Стратегічні орієнтири » Фінансова безпека 2012 » Чаварга Н. І. ГРІНМЕЙЛІНГ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ПОГЛИНАННЯ КОМПАНІЙ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 1229
  • Автор: natalka_poltavka
  • Дата: 18-12-2012, 20:36
 (голосов: 1)
18-12-2012, 20:36

Чаварга Н. І. ГРІНМЕЙЛІНГ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ПОГЛИНАННЯ КОМПАНІЙ

Категорія: Фінансова безпека 2012

УДК 336
© Чаварга Н. І., 2012
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-45с

ГРІНМЕЙЛІНГ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД ПОГЛИНАННЯ КОМПАНІЙ

Протягом останніх декількох років в українську практику корпоративних конфліктів увійшов новий термін «greenmail». Попри те, що сам термін використовується дедалі частіше і частіше, зокрема, у зв’язку з розвитком інтересу до удосконалення системи корпоративного управління у великих українських компаніях, серйозних досліджень юридичної природи, схем та методів грінмейла або, як його часто називають російські та українські вчені-юристи, «корпоративного шантажу», дотепер зроблено не було.
Термін «грінмейлер» у класичному розумінні характеризує ситуацію, в якій певний пакет акцій акціонерного товариства перебуває у володінні «недружньо» налаштованої по відношенню до цього акціонерного товариства компанії. Але особливість такої ситуації вимагає від уже зазначеного товариства викупати акції зі значною премією, щоб запобігти застосуванню до неї процедури поглинання. [1]
У словнику наведено ще декілька варіантів визначення поняття «грінмейлінг», які дають змогу говорити про те, що у кінцевому результаті зміст, який вкладає у це поняття західна юридична практика, також максимально близький до поняття, наведеного вище.
Цікавим видається варіант опису процесу грінмейлінгу, даний А. К. Мандел у статті «Корпоративний шантаж. Нова ера»: так звана «атакуюча структура» придбає на відкритому ринку невеликий пакет акцій успішної компанії, після чого новоспечені акціонери починають публічно критикувати менеджмент компанії. Окрім критики, зазвичай звучать і погрози, наприклад, обіцянки консолідувати більші пакети акцій, змінити керівництво або заблокувати стратегічні кроки компанії. Кінцевою метою шантажиста є або отримання відступних за відмову від претензій, або продаж свого пакета акцій за завищеною ціною.
Можна виокремити декілька різних форм грінмейла, що використовується по відношенню до акціонерних товариств та холдингових компаній. Тут присутні, як елементи інформаційної боротьби, так і організаційно-корпоративні заходи, а також натяк на можливий перехват управління акціонерним товариством. Як правило, присутній і намір здійснити блокування окремих угод та дій акціонерного товариства, які мають для нього принципове значення. [3]
Винахідником грінмейла у його сучасному вигляді прийнято вважати Кеннета Дарта. Найбільш скандальна історія, пов’язана з його ім’ям, сталася у 1992 році, коли він викупив близько 4 % зовнішнього боргу Бразилії. Два роки потому, коли ця країна домовилася зі всіма 700 кредиторами про реструктуризацію свого боргу, лише Дарт не погодився із запропонованим планом і вимагав для себе особливих умов. Вести з ним переговори було неможливо, Дарт заламував за свою згоду таку астрономічну суму, що уряд Бразилії реструктурував свої борги без участі Дарта. То й подав до суду і в результаті отримав більше 800 млн. доларів. А потім ще й зірвав передплату державних облігацій цієї держави, випустивши за безцінь власні облігації, пов’язані з зовнішнім боргом Бразилії. Як бачимо, корпоративний шантажист майже необмежений у своїх можливостях.
Якщо спробувати більш системно проаналізувати явища корпоративного шантажу, то можна вказати на такі його характеристики:
• це форма втручання третіх осіб у діяльність комерційної організації;
• така форма втручання ґрунтується на факті володіння грінмейлерами певної кількості акцій або можливості прямо чи опосередковано розпоряджатися наданою їм певною кількістю акцій за допомогою права голосу;
• втручання спрямоване на створення для товариства та/або його акціонерів певних негативних наслідків в їх фінансово-майновій сфері та отримання таких вигод і привілеїв, які не можуть бути законно отримані за наявних умов господарського обігу;
