УДК 336.71
© Гедз І.М., 2013
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-53с
ВИКОРИСТАННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ФІНАНСУВАННІ ПРОЕКТІВ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ
Низька інвестиційна привабливість, нерозвиненість фінансового ринку, відсутність захисту законних прав інвесторів – усе це довготривалі проблеми вітчизняної економіки. Але вирішувати одну проблему, ігноруючи інші, практично неможливо, бо всі вони дуже тісно пов’язані. Тому потрібно спровокувати ефективний рушій, який сколихне економіку і змусить її працювати на повну потужність. Таким рушієм може стати саме інтеграція таких процесів як діяльність банків, проектне фінансування та торгівля цінними паперами.
Метою даного дослідження є обґрунтувати можливість використання цінних паперів комерційними банками при здійсненні проектного фінансування, а також можливість застосування таких схем в Україні.
В економічній літературі зустрічаються праці з дослідження ролі цінних паперів у проектному фінансуванні. Це праці таких науковців як Батуева А., Вербицька Ю.В., Ляхова О. О., Майорова Т. В., Пересада А. А., Рогач О. І., Хорош В. C. та ін. Проте усвідомлюючи взаємопов’язаність цих трьох сторін все ж є необхідність дослідити роль цінних паперів у фінансуванні проектів банками.
За допомогою проектного фінансування можна реалізувати безліч проектів і при цьому використовувати найрізноманітніші фінансові інструменти. Таке фінансування може здійснюватись за допомогою акціонерного капіталу, позикових коштів підприємств, банків чи інших установ, лізингу чи інших фінансових механізмів.
При використанні різних інструментів фінансування участь в тій чи більшій мірі приймає банк. Якщо певний проект повністю фінансує банк, а в якості погашення кредиту виступають доходи, утворені грошовими потоками проекту, то в такому випадку має місце банківське проектне фінансування або ж, як його ще називають, інвестиційне кредитування. Загалом, банки можуть кредитувати підприємства під заставу різник активів як фінансових, так і нефінансових, а також за поручительствами та гарантіями.
В процесі залучення капіталу підприємствами для кредитування банками проектів можуть використовуватися найрізноманітніші фінансові інструменти, серед яких можна виділити [1, c. 352]:
- основні – це фінансові інструменти, що прямо використовуються для залучення коштів, до них відносять кредитні угоди, акції, облігації, векселі та ін;
- допоміжні – це фінансові інструменти, які не беруть безпосередньої участі у фінансуванні проекту, але можуть використовуватись в різних схемах для вивільнення коштів. Це можуть бути інструменти, що використовують як заставу для укладення кредитної угоди чи інструменти, які певний час приносять дохід, а отже стають реінвестиціями або ж інструменти, які можна в будь-який зручний момент продати чи купити та отримати необхідні інвестиційні кошти.
Таким чином, бачимо, що профінансувати проект комерційний банк може не лише за допомого кредитних послуг у чистому вигляді. Він може використовувати й інші привабливі способи залучення фінансових ресурсів, наприклад, емісія різних цінних паперів Акції можуть стати рушійним механізмом фінансування, адже, основна частина підприємств, що функціонує на міжнародному ринку є корпораціями, а це означає, що кошти залучені таким способом не підлягають поверненню на відміну від позик. Тому транснаціональні банки займаються операціями пов’язаними з емісійною діяльністю підприємств, чим сприяють розширенню світового фондового ринку, причому не тільки первинного, а й вторинного.
Спрощену систему проектного фінансування з використанням цінних паперів можна описати за прикладом США. За таких умов розробляється детальний бізнес-план, де головна увага приділяється прибутковості, часу повернення, гарантії повернення інвестицій та докладному опису усіх механізмів і джерел фінансування.
На базі розробленого бізнес-проекту випускають спеціальний документ – Проспектус. Якщо для проекту створюється абсолютно нова компанія без кредитної історії, то в Проспектусі описується місія, ідеологія та специфіка даної фірми, а також подається детальна інформація про структуру компанії та її кадровий потенціал. Якщо проект реалізовується уже існуючою компанією, а цінні папери, що випускаються слугують додатковим випуском гарантій під цей проект, то в такому випадку у Проспектусі подається детальний опис самого проекту.
