Стратегічні орієнтири » Фінансова безпека суб'єктів господарювання » Приймак Н.В. Рейдерство в Україні: сучасний стан та шляхи подолання
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
24-05-2011, 15:59

Приймак Н.В. Рейдерство в Україні: сучасний стан та шляхи подолання

Категорія: Фінансова безпека суб'єктів господарювання

УДК 336
© Приймак Н.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-39с

Рейдерство в Україні: сучасний стан та шляхи подолання

Постановка проблеми. Ефективність функціонування економіки будь–якої країни залежить від стабільного розвитку підприємницької діяльності в ній. Останнім часом, з бурхливим розвитком світової економіки все більш актуальними стають процеси злиття та поглинання компаній. Актуальність проблеми полягає в тому, що для пострадянських країн злиття та поглинання — це засоби нагромадження капіталу, збільшення своєї частки на ринку та здійснення інвестицій. Проте, незважаючи на позитивні аспекти злиттів та поглинань, в Україні більш поширене силове захоплення компанії або « рейдерство ». Однак в Україні це явище набуло надмірного цинізму й агресії. Протягом останніх років рейдерство в Україні перетворилося на справжню суспільну катастрофу, яка не тільки загрожує розвиткові економіки України та спричиняє коллапс правової системи, а й робить сумнівним перспективи існування та розвитку в Україні приватного середнього та малого бізнесу.
Аналіз основних досліджень і публікацій. Тривалий час науковці дискутують над проблемою рейдерства. Проблему корпоративних конфліктів досліджено у працях З.П. Варналія, О.В.Тарасової, С.В. Кравченко, Г. Паламарчука, Л. Венгера та інших економістів.
Постановка завдання. Голова мета даного наукового дослідження — аналіз активності рейдерства в Україні, розкриття сутності рейдерства, визначення масштабів та рівеня рейдерства в Україні, головних негативних наслідків рейдерства та на основі виконаного дослідження вказати основні шляхи подолання його в Україні.
Виклад основного матеріалу. Рейдерство — це нове поняття, що з’явилось в нашому лексиконі зовсім недавно, і ми інколи вживаємо його, не знаючи, що це таке. Юридичного визначення термінів «рейдер» і «рейдерство» в Україні немає, тому визначити, що таке «рейдерство» можна виключно на підставі ознак і в аналогії з тим, що називають «рейдерством» за кордоном [8; с. 126].
Слово «рейдер» має англійське походження. У середині минулого століття за часів військового протистояння Великобританії та Іспанії так називалося одне з англійських морських піратських суден, котре саме здійснювало напад лише на іспанські торгові судна. З того часу поняття «рейдер» увійшло в лексику військово–морської справи, воно означало проведення морських операцій під час військових дій спеціально підготовленими для знищення бойових і торгових суден ворога морськими суднами [6; с. 1].
«Рейдер» (raider) — в перекладі з англійської означає компанію, що поглинає інші компанії, скуповуючи акції компанії–жертви з метою отримання її контрольного пакету. Англійське слово raid означає раптовий напад, наліт. При цьому рейдерство на Заході називають як звичайне і абсолютно законне придбання без згоди фактичного власника і менеджменту, так і силове захоплення з метою зміни власника [8].
Головною метою рейдера є отримання прибутку, але добивається він цього не виробництвом певного виду продукції, а перепродажем підприємства, над яким він отримав контроль шляхом «недружнього поглинання». Чому саме поглинанням, та ще й недружнім? Тому, що це набагато дешевше, ніж шукати з власником підприємства компроміс, і набагато простіше, ніж переконувати бізнесмена продати власну прибуткову справу [8; с. 130].
Рейдерство умовно поділяють на «біле», «сіре» та «чорне». В Україні чітких меж між окремими видами рейдерства не існує. Рейдерські операції можуть початися з «білого» рейдерства, поступово залучаючи інші методи, зокрема — силового характеру .
Поняття «рейдерство» на Заході існує давно, а в Україні — з початку 90-х років минулого століття. Поява рейдерства в Україні пов’язана з переходом країни на ринкові відносини, з численними прогалинами в чинному законодавстві, корумпованістю органів державної влади та іншими чинниками.
