Стратегічні орієнтири » Якість фінансових послуг та інструментів » Якимчук Ю.Ю. Проблеми капіталізації українських банків в сучасних умовах розвитку
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
26-12-2013, 19:41

Якимчук Ю.Ю. Проблеми капіталізації українських банків в сучасних умовах розвитку

Категорія: Якість фінансових послуг та інструментів

Якимчук Ю.Ю., 2013
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-44с

Проблеми капіталізації українських банків в сучасних умовах розвитку

У важких умовах розвитку банківської справи в Україні та у зв’язку зі змінами в діяльності банків виникає потреба в нарощенні ними власного капіталу для зростання їх ліквідності та надійності. Проблема капіталізації є гострою в наші дні не лише в Україні, а й у всьому світі. Останнім часом, особливо під час загострення кризових явищ, банки України, як і іноземні банки, відчувають потребу у збільшенні власного капіталу для забезпечення ліквідності та стабільності в нестійких умовах розвитку. Адже від обсягів капіталу залежить ефективність роботи банківської системи загалом, а при низькому рівні капіталізації виникає ряд проблем, що yнегативно впливають на процес банківської діяльності. Вітчизняна банківська система для її стабілізації потребує значного підвищення рівня капіталізації банків.
Проблема капіталізації банків досліджується досить широко, але залишається багато її аспектів, які вивчаються недостатньо, зважаючи на важливість цього питання. Актуальним є дослідження наявних підходів до підвищення рівня капіталізації, пошук шляхів вирішення питань щодо можливих джерел зростання капіталу банків, ролі держави у вирішенні питання капіталізації, можливостей застосування позитивного зарубіжного досвіду у цьому напрямі та ряду інших питань.
Всі держави вимагають від банків дотримання певних меж капіталу відповідно до ризиків, які виникають в процесі їх функціонування. В умовах поширення глобалізації та поглиблення інтеграційних процесів наявні стандарти діяльності і відповідності капіталу банків стають неактуальними. Загострення багатьох проблем у банківському секторі потребує аналізу і коригування існуючих стандартів діяльності банків. До таких проблем належать: неналежна якість капіталу, тобто неоптимальне співвідношення власних і позичених ресурсів; недоцільне збільшення кредитування з застосуванням неправильної оцінки кредитоспроможності позичальників; неоптимальне управління ризиками і незацікавленість банків у розробці належних систем такого управління; надмірна вразливість до процесів, які відбуваються на міжнародному рівні тощо.
Правильний підхід до вирішення цих проблем дасть змогу підвищити надійність та стабільність як на рівні окремого банку, так і на рівні банківської системи загалом. Це допоможе покращити стан справ у банківській діяльності, підняти рівень конкурентоспроможності банків, що дасть змогу в майбутньому глибше інтегруватись в міжнародну банківську діяльність, а також підвищити привабливість банківського сектору України для зарубіжних інвесторів.
Капіталізація може розглядатись з різних сторін: як діяльність щодо реалізації активів установи для залучення додаткових обсягів грошових коштів; як перетворення прибутку на капітал; як процес створення фіктивного капіталу у формі певних видів цінних паперів; як загальна сума коштів, вкладених у банк його власниками тощо.
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», капітал банку – власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань [1].
Достатність капіталу банку є величиною, яка відображає його можливість розвиватись, а також здатність протистояти небезпекам і зберігати ліквідність і платоспроможність. Розмір капіталу є важливим показником фінансового стану банку, який у достатньому обсязі забезпечує високий рівень фінансової стійкості. Він залежить від структури його активів; ризиків, які загрожують банку та методів боротьби з ним; стратегії розвитку банку; управління джерелами нарощення капіталу тощо. Залежно від інтенсивності роботи банку і від обсягу операцій, які він проводить, повинен регулюватись і обсяг капіталу, тобто є пряма залежність між ним і обсягами коштів, які банк залучає на депозити. Дотримання належного обсягу капіталу є ключовим завданням ресурсної політики банку, яка повинна забезпечувати захищеність від небезпек, які загрожують банківській установі в процесі її функціонування.
