Добрянська О.М., ЛНУ ім. І. Франка, Екф-44с
Ефективне функціонування підприємств України неможливо без масштабних інвестицій, які являють собою найважливіший чинник економічного зростання. Відповідно до чинного законодавства України інвестиційна діяльність може здійснюватись у формі фінансових інвестицій, які представляють собою активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [3]. Також під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найзначнішу частку посідають вкладення у цінні папери.
Сучасне фінансове інвестування безпосередньо пов’язане з формуванням «інвестиційного портфеля». Воно базується на тому, що більшість інвесторів обирають для здійснення фінансового інвестування більше, ніж один фінансовий інструмент, тобто формують певну їх сукупність. Цілеспрямований підбір таких інструментів представляє собою процес формування інвестиційного портфеля.
Це формування здійснюється з урахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. У процесі їхнього добору у формований портфель враховуються наступні основні фактори:
- тип портфеля фінансових інвестицій, сформований відповідно до його пріоритетної цілі;
- необхідність диверсифікованості фінансових інструментів портфеля;
- необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля й інші.
Основною метою створення портфеля фінансових інвестицій може бути забезпечення реалізації інвестиційної стратегії підприємства шляхом відбору найбільш ефективних і найменш ризикованих цінних паперів.
З урахуванням сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є:
1) забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;
2) забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;
3) забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов'язаних з фінансовим інвестуванням;
4) забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля.
5) забезпечення максимального ефекту "податкового щита" у процесі фінансового інвестування.
Перераховані конкретні цілі формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними. Так, забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі деякою мірою досягається за рахунок істотного зниження рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді (і навпаки). Темпи приросту інвестованого капіталу і рівень формування поточного інвестиційного доходу знаходяться в прямому зв'язку з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення необхідної ліквідності портфеля може перешкоджати включенню в нього як високоприбуткових, так і низькоризикових фінансових інструментів інвестування.
Альтернативність цілей формування інвестиційного портфеля визначає розходження політики фінансового інвестування підприємства, що у свою чергу визначає конкретний тип сформованого інвестиційного портфеля.
До основних типів фінансових портфелів відносяться: портфель доходу, портфель росту, агресивний портфель, компромісний портфель, консервативний портфель [1, с. 248].
Портфель доходу орієнтований на одержання високого поточного доходу – процентних і дивідендних виплат. Портфель доходу складається в основному з акцій доходу, що характеризуються помірним зростанням курсової вартості та високих дивідендів; облігацій та інших цінних паперів, властивістю яких є високі поточні виплати. Особливістю цього типу портфеля є те, що мета його створення – одержання відповідного рівня доходу, величина якого відповідала б мінімальному ступеню ризику, прийнятного для консервативного інвестора. Портфель регулярного доходу формується з високонадійних цінних паперів і приносить середній дохід за мінімального рівня ризику. Портфель дохідних паперів складається з високоприбуткових облігацій корпорацій, цінних паперів, що приносять високий дохід за середнього рівня ризику.
Портфель зростання формується з акцій компаній, курсова вартість яких зростає. Мета даного типу портфеля – збільшення капітальної вартості портфеля разом із одержанням дивідендів. Однак дивідендні виплати проводяться в невеликому розмірі, тому саме темпи зростання курсової вартості сукупності акцій, що входить до портфеля, і визначають види портфелів, що входять до даної групи .
Агресивний (спекулятивний) портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного доходу або приросту інвестованого капіталу поза залежністю від супутнього йому рівня інвестиційного ризику. Він дозволяє одержати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, однак це супроводжує найвищий рівень інвестиційного ризику, при якому інвестований капітал може бути загублений цілком або в значній мірі.
Помірний (компромісний) портфель являє собою сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, за якою загальний рівень портфельного ризику наближений до середньоринкового. Природно, що за таким інвестиційним портфелем і норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал буде також наближена до середньоринкової.
Консервативний портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Такий портфель, сформований найбільш обережними інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за яким перевищує середньоринковий. Консервативний інвестиційний портфель забезпечує найбільш високий рівень безпеки фінансового інвестування [2, c.145].
Управління інвестиційним портфелем – це діяльність щодо його формування і реструктуризації при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення фінансових інвестицій. Зміст процесу управління портфелем фінансових інвестицій включає такі етапи:
– Формування портфеля фінансових інвестицій;
– Здійснення постійного моніторингу цінних паперів на фондовому ринку України;
– Вибір типу інвестиційного портфеля;
– Оцінка інвестиційних якостей окремих цінних паперів відповідно до обраного типу портфеля;
– Оптимізація портфеля відповідно до рівня ризику, доходності і ліквідності.
Отже, запровадження послідовності формування політики управлінння фінансовими інвестиціями сприятиме розширенню вивчення спектра факторів, що впливають на окремі аспекти управління портфелем фінансових інвестицій.
Примітки:
1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент / Бланк И.А. – К. : Ника-Центр, 2001. – 448 с.
2. Гриньова В. М. Інвестування / Гриньова В. М. – К. : Знання, 2008. – 452 с.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 12 «Фінансові інвестиції», затверджений наказом МФУ від 26.04.2000 р. №91.