На жаль, в Україні склалися обставини, коли стало можливим захоплювати чужі підприємства неправдивим шляхом. Цьому процесові сприяли й незавершеність формування законодавства, відсутність відповідних кадрів. Не можна відкидати з важелів і те, що країні опинилася без роботи та засобів для існування значна частина громадян, а також низькі заробітки. Поява рейдерства обумовлена також незначним досвідом акціонерної форми ведення бізнесу, некоректним проведенням приватизації, наявністю мільйонної армії мінори тарних (таких, що володіють невеликою кількістю акцій) акціонерів, масштабністю корупції в суспільстві і високою рентабельністю цього виду діяльності.
Сьогодні можна говорити про те, що українське суспільство дійшло в притул до тієї межі, коли корупційним проявам, корупційним елементам необхідно дати серйозний бій, щоб їх подолати. [3; с. 53-54].
Серед причин поширення рейдесрста в Україні суттєве значення мають прогалини в законодавстві, які настільки великі, що виникає велика спокуса ними скористатися.
У країнах з такою економікою як наша, умови для рейдерства створюються в той момент, коли суб'єкт господарської діяльності приватизовується незаконним шляхом.
Яскравим прикладом існування проблеми рейдерства в Україні та різних підходів до її вирішення, а можливо і посилення, є проходження у Верховній Раді Закону “Про внесення змін до Закону “Про господарські товариства” (щодо зниження планки кворуму проведення загальних зборів господарськго товариства). Якщо чинне законодавство передбачає прийняття рішень загальними зборами більшістю 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, а на сьогодні при кворумі 60% – це 45% голосуючих акцій, то при кворумі 50%, як на цьому наполягають наші парламентарії, прийняти рішення, наприклад, про додаткову емісію на невигідних для міноритарних акціонерів умовах може власник, пакет якого становить лише 37,5% [2; с. 106].
В України спостерігається тенденця до підвищення їх кількості рейдерський атак в наступних областях — Київській, Дніпропетровській, Полтавській, Львівській, Одеській, Харківській. Тобто, в областях, де промисловість є більш розвиненою. Причому лідером залишається саме Київська область .
Актуальними є невтішні дані експертів інвестиційних компаній, які вказують, що щорічний обсяг сегмента поглинань злиття становить у Україні понад 3 млрд. дол. США. Проблемним є те, що практично 70% з них мають недружній характер рейдерських захоплень. Найгіршим є те, що до рейдерських схем залученні державні та правоохоронні органи, суди, державна виконавча служба тощо[4; С. 37].
Сприяє рейдерству відсутність в Україні нормально працюючого фондового ринку, не публічність більшості власників, не прозорість фінансових потоків підприємства, прагнення приховати прибуток за допомогою заробітної плати « в конвертах » і ручного розподілу дивідендів. І ще одне, але досить суттєве спостереження: захопити бізнес дешевше ніж його купити.
Ще одна цьогорічна тенденція — перехід рейдерів від замкненості до публічності. Якщо раніше вони уникали камер, то зараз відкрито дають коментарі, видаючи себе за ображених співвласників, у яких нечесно відібрали бізнес [10].
Поширене в Україні рейдерське захоплення підприємств спрямоване на неправомірне заволодіння власністю (майновими правами на власність) підприємства: коштами, технікою, продукцією підприємства, зайнятими підприємством територіями, будинками й спорудами, засобами виробництва, бізнесом у цілому тощо.