Дослідження головних показників діяльності банківської системи України показує, що темпи зростання капіталу нижчі, ніж зростання активів і знижуються з кожним роком, що виявляє поглиблення проблеми капіталізації [2].
Отже, капітал фактично перестає виконувати свої функції, тобто не зменшує вплив ризиків і не захищає належним чином кошти вкладників і кредиторів, не допомагає розвивати ресурсну базу. В таких важких умовах розвитку банки повинні всі сили спрямовувати на пошук способів збільшення капіталу, мобілізувати всі можливі внутрішні і зовнішні джерела.
Капітал може виконувати свої функції лише тоді, коли це є реальний капітал, сформований належними активами. Адже у звітності може відображатись і фіктивний капітал, який не дає банку стабільності, а лише може завадити правильно оцінити капітал банку і приховує проблеми. Здійснюючи різні маніпуляції, банки можуть забезпечити фіктивне зростання капіталу для досягнення необхідного його розміру і відповідності нормам, але це не вирішить проблеми банку і не покращить його фінансовий стан.
Національний банк України у своїй діяльності проблемам капіталізації банків приділяє багато уваги. З метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності була введена Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні [3].
Ми бачимо, що банкам за теперішніх умов розвитку важко боротись з проблемою капіталізації. Зростанню капіталу не сприяють нестабільність гривні та мінливість економічних умов загалом, що має вплив як на стан банків, так і на їх клієнтів, які окрім того мало довіряють банківському сектору. Відповідно банки отримують низькі прибутки, що не дозволяє збільшувати капітал з їх допомогою. Варто також зауважити, що у такі несприятливі для розвитку часи капітал є запорукою платоспроможності банку, а в умовах стабільної діяльності він спрямовується на кредитування для отримання прибутку.
Найкращим методом зростання капіталу банку є його збільшення в грошовій формі і використання таких ресурсів на зростання обсягів ліквідних активів. Оптимальними варіантами є збільшення капіталу шляхом: залучення субординованого боргу; реінвестування прибутку; збільшення прибутку за рахунок підвищення дохідності активних операцій і спрямування його на капіталізацію; збільшення статутного капіталу. Прибутковість банку можна збільшувати шляхом оптимізації структури капіталу, підвищення якості активів і пасивів, зростання кількості дохідних інструментів, зменшення витрат, акцентування уваги менеджменту банку на вирішенні наявних проблем.
Головними шляхами подолання проблеми капіталізації та нарощення капіталу банку є: оптимізація якості банківського капіталу; регулювання структури капіталу шляхом залучення субординованого боргу; застосування результативного іноземного досвіду в банківську справу шляхом впровадження нових технологій здійснення банківської діяльності, нових послуг, програмних розробок; регулювання процесів залучення іноземного капіталу у вітчизняні банки шляхом використання певних обмежень; оптимізація законодавства щодо здійснення реорганізації банківських установ; оптимізація оподаткування прибутку банків, який використовують для зростання капіталу; розробка належних систем управління ризиками, зокрема ризиками ліквідності; підвищення прозорості банківської діяльності. НБУ повинен боротись з фіктивною капіталізацією та посилювати нагляд за операціями банків. Багато дослідників для боротьби з проблемами капіталізації вважають за необхідне оптимізувати нормативно-правову базу та податкове законодавство в частині, яка стосується банківської діяльності.
Отже, для підвищення рівня капіталізації банківської системи України необхідні як великі зусилля кожного банку, так і цілеспрямована політика держави, здійснювана стосовно такої діяльності.

Список використаних джерел

1. Про банки і банківську діяльність / Верховна Рада України; Закон від 07.12.2000 № 2121-III Офіційний портал ВРУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14
2. Річний звіт за 2012 рік / Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/
3. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Національний банк; Постанова, Інструкція від 28.08.2001 №368, Офіційний портал ВРУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0841-01/page3
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2018 (15)
Ноябрь 2018 (49)
Октябрь 2018 (175)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
Апрель 2018 (16)
^