Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2013 » Лотоцька У.Б. Проблеми функціонування фінансово-кредитної системи України та можливі шляхи їх вирішення
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
11-04-2013, 21:17

Лотоцька У.Б. Проблеми функціонування фінансово-кредитної системи України та можливі шляхи їх вирішення

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2013

Лотоцька Уляни
ЕкфМ-62з
Львівський національний університет імені Івана Франка, 2013 рік

Проблеми функціонування фінансово-кредитної системи України та можливі шляхи їх вирішення

Ключові слова: фінансова система, фінансові ресурси, фінансовий ринок, кредитна система.
Трансформація економіки України та розвиток ринкової системи господарювання вимагають дослідження суті та структури фінансово-кредитної системи нашої держави.
На сьогоднішній день питання фінансово-кредитної системи є вкрай актуальним, оскільки вона не повністю виконує покладені на неї завдання щодо належного фінансового забезпечення потреб економіки, що стримує процеси економічного зростання, а реальний сектор характеризується низьким рівнем інвестиційної привабливості. Усі роботи, які пов’язані з дослідженням проблем у сфері фінансів та кредиту, недостатньою мірою враховують специфічні умови сучасного періоду, в якому функціонує вітчизняна економіка, і базуються багато в чому на аналізі та оцінці зарубіжного досвіду формування й реалізації фінансово-кредитної політики.
Теорії фінансів і проблемам окремих складових фінансово-кредитної системи приділялося і приділяється багато уваги з боку зарубіжних та вітчизняних вчених, про що свідчить значна кількість наукових публікацій присвячених цій темі. Серед тих, хто займався вивченням цієї теми слід відзначити: Луніну О.П.[1], Опаріна В.М.[2], Полозенка Д.В.[3], Пшика Б.І.[4], Черепа А.В.[5], Щетиніна А.І.[6]. Разом із тим проблематика фінансово-кредитної системи у вітчизняній економічній науці досліджена ще недостатньо. До сьогодні немає чіткого її трактування, не визначено її структуру. Ці та інші невирішені проблеми знижують результативність функціонування фінансово-кредитної системи України в цілому та її складових.
Метою даного наукового дослідження є з’ясування сутності фінансово-кредитної системи, її проблем та пошуку можливих шляхів їх вирішення.
В умовах реалій існування України як незалежної, демократичної, соціальної та правової держави постає проблема розбудови власної фінансово-кредитної системи. Тому в сучасних умовах створення основ ринкового господарства помітно зростає інтерес до фінансових аспектів розвитку економіки, яка за своєю структурою, взаємозв’язками, регулюванням та іншими параметрами є досить складною системою.
У цій системі, як переконує світовий і вітчизняний досвід, важливе місце насамперед за силою впливу на інші ринки та економічну систему в цілому посідає фінансова система.
Фінансова система пронизує всю національну економічну систему, починаючи з домогосподарств, індивідуальних і партнерських підприємств, корпоративних підприємств і закінчуючи державою.
Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них є загальна ознака – це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та напрямками використання, однак тісно пов’язані між собою, мають прямий і зворотній вплив на економічні і соціальні процеси в державі, а також на формування і використання фондів у розрізі окремих ланок.
Фінансова система – це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, не фінансового сектора економіки (господарських суб’єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних і соціальних потреб [2; с. 37].
Розроблена схема фінансової системи дає можливість проводити структурний та системний аналіз фінансових відносин у суспільстві. Навіть самий узагальнений аналіз фінансової системи України свідчить про її незбалансований характер. Нині як за обсягом ресурсів, так і за роллю у суспільстві провідне місце посідають державні фінанси, насамперед бюджет. Фінанси суб’єктів господарювання перебувають у стадії трансформації, яка полягає у переході до комерційного розрахунку як методу організації фінансової діяльності в умовах ринкової економіки. Основа основ комерційного розрахунку – фінансова відповідальність підприємств, за результати своєї діяльності практично до цього часу не стала реальністю. Неможливо пояснити, яким чином в умовах важкої економічної кризи вдається уникнути масових банкрутств. Проблема, звісна річ, не у банкрутстві, а у забезпеченні ефективності фінансової діяльності підприємств, без чого не може нормально функціонувати вся фінансова система.