Найважливішими цифрами Проспектуса виступає ціна проекту, а також кількість та якість цінних паперів, що мають бути випущені в обіг, і саме ця сума визначає їхню номінальну вартість. Крім того, емісія може включати одночасно як прості, так і привілейовані акції, або ж ті чи інші облігації.
Тоді цей документ направляється в інвестиційні банки, які є дуже поширеними у США. Їх основна діяльність включає в себе оцінку та викуп всього чи частини тиражу цінних паперів певного проекту на користь емітента та їх подальше розміщення на вторинному ринку цінних паперів. Тому компанія, яка випустила Проспектус, одразу ж отримує інвестиційні кошти, що не підлягають поверненню, а будуть приносити прибуток у формі дивідендів, а суб’єкт, який придбав акції стає співвласником проекту чи компанії (або ж якщо від купує облігації, то отримує фіксований дохід).
Самі ж інвестиційні банки продовжують оперувати даними зобов’язаннями і розпочинають масштабну роботу з рекламування проекту та випуску куплених акцій на вторинному фондовому ринку чи випуску їх на позабіржовому ринку з фіксованою надбавкою або ж котирування їх через брокерські та дилерські компанії, що акредитовані на біржах. Уся ця процедура з вільного продажу цінних паперів на аукціонній основі називається первинною емісією або ІРО, в США вона є незрівнянно дешевшою і менше навантаженою зобов’язаннями. Далі акції продаються на ринку пакетами і їхня вартість може коливатися від тисячі до мільйона доларів.
Сьогодні інвестиційні банки є сполучного ланкою між промисловою корпорацією, яка намагається мобілізувати за допомогою емісії цінних паперів капітальні ресурси для реалізації тих чи інших проектів, та інвесторами – як інституціональними, так і індивідуальними [4].
Таким чином, авторитетний банк з високою репутацією, кваліфікованими спеціалістами отримує велику кількість заявок на кредитування інвестиційних проектів. Часто, після того як банк ініціатор надає позику підприємству чи проектній компанії, він передає свої вимоги по заборгованості іншому кредитору чи колу кредиторів, тим самим знімаючи зі свого балансу дебіторську заборгованість. За те, що банк-ініціатор оцінює інвестиційний проект, розробляє кредитний договір та надає позику він отримує комісійну винагороду.
Проте досить широкого поширення передачі банками своїх вимог набув спосіб сек’юритизації, який передбачає використання цінних паперів. При такому сценарії банк-ініціатор продає свою дебіторську заборгованість трастовим компаніям, що випускають під них цінні папери. А за допомогою інвестиційних банків такі цінні папери розміщують на ринку. Кошти, які надходять для погашення даної заборгованості, зараховують у фонд викупу цінних паперів. Коли настає термін, інвестори пред’являють свої цінні папери для викупу. Часто трапляється так, що банк-ініціатор продовжує обслуговувати кредитну угоду, і при цьому продовжує здійснювати інкасацію платежів, які надходять від позичальника.
Схематично сек’юризацію можна зобразити на прикладі проведеної секюритизації портфеля цінних паперів Приватбаку, де було залучено багато іноземних учасників для розподілу фінансових потоків та мінімізації ризиків (рис.1).
Рис.1 Схема сек’юризації портфеля іпотечних кредитів Приватбанку [4]
Головна роль у проектному фінансуванні належить банку-ініціатору (банку-організатору), яким виступає або великі банки або міжнародні фінансові інститути. Для прикладу, Citibank профінансував два великих інвестиційних проекти: створення мережі кабельного телебачення в північній частині Великобританії (вартість проекту $1 млрд.); будівництво електростанції у Нідерландах ($1,3 млрд.). Другий із вищенаведених проектів передбачає передачу об’єкта (електростанції) національній енергетичній компанії EPZ на умовах фінансового лізингу на строк 22 роки [5].
Крім того банки також надають консультаційні послуги з питань організації проектного фінансування. Лідерами на світовому ринку у цій сфері є як інвестиційні, торгові, так і комерційні банки, а також фінансові комісії, такі як Merril Lynch, Bank of America, Barclays, DBS, Citibank, JP Morgan, CS First Boston, Solomon Brothers та ін. Варто відзначити, що деякі з провідних банків-консультантів проектного фінансування одночасно є і відомими банками-ініціаторами проектного фінансування [5].