Багато підприємств, які зазнали рейдерських атак, знаходяться в режимі «бойової готовності» — постійна охорона, колючий дріт, заблоковані входи. Ось неповний перелік найбільших вітчизняних підприємств, яких атакували рейдери протягом останніх років: ВАТ “Броварський завод будівельних конструкцій”, ВАТ “Агрофірма “Провесінь””, АТВТ промислово-торговельна фірма “Сувенір”, ВАТ “Столичний”, ЗАТ “Допсок”, ЗАТ “ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона”. Цікавить рейдерів і галузь фармацевтики. Про незаконну скупку акцій повідомили ЗАТ НВЦ “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод”, ЗАТ “Дарниця”, ВАТ “Фармак”. Активні рейдери в галузі машинобудування, якій притаманні великі земельні площі. Силового захоплення зазнали: ЗАТ ”Миколаївський машинобудівний завод”, КП ”Київтрактордеталь”, Чорноморський суднобудівний завод. Рейдерів цікавлять не лише виробничі підприємства, вони проявляють активний інтерес до музеїв, санаторіїв, торгових центрів, зоопарків, кінотеатрів та інших культурних одиниць [9; с. 147].
Про рівень рейдерства в Україні та його вражаючі масштаби свідчать наступні факти:
в Україні діє щонайменше 35–50 спеціалізованих рейдерських груп, які складаються з досвідчених юристів та економістів ;
рейдерство набуло в Україні системного характеру. Кількість захоплень сягає 3000 на рік;
результативність рейдерських атак – понад 90 %;
за експертною оцінкою, щорічний обсяг сегмента поглинань і злиттів (без приватизації) становить майже 3 млрд. дол. США [3, с. 3];
середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні, за експертними оцінка ми, становить близько 1000 %;
українське рейдерство має відчутну кримінальну складову: протиправні дії
чиняться із залученням збройних формувань, а подекуди – навіть співробітників правоохоронної системи тощо.
За оцінками експертів, сьогодні в Україні діє від 35 до 50 професійних рейдерських груп. Спираючись на цілий комплекс засобів — психологічний натиск, шантаж, підробка документів, підкуп силових структур, — вони створюють умови рейдерських атак, захоплення і перерозподілу власності за рамками закону. Під рейдерські атаки в Україні вже потрапили 3,7 тисячі суб’єктів господарювання. Річний обсяг рейдерського перерозподілу власності сягає в середньому від 2 до 3 млрд. дол. США [1; с. 2].
До замовлення та іноді організації рейдерських дій, що призводять до перерозподілу власності, вдаються окремі потужні промислово–фінансові групи України. Зокрема, в рамках експертного опитування «Центру дослідження корпоративних відносин» бізнес-групу «Приват» назвали найбільшим українським рейдером 100 % експертів, групу «Фінанси та кредит» – 54,6 %, «Альфа-Груп» – 45,5 % [5; с. 131].
Якщо говорити про Львівщину, то рейдери працюють тут надзвичайно кваліфікованою і зложеною командою, заздалегідь розробивши схему атаки та застосовуючи абсолютно всі межанізми. Вони «піднімають» компромат на підприємство та його менеджерів, знаходять слабкі місця в родинних стосунках керівників, вміло маніпулюють законодавством, використовуючи для досягнення своєї мети прогалини та недолугості окремих правових актів, які дозволяють укладати угоди. А потім на «законних» підставах заволодівають майном або правами підприємства у розрахунку на те, що в результаті довготривалого оскарження таких дій повернути все в попередній стан буде неможливо.
Найчастіше рейдерів цікавлять відкриті акціонерні товариства, які пройшли процес приватизації, з часом накопичили величезні суми кредиторської заборгованості і не мають можливості надалі проводити виробничу діяльність, але володіють цікавою нерухомістю, замлею чи виробничими потужностями [3; 76-77].
Сьогодні для протидії незаконним атакам створений «Антирейдерський союз підприємців України», представництва якого вже відкриті у 8 регіонах. Існує постанова від 21 лютого 2007 року «Про утворення Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню і захопленню підприємств».
Україна — молода держава, яка прагне зайняти стійку нішу в світовій економіці. У зв’язку з цим потрібно приділяти увагу співробітництву з міжнародними організаціями, які займаються питаннями з розвитку конкуренції, а саме: Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Конференцією ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Міжнародною Мережею з питань конкуренції (ММК) [9; с. 150].
