Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2013 » Садурська Г.С. Формування банківського капіталу комерційними банками України в сучасних умовах
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
14-05-2013, 22:36

Садурська Г.С. Формування банківського капіталу комерційними банками України в сучасних умовах

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2013

УДК 336
© Садурська Г.С., 2013
ЛНУ імені І. Франка, ЕкфМ - 62з

Формування банківського капіталу комерційними банками України в сучасних умовах

Одним із актуальних завдань на сучасному етапі розвитку фінансової системи України у посткризовий період є формування комерційними банками якісного за своєю структурою банківського капіталу, адже активізація економічного зростання неможлива без проведення інвестицій у реальний сектор національного господарства, і в цих умовах комерційні банки, як основні посередники, а також, як джерело вкладення інвестицій у розвиток вітчизняної економіки, стикаються з гострою проблемою ефективного формування банківського капіталу, який є основою виконання банками своїх функцій в нормально діючому фінансовому просторі.
Протягом останніх років, банки продовжують активно нарощувати свою капітальну базу. Серед основних тенденцій розвитку банківської системи у 2008-2012 роках варто відзначити зростання регулятивного капіталу (Рис. 1).
Садурська Г.С. Формування банківського капіталу комерційними банками України в сучасних умовах


Зростання банківського капіталу відбулося в основному в результаті збільшення сплаченого зареєстрованого статутного капіталу, який зріс з 42 873 млрд. грн. у 2008 році до 175 204 млрд. грн. на початок 2013 року. Однак розмір власного капіталу й надалі залишається меншим за статутний капітал. Це можна пояснити значними збитками банківської системи України у попередні роки. Розмір регулятивного капіталу протягом аналізованого періоду зріс у 2,4 рази, але порівняно з 2008-2012 роками темп його зростання значно знизився, але на відміну від власного капіталу банків його розмір перевищує статутний капітал банківської системи[2].
Поглиблення процесу капіталізації та виконання трансформаційної функції посередника вимагає від банків загострення конкуренції в банківській системі. Подальше нарощування обсягів власного капіталу, як необхідна передумова розвитку банківського сектору України, що є адекватною сучасним потребам економіки, по суті немає альтернативи. Жорсткі вимоги до якості, достатності та прозорості капіталу банків ставлять очевидну потребу переосмислення усієї довгострокової стратегії розвитку вітчизняної банівської системи, а також, направлення зусиль на створення в нашій країні насправді великих стійких фінансових інституцій із капіталом, величина якого відповідатиме завданням щодо успішного протистояння негативним внутрішнім і зовнішнім факторам впливу на розвиток українського банківського сектору та врахування усіх можливих ризиків[1].
Відтак постає гостра потреба пошуку надійних джерел збільшення банківського капіталу. Серед таких джерел головними виступають: прибуток від банківської діяльності, кошти акціонерів та субординований борг. Однак, на даний момент залучення коштів із названих джерел пов’язане з такими труднощами:
• збиткова діяльність банків, протягом останніх років;
• труднощі загальноекономічного характеру, зумовлені дефіцитом грошових ресурсів на фінансовому ринку в період кризи.
За таких обставин у процесі формування банківського капіталу набуває особливої ваги іноземне інвестування. Задля мінімізації тих ризиків, які супроводжують процес залучення іноземних інвестицій на формування банківського капіталу, можна було б вжити наступні заходи:
1) обмежити можливості монополізації, шляхом запровадження граничної частки вкладень банку у загальному обсязі кредитних, платіжних чи інших фінансових інструментів певного виду;
2) запровадити кількісні обмеження на розвиток мережі філій у розрізі регіонів з метою більшої диверсифікації джерел акумулювання кредитних ресурсів і недопущення їхнього необгрунтованого вимивання та нераціонального перерозподілу;
3) обмежеити величини процентного спреду;
4) зменшити можливості дострокового вилучення інвестованих коштів до закінчення певного обумовленого заздалегідь періоду та інші заходи.
Проведення цих заходів відобразило б посилення регулятивного впливу центрального банку на відповідні банківські установи. Достатній рівень капіталізації банків є необхідною пердумовою їхньої здатності до кредитування реального сектора економіки відповідно до потреб економічного розвитку країни. Вирішення стратегічних завдань із нарощування банківськими установами обсягів кредитування процесу модернізації економіки в умовах євроінтеграційних процесів вимагає значного розширення капітальної бази комерційних банків, оскільки вони на даний момент є практично єдиними (нарівні з державою) повноцінними інституційними інвесторами у вітчизняне господарство.
Список використаних джерел:
1. Аналітичний огляд банківської системи України за 2012 рік [електронне джерело]: Рюрик. Національне рейтингове агенство. – Режим доступу: http://www.rurik.com.ua станом на 04.02.2013
2. Дзюблюк О.В., Михайлюк Р.В., Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи. Тернопіль. – 2009. – 317 с.
3. Основні показиники діяльності банків України станом на 1 січня 2013 // Вісник Національного банку України // щомісячний науково-практичний журнал Національного банку України. – 2013. – №2. – с. 50
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2018 (15)
Ноябрь 2018 (49)
Октябрь 2018 (175)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
Апрель 2018 (16)
^