На початках фінансування інвестиційних проектів здійснювали найбільші американські і канадські банки. В даний час ця сфера діяльності освоєна банками всіх розвинутих країн, при цьому лідерські позиції належать банкам Великобританії, Німеччини, Нідерландів, Франції та Японії. Активно беруть участь у фінансуванні інвестиційних проектів міжнародні фінансові інститути, зокрема МБРР та ЄБРР.
Щодо України, то проектним фінансуванням тут займаються лише великі системні банки, які в своїй структурі вже мають створені спеціальні відділи, які цим займаються. Адже така форма запозичення містить в собі значно більші ризики і вимагає проведення більше специфічних технологій. Проте пайова участь український банків в інвестиційних процесах зустрічається вкрай рідко, оскільки самі ж власники проекту не бажають розділяти власні прибутки з кредиторами. Однак банки все одно відіграють неабияку роль у акумулюванні інвестиційних ресурсів та виступають фінансовими гарантами реалізації інвестиційних проектів.
Позитивними рисами при цьому виступають [6]:
1. Зменшення витрат як емітентів, так і інвесторів, яке спричинене конкуренцією, що посилюється при виході банку на фондовий ринок.
2. Підвищення стабільності банків, а також надійності вкладення коштів, що зумовлене диверсифікацією портфеля цінних паперів банку.
3. Ефективна взаємодія промислового та банківського капіталу, що спричиняє посилення конкуренції як в банківському, так і в виробничому секторах саме через покращення інформаційного потоку між ними.
Негативними рисами в даному випадку виступатимуть [6]:
1. Підвищений ризик для комерційних банків при здійсненні операцій з цінними паперами на відміну від кредитних операцій.
2. Достатньо висока ймовірність понесення банком збитків від невдалого розміщення цінних паперів чи зміни ринкової вартості акцій.
3. Зменшення самосвідомості банкірів через наявність механізмів страхування депозитів.
4. Ймовірність виникнення конфлікту між підрозділами банку при поєднання банківського та промислового капіталу
Таким чином, банки відіграють дуже важливу роль у проектному фінансуванні, адже за рахунок ефективної мобілізації ресурсів у реальний сектор економіки з різних джерел фінансування впроваджується механізм взаємодії підприємств з інвесторами. Профінансувати окремий проект за допомогою паїв, акцій чи облігацій можна через участь у заснуванні проектної компанії через внесення паю в її капітал (закрите розміщення акцій); придбання акцій та облігацій на фондовому ринку (відкрите розміщення акцій) [1, c.353].
Також банк може стати учасником проектного фінансування і через комерційне кредитування підприємства за умови, що такі відносини оформлено у вигляді відстрочки платежу векселем. Такі кредити є тісно пов’язаними з банківськими, бо операції банку з обліку векселів, а також надання термінових позик під вексельне забезпечення називають банківськими вексельними кредитами. Такі позики надають на основі заяви векселедавця до банку, в якому у нього відкритий основний поточний рахунок [1, c.454].
Достатньо новою формою проектного фінансування підприємств комерційними банками є андерайтинг. Ця схема передбачає надання коштів компаніям, які збираються реалізувати широкомасштабний проект, через повний чи частковий викуп випуску промислових облігацій, що емітуються цими ж компаніями. У світовій практиці такими послугами займаються переважно інвестицій банки.
Послуги андерайтингу надаються переважно тим підприємствам, які мають позитивну кредитну історію та не мають жодних зобов’язань перед банком стосовно попередніх позик, а також лише для єдиного виду цінних паперів. Ними зазвичай виступають іменні промислові облігації з плаваючою ставкою, в яких номінал залежить від курсу певного монетарного металу на ринку (наприклад, золота). Дані облігації забезпечені договором застави майна позичальника, яке не виступає об’єктом застави у інших банках, а умова їх випуску передбачає можливість конвертації цих облігацій у прості акції підприємства. У світовій практиці ці облігації вважаються найбільш привабливими для інвестора, оскільки захищають його права в умовах інфляційних процесів в економіці [1, c.354].
Оскільки в Україні ринок цінних паперів, зокрема, корпоративних облігацій, розвинений слабо, то відповідно банки самі зацікавлені у використанні андерайтингу , для того щоб диверсифікувати свій портфель цінних паперів та наповнити його облігаціями таких підприємств. При цьому банк розробляє проект угоди про андерайтинг, де чітко прописуються усі умови випуску облігацій, спеціальні зобов’язання компанії перед банком та можливість контролю компанії за дотриманням умов емісії.
