УДК 336
© Зегарчук Л.А., 2013
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-43с
Теза: «Критерії доцільності використання кредиту фізичними особами»
Фінансовий кредит – це позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
Юридична особа повинна мати наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Іншими словами - це здатність підприємства в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.
Кількісні і якісні чинники складають єдине ціле при оцінці потенційної здатності позичальника погасити заборгованість за кредитом. Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це слід спрямувати більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головним завданням, яке ставить перед собою фінансовий аналітик - прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства.
У разі, якщо позичальник не в змозі виконати свої зобов’язання у передбачені кредитним договором строки, кредитор може задовольнити свої вимоги за рахунок кредитного забезпечення. Саме тому, наявність у позичальника достатнього кредитного забезпечення є складовим елементом його економічної кредитоспроможності.
Правовідносини, пов’язані із заставою, регулюються Законом України “Про заставу”. Застава означає, що в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання, кошти, одержані від реалізації заставленого майна, спрямовуються в першу чергу на задоволення вимог заставодержателя. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Предметом застави є майно (рухоме та нерухому) та майнові права, які можуть бути відчуджені та на які може бути звернено стягнення. Крім того, оцінюються ймовірні додаткові накладні витрати, збитки та перешкоди у разі відчудження.
Виконання зобов’язань з повернення кредиту може бути забезпечено також поручительством та гарантією. За деякими оцінками, на ці форми кредитного забезпечення припадає близько 30% усіх кредитів.
Поручительство являє собою додаткове (акцесорне Акцесорний (від лат. accessorius) - додатковий договір або зобов’язання, що приєднуються до іншого (головного) договору чи зобов’язання. ) зобов'язання по відношенню до кредитора, оформлене договором між кредитором за основним зобов'язанням і поручителем для забезпечення виконання основного зобов'язання (як правило укладається тристороння угода). Відповідно до такого договору поручитель бере на себе зобов'язання перед кредитором третьої особи (боржника) відповідати за виконання зобов'язання цієї особи цілком або частково. Кількість поручителів за договором не обмежується, і усі вони відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не передбачено договором поруки. Кредитор може одночасно пред'явити позов і до боржника, і до поручителя. При цьому поручитель відповідає за боржника по всіх зобов'язаннях, у тому числі за сплату неустойки і відсотків, відшкодування збитків, якщо договором поруки не передбачене інше. Якщо поручитель зобов'язався відповідати за виконання частини зобов'язання, він відповідає перед кредитором лише за цю частину. Поручитель може пред’явити до кредитора всі заперечення, які випливають з основного договору між кредитором і позичальником. У випадку якщо поручитель виконав за боржника зобов'язання, всі права кредитора щодо стягнення заборгованості переходять до нього. Поручитель має право зворотної вимоги до боржника в розмірі сплаченої за нього суми. Кредитор, стосовно якого поручитель виконав зобов'язання за боржника, зобов'язаний вручити поручителю документи, що засвідчують вимоги до боржника, і передати права, що забезпечують ці вимоги.
Гарантія характеризує зобов’язання третьої особи задовільнити вимоги кредитора у разі настання певних, заздалегідь обумовлених гарантійних випадків. На відміну від поручительства, гарантія не носить акцесорного характеру, тобто безпосередньо не пов’язана із умовами договору між кредитором та боржником. Гарант, який виконав зобов'язання боржника, не вправі жадати від боржника відшкодування, якщо інше не обговорено в умовах видачі гарантії. Крім того, якщо поручитель зобов'язаний відповідати в тому ж обсязі, що і боржник (тобто сплачувати неустойку, проценти, відшкодовувати збитки), то гарант у договорі може обмежити розмір своєї відповідальності виконанням основної вимоги. Гарантія відрізняється від звичайного договору поруки тим, що оформляється у формі гарантійного листа. Гарантійний лист має юридичне значення за умови, що буде прийнятий кредитором і останній у письмовій формі повідомить гаранту про прийняття гарантійного листа. Гарантійний лист можна вважати прийнятим кредитором, якщо в кредитному договорі з позичальником є посилання на цей гарантійний лист, із вказівкою номера, дати і того, хто є гарантом. Якщо в кредитному договорі таке посилання на гарантійний лист відсутнє, вважається, що кредитор не прийняв гарантію в забезпечення кредитного договору.
Особливістю договорів поруки і гарантії при розрахунках між резидентами України є те, що вони втрачають силу автоматично, якщо протягом трьох місяців із моменту настання терміна виконання зобов'язання боржником (або протягом року з моменту укладання договору поручительства) кредитор не пред'явив позов поручителю (гаранту). Цей термін не може бути змінений угодою сторін або відновлений господарським судом. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій порядок використання гарантій (поручительств) регламентується нормами міжнародних конвенцій та договорів.