Фінансові інститути в Україні, які забезпечують функціонування системи страхування та фінансового ринку, перебувають у стадії формування. Так, у нас створені і комерційні банки, і страхові компанії, і фондова біржа, і фінансові посередники, однак їх роль поки що недостатня. Це пояснюється слабкою потужністю, яка визначається обсягом фінансових ресурсів.
Наприклад, увесь сукупний капітал банківської системи України менший за капітал будь-якого провідного банку Великої Британії. За таких умов не може бути й мови про реальний вплив банківської системи на розвиток економіки. Звідси очевидно, що першочерговим завданням розвитку фінансової системи в Україні є нарощування фінансового потенціалу банківської системи, створення групи потужних банків. На це повинні бути спрямовані всі зусилля органів законодавчої та виконавчої влади.
Найскладніші проблеми України пов’язані із розвитком фінансового ринку. Українська фондова біржа має досить обмежені обороти. Нині більш-менш активно проводяться операції з державними цінними паперами. Торгівля корпоративними цінними паперами перебуває на вкрай низькому рівні. Дуже важливо створити насичений ринок цих паперів адже саме він може відіграти роль пускового механізму для всебічного розвитку фінансово-кредитної системи України [6; с. 51].
Фінансова система повинна бути гнучка, динамічна, саморегульована. Держава повинна знайти оптимальний підхід до реструктуризації, керувати розвитком і забезпечувати стабільність всієї системи. Нині ситуація ускладнюється різким зростанням цін на товари і послуги, видачею заборгованості населенню, що стало причиною чергової інфляції.
Високе зростання цін – феномен, що властивий багатьом країнам у період економічних і політичних ускладнень. Негативним явищем є відсутність чіткої політики вищих органів влади, складна політична ситуація, зміна керуючих та посадових осіб. Сьогодні одним із найболючіших питань є пошук шляхів збалансування фінансової системи.
Тому пропонують низку найбільш актуальних шляхів вирішення вищезазначених проблем. Зокрема, це:
– розробка стратегії розвитку фінансової системи України;
– розробка механізму регулювання рівня іноземного капіталу у вітчизняній фінансовій системі;
– удосконалення чинної законодавчої бази у сфері регулювання роботи ланок фінансової системи;
– зміцнення фінансів суб’єктів господарювання з метою посилення мотивації до ефективної роботи, інвестиційної діяльності;
– налагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів;
– економне витрачання бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням;
– реформа системи оподаткування в напрямку послаблення податкового тиску;
– зменшення кількості і розмірів відрахувань у державні цільові фонди, відокремлення їх від бюджету;
– раціональне використання коштів, залучених з допомогою державного кредиту, зміцнення довіри до державних цінних паперів;
– цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фінансової системи [3; с. 18-19].
На розвиток фінансової системи впливає також чимало факторів, які потрібно вирішувати, щоб не допустити застою і кризових явищ. По-перше, налагодити функціонування грошової, кредитної, банківської систем. По-друге, всі сфери фінансів і їх ланок, діяльність органів та інститутів, які функціонують в сфері фінансів необхідно вдосконалити. Стратегія і тактика реформування фінансів має полягати у поступовій реструктуризації, яка передбачатиме подальшу трансформацію [1; с. 3].
Єдиним способом збалансування фінансової системи є застосування системи міжбюджетних розрахунків.
Першочерговими завданнями розвитку фінансової системи в Україні є:
– створити групу потужних банків;
– зменшити податковий тиск;
– упорядкувати фінансові потоки;
– розпочати структурно-інституційні перетворення банківської системи, ефективну реорганізацію підприємств.
На це повинні бути спрямовані всі зусилля органів законодавчої та виконавчої влади.
