Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2013 » Садурська Г.С. Формування банківського капіталу комерційними банками України в сучасних умовах
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
14-05-2013, 22:36

Садурська Г.С. Формування банківського капіталу комерційними банками України в сучасних умовах

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2013

УДК 336
© Садурська Г.С., 2013
ЛНУ імені І. Франка, ЕкфМ - 62з

Формування банківського капіталу комерційними банками України в сучасних умовах

Одним із актуальних завдань на сучасному етапі розвитку фінансової системи України у посткризовий період є формування комерційними банками якісного за своєю структурою банківського капіталу, адже активізація економічного зростання неможлива без проведення інвестицій у реальний сектор національного господарства, і в цих умовах комерційні банки, як основні посередники, а також, як джерело вкладення інвестицій у розвиток вітчизняної економіки, стикаються з гострою проблемою ефективного формування банківського капіталу, який є основою виконання банками своїх функцій в нормально діючому фінансовому просторі.
Протягом останніх років, банки продовжують активно нарощувати свою капітальну базу. Серед основних тенденцій розвитку банківської системи у 2008-2012 роках варто відзначити зростання регулятивного капіталу (Рис. 1).
Садурська Г.С. Формування банківського капіталу комерційними банками України в сучасних умовах


Зростання банківського капіталу відбулося в основному в результаті збільшення сплаченого зареєстрованого статутного капіталу, який зріс з 42 873 млрд. грн. у 2008 році до 175 204 млрд. грн. на початок 2013 року. Однак розмір власного капіталу й надалі залишається меншим за статутний капітал. Це можна пояснити значними збитками банківської системи України у попередні роки. Розмір регулятивного капіталу протягом аналізованого періоду зріс у 2,4 рази, але порівняно з 2008-2012 роками темп його зростання значно знизився, але на відміну від власного капіталу банків його розмір перевищує статутний капітал банківської системи[2].
Поглиблення процесу капіталізації та виконання трансформаційної функції посередника вимагає від банків загострення конкуренції в банківській системі. Подальше нарощування обсягів власного капіталу, як необхідна передумова розвитку банківського сектору України, що є адекватною сучасним потребам економіки, по суті немає альтернативи. Жорсткі вимоги до якості, достатності та прозорості капіталу банків ставлять очевидну потребу переосмислення усієї довгострокової стратегії розвитку вітчизняної банівської системи, а також, направлення зусиль на створення в нашій країні насправді великих стійких фінансових інституцій із капіталом, величина якого відповідатиме завданням щодо успішного протистояння негативним внутрішнім і зовнішнім факторам впливу на розвиток українського банківського сектору та врахування усіх можливих ризиків[1].
Відтак постає гостра потреба пошуку надійних джерел збільшення банківського капіталу. Серед таких джерел головними виступають: прибуток від банківської діяльності, кошти акціонерів та субординований борг. Однак, на даний момент залучення коштів із названих джерел пов’язане з такими труднощами:
• збиткова діяльність банків, протягом останніх років;
• труднощі загальноекономічного характеру, зумовлені дефіцитом грошових ресурсів на фінансовому ринку в період кризи.
За таких обставин у процесі формування банківського капіталу набуває особливої ваги іноземне інвестування. Задля мінімізації тих ризиків, які супроводжують процес залучення іноземних інвестицій на формування банківського капіталу, можна було б вжити наступні заходи:
1) обмежити можливості монополізації, шляхом запровадження граничної частки вкладень банку у загальному обсязі кредитних, платіжних чи інших фінансових інструментів певного виду;
2) запровадити кількісні обмеження на розвиток мережі філій у розрізі регіонів з метою більшої диверсифікації джерел акумулювання кредитних ресурсів і недопущення їхнього необгрунтованого вимивання та нераціонального перерозподілу;
3) обмежеити величини процентного спреду;
4) зменшити можливості дострокового вилучення інвестованих коштів до закінчення певного обумовленого заздалегідь періоду та інші заходи.
Проведення цих заходів відобразило б посилення регулятивного впливу центрального банку на відповідні банківські установи. Достатній рівень капіталізації банків є необхідною пердумовою їхньої здатності до кредитування реального сектора економіки відповідно до потреб економічного розвитку країни. Вирішення стратегічних завдань із нарощування банківськими установами обсягів кредитування процесу модернізації економіки в умовах євроінтеграційних процесів вимагає значного розширення капітальної бази комерційних банків, оскільки вони на даний момент є практично єдиними (нарівні з державою) повноцінними інституційними інвесторами у вітчизняне господарство.
Список використаних джерел:
1. Аналітичний огляд банківської системи України за 2012 рік [електронне джерело]: Рюрик. Національне рейтингове агенство. – Режим доступу: http://www.rurik.com.ua станом на 04.02.2013
2. Дзюблюк О.В., Михайлюк Р.В., Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи. Тернопіль. – 2009. – 317 с.
3. Основні показиники діяльності банків України станом на 1 січня 2013 // Вісник Національного банку України // щомісячний науково-практичний журнал Національного банку України. – 2013. – №2. – с. 50
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^