Також можливе фінансування інфраструктурного проекту шляхом випуску облігацій поряд з кредитом і державним субсидуванням в сформованій світовій практиці. Такі облігації діляться на проектні облігації (project bonds), облігації, забезпечені надходженнями (revenue bonds), і облігації із загальним зобов'язанням (general obligations bonds). Цей поділ залежить від того, хто є емітентом цінних паперів (приватна компанія або державна установа), а також від забезпечення по облігаціях, що випливають з їх особливостей. Такі види облігацій в економічній літературі часто об'єднують під загальною назвою «інфраструктурні облігації» (infrastructure bonds).
Проектні облігації – це цінні папери, що випускаються приватною проектною компанією, яка є власником об'єкта інфраструктури (який будується або вже побудований), а виплати за ними здійснюються за рахунок грошових потоків, що надходять від експлуатації об'єкта інфраструктури. Емісійні документи проектних облігацій містять ковенанти, які дозволяють власникам облігацій (і їх представникам) моніторити обставини, які суттєво впливають на грошовий потік інфраструктурного проекту, що фінансується [7].
Можливість моніторити та контролювати діяльність проектної компанії забезпечується за рахунок надання власникам облігацій (чи їх представникам) від самої компанії та операторів будь-якої інформації щодо експлуатації об'єкта інфраструктури. А для контролю обрання одноосібного виконавчого органу проектної компанії представник власників облігацій може бути обраний членом ради директорів проектної компанії.
Щодо українського законодавства, то таке поняття як інфраструктурні облігації в ньому не прописується, проте згідно проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо розвитку ринку облігацій» воно фігурує в наступному тлумаченні: як корпоративні облігації, що розміщуються підприємством з метою залучення грошових коштів, призначених для фінансування створення та/або відновлення (реконструкції, модернізації) інфраструктури, що здійснюється відповідно до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства [8].
На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що цінні папери є дуже важливим та актуальним інструментом фінансування проектів. Завдяки їх різноманітності та специфічним особливостям будь яка сторона проектного фінансування може задовольнити свої потреби та застрахувати власні ризики. Таким чином утворюються додаткові кошти для фінансування проекту, банки отримують можливість диверсифікувати власні портфелі цінних паперів, а також розширюється інфраструктура фінансового ринку.
Список використаних джерел:
1. Пересада А. А. Проектне фінансування: підручник / А.А.Пересада, Т.В.Майорова, О.О.Ляхова. – К.: КНЕУ, 2005. – 736 с.
2. Рогач О.І. Міжнародні фінанси: підручник / О.І.Рогач. – К.: Либідь, 2003. – 784 с.
3. Проектне фінансування : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://services.svdevelopment.com/ua-lawyer-sfs-pf.html.
4. Цінні папери у системі проектного фінансування : [Електронний ресурс] // Цінні папери України. – 2004. – № 11 (299). – Режим доступу: http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=299&pub=977.
5. Вовчак О. Досвід рефінансування іпотечних кредитів через механізм секюритизації в Україні / О.Вовчак, І.Ковалишин // Вісник НБУ. – 2009. – №1. – С. 10-13.
6. Хорош В.C. Роль та функції банків у проектному фінансуванні : [Електронний ресурс] / О.Вовчак, І Ковалишин. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=39909.
7. Батуева А. Финансирование инфраструктурного проекта: проектные облигации и облигации, обеспеченные поступленнями : [Електронний ресурс] / А.Батуева // Журнал "РЦБ". – 2009. – №9-10. – Режим доступу: http://bankir.ru/tehnologii/s/finansirovanie-infrastryktyrnogo-proekta-proektnie-obligacii-i-obligacii-obespechennie-postypleniyami-2182335/#ixzz2LpI3vAH4.
8. Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо розвитку ринку облігацій» : Проект Закону України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kbs.org.ua/files/progekt30082012.pdf.
9. Игонина Л.Л. Методы финансирования инвестиционных проектов : [Електронний ресурс] / Л.Л.Игонина. – Режим доступу: http://www.cfin.ru/investor/finance_meths.shtml.