Але, незважаючи на всі ці проблемні питання, фінансова система ринкової економіки досягла в кінці ХХ століття надзвичайно високого рівня свого розвитку як в національному, так і в світовому масштабах. Про це свідчать:
– високий ступінь концентрації фінансових ресурсів як на макроекономічному рівні (бюджетні системи країн з розвиненою ринковою економікою і міжнародних фінансових організацій), так і на мікроекономічному рівні (фінанси найбільших корпорацій і банків);
– високий ступінь мобільності і взаємозв’язку фінансових ринків на базі новітніх інформаційних технологій, що знаменують перехід всієї економічної системи, у тому числі фінансової до нової, постіндустріальної стадії свого розвитку;
– різноманіття фінансових інструментів макро і мікроекономічної фінансової політик і високий ступінь їх динамізму;
– яскраво виражені тенденції до глобалізації світової фінансової системи на базі її багатополярності і спроби, що їм протистоять переходу до багатополярності на основі міждержавної економічної інтеграції, включаючи її фінансову і валютну складову [5; с. 28-29].
Розглядаючи сутність і значення кредитної системи треба відзначити, що вона має свої особливості, що відбивають специфіку організації суспільного виробництва в конкретних умовах. Кредитна система до своєї структури включає банківську систему і систему небанківських кредитних установ. Ступінь її розвитку обумовлюється певними чинниками, серед яких можна виділити наявність та відпрацьованість законодавчих актів, конкретні умови господарського життя в країні.
Основними напрямками розвитку кредитної системи є: посилення концентрації банківського капіталу, що становить ядро системи; універсалізація діяльності кредитних установ; зростання ролі держави в організації функціонування всієї кредитної системи. Ці процеси притаманні всім країнам, проте в кожному конкретному випадку вони можуть бути різними як за масштабами, так і за тим значенням, яке вони мають для економіки держави. В Україні розвиток кредитної системи робить ще тільки перші кроки, хоча наша держава вже має діючу дворівневу банківську систему і певні пара банківські системи.
У сучасній ринковій економіці кредитна система відіграє важливу роль і постійно знаходиться в розвитку. Все більше і більше населення країни користується різноманітними послугами банків, та небанківських кредитних установ. Зміцнення товарно-грошових відносин і розвиток ринку цінних паперів та систем, що забезпечують соціальний захист населення набувають все більшого попиту серед українців. Люди розміщують свої кошти з метою отримання на них прибутку, та й забезпечення себе певними соціальними нормами [1; с. 4].
Як відомо, в Україні вже в 2000 році було подолано затяжну економічну кризу і вперше відбувались певні позитивні зміни в суспільному виробництві. Вони стали основою змін і в банківській системі. По-перше, все помітнішим стає процес концентрації банківського капіталу. Кількість банків зменшується за рахунок того, що банки, які потрапляють у розряд проблемних, приєднуються до більш сильних. По-друге, помітно збільшився капітал банків. Серед залучених ресурсів збільшилися кошти суб’єктів господарювання. Особливо важливим є значний темп приросту внесків населення, які займають друге місце серед залучених банками коштів. При цьому як серед внесків господарюючих суб’єктів, так і серед внесків фізичних осіб строкові депозити зростали в останні роки значно швидше, ніж внески до запитання. Це свідчить про зростання довіри населення і господарюючих суб’єктів до банківської системи, і відкриває перед банками більш широкі перспективи в організації довгострокового кредитування, а відтак, і посилення інвестиційних процесів у суспільному виробництві. По-третє, концентрація банківського капіталу і нарощування банками кредитних ресурсів, що відбувалося на фоні високих темпів зростання суспільного виробництва, дали змогу помітно збільшити частку довгострокових кредитів, яка зростала значно вищими темпами, ніж зростав загальний кредитний портфель. Позитивним стало й помітне зменшення середньозваженого відсотка за кредитами. Цьому безсумнівно позитивному явищу сприяло й те, що НБУ проводив досить чітку облікову політику, спрямовану на зниження облікової ставки, але за останні роки вона дещо зросла [2; с. 40].
