та імпортера, так і від банку, а саме:
- імпортер повинен у вказаний термін надати банку необхідний пакет документі в, які відповідають всім умовам акредитиву. В цей пакет, як правило, включаються такі документи: рахунок-фактура, коносамент (при водних перевезеннях), дублікат залізничної накладної. Страховий сертифікат також може входити до складу цього пакету в залежності від базових умов поставки (наприклад, при СІФ та СІП ).
- експортер повинен після відкриття акредитиву ретельно перевірити його умови.
Таким чином, акредитив являє собою абстрактне боргове зобов’язання, що здійснюється окремо від товарної операції. Тому претензії імпортера до експортера (наприклад, щодо дефекту товару) можуть висуватися тільки поза банком [5].
Акредитиви розрізняють:
-грошовий акредитив;
-товарний (документарний) акредитив.
Грошовим акредитивом називають іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами. При міжнародних розрахунках грошові акредитиви сплачуються або в зазначеній у них валюті, або у валюті країни, де акредитиви пред’являються за курсом на день платежу.
Документарний акредитив – це документ, в якому імпортер дає доручення банку, який його обслуговує, здійснити оплату документів третій особі. У документарному акредитиві звичайно вказуються:
-назва та адреса експортера;
-сума акредитиву;
-термін його дії;
-рід товарів, які потрібно оплатити;
-документи, які повинні бути пред’явлені експортером для отримання платежу (транспортні документи, страхові поліси, сертифікати якості товарів тощо). В зовнішньоторговельних операціях використовуються в основному документарні акредитиви [3].
Акредитив надає значно більші можливості захисту інтересів експортера, ніж інкасо. Вже на момент висунення пропозиції чи укладання угоди про купівлю-продаж продавець повинен чітко уявляти, які ризики і вимоги йому потрібно враховувати щодо:
• надійності та кредитоспроможності покупця;
• політичних, економічних та юридичних умов у країні покупця;
• власної ліквідності.
Для безперешкодного здійснення акредитивної операції продавець, крім усього іншого, повинен мати точне уявлення щодо обраного виду акредитива, а також щодо його конструкції, терміну дії, шляху та засобів транспортування, страхового захисту, базису цін.
Типи та види акредитивів. Залежно від цілей, ступеня гарантова-ності оплати сум, що мають бути сплаченими, та способу використання акредитиви поділяють на: покриті та непокриті, відкличні та безвідкличні, документарні та грошові [6].
Процес узгодження умов надання акредитива і термінів його виконання має три фази. На першій фазі розглядається пропозиція щодо умов поставки товару. Експортер надає потенційному покупцеві свою пропозицію і під час переговорів з покупцем обговорює умови акредитива.
Друга фаза пов’язана з підписанням умов поставки товару та його оплати. Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповідно підписавши договір з купівлі-продажу (контракт). Водночас він дає своєму банкові доручення на відкриття акредитива.
Третя фаза є завершальною — товар поставляється і виконуються умови акредитива. Експортер відвантажує замовлений товар і надає банку документи на оплату.
У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь такі сторони: акредитиводавець (той, хто віддає наказ на відкриття акредитива) – покупець-імпортер; акредитивний банк – банк-емітент (банк покупця-імпортера); авізуючий банк – банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати його текст; бенефіціар за акредитивом – продавець-експортер [2, c. 50].
Схема акредитивної форми розрахунків має такий вигляд:
1) Контрагенти (експортер та імпортер) домовляються про здійснення платежу за допомогою акредитиву.
2) Імпортер дає доручення банку-емітенту відкрити акредитив на користь бенефіціара на визначених умовах.
3) Банк-емітент, який відкрив акредитив, надсилає акредитивний лист одному із своїх банків-кореспондентів у країні експортера, призначає його авізуючим банком з дорученням передати акредитив бенефіціару.
4) Після одержання, відкритого на його користь, акредитива (як забезпечення платежу за товар) бенефіціар відвантажує товар і подає документи до авізуючого банку, який надсилає їх для оплати банку-емітенту.
5) Після перевірки правильності оформлення документів банк-емітент здійснює їх оплату. Тобто, якщо документ відповідає умовам акредитива, банк переводить гроші згідно з інструкціями авізуючого банку і видає документи імпортеру, який одержує товар.
6) Виручка, яка надійшла, зараховується на рахунок бенефіціара [3].
Варто звернути увагу на те, що не приймаються до оплати за акредитивом документи, які мають розбіжності з умовами акредитива або зміст яких суперечить один одному.
При цьому у разі коли виконуючий банк необґрунтовано відмовляє у виплаті коштів за акредитивом або за рахунок заброньованих коштів оплатив документи з розбіжностями без повідомлення банку-емітента та отримання відповідних повноважень, то виконуючий банк несе відповідальність перед банком-емітентом.
Відповідно до норм ст. 1098 ЦКУ акредитив закривається у разі:
• спливу строку дії акредитива;
• відмови одержувача грошових коштів від використання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива;
• повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачено умовами аккредитива [1].
Використання акредитива дає гарантії, що з одного боку, товар або послуги будуть повністю й вчасно оплачені, а з іншого боку – що списання засобів з розрахунку відбудеться тільки після виконання умов, певних контрактом.
Але у той же час акредитивна форма розрахунків має багато проблем.
По-перше, при використанні акредитива виникає ряд труднощів організаційного плану.
По-друге, під час використання цієї форми розрахунків суб'єкти підприємницької діяльності повинні враховувати деякі нюанси законодавчого характеру.
По-третє, необхідно помітити, що використання акредитива – досить дорого обходиться в порівнянні з іншими формами розрахунків. Підприємці повинні відшкодувати банкам поштово-телеграфні витрати, оплату послуг системи SWIFT, а крім того – заплатити комісійні.
Таким чином, безготівкова форма розрахунків як акредитив, хоча і має серйозні недоліки, але залишається однією з використовуваних форм розрахунків в Україні.
Висновки: Акредитивна форма розрахунків використовується недостатньо широко, але стабільно. Акредитив як і будь-яка інша форма розрахунків має ряд переваг так і ряд недоліків. Великим плюсом акредитива є гарантування платежу.
Список опрацьованих джерел:
1. Акредитив як форма розрахунків: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cursor-audit.com/page/akreditiv-yak-forma-rozraxunkiv
2. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-ов «Знання», КОО, 2001. – 305 с.
3. Бібліотека економіста: Міжнародний ринок грошей і капіталів: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.if.ua/book/13/1177.html.
4. Дрозда Г. М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/MenedgmentZED/10-15/6152.htm.
5. Міжнародна економіка: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.biglib.com/book/4_Mijnarodna_ekonomika/470_72_Formi_mijnarodnih_rozrahynkiv_ta_ih_porivnyalna_harakteristika.
6. Юлдашев О. Х. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/712/44/.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
^