УДК 336
© Приймак Ю.З., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-31с
Перестрахування в Україні
Перестрахування є найважливішим сегментом міжнародного ринку страхування. Виникнення перестрахування було історично обумовлене розвитком світового господарства, появою нових об’єктів страхування та пошуком страховиками нових форм і методів їх страхового захисту на якісно новій фінансовій основі. Страхові компанії здатні виконувати свої безпосередні функції лише за умови створення багаторівневої системи страхового захисту, яка неможлива без застосування перестрахування.
Актуальність даної теми обумовлена юридичними чинниками. Перестрахувальні відносини є предметом правового регулювання, причому вони є специфічними, що зумовлено особливостями перестрахувальної діяльності. Проте сучасний стан регулювання правовідносин перестрахування свідчить про серйозні суперечності та прогалини в законодавстві. Так, норми Цивільного кодексу України, хоча і закріплюють поняття договору перестрахування, але достатньою мірою не відображають його зміст і характер, що унеможливлює швидку переорієнтацію з публічно-правових засад регулювання договору перестрахування, пов’язаних із колишньою монополією держави на проведення страхової діяльності, на приватноправові (ст. 3 Цивільного Кодексу України). Недосконалість законодавства призводить до відсутності єдиного правового регулювання договору перестрахування, який часто помилково ототожнюють із договором страхування.
Також тема актуальна тим, що операції з перестрахуванням є одним із основним інструментів, що забезпечують фінансову надійність страховика, а також суттєвим впливом перестрахувальних компаній світу на вітчизняний ринок страхуванням в цілому та перестрахуванні зокрема.
Питання організації перестраховувальної діяльності і розвитку ринку перестрахування в наукових працях вітчизняних економістів висвітлювались лише частково і опосередковано. Значний внесок в розробку теоретичних основ перестрахування зробили українські вчені – В.Д. Базилевич, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, С.С.Осадець. Проблемами перестрахування займались зарубіжні науковці, провідні спеціалісти в галузі страхування такі як К.Г. Воблий, І.Т. Балабанов, Ю.М. Журавльов, М.Г. Каминкіна, Є.В. Коломін, А.І. Корчевська, В.К. Райхер, В.А. Сухов, К.Є. Турбіна, Т.А. Федорова, В.В. Шахов, Р.Т.Юлдашев. Водночас слід зазначити, що в Україні відчувається значний дефіцит спеціальних досліджень, які стосуються безпосередньо сфери перестрахування. Бракує орієнтованих на практичне застосування наукових розробок, не узагальнюється накопичуваний досвід.
Перестрахування по свої сутності, є нічим іншим, як страхуванням, але страхуванням іншого порядку. Перестрахування – це страхування страховиків. Тобто це страхування стосовно страхового ризику. Процес перестрахування дає впевненість страхувальнику у своєчасному відшкодуванні збитків, оскільки страховик, який перекодовує взяті на себе ризики, створює додаткові гарантії своєї фінансової стійкості.
В Україні ринок страхування знаходиться на початковій стадії розвитку. Його неефективний розвиток зумовлений слабкою капіталізацією страхового ринку, відсутністю надійних інвестиційних інструментів, недосконалістю нормативно-правового поля діяльності пере страховиків.
Оскільки страхування і перестрахування має багато спільного, то при проведенні перестрахувальних операцій, спираються на принципи страхування, зокрема: принцип страхового інтересу, принцип відшкодування збитків, принцип найвищої сумлінності…[ 1]
За рахунок перестрахування, страхові компанії :
— зменшують розмір технічного ризику, тобто ймовірності відхилення фактичного рівня сукупних страхових виплат від рівня, що прогнозується страховиком (недостатність коштів страховика для виконання зобов'язань за договорами страхування):
— беруть на себе частину ризиків страховика, зменшуючи його відповідальність і тим самим перетворюючи непередбачені, змінні витрати в постійні:
— збільшують ємність страховика стосовно можливості підписання ризиків:
— аналізують міжнародний досвід, що є корисним для страховиків при оцінці розвитку ринку.