Ефективне функціонування підприємств України неможливо без масштабних інвестицій, які являють собою найважливіший чинник економічного зростання. Відповідно до чинного законодавства України інвестиційна діяльність може здійснюватись у формі фінансових інвестицій, які представляють собою активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [3]. Також під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найзначнішу частку посідають вкладення у цінні папери.
Сучасне фінансове інвестування безпосередньо пов’язане з формуванням «інвестиційного портфеля». Воно базується на тому, що більшість інвесторів обирають для здійснення фінансового інвестування більше, ніж один фінансовий інструмент, тобто формують певну їх сукупність. Цілеспрямований підбір таких інструментів представляє собою процес формування інвестиційного портфеля.
Це формування здійснюється з урахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. У процесі їхнього добору у формований портфель враховуються наступні основні фактори:
- тип портфеля фінансових інвестицій, сформований відповідно до його пріоритетної цілі;
- необхідність диверсифікованості фінансових інструментів портфеля;
- необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля й інші.
Основною метою створення портфеля фінансових інвестицій може бути забезпечення реалізації інвестиційної стратегії підприємства шляхом відбору найбільш ефективних і найменш ризикованих цінних паперів.
З урахуванням сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є:
1) забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;
2) забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;
3) забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов'язаних з фінансовим інвестуванням;
4) забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля.
5) забезпечення максимального ефекту "податкового щита" у процесі фінансового інвестування.
Перераховані конкретні цілі формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними. Так, забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі деякою мірою досягається за рахунок істотного зниження рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді (і навпаки). Темпи приросту інвестованого капіталу і рівень формування поточного інвестиційного доходу знаходяться в прямому зв'язку з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення необхідної ліквідності портфеля може перешкоджати включенню в нього як високоприбуткових, так і низькоризикових фінансових інструментів інвестування.
Альтернативність цілей формування інвестиційного портфеля визначає розходження політики фінансового інвестування підприємства, що у свою чергу визначає конкретний тип сформованого інвестиційного портфеля.
До основних типів фінансових портфелів відносяться: портфель доходу, портфель росту, агресивний портфель, компромісний портфель, консервативний портфель [1, с. 248].
Портфель доходу орієнтований на одержання високого поточного доходу – процентних і дивідендних виплат. Портфель доходу складається в основному з акцій доходу, що характеризуються помірним зростанням курсової вартості та високих дивідендів; облігацій та інших цінних паперів, властивістю яких є високі поточні виплати. Особливістю цього типу портфеля є те, що мета його створення – одержання відповідного рівня доходу, величина якого відповідала б мінімальному ступеню ризику, прийнятного для консервативного інвестора. Портфель регулярного доходу формується з високонадійних цінних паперів і приносить середній дохід за мінімального рівня ризику. Портфель дохідних паперів складається з високоприбуткових облігацій корпорацій, цінних паперів, що приносять високий дохід за середнього рівня ризику.
Портфель зростання формується з акцій компаній, курсова вартість яких зростає. Мета даного типу портфеля – збільшення капітальної вартості портфеля разом із одержанням дивідендів. Однак дивідендні виплати проводяться в невеликому розмірі, тому саме темпи зростання курсової вартості сукупності акцій, що входить до портфеля, і визначають види портфелів, що входять до даної групи .
Агресивний (спекулятивний) портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного доходу або приросту інвестованого капіталу поза залежністю від супутнього йому рівня інвестиційного ризику. Він дозволяє одержати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, однак це супроводжує найвищий рівень інвестиційного ризику, при якому інвестований капітал може бути загублений цілком або в значній мірі.
Помірний (компромісний) портфель являє собою сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, за якою загальний рівень портфельного ризику наближений до середньоринкового. Природно, що за таким інвестиційним портфелем і норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал буде також наближена до середньоринкової.
Консервативний портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Такий портфель, сформований найбільш обережними інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за яким перевищує середньоринковий. Консервативний інвестиційний портфель забезпечує найбільш високий рівень безпеки фінансового інвестування [2, c.145].
Управління інвестиційним портфелем – це діяльність щодо його формування і реструктуризації при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення фінансових інвестицій. Зміст процесу управління портфелем фінансових інвестицій включає такі етапи:
– Формування портфеля фінансових інвестицій;
– Здійснення постійного моніторингу цінних паперів на фондовому ринку України;
– Вибір типу інвестиційного портфеля;
– Оцінка інвестиційних якостей окремих цінних паперів відповідно до обраного типу портфеля;
– Оптимізація портфеля відповідно до рівня ризику, доходності і ліквідності.
Отже, запровадження послідовності формування політики управлінння фінансовими інвестиціями сприятиме розширенню вивчення спектра факторів, що впливають на окремі аспекти управління портфелем фінансових інвестицій.
Примітки:
1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент / Бланк И.А. – К. : Ника-Центр, 2001. – 448 с.
2. Гриньова В. М. Інвестування / Гриньова В. М. – К. : Знання, 2008. – 452 с.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 12 «Фінансові інвестиції», затверджений наказом МФУ від 26.04.2000 р. №91.
