Валютний ризик – це можливість грошових втрат суб'єктів валютного ринку внаслідок коливань валютних курсів. Він тісно пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних компаній та банків і диверсифікацією їх діяльності, міграцією капіталу між країнами у пошуках надприбутків, зростанням обсягів спекулятивних валютних операцій. На сучасних валютних ринках на одну комерційну угоду припадає близько шести спекулятивних [1].
Валютний ринок завжди характеризується своєї нестійкістю і непередбачуваністю. Це надзвичайно швидкої реакцією учасників валютного ринку на політичні й економічні у світі, соціальній та значною мірою пов'язана зі спекуляціями.Валютний ризик – це ризик втрат, обумовлений несприятливим зміною курсів іноземних валют під час здійснення угод з їх купівлі – продажу. Він утворюється лише за наявності відкритої позиції. Валютні операції зазвичай поділяють на «касові» і «термінові». Ринок касових угод вимагає оплати протягом двох робочих днів із дня підписання контракту, тому невиконання зобов'язань менше, мабуть. До таких угодам ставляться: угода СВОП, овернайт. До терміновим угодам ставляться: форвард, СВОП, ф'ючерси, опціони.Ризик несплати по терміновим валютним угодам залежить від кредитоспроможності інвестора і продовження терміну контракту. Що цей термін, тим вища ймовірність зміни курсу і несплати.Термінові інструменти застосовуються клієнтами банку, як основні методи страхування (хеджування) їх валютних (чи фінансових) ризиків. Банки змушені застосовувати ці інструменти, як послуги клієнтам. У той самий час ризик термінових операцій доситьсерьезен і, своєю чергою, змушений сам страхувати ув'язнені з клієнтом термінові угоди [2].
Валютний ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами. За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяються на:
- операційні;
- трансляційні (бухгалтерські);
- економічні [3].
Методами хеджування (страхування) валютного ризику є:
- погодження надходжень і платежів (структурне балансування);
- "валютні кошики" - набір валют, об'єднаних у певних пропорціях, тобто курс валюти стосовно певного набору інших валют;
- методи короткострокового хеджування - поєднують форвардні, опціонні угоди та угоди "своп";
- методи довгострокового хеджування - фінансові ф'ючерси і дисконтування вимог у валюті (уступка права вимоги боргу в іноземній валюті замість негайно сплаченої суми банком у національній або іншій валюті)[4].
Потрібно ширше вивчати методи управління валютними ризиками, які застосовують на світовому ринку .
Список використаних джерел:
1. Гроші і кредит: Підручник / О.М. Колодізєв, В.Ф. Колесніченко. — К. : Знання, 2010. — 615 с. — (Харківському національному економічному університету 80 років).
2. Балабанов І.Т. «Ризик менеджмент» – Москва.: Фінанси і статистика, 1996 р.
3. Савлук М.І. Мiжнароднi розрахунки та валютні операції [навч. посіб.] / О.І.
Береславська, О.М. Наконечний, М.Г. Пясецька та ін..; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.:
КНЕУ, 2002. - 392 с.
4. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р. I. Тиркало. -Тернопіль: Карт-бланш, 2001. -314 с.
Валютний ринок завжди характеризується своєї нестійкістю і непередбачуваністю. Це надзвичайно швидкої реакцією учасників валютного ринку на політичні й економічні у світі, соціальній та значною мірою пов'язана зі спекуляціями.Валютний ризик – це ризик втрат, обумовлений несприятливим зміною курсів іноземних валют під час здійснення угод з їх купівлі – продажу. Він утворюється лише за наявності відкритої позиції. Валютні операції зазвичай поділяють на «касові» і «термінові». Ринок касових угод вимагає оплати протягом двох робочих днів із дня підписання контракту, тому невиконання зобов'язань менше, мабуть. До таких угодам ставляться: угода СВОП, овернайт. До терміновим угодам ставляться: форвард, СВОП, ф'ючерси, опціони.Ризик несплати по терміновим валютним угодам залежить від кредитоспроможності інвестора і продовження терміну контракту. Що цей термін, тим вища ймовірність зміни курсу і несплати.Термінові інструменти застосовуються клієнтами банку, як основні методи страхування (хеджування) їх валютних (чи фінансових) ризиків. Банки змушені застосовувати ці інструменти, як послуги клієнтам. У той самий час ризик термінових операцій доситьсерьезен і, своєю чергою, змушений сам страхувати ув'язнені з клієнтом термінові угоди [2].
Валютний ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами. За характером і місцем виникнення валютні ризики поділяються на:
- операційні;
- трансляційні (бухгалтерські);
- економічні [3].
Методами хеджування (страхування) валютного ризику є:
- погодження надходжень і платежів (структурне балансування);
- "валютні кошики" - набір валют, об'єднаних у певних пропорціях, тобто курс валюти стосовно певного набору інших валют;
- методи короткострокового хеджування - поєднують форвардні, опціонні угоди та угоди "своп";
- методи довгострокового хеджування - фінансові ф'ючерси і дисконтування вимог у валюті (уступка права вимоги боргу в іноземній валюті замість негайно сплаченої суми банком у національній або іншій валюті)[4].
Потрібно ширше вивчати методи управління валютними ризиками, які застосовують на світовому ринку .
Список використаних джерел:
1. Гроші і кредит: Підручник / О.М. Колодізєв, В.Ф. Колесніченко. — К. : Знання, 2010. — 615 с. — (Харківському національному економічному університету 80 років).
2. Балабанов І.Т. «Ризик менеджмент» – Москва.: Фінанси і статистика, 1996 р.
3. Савлук М.І. Мiжнароднi розрахунки та валютні операції [навч. посіб.] / О.І.
Береславська, О.М. Наконечний, М.Г. Пясецька та ін..; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.:
КНЕУ, 2002. - 392 с.
4. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р. I. Тиркало. -Тернопіль: Карт-бланш, 2001. -314 с.
