УДК 336
© Тимофійчук Х.Д., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-53с
Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства
Ринкова система перетворення механізмів ведення бізне¬су обумовлена зміною форм та методів управління адаптацією підприємства до змін зовнішнього середовища. Для цього підприємству необхідно, насампе¬ред, найбільш повно враховувати зміни в конкурентному середовищі, які є потенційними загрозами і майбутніми можливостями. Потрібно передбачити непідконтрольні сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їх можливий вплив на підприємство.
Актуальним для забезпечення цілісності господарської системи підприємства є прий¬няття економічних рішень стосовно стратегічного управління доходами та витратами, рухом активів, капіталу та грошових потоків, управ¬ління структурою капіталу та іншими аспектами його діяльності. Забезпече¬ність підприємства необхідною сумою капіталу та різних видів активів є осно¬вою його функціонування і запорукою стабільного позиціювання на ринку. Саме фінансове забезпечення господарської системи підприємства є необ¬хідною умовою реалізації поставлених стратегічних завдань.
Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства є частиною загальної системи управління підприємством, що забезпечує вплив на чинники, від яких залежить загальний результат діяльності суб’єкта.
Дослідження механізму стратегічного управління фінансовою стійкіс¬тю підприємства проводили як вітчизняні, так і закордонні вчені-економісти: І.О. Бланк, А.Е. Воронкова, І.В. Дем'яненко, В.І. Іващенко, В.М. Кочеткова, Л.О. Лігоненко, С.В. Оборська, Н.В. Тарасенко, З.Є. Шершьова, зарубіжні В.Г. Артеменко, Л.Т. Гіляровська, А.В. Грачова, Дж. Джоборд, О.В. Єфімова, Г.В. Савицька, О.С. Стоянова, К. Уолш [1, с. 384].
Згідно аналізу фінансового стану суб’єктів підприємництва України протягом 2008 – 2010 рр. можна зробити висновок про зниження рівня їх фінансової стійкості, починаючи з другого півріччя 2008 року. Про це свідчить:
1) зменшення капіталу суб’єктів підприємництва. Так, за 9 місяців 2010 р. резервний капітал вітчизняних підприємств зменшився порівняно з аналогічним періодом попереднього року на 1 931,6 млн. грн. або на 7,5 %; нерозподілений прибуток підприємств зменшився на 38 971,5 млн. грн. або на 50,8 %;
2) зменшення обсягів реалізації продукції. Обсяг реалізованої промислової продукції за 10 місяців 2010 р. зменшився на 21,4 %, порівняно з аналогічним періодом 2009 р.;
3) низькі показники ліквідності суб’єктів підприємництва. Станом на 30.09.2010 р. кредиторська заборгованість суб’єктів підприємництва перевищує дебіторську заборгованість на 117 337,9 млн. грн. або 1,16 разу;
4) зменшення обсягів інвестицій. Обсяги інвестицій в основний капітал суттєво скоротилися – на 43,7 % за 9 місяців 2010 р. порівняно з відповідним періодом 2009 р. Скорочення обсягів інвестицій було значним на підприємствах машинобудування (на 53,7 %), металургійного виробництва та виробництва готових меблевих виробів (на 51,3 %). Інвестиції у розвиток добувної промисловості та у виробництво й розподіл електроенергії, газу та води скоротилися на 35,9 % та 20,2 % відповідно;
5) погіршення доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування. Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал є власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких за 9 місяців 2010 р. було освоєно 64,3 % капіталовкладень (порівняно з 59,7 % за аналогічний період 2009 р.). Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень скоротилася на 2 % порівняно з аналогічним періодом 2009 р. і складала 13,6 %;
6) збільшення кількості підприємств-банкрутів. Станом на 1.09.2010 р. загальна кількість вітчизняних підприємств, що перебувають у процедурах банкрутства становила 14 517 підприємств [2].
Щодо кількості збиткових підприємств, то станом на 1.12.2010 р. 52,5 % вітчизняних підприємств було збитковими, тоді як станом на 1.12.2009 року цей показник складав 45,6 %. У промисловості частка збиткових підприємств складає 48,5 %. Однак, аналізуючи дані попередніх років, бачимо, що динаміка кількості збиткових підприємств не завжди була негативною, ця тенденція чітко простежується в останні роки.
Стратегічне управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання в Україні здійснюють в умовах невизначеності, обумовленої низьким рівнем наукового прогресу, нестабільністю політичної ситуації, зростанням конкуренції на товарних і фінансових ринках, посиленням глобалізаційних процесів та дефіцитом інформації, а також за наявності різноманітних способів і варіантів перетворення можливостей у дійсність та багатоваріантності реалізації управлінських рішень.
