Стратегічні орієнтири » Валютний ринок і валютний кліринг 2013 » Гашук М.І. Інструменти хеджування валютних ризиків
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
31-10-2013, 00:14

Гашук М.І. Інструменти хеджування валютних ризиків

Категорія: Валютний ринок і валютний кліринг 2013

Гашук М.І. 2013р.
ЛНУ ім. І. Франка ЕКФ-41с

Інструменти хеджування валютних ризиків

Валютний ризик в умовах ринкової економіки щороку стає все більш непередбачуваним для суб’єктів міжнародної діяльності. Його виникнення пов`язане з короткостроковими чи довгостроковими коливаннями курсу валют на фінансовому ринку. Даний вид ризику характерний для підприємств, які купують чи продають товари за іноземну валюту в Україні чи за кордоном, мають мережу філій і представництв за межами країни чи здійснюють операції з валютою. Будь-яке підприємство, що має справу з міжнародною діяльністю стикається з валютними ризиками. Одним із найбільш розповсюджених у ринковій економіці способів їх зниження є хеджування з використанням похідних фінансових інструментів. Дослідження проблеми хеджування валютних ризиків стає дедалі більш актуальним в економічній думці. Це спричинено тим, що хеджування валютних ризиків вже використовується в практиці ризик-менеджменту, проте його методологія ще не повністю розроблена.
Термін "хеджування" (англ. heaging - огороджувати) використовується в банківській, біржовій та комерційній практиці для визначення різних методів страхування валютних ризиків. Хеджування – це купівля і продаж ф’ючерсних контрактів з метою уникнути ризику зміни цін та ризику готівкових(реальних продаж). Процес хеджування реалізується за допомогою похідних фінансових інструментів. Як правило причиною для існування похідних інструментів – майбуття невизначеність, як основа існування страхового ринку. Більшість похідних цінних паперів – це угоди на термін, виконання яких відноситься до визначеного майбутнього терміну операції. Основне призначення похідних інструментів – хеджування ризику, пов’язаного з непередбаченим коливанням цін на ринку реальних активів.
Хеджування валютних ризиків може здійснюватись за допомогою форвардних угод, ф'ючерсних контрактів, свопів та опціонів.
Валютний ф’ючерс – термінова угода на ринку, що передбачає купівлю – продаж визначеної валюти по зафіксованому курсу на момент укладання угоди з виконанням у майбутньому через визначений термін.Хеджування валютних ризиків за допомогою форвардів є найпоширенішою формою. Під форвардною угодою розуміють буль-яку купівлю-продаж певної суми валюти на конкретну дату в майбутньому за наперед визначеним курсом. Оскільки сторони форвардного контракту рівноправні та схильні до одного й того ж ризику, то в момент укладення вартість контракту дорівнює нулю (поточна ринкова вартість контракту дорівнює нулю).
Відмінність валютних ф’ючерсів від форвардних операцій полягає у тому, що:
1. ф’ючерси – це торгівля стандартними контрактами;
2. обов’язковою умовою ф’ючерса є гарантійний депозит;
3. розрахунки між контрагентами здійснюються через клірингову палату при валютній біржі, що виступає посередником між сторонами й одночасно гарантом угоди.
Перевагою фючерса перед форвардним контрактом – це висока ліквідність і постійне котирування на валютному ринку. При допомозі фючерсів контрагенти мають можливість страхувати свої валютні операції.
Хеджування валютних ризиків за допомогою валютних свопів. Свопом або своповим контрактом називається угода про обмін потоку платежів від одних активів на потік майбутніх платежів від інших активів з певними інтервалами та в рамках встановленого періоду часу. В їх основі лежить одна загальна риса – всі вони представляють собою обмін вигодами, які отримуються певною стороною на певному ринку, в обмін на вигоди отримані іншою стороною на іншому ринку. Головною перевагою існування своп-контракту є те, що він дає можливість займачу вийти на найбільш вигідний для нього ринок, а потім використати своп-контракт для оптимального управління процентними платежами та валютними курсами.
Валютний своп полягає в купівлі валюти з одночасним її продажем, але з різними термінами поставки за наперед встановленим валютним курсом. Процентний своп – це договір між двома сторонами, який стосується обміну грошових потоків, подібних до тих, які виникли б, якщо вказані сторони замість цього обмінялись еквівалентними грошовими вартостями активів різних типів.
Хеджування валютних ризиків за допомогою валютних опціонів. Валютний опціон – термінова угода двох сторін – продавця і покупця опціону, внаслідок якої покупець отримує право купити у продавця або продати йому в майбутньому визначену суму інвалюти за обумовленим валютним курсом чи за курсом, визначеним на день обміну. Такий фіксований курс називають ціною виконання.
Покупець опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитись від нього залежно від того на скільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу. За право вибору покупець сплачує продавцю опціонну премію – це плата за страхування ризику.
