Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2013 » Якимчук Ю.Ю. Сучасний стан та проблеми розвитку фондового ринку України
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
26-12-2013, 22:46

Якимчук Ю.Ю. Сучасний стан та проблеми розвитку фондового ринку України

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2013

Якимчук Ю.Ю., 2013
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-44с

Сучасний стан та проблеми розвитку фондового ринку України

В умовах ринкової економіки важливу роль у фінансовій діяльності відіграють цінні папери. З їх використанням вирішуються питання щодо залучення коштів для фінансування програм, проектів, підприємств; забезпечення обігу ресурсів; створення умов для залучення та використання інвестицій; здійснення контролю за формуванням та впровадженням господарських проектів; управління ефективністю використання активів та ін. Проведення операцій з цінними паперами надає додаткові можливості суб'єктам в управлінні фінансовими активами. Такі інструменти застосовують в різних видах та формах, що дає змогу вирішувати різноманітні фінансові проблеми, які виникають за певних обставин [1].
Цінний папір – це документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам [2].
Вивченню особливостей функціонування та проблем розвитку вітчизняного фондового ринку присвячено праці багатьох вітчизняних науковців, зокрема В. Корнєєва, О. Корнійчука, І. Школьник, Р. Перепилиці, В. Ходаківської та ін. Вченими досліджується стан і тенденції розвитку вітчизняного фондового ринку, структурні особливості фінансового ринку України та його сегментів, зокрема фондового ринку, проблеми недостатньої капіталізації фондового ринку та пошуку шляхів її підвищення, аналізуються проблеми розвитку фондового ринку України в контексті його інтеграції до світової фінансової системи. Однак деякі проблемні аспекти розвитку фондового ринку України залишаються поза увагою та потребують подальшого вивчення.
Ринок цінних паперів в Україні розпочав своє становлення у 1991 році з прийняттям Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (актуалізовано Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» [3]). Тоді Україна на законодавчому рівні отримала інструменти та професійних учасників ринку цінних паперів, які брали активну участь у створенні вітчизняного фінансового сектору економіки.
Динаміка показників економічного розвитку України протягом останніх років, зокрема і ринку цінних паперів, свідчить про закріплення позитивних тенденцій. Серед головних позитивних змін, які були характерні для фондового ринку в цей період та сформували надійну основу для подальшого зміцнення ринку цінних паперів, а також сприяли відновленню її інвестиційної функції, - збільшення обсягу торгів, зростання співвідношення капіталізації до ВВП, залучення інвестицій та ін.
В останні роки продовжилась тенденція збільшення обсягу торгів на ринку цінних паперів. Так, цей показник у 2012 році становив 2 530,87 млрд. грн., що більше обсягу виконаних договорів у 2011 році на 359,77 млрд. грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази. Це свідчить про розвиток економіки держави в цілому та розвиток фондового ринку зокрема, а також швидкі темпи цього поступу [4].
Важливим показником розвитку фондового ринку та фінансової системи країни взагалі є співвідношення частка капіталізації лістингових компаній до ВВП країни. Якщо простежити динаміку даної цифри в Україні починаючи з 2008 року, коли вона складала 9,0%, то варто зазначити, що зріс показник до 13,7 %. Станом на кінець 2012 року він становив 19,66 %. В 2012 році рівень капіталізації помірно зростав, що, насамперед, пов’язано із збільшенням кількості цінних паперів емітентів, які пройшли процедуру лістингу.
Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів, є забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з іншими джерелами, капіталу. Залучення інвестицій у цінні папери відбувається шляхом придбання цінних паперів в процесі їх емісії. Акції та облігації є найефективнішим джерелом отримання додаткових фінансових ресурсів для фінансування поточної господарської діяльності, довгострокових проектів підприємств і держави.
Такий показник, як обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку за результатами 2012 року склав 67,23 млрд. грн. Можна відмітити стабільність цього показника протягом останніх років.
Що ж стосується певних показників діяльності біржового ринку, то за результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами становив у 2012 році 263,67 млрд. грн., що більше на 11,99 % у порівнянні з 2011 роком.
Протягом останніх трьох років загальна кількість випусків акцій, які перебувають в обігу на фондових біржах, також збільшується. На кінець 2012 року до біржових списків організаторів торгівлі включено 1 731 акцію, що більше майже на 40% у порівнянні з показником на кінець 2011 року. Якщо говорити про ринок облігацій, то у 2012 році було зареєстровано 332 випуски облігацій підприємств на суму 51,39 млрд. грн. У порівнянні з 2011 роком обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 15,48 млрд. грн. або на 43,11 % [4].
Для вітчизняного фондового ринку характерні низька капіталізація та обмежена ліквідність, він є дрібним за часткою випусків цінних паперів, які знаходяться у вільному обігу. Лише 10 % акцій знаходяться у вільному обігу.
Вітчизняний фондовий ринок є вузьким за переліком інвестиційно привабливих об’єктів інвестування: зростання індексу ПФТС в окремі періоди свідчить, що ринок ПФТС, а з ним і переважна частка всього організованого вітчизняного фондового ринку перманентно досягають максимуму «у висоту», тоді як «ширина» (кількість компаній, з акціями яких укладались угоди) залишається незначною.
Визначною рисою розвитку фондового ринку України є переважання неорганізованого фондового ринку над організованим. За межами регульованого ринку, в так званому приватному режимі, відбувається торгівля майже 80-90% акцій. При цьому на неорганізованому ринку зазвичай укладаються угоди зі «смітними акціями» акціями неіснуючих або збанкрутілих підприємств, які не мають жодної цінності, через брак впорядкованої системи реєстру залишаються в обігу та використовуються у нелегальних фінансових схемах. Натомість регульовані ринки в Україні становлять мізерну частину національного ринку цінних паперів, є інституційно розпорошеними і значною мірою віртуальними, на них відбувається здебільшого формальна реєстрація угод з цінними паперами, а не їх реальне виконання [5].
