Стратегічні орієнтири » Соціальне страхування 2013 » Петрунів Д.І. ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2225
  • Автор: Petruniv93
  • Дата: 28-12-2013, 00:44
 (голосов: 0)
28-12-2013, 00:44

Петрунів Д.І. ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ

Категорія: Соціальне страхування 2013

Петрунів Дмитро Іванович
студент 4 курсу
спеціальність «Фінанси і кредит»
Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий керівник: к. е. н., доцент Приймак Ірина Ігорівна

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ
Соціальна політика держави покликана забезпечити громадянам гарантовані Конституцією України права: на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захист сім'ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров'я та медичну допомогу, соціальне забезпечення та сприятливе навколишнє середовище. Як і кожну сферу суспільного життя – соціальна сфера стикається з такими двома групами проблем:1) проблеми фінансового забезпечення; 2) проблеми законодавчого забезпечення.
Головна проблема соціальної сфери – незавершеність соціальної реформи, відсутність політичної волі та політичного розуміння необхідності поглиблення та завершення соціальної реформи. Сьогодні основним джерелом фінансового забезпечення соціальної сфери є бюджетні кошти, але, на жаль, вони не можуть в повному обсязі забезпечити соціальні потреби суспільства, тому виникає необхідність залучення додаткових інвестиційних ресурсів[1].
Найбільш вагомою статтею видатків бюджету є видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення (22,47 % сукупних видатків у 2012 р.). Значне зростання цієї категорії відбулося у 2012 р. внаслідок розширення соціальних гарантій (зростання мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб – на 14 %). У 2011 р. зростання видатків на соціальну сферу становило 8,4 %, у 2010 р. – 4,7 %, а у 2009 р. – 3,0 %. На кінець 2012 р. мінімальна заробітна плата становила 1134 грн та переважала середній розмір прожиткового мінімуму на 3,6 % (або на 39 грн). Власне це вважають позитивним фактором, хоча випередження величини мінімальної заробітної плати над середнім розміром прожиткового мінімуму не призведе до збалансованості між фондом оплати праці та соціальними виплатами.
Варто сказати, що видатки на соціальне спрямування є одними з найбільш вагомих, але їх не вистачає для задоволення потреб населення в повному обсязі. Зокрема, в найбільш критичному становищі на сьогодні опинилися такі галузі соціальної сфери як освіта та охорона здоров'я. Нагальна проблема, що постала перед урядом, економістами та науковцями, пошук дієвих методів фінансування освіти та охорони здоров'я, які б надалі забезпечували доступність цих послуг, але й водночас покращили загальний стан їх функціонування.
Сьогодні фінансування соціальної сфери є невід'ємною складовою соціально-економічного розвитку будь-якої країни, а тому проблеми її фінансового наповнення є важливим питанням сьогодення. Зважаючи на ситуацію, що склалась на цей час існує чимало таких проблем, до яких відносять: недостатні обсяги бюджетних коштів для фінансування соціальної сфери, фінансування практично всіх статей соціальних видатків у меншому обсязі, ніж це необхідно для діючої соціальної підтримки населення (зокрема недофінансування системи охорони здоров'я, освіти), відсутність механізмів забезпечення якості соціальних послуг, що надаються.
Петрунів Д.І. ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ
Джерело: [2]
Суттєвою проблемою є відсутність єдиного кодифікованого акту (кодексу або основ законодавства), який установив би загальні підходи до регулювання системи соцзахисту та соцзабезпечення, а також вичерпний перелік критеріїв і підстав, що дають право на захист з боку держави та визначають зміст і обсяг державних гарантій.
Відсутні чіткі критерії якості, за якими можна оцінити актуальний стан реалізації та ефективність державної соціальної політики. Немає системи, яка б дозволила оцінити вплив заходів соціального захисту на зниження рівня бідності чи вирішення інших соціальних проблем.
Розгалуженість законодавчої бази призводить до неузгодженості функцій окремих суб’єктів надання соціальних послуг, ускладнює процес міжвідомчої координації та відкриває простір для відходу від надання безпосередньої допомоги клієнтам, які її потребують. Крім того, можна стверджувати фактичну відсутність взаємодії між органами та службами різної підвідомчості, передбаченої нормативними актами, що регулюють соціальний захист[2].
Отже, система соціального захисту в Україні потребує докорінної реформи. Необхідність захисту соціально-економічних прав громадян України вимагає, щоб соціальна політика держави стала органічною складовою економічних реформ і здійснювалась з урахуванням світового досвіду.
1. Багмет, М. О. Державні соціальні стандарти в Україні – як гарантія формування європейського рівня і якості життя / М. О. Багмет, Д. О. Міхель // Гілея: зб. наук. праць. – К., 2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/.../P5_doc.pdf
2. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні: реальний стан та перспективи реформування. – К. : Центр громадської експертизи, 2011.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2019 (1)
Ноябрь 2019 (26)
Октябрь 2019 (141)
Сентябрь 2019 (1)
Апрель 2019 (6)
Декабрь 2018 (18)
^