Продавець опціону зобов’язаний виконати валютну операцію за курсом обміну (ціною виконання), та забезпечити покупцеві виконання умов угоди.
Залежно від характеру прав, яких може набути покупець опціону розрізняють:
- опціон „кол” (call) – контракт, що надає покупцеві опціону право купити певну суму однієї валюти в обмін на іншу;
- опціон „пут”(put) – це контракт що надає покупцеві опціону право продати певну суму однієї валюти в обмін на іншу.
1. Покупці опціону „кол”:
- імпортери, які зобов’язані виконати платіж в іноземній валюті;
- вкладники, які бажають вигідно розмістити в банку певну суму грошей.
2. Покупці опціону „пут”:
- експортери, які очікують поступлення на рахунок в іноземній валюті
- вкладники, які бажають покрити ризик іноземної валюти власного портфеля цінних паперів.
Якщо опціон виконано, то продавець опціону „кол” повинен продати валюту власникові (покупцю) опціону, а продавець опціону „пут” мусить купити валюту у власника опціону. Це є обов’язковою угодою виконання опціонної угоди.
кщо опціон завершено, то результати (прибуток/збиток) визначається за формулою:
Р=(Кп-Кв)Б - П
де, Р - прибуток (збитки);
Кп - поточні курси валюти;
Кв - ціна використання (курс зафіксований в опціонній угоді);
Б - сума опціонного контракту (базовий актив)
П - вартість опціону (премія).
Загальним правилом визнання доцільності здійснення опціонної угоди є зіставлення поточного валютного курсу на день виконання опціону з ціною використання. Якщо спот курс буде нижчим за ціну використання, то вигідно здійснити опціон „пут”, а „кол” - навпаки, коли поточний курс перевищить ціну використання. Отже можна вважати, що прибуток і ризик продавця опціону прямо протилежні прибуткові і ризику покупця.
Похідні фінансові інструменти - свопи, опціони, форварди та фючерси з’явились на євроринку в 70 - х роках і стали органічним доповненням до основних фінансових інструментів євроринку. Вони сприяють ефективніше управляти фінансовими ризиками, робити фінансове посередництво на міжнародному ринку більш безпечним.
Вони дали змогу як позичальникам, так і кредиторам захиститись від процентного та валютного ризиків, використати арбітражні можливості євроринків, а при сприятливій кон’юнктурі ринку реалізувати спекулятивні стратегії.
Валютний арбітраж – це продаж певної валюти на одному валютному ринку з одночасною купівлею цієї ж валюти на іншому ринку.
1. Арбітраж не передбачає ризику від спекуляції, оскільки арбітражер (особа, що займається арбітражними функціями) повністю компенсує продаж на одному ринку купівлею на іншому.
2. Арбітраж також підтримує узгодженість крос – курсів між двома інвалютами за допомогою третьої (переважно долари США). Міжбанківська торгівля через долар США усуває невідповідності між доларовими котируваннями іноземних валют та їх крос – курсами.
3. Арбітраж сприяє формуванню інтегрованого глобального ринку валют.
4. Миттєвий електронний зв’язок зробив арбітраж більш мобільним і ефективнішим, оскільки арбітражери(головним чином банки) покладаються на комп’ютерні інформаційні системи і комп’ютерні програми для проведення арбітражних операцій.
Розрізняють часовий і просторовий (локальний) валютний арбітраж.
Часовий валютний арбітраж – це валютна операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі.
Просторовий (локальний) валютний арбітраж передбачає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках.
Кожний з них у свою чергу може бути простим і складним (крос-курсовим). Простий арбітраж виконується з двома валютами, складний (крос-курсовий) – з трьома і більше валютами.
Слід підкреслити, що арбітражні операції мають велике економічне значення для всього фінансового ринку, оскільки втручання арбітражерів дає змогу забезпечити взаємозв’язок курсів валют і регулювання ринку, що сприяє тимчасовому вирівнюванню валютних курсів на регіональних ринках.
Отже, головними ризиками від яких нас вберігає використання фінансових інструментів є валютний ризик, ризик коливання відсоткових ставок та вартості цінних паперів, ризик коливань товарних цін та інфляції.Таким чином, для того щоб мінімізувати фінансові ризики необхідно вчасно визначати коло проблем, детально їх аналізувати.


Список використаних джерел:
1.Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2009.
2.Шелудъко В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2008.
3.Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент: Підручник/ Кер. кол. авт. і наук. ред. проф.А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ,2005. – 536 с.
4.Гавришків І.Р. Перспективи розвитку ринку опціонів в Україні// Інноваційна економіка.2013.С.32-35.
5.Циглін О. А. Опціони в Україні //Деривативи// [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://derivativ.com.ua/options.html
6.Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник., – 4-те вид. – К.: Т-во Знання, КОО, 2007, – с.409

Посилання: ЛНУ імені Івана Франка, Екф-41с

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
^