Важливою передумовою виходу із ситуації, що склалася в Україні з рейдерством є забезпечення максимальної прозорості та дієвості процесу боротьби з рейдерськими атаками. Тому необхідно розробити та негайно вжити низку першочергових заходів щодо подолання (як мінімум — значного зменшення) цього негативного явища. Ці заходи можуть бути самостійними, але можуть розроблятися, і найголовніше – реалізовуватися, як складова політики детінізації економіки України. Важливо, щоб ці заходи були не лише задекларовані, не лише на папері, а, зайшовши підтримку в суспільстві – ефективно реалізовувалися на практиці [5; с. 136].
Можна виділити наступні методи боротьби з рейдерством: активна участь громадськості та преси у боротьбі з рейдерством. Про будь-який випадок рейдерства потрібно писати у ЗМІ; боротися з рейдерством ефективніше б було такими самими методами: силою відстоювати свої об’єкти; спільні зусилля спец розділів Служби безпеки України, органів внутрішніх справ та прокуратури, направлені на виявлення, протидію і боротьбу з рейдерством; потрібна боротьба з корупцією не « на папері », а в реальності; посилення відповідальності правоохоронців, суддів, інших державних службовців;вдосконалення чинного корпоративного законодавства. Лише при об’єднанні усіх перелічених факторів може відбуватися боротьба і активне протистояння рейдерству [7; с. 119].
Висновки. Отже, можна зробити узагальнюючий висновок, що в Україні рейдерство дійсно є надзвичайно актуальною проблемою в сучасному суспільстві, яка набирає статусу загрози національної безпеки України. Через нестійкість, корумпованість державних органів, прогалин у законодавстві, несформованих інституцій прав власності такий феномен в Україні не лише виникає, а набирає високих «темпів зростання». І хоча в розвинених країнах рейдерство є ефективним інструментом впливу на неефективні підприємства, у нас це інструмент перерозподілу власності та особистих інтересів. Боротьба з рейдерством має носити комплексний характер. У питанні протидії рейдерству повинні об’єднатися влада, парламент, бізнес, громадкість. Лише таким чином можливо значно скоротити кількість рейдерських захоплень в Україні. Для ефективного подолання рейдерських захоплень потрібно вжити таких заходів: на боці власника має виступати держава і вживати дієві, реальні важелі щодо захисту прав власності; прозорість і ефективність діяльності суб'єктів господарювання, які можуть зробити підприємство фактично невразливим до рейдерів.

Список використаних джерел.
1. Бабич Т. Рейдерство в Україні – загроза національній безпеці / Т. Бабич // Віче. – 2010. – № 14. – С. 2-5.
2. Беліков О. Рейдерство в Україні – реалії сьогодення / О. Беліков // Юридичний журнал. – 2007. – № 3. – С. 105-109.
3. Василенко Л. Обережно: рейдери! – К.: знання України, 2007. – 100 с.
4. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації / За ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2006. – 576 с.
5. Варналій З. С., Мазур І. І. Рейдерство в Україні: передумови та шляхи подолання / З. С. Варналій, І. І. Мазур // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 2 (3). – С. 129-139.
6. Каліцінська К. О. Рейдерство, як ризик впливу на економічну безпеку підприємства: [ Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/19_DSN_2010/Economics/69603.doc.htm].
7. Москаленко С. Рейдерство: загальна характеристика, окреслення проблеми та шляхи боротьби / С. Москаленко // Юридична Україна. – 2007. – № 7/8. – С. 117-119Савельєв Є. В., Гуцайлюк З. В., Козюк В. В. та ін. Економічна та майнова безпека підприємства і підприємництва. Антирейдерство – Тернопіль: Вид. Терно–граф, 2008. – 424 с.
8. Савельєв Є. В., Гуцайлюк З. В., Козюк В. В. та ін. Економічна та майнова безпека підприємства і підприємництва. Антирейдерство – Тернопіль: Вид. Терно–граф, 2008. – 424 с.
9. Тивончук І. О., Глинська Г. Я. Особливості рейдерства в Україні: [Режим доступу: http://vlp.com.ua/node/1962 ].
10. Український антирейдерський рух: [Режим доступу: http://www.zahvat.net/6/598/ ].
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2021 (4)
Ноябрь 2021 (6)
Октябрь 2021 (69)
Май 2021 (4)
Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
^