Фондовий ринок України характеризується зосередженістю значної частки торгівлі цінними паперами на вторинному ринку акцій серед нерезидентів (близько 80-90% загального обсягу торгів), що є проявом слабкої орієнтації вітчизняного фондового ринку на потреби довгострокових внутрішніх інвесторів. Це дозволяє іноземним учасникам, в першу чергу спекулянтам, шляхом швидкого вливання та виведення значних обсягів капіталу мати значний вплив на діяльність вітчизняного ринку цінних паперів. Як результат, вітчизняні гравці не мають достатніх грошових ресурсів та механізмів, здатних протистояти іноземному капіталу, та змушені рухатися в напрямку тенденцій, заданих нерезидентами.
Серйозною проблемою розвитку вітчизняного фондового ринку є недосконалість системи розкриття інформації емітентами та професійними учасниками ринків (звітність до НКЦПФР надає лише близько 6 тис. акціонерних товариств), недотримання ними стандартів корпоративного управління, які стосуються надання достовірної інформації та питання доступу акціонерів до проспекту емісії. Це тягне за собою відсутність належної інформаційної прозорості, перешкоджає оцінці інвестором реальної вартості і потенціалу українських підприємств, призводить до недооцінки їх інвестиційних намірів, стримує прийняття ними відповідних інвестиційних рішень.
Актуальною проблемою функціонування та подальшого розвитку вітчизняного фондового ринку, яка вимагає негайного вирішення, є низький рівень специфікації прав власності та слабкий захист прав акціонерів, особливо міноритарних.
Важливою рисою розвитку ринку цінних паперів України є нездатність вітчизняних інституційних інвесторів інвестиційних фондів, інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів та компаній зі страхування життя забезпечити домінуючий попит у системі біржової торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами через мізерність активів, а фондових бірж надати адекватну потенційно можливому попиту пропозицію.
Стримуючим фактором ефективного функціонування вітчизняного фондового ринку є незрілість інституційної ролі інвесторів, що характеризується переважним прагненням інвесторів до придбання цінних паперів з метою захоплення власності для здобуття особистих вигід, низьким ступенем готовності багатьох інституційних інвесторів, зокрема інститутів спільного інвестування, до роботи з реальними інвестиційними ресурсами, відсутністю умов для розміщення населенням коштів на фондовому ринку.
Серйозною перепоною розвитку фондового ринку в Україні є низька активність населення на ринку, що пов’язано із загальним низьким рівнем фінансової грамотності населення України, нерозумінням ролі фондового ринку та сутності його фінансових інструментів, недовірою населення до фінансових інструментів довгострокового вкладення капіталу та низьким рівнем доходів населення.
Потрібно також звернути увагу на недосконалу систему обліку прав власності на цінні папери, яка не відповідає міжнародним стандартам та провідній міжнародній практиці. Зокрема поширеними є затримки та безпідставні відмови при перереєстрації прав власності, організаційна та технічна неузгодженість діяльності зберігачів та реєстраторів, низький рівень обміну інформацією між ними, неможливість для акціонерів перейти на обслуговування до іншого реєстратора, залежність реєстраторів від емітентів через те, що вони отримують прибуток за їх рахунок тощо.
Отже, основними проблемами вітчизняного фондового ринку є низька капіталізація та обмежена ліквідність фондового ринку, переважання неорганізованого фондового ринку, низька якість корпоративного управління та відсутність інформаційної прозорості ринку, слабкий захист прав акціонерів, мізерність активів інституційних інвесторів, відсутність консолідації серед українських бірж, присутність значної частки російського капіталу в об’єктах інфраструктури вітчизняного фондового ринку, низька активність населення на фондовому ринку тощо. Фондовий ринок в Україні не виконує тих класичних функцій та завдань, які він має виконувати в умовах ринкової економіки, а саме: акумулювати та перерозподіляти фінансові ресурси, фіксувати ринкову (справедливу) ціну на фінансові активи, бути альтернативним джерелом інвестиційних ресурсів банківському сектору, забезпечуючи економіку відносно дешевими та довгостроковими фінансовими ресурсами. Натомість вітчизняний фондовий ринок є надзвичайно відірваним від реальних потреб економіки, виконує роль інструмента перерозподілу власності та реалізації тіньових схем власниками крупного капіталу. Його діяльність має спекулятивний характер та відзначається значною залежністю від іноземного капіталу, а також високою залежністю фондового ринку від кон’юнктури світових сировинних і товарних ринків.
З метою якісної перебудови вітчизняного фондового ринку необхідним є реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що заважають його подальшому сталому розвитку. Це забезпечить розкриття інвестиційного потенціалу вітчизняного фондового ринку, перетворить фондовий ринок на важливий елемент вітчизняної фінансової системи та підвищить його роль у забезпеченні економічного зростання України [5].

Список використаних джерел

1. Кудряшов В. П. Курс фінансів: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2008.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV // Офіційний портал ВРУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15
3. Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку: Указ Президента України від 23.11.2011 № 1063/2011 // Офіційний портал ВРУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1063/2011
4. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку / Відомості про фондовий ринок України // Офіційний портал [Електронний ресурс]. http://www.nssmc.gov.ua/fund/info
5. Федірко В. В. Фондовий ринок України: сучасні тенденції та проблеми розвитку // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : збірник наукових праць : Вип. 35 / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2012. – 388 с.

Посилання: Фондовий ринок, ЛНУ, 2013

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^