© Гедз І.М., 2013
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-53с
ВИКОРИСТАННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ФІНАНСУВАННІ ПРОЕКТІВ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ
Низька інвестиційна привабливість, нерозвиненість фінансового ринку, відсутність захисту законних прав інвесторів – усе це довготривалі проблеми вітчизняної економіки. Але вирішувати одну проблему, ігноруючи інші, практично неможливо, бо всі вони дуже тісно пов’язані. Тому потрібно спровокувати ефективний рушій, який сколихне економіку і змусить її працювати на повну потужність. Таким рушієм може стати саме інтеграція таких процесів як діяльність банків, проектне фінансування та торгівля цінними паперами.
Метою даного дослідження є обґрунтувати можливість використання цінних паперів комерційними банками при здійсненні проектного фінансування, а також можливість застосування таких схем в Україні.
В економічній літературі зустрічаються праці з дослідження ролі цінних паперів у проектному фінансуванні. Це праці таких науковців як Батуева А., Вербицька Ю.В., Ляхова О. О., Майорова Т. В., Пересада А. А., Рогач О. І., Хорош В. C. та ін. Проте усвідомлюючи взаємопов’язаність цих трьох сторін все ж є необхідність дослідити роль цінних паперів у фінансуванні проектів банками.
За допомогою проектного фінансування можна реалізувати безліч проектів і при цьому використовувати найрізноманітніші фінансові інструменти. Таке фінансування може здійснюватись за допомогою акціонерного капіталу, позикових коштів підприємств, банків чи інших установ, лізингу чи інших фінансових механізмів.
При використанні різних інструментів фінансування участь в тій чи більшій мірі приймає банк. Якщо певний проект повністю фінансує банк, а в якості погашення кредиту виступають доходи, утворені грошовими потоками проекту, то в такому випадку має місце банківське проектне фінансування або ж, як його ще називають, інвестиційне кредитування. Загалом, банки можуть кредитувати підприємства під заставу різник активів як фінансових, так і нефінансових, а також за поручительствами та гарантіями.
В процесі залучення капіталу підприємствами для кредитування банками проектів можуть використовуватися найрізноманітніші фінансові інструменти, серед яких можна виділити [1, c. 352]:
- основні – це фінансові інструменти, що прямо використовуються для залучення коштів, до них відносять кредитні угоди, акції, облігації, векселі та ін;
- допоміжні – це фінансові інструменти, які не беруть безпосередньої участі у фінансуванні проекту, але можуть використовуватись в різних схемах для вивільнення коштів. Це можуть бути інструменти, що використовують як заставу для укладення кредитної угоди чи інструменти, які певний час приносять дохід, а отже стають реінвестиціями або ж інструменти, які можна в будь-який зручний момент продати чи купити та отримати необхідні інвестиційні кошти.
Таким чином, бачимо, що профінансувати проект комерційний банк може не лише за допомого кредитних послуг у чистому вигляді. Він може використовувати й інші привабливі способи залучення фінансових ресурсів, наприклад, емісія різних цінних паперів Акції можуть стати рушійним механізмом фінансування, адже, основна частина підприємств, що функціонує на міжнародному ринку є корпораціями, а це означає, що кошти залучені таким способом не підлягають поверненню на відміну від позик. Тому транснаціональні банки займаються операціями пов’язаними з емісійною діяльністю підприємств, чим сприяють розширенню світового фондового ринку, причому не тільки первинного, а й вторинного.
Спрощену систему проектного фінансування з використанням цінних паперів можна описати за прикладом США. За таких умов розробляється детальний бізнес-план, де головна увага приділяється прибутковості, часу повернення, гарантії повернення інвестицій та докладному опису усіх механізмів і джерел фінансування.
На базі розробленого бізнес-проекту випускають спеціальний документ – Проспектус. Якщо для проекту створюється абсолютно нова компанія без кредитної історії, то в Проспектусі описується місія, ідеологія та специфіка даної фірми, а також подається детальна інформація про структуру компанії та її кадровий потенціал. Якщо проект реалізовується уже існуючою компанією, а цінні папери, що випускаються слугують додатковим випуском гарантій під цей проект, то в такому випадку у Проспектусі подається детальний опис самого проекту.
