Стратегічні орієнтири » Особливості економічного розвитку країн ЄС » Хвень А.Ю. Використання досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу для України
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
15-05-2013, 23:00

Хвень А.Ю. Використання досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу для України

Категорія: Особливості економічного розвитку країн ЄС

УДК 336
© Хвень А. Ю.,2013
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-62 з

Використання досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу для України


Постановка проблеми. Система бюджетного планування в Україні перебуває на стадії інституційного становлення. Найбільш дієвим методом удосконалення процедур і методології прогнозування та планування показників дохідної і видаткової частин бюджетів різних рівнів є бюджетний менеджмент, зокрема апробація його запровадження в інших країнах світу. Тому актуальним стає вивчення досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу (ЄС) та можливості його використання для України.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. В останні роки оприлюднено чимало результатів наукових досліджень з питань узагальнення міжнародного досвіду планування бюджетів різних рівні, проте, слід визнати, що в українській економічній літературі наукові праці з проблематики розвитку бюджетного менеджменту зустрічаються досить рідко. Щоправда, останнім часом ситуація дещо змінилася, з’являються перші наукові монографії, ґрунтовні підручники та наукові праці з загальнотеоретичних питань бюджетного менеджменту. В даній сфері займаються дослідженнями такі українські вчені, як І. Луніна, І. Лютий, В. Федосов, І. Чугунов та інші. Окремі аспекти бюджетного регулювання в ЄС розглядаються в контексті окремих аспектів інституційного права ЄС у працях В. І. Муравйова, Р. А. Петрова, О. М. Шпакович та ін. Серед російських учених питання бюджетного менеджменту висвітлюють С. Ю. Кашкін, І. Н. Устінов, Л. М. Ентін.
Мета дослідження полягає у вивченні досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу та можливості його застосування в Україні.
Викладення основного матеріалу. Бюджет ЄС є централізованим фондом грошових коштів країн-членів та водночас фінансовим планом формування та використання фінансових ресурсів Європейського Союзу. Специфікою бюджету ЄС є те, що він не може виконувати роль інструменту макроекономічної політики, тобто впливати на стабілізацію економіки держав-членів. Його доходи та витрати мають зрівноважуватись, тобто не можна використовувати бюджетний дефіцит як інструмент пожвавлення сукупного попиту й інвестицій або зменшення безробіття.
Бюджетний процес ЄС базується на виконанні 8 принципів, а саме: принципу єдності та бюджетної точності, принципу щорічності, принципу рівноваги, принципу єдиної одиниці обліку, принципу універсальності, принципу цільового характеру видатків, принципу ефективного фінансового управління та принципу прозорості.
Бюджет ЄС на 2011 році був затверджений у сумі 126,5 млрд. євро. Доходи бюджету ЄС формуються за рахунок відрахувань з бюджетів країн-членів ЄС. Зокрема, у 2011 році найбільшу частку відрахувань до бюджету ЄС було здійснено такими країнами, як Німеччина (7,54 млрд. €), Франція (4,89 млрд. €) та Великобританія (4,7 млрд. €) (рис. 1).

Хвень А.Ю. Використання досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу для України








Рис. 1. Обсяг відрахувань з бюджетів країн-членів ЄС до бюджету ЄС у 2011 році [8]

У процесі розширення ЄС видатки бюджету значно збільшилися та розширилися напрямки їх використання. Основними видатковими статтями бюджету у 2011 році були видатки на забезпечення економічного зростання (45 %) та видатки на підтримку сільського господарства (42 %) (рис. 2).

Хвень А.Ю. Використання досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу для України












Рис. 2. Структура видатків бюджету ЄС у 2011 році [7]

Політика бюджетних видатків у Є спрямована на вирівнювання економічного становища країн-членів та подоланню соціальних диспропорцій. Так, за 2011 рік найбільше коштів із центрального фонду ЄС було виділено для Польщі, Греції, Болгарії (рис. 3).