Позитивні зміни, які відбувалися в банківській системі в останні роки, не відкидають і тих проблем, які притаманні цій системі. Їх можна звести до таких моментів:
– рівень капіталізації банківської системи невеликий, про це свідчить відносно малий обсяг активів наших банків;
– досить великий рівень відсоткових ставок за кредитами для господарюючих суб’єктів;
– наявність дуже високих ризиків при здійсненні кредитування відображає як недостатній розвиток ринкових відносин у цілому, так і нерозвиненість системи страхування різноманітних ризиків;
– конкуренція між банками здійснюється переважно не в площині якісних показників обслуговування клієнтів, а в площині кількісних показників.
Названі недоліки виступають помітною перешкодою до подальшого розвитку економіки в цілому і банківської системи зокрема.
У планах розвитку на найближчі роки намічені конкретні заходи щодо зміцнення банківської системи і вдосконалення її функціонування. Основними цілями при цьому є:
– забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
– збереження досягнутої фінансової стабільності;
– підвищення ефективності функціонування всієї банківської системи;
– прискорення на цій основі темпів ринкових перетворень у всій економіці і кредитно-грошовій сфері зокрема [6; с. 27] .
Для успішного вирішення поставлених завдань необхідно зосередити зусилля на поширенні безготівкових розрахунків, поліпшенні якості банківських послуг, розвитку національної системи електронних платежів, підвищення прозорості банківських процедур і технологій. Важливе значення в досягненні визначених цілей відводиться подальшому вдосконаленню правової бази, яка регламентує банківську діяльність. Зокрема, необхідно суттєво підвищити діяльність системи гарантування вкладів фізичних осіб у банки.
Успішна реалізація цих заходів буде сприяти зміцненню банківської системи і створенню нею сприятливих умов для подальшого розвитку нашої економіки й зростання ефективності її функціонування.
Вирішення цих та інших проблем і поступове піднесення економіки вселяють надії на подальше вдосконалення всієї кредитної системи, подолання існуючих перешкод і побудову суспільства, в якому кожна людина буде мати гідні умови існування.
Підсумовуючи сказане можна зробити висновок, що на сучасному етапі становлення українська фінансово-кредитна система не повністю відповідає потребам розвитку економіки нашої держави, оскільки має ряд проблем, які перешкоджають та гальмують її розвиток, а саме: високий рівень залежності ресурсної бази від зовнішніх запозичень та значну частку іноземного капіталу в структурі фінансово-кредитної системи України; наявність на ринку установ з незначним рівнем капіталізації, що не забезпечує належним чином їхньої фінансової стабільності; відсутність у фінансово-кредитних установ ефективних механізмів та інструментів управління активами і пасивами; низька рентабельність фінансово-кредитних установ через загальну низьку якість активів, високу питому вагу неприбуткових активів у загальних активах банків та невиправдано високу вартість ведення бізнесу; низький рівень менеджменту і корпоративного управління [4; с. 528]. Ці проблеми потребують суттєвих змін у фінансовій політиці держави. Але, якщо до недавнього часу головним завданням було пом’якшення наслідків глобальної економічної кризи та вихід з неї, то віднині принципом фінансової стратегії повинно стати надійне забезпечення реалізації політики економічного зростання.
Література:
1. Луніна О.П. Проблеми і перспективи розвитку системи державних фінансів в Україні // Фінанси України. – 2010. – №2. – С. 3-4.
2. Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія : навчальний посібник : Гриф МОН України / В.М. Опарін. – 4-те вид., без змін. – К. : КНЕУ, 2007. – 240 с.
3. Полозенко Д.В. Фінансова система України і бюджетний процес: сутність та шляхи їх удосконалення // Фінанси України. – 2006. – №11. – С. 18-19.
4. Пшик Б.І. Фінансово-кредитні відносини в Україні: становлення, розвиток, напрями вдосконалення: монографія / Б.І. Пшик; Інститут регіональних досліджень НАН України. – К.: УБС НБУ, 2011. – 551 с.
5. Череп А.В. Особливості розвитку сучасної фінансової системи в ринкових умовах // Економіка та держава. – 2008. – №6. – С. 28-29.
6. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 365 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^