Із методами (формами) передачі ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на: факультативні, облігаторні та змішані. Найрозповсюдженішою в Україні є факультативна форма укладання договорів перестрахування, яка передбачає, що страхова та перестрахова компанія у кожному конкретному випадку самостійно визначають питання щодо передачі та прийняття окремого ризику у перестрахування, тобто є вільними у прийнятті рішення щодо пенсіі [2].
На другому місці за популярністю в Україні – облігаторна форма укладання договорів перестрахування. Це пов'язано зі збільшенням обсягів ринку перестрахування та кількості компаній з іноземним капіталом, які працюють за міжнародними стандартами.
Непопулярною є облігаторна форма укладання договорів перестрахування , яка передбачає захист інтересів по всьому страховому портфелю у випадках коли фактична збитковість перевищує узгоджений відсоток захищеного обсягу премій або абсолютний розмір за зазначений у договорі. Незважаючи на важливість перестрахування, даний вид послуг ще недостатньо розвинутий та досліджений в Україні [3].
Отже, сучасний стан перестрахування в Україні доводить, що перестрахувальна діяльність в Україні є невід’ємним сегментом страхового ринку. Найбільше вітчизняні страховики застосовують перестрахувальні операції в майновому страхуванні та страхуванні відповідальності, що в цілому відображає загальні тенденції страхового ринку.
1. Теребус О. М. Перестахування та проблемийогорозвитку в Україні / Ольга Теребус // Галицький економічнийвісник – 2010 - №.5. – ст.105-109.
2. Дьячкова Ю.М. Страхування : навчальний посібник./Ю. М. Дьякова.- / К. Центр навч. літ.,-2008.,-240с.
3. Дослідження користування страховими послугами в Україні //Страхова справа. – 2010р. - № 1. – ст.53.
© Приймак Ю.З., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-31с
Перестрахування в Україні
Перестрахування є найважливішим сегментом міжнародного ринку страхування. Виникнення перестрахування було історично обумовлене розвитком світового господарства, появою нових об’єктів страхування та пошуком страховиками нових форм і методів їх страхового захисту на якісно новій фінансовій основі. Страхові компанії здатні виконувати свої безпосередні функції лише за умови створення багаторівневої системи страхового захисту, яка неможлива без застосування перестрахування.
Актуальність даної теми обумовлена юридичними чинниками. Перестрахувальні відносини є предметом правового регулювання, причому вони є специфічними, що зумовлено особливостями перестрахувальної діяльності. Проте сучасний стан регулювання правовідносин перестрахування свідчить про серйозні суперечності та прогалини в законодавстві. Так, норми Цивільного кодексу України, хоча і закріплюють поняття договору перестрахування, але достатньою мірою не відображають його зміст і характер, що унеможливлює швидку переорієнтацію з публічно-правових засад регулювання договору перестрахування, пов’язаних із колишньою монополією держави на проведення страхової діяльності, на приватноправові (ст. 3 Цивільного Кодексу України). Недосконалість законодавства призводить до відсутності єдиного правового регулювання договору перестрахування, який часто помилково ототожнюють із договором страхування.
Також тема актуальна тим, що операції з перестрахуванням є одним із основним інструментів, що забезпечують фінансову надійність страховика, а також суттєвим впливом перестрахувальних компаній світу на вітчизняний ринок страхуванням в цілому та перестрахуванні зокрема.