Хвень А.Ю. Використання досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу для України












Рис. 3. Обсяг видатків, що отримали країни-члени ЄС з бюджету ЄС у 2011 році [8]

Прогрес, досягнутий у бюджетній консолідації, має створити необхідні можливості для зменшення вразливості бюджету і допомогти країнам у підготовці до довгострокових бюджетних проблем, пов’язаних зі старінням населення. Країни ЄС у зв’язку з цим повинні покращувати свої бюджетні позиції шляхом обмеження державних витрат, а не через збільшення податків; забезпечити ефективність державних фінансів, зокрема знизити загальне податкове навантаження і зміцнити податкову координацію на рівні країн Європейського Союзу [4, с. 40].
Позитивним кроком у бюджетному менеджменті ЄС стало затвердження нової економічної стратегії – «Європа-2020». Стратегія соціально-економічного розвитку Євросоюзу на період до 2020 року покликана зробити його економічно потужнішим, а громадян – заможнішими. Дана стратегія концентрується на ключових сферах, щодо яких потрібно діяти: знання та інновації, більш стала економіка, вища зайнятість та соціальне залучення. Головні три завдання має стратегія «Європа-2020». Зокрема, перше завдання полягає у тому, що зростання в ЄС має базуватися на знаннях та інноваціях. Передбачається досягти обсягу фінансування досліджень на рівні 3% сукупного ВВП ЄС. Інша мета – 40 % молодих європейців повинні мати університетську освіту.
Друге завдання – мають бути підвищені соціальне залучення та зайнятість. Робота повинна бути в 75 % людей віком 20-64 років. Особливо важливим ЄС вбачає підготовку висококваліфікованих працівників. Також метою Стратегії є зменшення на 20 млн. кількість тих, хто перебуває на межі бідності (нині таких близько 80 млн. чол.).
Трете завдання – розвиток так званих «зелених» технологій та конкурентної економіки. Важливим є скорочення імпорту газу й нафти. ЄС планує підвищувати енергоефективність.
При формуванні національних бюджетів країни ЄС орієнтуються на так звані Маастрихські критерії рівня макроекономічних показників країн ЄС (табл. 1).
Таблиця 1

Маастрихські критерії рівня макроекономічних показників


Хвень А.Ю. Використання досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу для України






Згідно з його нормами країни-члени ЄС внесли значні зміни у механізм бюджетного регулювання, що сприяло підвищенню рівня збалансованості бюджетної системи країн та значному скороченню дефіциту державного бюджету. Невиконання Маастрихських критеріїв членом ЄС призводить до попередження або навіть накладення фінансових санкцій на цю країну з боку рівних органів ЄС. У 2000- 2009 роках такі санкції було застосовано навіть до відносно розвинутих країн – Німеччини, Франції, Італії [5, с.4].
У 2009-2010 рр. в Єврозоні спостерігається значне зростання дефіциту держбюджету та державного боргу у % до ВВП (табл. 2). Тому основними завданнями бюджетної політики у країнах ЄС є недопущення понаднормативних розмірів дефіциту та боргу з одночасним стимулюванням інноваційних процесів, що вимагає централізованого бюджетного менеджменту за рахунок об’єднаної частини бюджетних ресурсів країн ЄС.
Таблиця 2

ВВП, державні витрати, доходи та борг країн Єврозони у 2007-2011 рр.


Хвень А.Ю. Використання досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу для України





Джерело: [6]
Динаміка частки доходів у загальному обсязі впродовж 2009-2011 рр. у країнах ЄС свідчить, що найбільше середнє значення цього показника за наведений період становлять податкові надходження та відрахування на соціальне страхування, а щодо видатків – соціальні пріоритети та оплата праці (табл. 3).
Таблиця 3

Частка державних витрат і доходів у ВВП країн Єврозони у 2009-2011 рр., %


Хвень А.Ю. Використання досвіду бюджетного менеджменту Європейського Союзу для України