Найважливішими цифрами Проспектуса виступає ціна проекту, а також кількість та якість цінних паперів, що мають бути випущені в обіг, і саме ця сума визначає їхню номінальну вартість. Крім того, емісія може включати одночасно як прості, так і привілейовані акції, або ж ті чи інші облігації.
Тоді цей документ направляється в інвестиційні банки, які є дуже поширеними у США. Їх основна діяльність включає в себе оцінку та викуп всього чи частини тиражу цінних паперів певного проекту на користь емітента та їх подальше розміщення на вторинному ринку цінних паперів. Тому компанія, яка випустила Проспектус, одразу ж отримує інвестиційні кошти, що не підлягають поверненню, а будуть приносити прибуток у формі дивідендів, а суб’єкт, який придбав акції стає співвласником проекту чи компанії (або ж якщо від купує облігації, то отримує фіксований дохід).
Самі ж інвестиційні банки продовжують оперувати даними зобов’язаннями і розпочинають масштабну роботу з рекламування проекту та випуску куплених акцій на вторинному фондовому ринку чи випуску їх на позабіржовому ринку з фіксованою надбавкою або ж котирування їх через брокерські та дилерські компанії, що акредитовані на біржах. Уся ця процедура з вільного продажу цінних паперів на аукціонній основі називається первинною емісією або ІРО, в США вона є незрівнянно дешевшою і менше навантаженою зобов’язаннями. Далі акції продаються на ринку пакетами і їхня вартість може коливатися від тисячі до мільйона доларів.
Сьогодні інвестиційні банки є сполучного ланкою між промисловою корпорацією, яка намагається мобілізувати за допомогою емісії цінних паперів капітальні ресурси для реалізації тих чи інших проектів, та інвесторами – як інституціональними, так і індивідуальними [4].
Таким чином, авторитетний банк з високою репутацією, кваліфікованими спеціалістами отримує велику кількість заявок на кредитування інвестиційних проектів. Часто, після того як банк ініціатор надає позику підприємству чи проектній компанії, він передає свої вимоги по заборгованості іншому кредитору чи колу кредиторів, тим самим знімаючи зі свого балансу дебіторську заборгованість. За те, що банк-ініціатор оцінює інвестиційний проект, розробляє кредитний договір та надає позику він отримує комісійну винагороду.
Проте досить широкого поширення передачі банками своїх вимог набув спосіб сек’юритизації, який передбачає використання цінних паперів. При такому сценарії банк-ініціатор продає свою дебіторську заборгованість трастовим компаніям, що випускають під них цінні папери. А за допомогою інвестиційних банків такі цінні папери розміщують на ринку. Кошти, які надходять для погашення даної заборгованості, зараховують у фонд викупу цінних паперів. Коли настає термін, інвестори пред’являють свої цінні папери для викупу. Часто трапляється так, що банк-ініціатор продовжує обслуговувати кредитну угоду, і при цьому продовжує здійснювати інкасацію платежів, які надходять від позичальника.
Схематично сек’юризацію можна зобразити на прикладі проведеної секюритизації портфеля цінних паперів Приватбаку, де було залучено багато іноземних учасників для розподілу фінансових потоків та мінімізації ризиків (рис.1).
Рис.1 Схема сек’юризації портфеля іпотечних кредитів Приватбанку [4]
Головна роль у проектному фінансуванні належить банку-ініціатору (банку-організатору), яким виступає або великі банки або міжнародні фінансові інститути. Для прикладу, Citibank профінансував два великих інвестиційних проекти: створення мережі кабельного телебачення в північній частині Великобританії (вартість проекту $1 млрд.); будівництво електростанції у Нідерландах ($1,3 млрд.). Другий із вищенаведених проектів передбачає передачу об’єкта (електростанції) національній енергетичній компанії EPZ на умовах фінансового лізингу на строк 22 роки [5].
Крім того банки також надають консультаційні послуги з питань організації проектного фінансування. Лідерами на світовому ринку у цій сфері є як інвестиційні, торгові, так і комерційні банки, а також фінансові комісії, такі як Merril Lynch, Bank of America, Barclays, DBS, Citibank, JP Morgan, CS First Boston, Solomon Brothers та ін. Варто відзначити, що деякі з провідних банків-консультантів проектного фінансування одночасно є і відомими банками-ініціаторами проектного фінансування [5].