© Зегарчук Л.А., 2013
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-43с
Теза: «Критерії доцільності використання кредиту фізичними особами»
Фінансовий кредит – це позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
Юридична особа повинна мати наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Іншими словами - це здатність підприємства в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.
Кількісні і якісні чинники складають єдине ціле при оцінці потенційної здатності позичальника погасити заборгованість за кредитом. Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це слід спрямувати більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головним завданням, яке ставить перед собою фінансовий аналітик - прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства.
У разі, якщо позичальник не в змозі виконати свої зобов’язання у передбачені кредитним договором строки, кредитор може задовольнити свої вимоги за рахунок кредитного забезпечення. Саме тому, наявність у позичальника достатнього кредитного забезпечення є складовим елементом його економічної кредитоспроможності.
Правовідносини, пов’язані із заставою, регулюються Законом України “Про заставу”. Застава означає, що в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання, кошти, одержані від реалізації заставленого майна, спрямовуються в першу чергу на задоволення вимог заставодержателя. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Предметом застави є майно (рухоме та нерухому) та майнові права, які можуть бути відчуджені та на які може бути звернено стягнення. Крім того, оцінюються ймовірні додаткові накладні витрати, збитки та перешкоди у разі відчудження.
Виконання зобов’язань з повернення кредиту може бути забезпечено також поручительством та гарантією. За деякими оцінками, на ці форми кредитного забезпечення припадає близько 30% усіх кредитів.
Поручительство являє собою додаткове (акцесорне Акцесорний (від лат. accessorius) - додатковий договір або зобов’язання, що приєднуються до іншого (головного) договору чи зобов’язання. ) зобов'язання по відношенню до кредитора, оформлене договором між кредитором за основним зобов'язанням і поручителем для забезпечення виконання основного зобов'язання (як правило укладається тристороння угода). Відповідно до такого договору поручитель бере на себе зобов'язання перед кредитором третьої особи (боржника) відповідати за виконання зобов'язання цієї особи цілком або частково. Кількість поручителів за договором не обмежується, і усі вони відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не передбачено договором поруки. Кредитор може одночасно пред'явити позов і до боржника, і до поручителя. При цьому поручитель відповідає за боржника по всіх зобов'язаннях, у тому числі за сплату неустойки і відсотків, відшкодування збитків, якщо договором поруки не передбачене інше. Якщо поручитель зобов'язався відповідати за виконання частини зобов'язання, він відповідає перед кредитором лише за цю частину. Поручитель може пред’явити до кредитора всі заперечення, які випливають з основного договору між кредитором і позичальником. У випадку якщо поручитель виконав за боржника зобов'язання, всі права кредитора щодо стягнення заборгованості переходять до нього. Поручитель має право зворотної вимоги до боржника в розмірі сплаченої за нього суми. Кредитор, стосовно якого поручитель виконав зобов'язання за боржника, зобов'язаний вручити поручителю документи, що засвідчують вимоги до боржника, і передати права, що забезпечують ці вимоги.
Гарантія характеризує зобов’язання третьої особи задовільнити вимоги кредитора у разі настання певних, заздалегідь обумовлених гарантійних випадків. На відміну від поручительства, гарантія не носить акцесорного характеру, тобто безпосередньо не пов’язана із умовами договору між кредитором та боржником. Гарант, який виконав зобов'язання боржника, не вправі жадати від боржника відшкодування, якщо інше не обговорено в умовах видачі гарантії. Крім того, якщо поручитель зобов'язаний відповідати в тому ж обсязі, що і боржник (тобто сплачувати неустойку, проценти, відшкодовувати збитки), то гарант у договорі може обмежити розмір своєї відповідальності виконанням основної вимоги. Гарантія відрізняється від звичайного договору поруки тим, що оформляється у формі гарантійного листа. Гарантійний лист має юридичне значення за умови, що буде прийнятий кредитором і останній у письмовій формі повідомить гаранту про прийняття гарантійного листа. Гарантійний лист можна вважати прийнятим кредитором, якщо в кредитному договорі з позичальником є посилання на цей гарантійний лист, із вказівкою номера, дати і того, хто є гарантом. Якщо в кредитному договорі таке посилання на гарантійний лист відсутнє, вважається, що кредитор не прийняв гарантію в забезпечення кредитного договору.
Особливістю договорів поруки і гарантії при розрахунках між резидентами України є те, що вони втрачають силу автоматично, якщо протягом трьох місяців із моменту настання терміна виконання зобов'язання боржником (або протягом року з моменту укладання договору поручительства) кредитор не пред'явив позов поручителю (гаранту). Цей термін не може бути змінений угодою сторін або відновлений господарським судом. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій порядок використання гарантій (поручительств) регламентується нормами міжнародних конвенцій та договорів.