Питання організації перестраховувальної діяльності і розвитку ринку перестрахування в наукових працях вітчизняних економістів висвітлювались лише частково і опосередковано. Значний внесок в розробку теоретичних основ перестрахування зробили українські вчені – В.Д. Базилевич, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, С.С.Осадець. Проблемами перестрахування займались зарубіжні науковці, провідні спеціалісти в галузі страхування такі як К.Г. Воблий, І.Т. Балабанов, Ю.М. Журавльов, М.Г. Каминкіна, Є.В. Коломін, А.І. Корчевська, В.К. Райхер, В.А. Сухов, К.Є. Турбіна, Т.А. Федорова, В.В. Шахов, Р.Т.Юлдашев. Водночас слід зазначити, що в Україні відчувається значний дефіцит спеціальних досліджень, які стосуються безпосередньо сфери перестрахування. Бракує орієнтованих на практичне застосування наукових розробок, не узагальнюється накопичуваний досвід.
Перестрахування по свої сутності, є нічим іншим, як страхуванням, але страхуванням іншого порядку. Перестрахування – це страхування страховиків. Тобто це страхування стосовно страхового ризику. Процес перестрахування дає впевненість страхувальнику у своєчасному відшкодуванні збитків, оскільки страховик, який перекодовує взяті на себе ризики, створює додаткові гарантії своєї фінансової стійкості.
В Україні ринок страхування знаходиться на початковій стадії розвитку. Його неефективний розвиток зумовлений слабкою капіталізацією страхового ринку, відсутністю надійних інвестиційних інструментів, недосконалістю нормативно-правового поля діяльності пере страховиків.
Оскільки страхування і перестрахування має багато спільного, то при проведенні перестрахувальних операцій, спираються на принципи страхування, зокрема: принцип страхового інтересу, принцип відшкодування збитків, принцип найвищої сумлінності…[ 1]
За рахунок перестрахування, страхові компанії :
— зменшують розмір технічного ризику, тобто ймовірності відхилення фактичного рівня сукупних страхових виплат від рівня, що прогнозується страховиком (недостатність коштів страховика для виконання зобов'язань за договорами страхування):
— беруть на себе частину ризиків страховика, зменшуючи його відповідальність і тим самим перетворюючи непередбачені, змінні витрати в постійні:
— збільшують ємність страховика стосовно можливості підписання ризиків:
— аналізують міжнародний досвід, що є корисним для страховиків при оцінці розвитку ринку.
Із методами (формами) передачі ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на: факультативні, облігаторні та змішані. Найрозповсюдженішою в Україні є факультативна форма укладання договорів перестрахування, яка передбачає, що страхова та перестрахова компанія у кожному конкретному випадку самостійно визначають питання щодо передачі та прийняття окремого ризику у перестрахування, тобто є вільними у прийнятті рішення щодо пенсіі [2].
На другому місці за популярністю в Україні – облігаторна форма укладання договорів перестрахування. Це пов'язано зі збільшенням обсягів ринку перестрахування та кількості компаній з іноземним капіталом, які працюють за міжнародними стандартами.
Непопулярною є облігаторна форма укладання договорів перестрахування , яка передбачає захист інтересів по всьому страховому портфелю у випадках коли фактична збитковість перевищує узгоджений відсоток захищеного обсягу премій або абсолютний розмір за зазначений у договорі. Незважаючи на важливість перестрахування, даний вид послуг ще недостатньо розвинутий та досліджений в Україні [3].
Отже, сучасний стан перестрахування в Україні доводить, що перестрахувальна діяльність в Україні є невід’ємним сегментом страхового ринку. Найбільше вітчизняні страховики застосовують перестрахувальні операції в майновому страхуванні та страхуванні відповідальності, що в цілому відображає загальні тенденції страхового ринку.
1. Теребус О. М. Перестахування та проблемийогорозвитку в Україні / Ольга Теребус // Галицький економічнийвісник – 2010 - №.5. – ст.105-109.
2. Дьячкова Ю.М. Страхування : навчальний посібник./Ю. М. Дьякова.- / К. Центр навч. літ.,-2008.,-240с.
3. Дослідження користування страховими послугами в Україні //Страхова справа. – 2010р. - № 1. – ст.53.