На початках фінансування інвестиційних проектів здійснювали найбільші американські і канадські банки. В даний час ця сфера діяльності освоєна банками всіх розвинутих країн, при цьому лідерські позиції належать банкам Великобританії, Німеччини, Нідерландів, Франції та Японії. Активно беруть участь у фінансуванні інвестиційних проектів міжнародні фінансові інститути, зокрема МБРР та ЄБРР.
Щодо України, то проектним фінансуванням тут займаються лише великі системні банки, які в своїй структурі вже мають створені спеціальні відділи, які цим займаються. Адже така форма запозичення містить в собі значно більші ризики і вимагає проведення більше специфічних технологій. Проте пайова участь український банків в інвестиційних процесах зустрічається вкрай рідко, оскільки самі ж власники проекту не бажають розділяти власні прибутки з кредиторами. Однак банки все одно відіграють неабияку роль у акумулюванні інвестиційних ресурсів та виступають фінансовими гарантами реалізації інвестиційних проектів.
Позитивними рисами при цьому виступають [6]:
1. Зменшення витрат як емітентів, так і інвесторів, яке спричинене конкуренцією, що посилюється при виході банку на фондовий ринок.
2. Підвищення стабільності банків, а також надійності вкладення коштів, що зумовлене диверсифікацією портфеля цінних паперів банку.
3. Ефективна взаємодія промислового та банківського капіталу, що спричиняє посилення конкуренції як в банківському, так і в виробничому секторах саме через покращення інформаційного потоку між ними.
Негативними рисами в даному випадку виступатимуть [6]:
1. Підвищений ризик для комерційних банків при здійсненні операцій з цінними паперами на відміну від кредитних операцій.
2. Достатньо висока ймовірність понесення банком збитків від невдалого розміщення цінних паперів чи зміни ринкової вартості акцій.
3. Зменшення самосвідомості банкірів через наявність механізмів страхування депозитів.
4. Ймовірність виникнення конфлікту між підрозділами банку при поєднання банківського та промислового капіталу
Таким чином, банки відіграють дуже важливу роль у проектному фінансуванні, адже за рахунок ефективної мобілізації ресурсів у реальний сектор економіки з різних джерел фінансування впроваджується механізм взаємодії підприємств з інвесторами. Профінансувати окремий проект за допомогою паїв, акцій чи облігацій можна через участь у заснуванні проектної компанії через внесення паю в її капітал (закрите розміщення акцій); придбання акцій та облігацій на фондовому ринку (відкрите розміщення акцій) [1, c.353].
Також банк може стати учасником проектного фінансування і через комерційне кредитування підприємства за умови, що такі відносини оформлено у вигляді відстрочки платежу векселем. Такі кредити є тісно пов’язаними з банківськими, бо операції банку з обліку векселів, а також надання термінових позик під вексельне забезпечення називають банківськими вексельними кредитами. Такі позики надають на основі заяви векселедавця до банку, в якому у нього відкритий основний поточний рахунок [1, c.454].
Достатньо новою формою проектного фінансування підприємств комерційними банками є андерайтинг. Ця схема передбачає надання коштів компаніям, які збираються реалізувати широкомасштабний проект, через повний чи частковий викуп випуску промислових облігацій, що емітуються цими ж компаніями. У світовій практиці такими послугами займаються переважно інвестицій банки.
Послуги андерайтингу надаються переважно тим підприємствам, які мають позитивну кредитну історію та не мають жодних зобов’язань перед банком стосовно попередніх позик, а також лише для єдиного виду цінних паперів. Ними зазвичай виступають іменні промислові облігації з плаваючою ставкою, в яких номінал залежить від курсу певного монетарного металу на ринку (наприклад, золота). Дані облігації забезпечені договором застави майна позичальника, яке не виступає об’єктом застави у інших банках, а умова їх випуску передбачає можливість конвертації цих облігацій у прості акції підприємства. У світовій практиці ці облігації вважаються найбільш привабливими для інвестора, оскільки захищають його права в умовах інфляційних процесів в економіці [1, c.354].
Оскільки в Україні ринок цінних паперів, зокрема, корпоративних облігацій, розвинений слабо, то відповідно банки самі зацікавлені у використанні андерайтингу , для того щоб диверсифікувати свій портфель цінних паперів та наповнити його облігаціями таких підприємств. При цьому банк розробляє проект угоди про андерайтинг, де чітко прописуються усі умови випуску облігацій, спеціальні зобов’язання компанії перед банком та можливість контролю компанії за дотриманням умов емісії.