Джерело:[6]
Позитивним кроком щодо удосконалення бюджетного процесу ЄС стало запровадження у 2003 р. на рівні країн ЄС середньострокового бюджетного планування у ході розробки, ухвалення і виконання бюджету. Цей метод надав можливість для розробки і виконання бюджетних програм, що виходять за рамки року, а також припустив планування витрат на основі розділення діючих зобов’язань, що приймаються.
Актуальним для України є вивчення досвіду використання програмно-цільового методу планування бюджету країнами ЄС, а саме Великобританії, Франції, Італії, Німеччини. Розглядаючи розвиток програмно-цільового методу у Великобританії, варто відзначити, що застосування показників результативності бюджетних програм у Великобританії не регулюється законодавством. Проте, з 1991 року кожне міністерство та відомство подає в парламент річний звіт, в якому відображаються досягнуті ним результати діяльності, а також очікувані результати в наступному бюджетному періоді.
З 1998 р. у Великобританії внаслідок проведення комплексного аналізу державних видатків, запроваджується новий підхід в системі видатків бюджету, що включає в себе два основних елементи: Угоди про бюджетні послуги та Угоди про якість послуг. Такі угоди встановлюють мету та завдання кожного міністерства, цільові значення показників якості, обсяг бюджетних послуг та очікуваний ефект від їх надання. З 2000 р. міністерства аналізують показники кінцевих результатів та обґрунтовують їх роль у досягнення цільових показників. Міністерства звітують про досягнуті результати двічі на рік: у щорічній звітності, яка публікується навесні, і в звітах про результати, які публікуються восени [3, с. 206].
Перехід до застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі Франції розпочато відносно нещодавно, з розробки в 2001 р. проекту Органічного (конституційного) закону про державні фінанси (далі – закон LOLF (Loi Organique relative aux Lois des Finances)), який набув чинності з 1 січня 2006 р. Закон LOLF ввів у законодавство Франції поняття «результативність бюджетних видатків» та закріпив основні принципи програмно-цільового методу. При складанні проекту бюджету стали формулюватися цілі і показники результативності. Так, в 2006 р. відбулася принципова зміна процесу складання бюджету: перехід від логіки відстеження видатків до логіки відстеження результатів діяльності державних служб.
Щорічний проект бюджету, поданий в парламент Франції, містить цілі кожної програми (3-4 цілі для кожної програми) і показники їх досягнення (2-3 показника для кожної цілі), а також докладні обґрунтування виділення бюджетних коштів. Так, у Франції проект бюджету на 2011 рік включав 32 місії, що відповідають основним напрямам державної політики, 123 програми і приблизно 600 підпрограм.
Показники результативності програм відображають динаміку досягнення затверджених цілей програм. Методика розрахунку по кожному показнику також наводиться в проекті бюджету. Такі показники повинні бути: актуальними (корисними) – пов’язаними з метою програми та достатніми для досягнення цих цілей; зрозумілими кожен громадянин повинен мати можливість зрозуміти методику розрахунку показника; надійними заснованими на достовірних даних.
Починаючи з 2009 р., в проекті бюджету Франції наводиться інформація не лише по показникам результативності програм, але й по показникам результативності місій, ця практика є актуальною для використання в бюджетному процесі України.
Актуальність, зрозумілість і надійність показників результативності програм оцінюються спеціально створеним міжвідомчим комітетом з аудиту програм (CIAP), до якого входять генеральні фінансові інспектори з різних міністерств. CIAP перевіряє якість даних та аналізу, що містяться в річних планах і в звітах про результати діяльності міністерств.
Щороку кожне міністерство подає в парламент проект звіту про результативність, що включає детальний звіт про досягнення цільових значень показників результативності з урахуванням зовнішніх чинників. Важливу роль в аудиті результатів діяльності відіграє Рахункова палата Франції, що проводить аналіз «послідовності та достовірності» даних у бюджетній документації, як ex ante, так і ex post [1, с. 65].
Корисним для України може стати досвід Франції в питаннях організації навчання новим принципам програмно-цільового методу співробітників, що залучені до реалізації його основних елементів. Так у 2003 р. з метою здійснення бюджетної реформи в складі Інституту державного управління та економічного розвитку (IGPDE) було створено окремий департамент, функцією якого стало супровід реформ в міністерствах.
Інститутом державного управління та економічного розвитку було розроблено три етапи навчання для співробітників міністерств і відомств, що тим чи іншим чином причетні до впровадження програмно-цільового методу. Всі три хвилі навчання проходили між 2003 і 2006 рр. під час перехідного періоду, що передував реалізації LOLF [2; c. 19].
Розглядаючи програмно-цільового методу в Німеччині варто наголосити на тому, що дана країна відноситься до числа країн з традиційно консервативною системою державного управління і бюджетування. Такий консерватизм призводив до низького рівня відповідальності розпорядників бюджетних коштів, відсутності зацікавленості в економії та в ефективному використанні фінансових ресурсів. Саме тому з 2008 р. Німеччина перейшла на програмно-цільові підходи формування бюджету.
В Італії, на відміну від інших розвинених країн, бюджетне планування здійснюється не на рівні міністерств та відомств, а на загальнодержавному рівні. Також в процесі бюджетного планування враховуються довгострокові наслідки поточної бюджетної політики. Тобто використовується досить складна система прогнозів. Водночас ключовим критерієм ефективності бюджетного процесу в Італії визначається принцип прозорості – показники виконання видаткової частини державного бюджету в обов’язковому порядку та в повному обсязі публікуються [3, с. 208].
Зарубіжний досвід використання на практиці програмно-цільового підходу в бюджетному процесі засвідчує підвищення відповідальність розпорядників бюджетних коштів за досягнення кінцевого результату, дозволяє критично оцінити напрями витрачання коштів і відмовитись від необґрунтованих видатків та реально оцінювати фінансовий стан держави завдяки більш повній картині наявних в її розпорядженні ресурсів.
Висновки. Створення Європейського Союзу дозволило країнам скоординувати проведення бюджетної політики, спрямованої на забезпечення соціально-економічного розвитку країн. Бюджетний менеджмент ЄС виступає інструментом впливу на соціально-економічний розвиток, забезпечення зайнятості населення, зростання темпів розвитку господарства, збільшення купівельної спроможності населення.
Механізм координації бюджетної політики в рамках ЄС полягає у застосуванні певних нормативів, зокрема процентного показника величини бюджетного дефіциту та державного боргу до ВВП; систем контролю і санкцій за порушення встановлених нормативів; зобов’язань щодо розробки програм стабільності та програм конвергенції із зазначенням прогнозних значень бюджетних показників.
Особливості регулювання бюджетної сфери у країнах ЄС полягають у використанні середньострокового бюджетного планування державних витрат, бюджетного дефіциту, обсягу державного боргу, використання програмно-цільового методу у плануванні бюджету.
Удосконалення механізму бюджетного менеджменту в Україні слід здійснювати з урахуванням досвіду Європейського Союзу, який передбачає: розробку механізмів гнучкого реагування органів виконавчої влади на глобальні виклики розвитку за допомогою бюджетних важелів; подальшу оптимізацію методології макроекономічного прогнозування та визначення прогнозних показників, які мають значний вплив на формування бюджетних показників; розширення практики середньо- та довгострокового бюджетного прогнозування та планування, удосконалення програмно-цільового методу у плануванні видатків бюджету; підвищення значущості принципів гласності та прозорості в практиці складання проектів бюджету.