Стратегія підприємства повинна спрямовуватися на розподіл фінансових ресурсів, які надходять у його розпорядження або є у нього з метою до¬сягнення високих результатів фінансово-господарської діяльності і забезпечення фінансової стійкості. У сучасних умовах при проведенні стратегічного менеджменту на підприємстві треба створити гнучку внутріш¬ню структуру управління підприємством. В сучасних умовах виокремлюють три головні стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єкта господарювання залежно від тенденцій розвитку економіки, життєвого циклу галузі, технологічного потенціалу та економічного стану підприємства, а саме [1, с. 385]:
• в умовах економічної кризи, інфляції, коли показники діяльності підприємст¬ва погіршуються, використовують стратегію подолання нестійкості або фінансової стабілізації;
• в умовах нестабільності обсягів продажів і прибутку, у галузях із стабільною технологією, коли керівництво задоволене станом свого підприємства, засто¬совують стратегію підтримки стійкості;
• прагнення підприємства до зростання обсягів продажу, підвищення рента¬бельності й інших показників ефективності діяльності забезпечує стратегія розвитку або стійкого зростання.
Напрями підвищення ефективності залучення фінансових ресурсів становлять зміст стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання. Пріоритетними серед них є: удосконалення механізму компенсації відсоткової ставки за залученими довгостроковими кредитами, спрямованими на модернізацію виробництва та впровадження енергоощадних технологій; розширення бюджетного фінансування пріоритетних галузей економіки; зниження податкових ставок для суб’єктів господарювання, які впроваджують ресурсоощадні та екологічно безпечні технології; проведення державної політики, спрямованої на здешевлення кредитів комерційних банків; удосконалення інформаційного забезпечення вітчизняних та іноземних інвесторів [3, с. 529].
Отже, спроможність підприємства вчасно здійснювати платежі, фі¬нансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою ліквідність в умовах стратегічної спрямова¬ності свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.
1. Мисак Н. В. Стратегічні аспекти досягнення фінансової стійкості підприємства// Науковий вісник, - 2005, вип. 15.5. – С. 384 – 389.
2. Аналітика Національного інституту стратечічних досліджень при Президентові України: http://www.niss.gov.ua/articles/238/
3. Приймак І. І. Модель стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. 37. - Львів, 2007. - С. 527-532.
© Тимофійчук Х.Д., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-53с
Стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства
Ринкова система перетворення механізмів ведення бізне¬су обумовлена зміною форм та методів управління адаптацією підприємства до змін зовнішнього середовища. Для цього підприємству необхідно, насампе¬ред, найбільш повно враховувати зміни в конкурентному середовищі, які є потенційними загрозами і майбутніми можливостями. Потрібно передбачити непідконтрольні сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їх можливий вплив на підприємство.
Актуальним для забезпечення цілісності господарської системи підприємства є прий¬няття економічних рішень стосовно стратегічного управління доходами та витратами, рухом активів, капіталу та грошових потоків, управ¬ління структурою капіталу та іншими аспектами його діяльності. Забезпече¬ність підприємства необхідною сумою капіталу та різних видів активів є осно¬вою його функціонування і запорукою стабільного позиціювання на ринку. Саме фінансове забезпечення господарської системи підприємства є необ¬хідною умовою реалізації поставлених стратегічних завдань.
Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства є частиною загальної системи управління підприємством, що забезпечує вплив на чинники, від яких залежить загальний результат діяльності суб’єкта.
Дослідження механізму стратегічного управління фінансовою стійкіс¬тю підприємства проводили як вітчизняні, так і закордонні вчені-економісти: І.О. Бланк, А.Е. Воронкова, І.В. Дем'яненко, В.І. Іващенко, В.М. Кочеткова, Л.О. Лігоненко, С.В. Оборська, Н.В. Тарасенко, З.Є. Шершьова, зарубіжні В.Г. Артеменко, Л.Т. Гіляровська, А.В. Грачова, Дж. Джоборд, О.В. Єфімова, Г.В. Савицька, О.С. Стоянова, К. Уолш [1, с. 384].