Також можливе фінансування інфраструктурного проекту шляхом випуску облігацій поряд з кредитом і державним субсидуванням в сформованій світовій практиці. Такі облігації діляться на проектні облігації (project bonds), облігації, забезпечені надходженнями (revenue bonds), і облігації із загальним зобов'язанням (general obligations bonds). Цей поділ залежить від того, хто є емітентом цінних паперів (приватна компанія або державна установа), а також від забезпечення по облігаціях, що випливають з їх особливостей. Такі види облігацій в економічній літературі часто об'єднують під загальною назвою «інфраструктурні облігації» (infrastructure bonds).
Проектні облігації – це цінні папери, що випускаються приватною проектною компанією, яка є власником об'єкта інфраструктури (який будується або вже побудований), а виплати за ними здійснюються за рахунок грошових потоків, що надходять від експлуатації об'єкта інфраструктури. Емісійні документи проектних облігацій містять ковенанти, які дозволяють власникам облігацій (і їх представникам) моніторити обставини, які суттєво впливають на грошовий потік інфраструктурного проекту, що фінансується [7].
Можливість моніторити та контролювати діяльність проектної компанії забезпечується за рахунок надання власникам облігацій (чи їх представникам) від самої компанії та операторів будь-якої інформації щодо експлуатації об'єкта інфраструктури. А для контролю обрання одноосібного виконавчого органу проектної компанії представник власників облігацій може бути обраний членом ради директорів проектної компанії.
Щодо українського законодавства, то таке поняття як інфраструктурні облігації в ньому не прописується, проте згідно проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо розвитку ринку облігацій» воно фігурує в наступному тлумаченні: як корпоративні облігації, що розміщуються підприємством з метою залучення грошових коштів, призначених для фінансування створення та/або відновлення (реконструкції, модернізації) інфраструктури, що здійснюється відповідно до договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства [8].
На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що цінні папери є дуже важливим та актуальним інструментом фінансування проектів. Завдяки їх різноманітності та специфічним особливостям будь яка сторона проектного фінансування може задовольнити свої потреби та застрахувати власні ризики. Таким чином утворюються додаткові кошти для фінансування проекту, банки отримують можливість диверсифікувати власні портфелі цінних паперів, а також розширюється інфраструктура фінансового ринку.
Список використаних джерел:
1. Пересада А. А. Проектне фінансування: підручник / А.А.Пересада, Т.В.Майорова, О.О.Ляхова. – К.: КНЕУ, 2005. – 736 с.
2. Рогач О.І. Міжнародні фінанси: підручник / О.І.Рогач. – К.: Либідь, 2003. – 784 с.
3. Проектне фінансування : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://services.svdevelopment.com/ua-lawyer-sfs-pf.html.
4. Цінні папери у системі проектного фінансування : [Електронний ресурс] // Цінні папери України. – 2004. – № 11 (299). – Режим доступу: http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id=299&pub=977.
5. Вовчак О. Досвід рефінансування іпотечних кредитів через механізм секюритизації в Україні / О.Вовчак, І.Ковалишин // Вісник НБУ. – 2009. – №1. – С. 10-13.
6. Хорош В.C. Роль та функції банків у проектному фінансуванні : [Електронний ресурс] / О.Вовчак, І Ковалишин. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=39909.
7. Батуева А. Финансирование инфраструктурного проекта: проектные облигации и облигации, обеспеченные поступленнями : [Електронний ресурс] / А.Батуева // Журнал "РЦБ". – 2009. – №9-10. – Режим доступу: http://bankir.ru/tehnologii/s/finansirovanie-infrastryktyrnogo-proekta-proektnie-obligacii-i-obligacii-obespechennie-postypleniyami-2182335/#ixzz2LpI3vAH4.
8. Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо розвитку ринку облігацій» : Проект Закону України : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kbs.org.ua/files/progekt30082012.pdf.
9. Игонина Л.Л. Методы финансирования инвестиционных проектов : [Електронний ресурс] / Л.Л.Игонина. – Режим доступу: http://www.cfin.ru/investor/finance_meths.shtml.