Список використаних джерел
1. Азизова И.А. Бюджетирование, ориентированное на результат / И.А. Азизова. – Ташкент, 2010. – 144 с.
2. Афанасьев М.П. Программный бюджет: лучшая практика/ М.П. Афанасьев, А.А. Беленчук, Л.А. Ерошкина, С.Е. Прокофьев, В.В. Сидоренко, А.Г. Силуанов // АБиК. Финансовый журнал. – 2011. – №1. – С. 5-22.
3. Бугай Т. В. Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі: зарубіжний досвід і можливості його використання в Україні / Т. В. Бугай, А. АЮ Галюта // Вісник ЖДТУ. – 2011. – №3 (57). – С. 206-210.
4. Макогон В. Бюджетна політика у країнах ЄС / В. Макогон // Вісник КНТЕУ. – 2011. – №6. – С. 36-46.
5. Михайленко С. В. Актуальні проблеми розвитку бюджетного менеджменту як науки і мистецтва // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 1(115). – С.4-8.
6. Сайт Євростату: [Електронний ресурс] // Режим доступу до с.: http://epp.eurostat.ec.europa.eu
7. European Commission. EU Budget 2011:Financial Report. – Publications Office of the European Union, 2012. – 113 pp.
8. Szu Ping Chan. EU budget: who pays what and how it is spent [Електронний ресурс] // Режим доступу до с. http://www.telegraph.co.uk/finance/financialcrisis/9643193/EU-budget-who-pays-what-and-how-it-is-spent.html.
[code][/code]

Посилання: бюджет ЄС, доходи бюджету, витрати бюджету, програмно-цільовий метод планування бюджету

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
Апрель 2020 (6)
^