Згідно аналізу фінансового стану суб’єктів підприємництва України протягом 2008 – 2010 рр. можна зробити висновок про зниження рівня їх фінансової стійкості, починаючи з другого півріччя 2008 року. Про це свідчить:
1) зменшення капіталу суб’єктів підприємництва. Так, за 9 місяців 2010 р. резервний капітал вітчизняних підприємств зменшився порівняно з аналогічним періодом попереднього року на 1 931,6 млн. грн. або на 7,5 %; нерозподілений прибуток підприємств зменшився на 38 971,5 млн. грн. або на 50,8 %;
2) зменшення обсягів реалізації продукції. Обсяг реалізованої промислової продукції за 10 місяців 2010 р. зменшився на 21,4 %, порівняно з аналогічним періодом 2009 р.;
3) низькі показники ліквідності суб’єктів підприємництва. Станом на 30.09.2010 р. кредиторська заборгованість суб’єктів підприємництва перевищує дебіторську заборгованість на 117 337,9 млн. грн. або 1,16 разу;
4) зменшення обсягів інвестицій. Обсяги інвестицій в основний капітал суттєво скоротилися – на 43,7 % за 9 місяців 2010 р. порівняно з відповідним періодом 2009 р. Скорочення обсягів інвестицій було значним на підприємствах машинобудування (на 53,7 %), металургійного виробництва та виробництва готових меблевих виробів (на 51,3 %). Інвестиції у розвиток добувної промисловості та у виробництво й розподіл електроенергії, газу та води скоротилися на 35,9 % та 20,2 % відповідно;
5) погіршення доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування. Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал є власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких за 9 місяців 2010 р. було освоєно 64,3 % капіталовкладень (порівняно з 59,7 % за аналогічний період 2009 р.). Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень скоротилася на 2 % порівняно з аналогічним періодом 2009 р. і складала 13,6 %;
6) збільшення кількості підприємств-банкрутів. Станом на 1.09.2010 р. загальна кількість вітчизняних підприємств, що перебувають у процедурах банкрутства становила 14 517 підприємств [2].
Щодо кількості збиткових підприємств, то станом на 1.12.2010 р. 52,5 % вітчизняних підприємств було збитковими, тоді як станом на 1.12.2009 року цей показник складав 45,6 %. У промисловості частка збиткових підприємств складає 48,5 %. Однак, аналізуючи дані попередніх років, бачимо, що динаміка кількості збиткових підприємств не завжди була негативною, ця тенденція чітко простежується в останні роки.
Стратегічне управління фінансовою стійкістю суб’єктів господарювання в Україні здійснюють в умовах невизначеності, обумовленої низьким рівнем наукового прогресу, нестабільністю політичної ситуації, зростанням конкуренції на товарних і фінансових ринках, посиленням глобалізаційних процесів та дефіцитом інформації, а також за наявності різноманітних способів і варіантів перетворення можливостей у дійсність та багатоваріантності реалізації управлінських рішень.
Стратегія підприємства повинна спрямовуватися на розподіл фінансових ресурсів, які надходять у його розпорядження або є у нього з метою до¬сягнення високих результатів фінансово-господарської діяльності і забезпечення фінансової стійкості. У сучасних умовах при проведенні стратегічного менеджменту на підприємстві треба створити гнучку внутріш¬ню структуру управління підприємством. В сучасних умовах виокремлюють три головні стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єкта господарювання залежно від тенденцій розвитку економіки, життєвого циклу галузі, технологічного потенціалу та економічного стану підприємства, а саме [1, с. 385]:
• в умовах економічної кризи, інфляції, коли показники діяльності підприємст¬ва погіршуються, використовують стратегію подолання нестійкості або фінансової стабілізації;
• в умовах нестабільності обсягів продажів і прибутку, у галузях із стабільною технологією, коли керівництво задоволене станом свого підприємства, засто¬совують стратегію підтримки стійкості;
• прагнення підприємства до зростання обсягів продажу, підвищення рента¬бельності й інших показників ефективності діяльності забезпечує стратегія розвитку або стійкого зростання.
Напрями підвищення ефективності залучення фінансових ресурсів становлять зміст стратегії забезпечення фінансової стійкості суб’єктів господарювання. Пріоритетними серед них є: удосконалення механізму компенсації відсоткової ставки за залученими довгостроковими кредитами, спрямованими на модернізацію виробництва та впровадження енергоощадних технологій; розширення бюджетного фінансування пріоритетних галузей економіки; зниження податкових ставок для суб’єктів господарювання, які впроваджують ресурсоощадні та екологічно безпечні технології; проведення державної політики, спрямованої на здешевлення кредитів комерційних банків; удосконалення інформаційного забезпечення вітчизняних та іноземних інвесторів [3, с. 529].
Отже, спроможність підприємства вчасно здійснювати платежі, фі¬нансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою ліквідність в умовах стратегічної спрямова¬ності свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.
1. Мисак Н. В. Стратегічні аспекти досягнення фінансової стійкості підприємства// Науковий вісник, - 2005, вип. 15.5. – С. 384 – 389.
2. Аналітика Національного інституту стратечічних досліджень при Президентові України: http://www.niss.gov.ua/articles/238/
3. Приймак І. І. Модель стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Вип. 37. - Львів, 2007. - С. 527-532.
