Стратегічні орієнтири » Фінансова безпека суб'єктів господарювання » Мостюк М.А. Шляхи підвищення компетентності персоналу підприємства в умовах глобалізації
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
23-05-2011, 21:03

Мостюк М.А. Шляхи підвищення компетентності персоналу підприємства в умовах глобалізації

Категорія: Фінансова безпека суб'єктів господарювання

УДК 336
© Мостюк М.А., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с

Шляхи підвищення компетентності персоналу підприємства в умовах глобалізації

Включення до складу людського капіталу знань, навичок, здібностей, мотивацій людини дає змогу стверджувати, що невід’ємною складовою людського капіталу є компетентність працюючої людини у всіх сферах суспільного виробництва. Поняття компетентності працівника набуває нового значення за умов розвитку глобалізаційних процесів в економіці, які поглиблюються в ХХІ сторіччі. Глобалізація світової економіки створює умови інтернаціоналізації виробництва і капіталу в економічних системах різних країн, встановлює ідентичні норми та умови ведення господарської діяльності в країнах з різним рівнем розвитку [1], що виокремлює нові аспекти в теорії та практиці розвитку людського капіталу, та на цьому тлі визначення нових підходів до розвитку компетентності персоналу підприємства.
Заслуга започаткування наукового напрямку, який розглядає людину та її здібності як капітал, належить таким вченим-економістам як Ф. Ліст, Дж. Мілль. І. Фішер, Дж.М. Кларк, Дж. Кендрик, Лауреати Нобелевської премії Г.С. Беккер, Т. Шульц розвинули та суттєво доповнили основні положення теорії людського капіталу. Суттєвий внесок до аналізу та розвитку теорії людського капіталу зроблений вітчизняними вченими Д.П.Богинею, О.А.Грішновою, Г.І.Євтушенко, В.І.Куценко.
Метою публікації є визначення шляхів підвищення компетентності персоналу підприємства за умов розвитку глобалізаційних процесів в сучасній економіці.
Глобалізація є процесом взаємозалежності країн світу внаслідок збільшення обсягу та різноманітності переміщень товарів, послуг, міжнародних потоків капіталу, а також завдяки більш швидкій та широкій дифузії технологій [2]. Глобалізаційні процеси підвищують роль транснаціональних компаній. Супутниками зростання чисельності та розміру злиття компаній усередині країни є реструктуризація та зменшення кількості зайнятої робочої сили.
Глобалізація та формування економіки знань сприяють виникненню гіперконкуренції, якій властиві інтенсифікація конкурентного змагання та ускладнення механізму формування та використання конкурентних переваг [2]. Такі явища, в свою чергу, викликають потребу постійного вдосконалення ключових конкурентних переваг підприємства, серед яких компетентність персоналу відіграє істотну роль. Вдосконалення знань, навичок, кваліфікації людських ресурсів суб’єкта господарювання забезпечують зростання та накопичення людського капіталу підприємства та сприяє розвитку інноваційної діяльності та примноженню інтелектуальної власності, зростанню раціоналізаторства та винахідництва. Необхідною умовою виживання та економічного зростання підприємства є постійне підвищення рівня розвитку його інтелектуального потенціалу завдяки оснащенню працівників науковими знаннями як найбільш ефективним джерелом економічного, соціального та особистісного вдосконалення.
У зв’язку з цим необхідно відмітити зростаючу за сучасних умов глобалізації економіки роль управління знаннями на мікрорівні, яке на макроекономічному рівні набуває форми економіки на базі знань, або, за сучасною термінологією, знанієбазованої економіки. Концепція управління знаннями, як і поняття «економіка на базі знань, або знанієбазована економіка», є відносно новими науковими напрямами, які булі започатковані наприкінці ХХ сторіччя. Ці концепції безпосередньо стосуються категорії компетентності, яка, за однією з трактовок, означає володіння знаннями, що дозволяють робити висновок про будь-що [3].
В умовах глобалізації робоча сила стає одним із найдефіцитніших ресурсів. Водночас, трудова міграція та захист прав та свобод трудових мігрантів – одне із суперечливих завдань, що постають перед світовою спільнотою. Трудова міграція є природним явищем за умов глобалізації та інтеграції, але не у таких як в Україні, де перш за все вона має економічне підґрунтя. Складність для проведення аналізу міграційних рухів трудових ресурсів ускладнюється обмеженістю статистичних даних, адже значна кількість людей перебуває закордоном нелегально. Незважаючи на той факт, що склад міжнародних трудових мігрантів в Україні представлений працівниками різноманітних професій, характерним явищем для нашої країни є також еміграція спеціалістів високого рівня. Така еміграція наносить важку втрату інтелектуальному потенціалу для країн-донорів. Але варто зазначити, що явище міжнародної трудової міграції має як негативні так і позитивні наслідки.
Напрямами підвищення рівня компетентності персоналу за умов розвитку глобалізаційних процесів в економіці доцільно вважати:
1) подальший розвиток теоретичного обґрунтування та впровадження у практику діяльності економічних одиниць, базованих на знаннях;
2) концентрацію уваги на формуванні базованих на знання конкурентних переваг;
3) застосування збалансованої системи показників до оцінки та контролю ефективності процесу розвитку компетентності персоналу;
4) розвиток інвестування навчальної діяльності базованих на знання підприємств.
Країни-імпортери трудових ресурсів матимуть такі позитивні наслідки: країна має можливість отримати дешеву робочу силу, готових спеціалістів. В цій країні, як результат, можливе прискорення економічного зростання, збагачення державного бюджету. Позитивна сторона для країн-експортерів: валютні перекази емігрантів своїм сім’ям (осідання валюти в місцевих банках), ослаблення проблеми безробіття – амортизуючий вплив у сфері зайнятості, можливість підвищення кваліфікації емігрантів, які повернуться назад.
Поглиблення процесу інтеграції України до ЄС потребує досягнення відповідних макроекономічних показників розвитку, адаптованого до європей¬ських стандартів законодавства, сприятливого інвестиційного клімату, стабіль¬ної національної валюти, і, найголовніше, високого рівня соціальних стандар¬тів. Особливе місце в системі ринкових відносин належить оплаті праці, яка відображає взаємодію економічних процесів на різних рівнях управління. Під час переходу до ринкової економіки в Україні, як відомо, були допущені серйозні помилки щодо розуміння сутності заробітної плати, яку раніше розгля¬дали у відриві від зміни вартості товару – робоча сила. Як результат, на перехідному етапі формування ринкових відносин відбувалося штучне стриму¬вання доходів населення, здійснення політики зростання цін, що призвело до зниження рівня конкурентоспроможності людського капіталу. Складність цих явищ має бути врахована при регулюванні міграційних процесів, які ще більше погіршують конкурентоспроможність вітчизняного людського капіталу, а, отже, й національної економіки загалом.

Список використаних джерел:
1. Белейченко О.Г. Перспективи галузевої конкурентоспроможності національного господарства в умовах глобалізації // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 5. – С. 62-68.
2. Коверга С.В., Чумак Н.В. Достижения конкурентных преимуществ за счет привлечения финансовых ресурсов в условиях глобализации: экономический и социальный аспект // БизнесИнформ. – 2007. – № 12(3). – С. 8-10.
3. Краткий экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Институт новой экономики. 2002. – 1088 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^