• дії корпоративних шантажистів мають формально законний характер, тобто є певною послідовністю дій формально законного характеру, які за своєю суттю є нічим іншим, як системним та заздалегідь спланованим зловживанням певною особою або групою осіб правами акціонерів.
Ґрунтуючись на теоретичних положення, з урахуванням окремих особливостей акціонерного права, можна виділити такі кваліфікуючі ознаки, наявність яких свідчить про корпоративний шантаж саме як про зловживання правом:
1) засобом зловживання є суб’єктивні права, що належать окремим особам.
2) певного роду межею, за якою безпосередньо знаходяться дії, які слід розглядати як акти зловживання правом, є небезпечність таких дій для певних відносин.
3) зловживання акціонером своїм правом означає, що він обов’язково порушує ті межі свого суб’єктивного права, які встановлені вказівкою реалізовувати право не тільки у власних цілях, а й, зокрема, з метою дотримання та забезпечення належної реалізації прав інших осіб.
4) дії корпоративних шантажистів далеко не завжди спричиняють настання прямої матеріальної шкоди для акціонерного товариства.
Як правило, реальні можливості корпоративних шантажистів та засоби їх діяльності безпосередньо залежать від двох основних взаємозалежних факторів:
 розміру частки того чи іншого шантажиста або групи шантажистів в уставному капіталі акціонерного товариства, що, в результаті, значною мірою передбачає той розмір прибутку, який вони сподіваються отримати;
 тих коштів, які шантажисти готові витратити з метою примусити менеджерів або акціонерів товариства виконувати їхні вимоги. [2]
Реальний розмір прибутку, отриманий корпоративними шантажистами, визнача-ється співвідношенням вищезазначених факторів - абсолютно законних можливостей впливати на справи товариства за допомогою права голосу щодо належних акцій, а також можливості здійснення «глибинного» впливу на незговірливих менеджерів та акціонерів. Важко уявити собі будь-які дії корпоративних шантажистів, в яких би не збігалися ці два фактори.
Говорити ж про цілу систему дій грінмейлерів неможливо без відповідного бю-джету, який тим більший, чим більше акціонерне товариство є об’єктом шантажу і чим меншим є пакет акцій, що належать грінмейлерам. З позиції найбільш показного першого фактора, дії шантажистів можливо умовно поділити на такі види:
1. Корпоративний шантаж, який здійснюється акціонерами, які володіють абсо-лютно незначними пакетами акцій. Ці акції не надають власникам тих прав, що передбачені для власників 10 % акцій, котрі дають право голосу.
Цілями діяльності таких акціонерів можуть бути:
• надання або повернення їм товариством будь-яких пільг та преференцій у сфері основної діяльності товариства або у якихось інших сферах та галузях його діяльності.
• отримання будь-якої інформації про діяльність товариства, яка може бути використана для придбання певних конкурентних привілеїв проти самого товариства або інших осіб;
• здійснення впливу на керівництво товариства в політико-економічних цілях, які не відносяться безпосередньо до діяльності товариства.
2. Корпоративний шантаж, що здійснюється так званими міноритарними акціонерами товариства, які володіють значними пакетами акцій товариства (до 25 % + 1 акція).
3. Найбільш небезпечним видом корпоративного шантажу є діяльність акціонерів, котрі володіють такою кількістю акцій товариства, яка дає їм змогу або реально здійснювати участь в управлінні товариством або, за певних вдалих для них обставин, здійснити так званий перехват управління товариством. [4]
Насамкінець можна сказати про те, що аналітики вважають, що грінмейл – ознака зрілого ринку, і в Україні він тільки починає з’являтися. Але дозволимо собі з цим не погодитися, оскільки аналіз сучасної судової практики дає можливість дійти висновку, що нам не слід чекати, поки грінмейлінг з’явиться в Україні.
Це вже не майбутнє, це сучасність.

Список використаних джерел:
1.Загородній А.Г. Акції. Акціонерні товариства: Термінол. слов. / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. — К.: Кондор, 2007. — 84 с. — Бібліогр.: 83-84 с.
2. Маслова М.Є. Грінмейлінг як особливий вид поглинання компаній / М.Є. Маслова // Наук. зап. НаУКМА. Сер. Юрид. науки. — 2007. — Т. 64. — С. 20-24.
3. Кирдякин А. А. Корпоративный шантаж и методы борьбы с ним.– М.: Совре-менное право.– 2008.– № 5.
4. Коммерсант «Деньги».– 2010, 17 января, №25 (471) – C. 11.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^