Сковира І., Гріценкова Н., Горогошко В.
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-45с
Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні
Одним із найважливіших завдань розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні є реформування пенсійної системи. Діюча солідарна система виявилася неспроможною задовольнити потреби громадян у достойному пенсійному забезпеченні. Більшість експертів схиляються до висновку, що оптимальним варіантом реформування пенсійного забезпечення українців є розбудова накопичувальної складової. Цьому може в повній мірі сприяти розвиток недержавних пенсійних фондів[1].
Недержавні пенсійні фонди (НПФ) розпочали свою діяльність з 2004 р. і є новими інститутами в економіці України. У своїй діяльності недержавний пенсійний фонд пов’язаний з компанією з управління пенсійним фондом, компанією з управління пенсійними активами, банком-зберігачем. Недержавний пенсійний фонд – неприбуткова юридична особа, він не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Динаміка загальної кількості недержавних пенсійних фондів у посткризовий період в Україні характеризується постійним зменшенням, проте кількість укладених пенсійних контрактів зростає. Відповідно до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення» в Україні можуть створюватися недержавні пенсійні фонди трьох типів: відкриті, корпоративні та професійні.
Відкритий пенсійний фонд, засновниками є будь-які фізичні та юридичні особи (крім бюджетних установ та організацій). Учасники фонду громадяни України, іноземці та особи без громадянства незалежно від місця та характеру їх роботи.
Корпоративний пенсійний фонд, засновниками є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб роботодавців. Учасниками фонду є виключно громадяни, які перебувають у трудових відносинах з засновниками фонду.
Професійний пенсійний фонд, засновниками є об’єднання громадян або юридичних осіб, які утворюються за професійною ознакою. Учасники фонду є виключно фізичні особи, пов’язані за родом їх професійної діяльності, визначеної статутом фонду.
Основні етапи створення недержавного пенсійного фонду:
1. Збори засновників приймають рішення про створення пенсійного фонду;
2. Здійснюється державна реєстрація пенсійного фонду як юридичної особи та фінансової установи;
3. Проводиться процедура формування ради фонду;
4. Рада фонду укладає договори про адміністрування пенсійного фонду, про управління активами пенсійного фонду, про обслуговування НПФ зберігачем;
5. Реєструється інвестиційна декларація НПФ[2].
Для того, щоб оцінити можливості системи недержавного пенсійного забезпечення, перспективи та напрямки її подальшого розвитку потрібно проаналізувати стан та динаміку загальних показників, які характеризують систему недержавного пенсійного забезпечення. Так, станом на 31.03.2013 в Державному реєстрі фінансових установ кількість недержавних пенсійних фондів становить 88. Кількість адміністраторів недержавних пенсійних фондів, які мають ліцензію з адміністрування недержавних пенсійних фондів, становить 29 установ. На цю дату адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 61 378 пенсійних контрактів з 49 057 вкладниками, з яких 2 374 вкладники – юридичні особи (4,8%), на яких припадає 1 309,5 млн. грн. внесків (95,6 %) від пенсійних внесків по системі НПЗ), а 46 683 вкладників – фізичні особи (4,4%). Одним із основних якісних показників, які характеризують систему недержавного пенсійного забезпечення, є сплачені пенсійні внески.
Аналізуючи динаміку сплачених пенсійних внесків, слід зазначити, що надходження пенсійних внесків за І квартал 2013 року збільшились на 4,3 % і на 31.03.13 становили 1 370,5 млн. грн. Взагалі, в системі НПЗ серед вкладників спостерігається тенденція до скорочення або тимчасового припинення сплати внесків на користь своїх учасників, що спричинена нестабільною економічною ситуацією, яка на цей час має місце в країні.
Пенсійні виплати станом на 31.03.2013 становили 260,8 млн. грн., збільшившись протягом кварталу на 3,5%, при цьому одноразові збільшились на 3,2 %, пенсійні виплати на визначений строк – на 18,0 %.
Треба зазначити, що учасниками фондів стають, в основному, особи вікової категорії 45-55 років, які не встигають накопичити належні суми пенсійних коштів для здійснення таких виплат на визначений строк. В умовах сьогодення та масового звільнення працівників і безробіття більшість із них все частіше, відповідно до законодавства, визначають пенсійний вік меншим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням для отримання одноразової виплати[3].
Отже, здійснити ефективне впровадження та функціонування НПФ в Україні можливо, насамперед, через сприяння підвищення рівня економіки, вдосконалення законодавчої бази, покращення життєвого рівня населення, усунення соціальних негараздів, зміцнення соціальної захищеності населення. Безперечно, недержавне пенсійне забезпечення є одним із кроків до кращого, надійного майбутнього держави та населення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Бачинська О.В. Роль недержавних пенсійних фондів у системі пенсійного забезпечення/О.В. Бачинська, О.М. Кравчук//Вісник Хмельницького національного університету.— 2010.— №2. Т. 2.— С. 177— 182
2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-IV від 09.07.2003 р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1057-15
3. Інформація про стан і розвиток недержавного пенсійного забезпечення України. Річні звіти Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://dfp.gov.ua/732.html
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-45с
Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні
Одним із найважливіших завдань розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні є реформування пенсійної системи. Діюча солідарна система виявилася неспроможною задовольнити потреби громадян у достойному пенсійному забезпеченні. Більшість експертів схиляються до висновку, що оптимальним варіантом реформування пенсійного забезпечення українців є розбудова накопичувальної складової. Цьому може в повній мірі сприяти розвиток недержавних пенсійних фондів[1].
Недержавні пенсійні фонди (НПФ) розпочали свою діяльність з 2004 р. і є новими інститутами в економіці України. У своїй діяльності недержавний пенсійний фонд пов’язаний з компанією з управління пенсійним фондом, компанією з управління пенсійними активами, банком-зберігачем. Недержавний пенсійний фонд – неприбуткова юридична особа, він не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Динаміка загальної кількості недержавних пенсійних фондів у посткризовий період в Україні характеризується постійним зменшенням, проте кількість укладених пенсійних контрактів зростає. Відповідно до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення» в Україні можуть створюватися недержавні пенсійні фонди трьох типів: відкриті, корпоративні та професійні.
Відкритий пенсійний фонд, засновниками є будь-які фізичні та юридичні особи (крім бюджетних установ та організацій). Учасники фонду громадяни України, іноземці та особи без громадянства незалежно від місця та характеру їх роботи.
Корпоративний пенсійний фонд, засновниками є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб роботодавців. Учасниками фонду є виключно громадяни, які перебувають у трудових відносинах з засновниками фонду.
Професійний пенсійний фонд, засновниками є об’єднання громадян або юридичних осіб, які утворюються за професійною ознакою. Учасники фонду є виключно фізичні особи, пов’язані за родом їх професійної діяльності, визначеної статутом фонду.
Основні етапи створення недержавного пенсійного фонду:
1. Збори засновників приймають рішення про створення пенсійного фонду;
2. Здійснюється державна реєстрація пенсійного фонду як юридичної особи та фінансової установи;
3. Проводиться процедура формування ради фонду;
4. Рада фонду укладає договори про адміністрування пенсійного фонду, про управління активами пенсійного фонду, про обслуговування НПФ зберігачем;
5. Реєструється інвестиційна декларація НПФ[2].
Для того, щоб оцінити можливості системи недержавного пенсійного забезпечення, перспективи та напрямки її подальшого розвитку потрібно проаналізувати стан та динаміку загальних показників, які характеризують систему недержавного пенсійного забезпечення. Так, станом на 31.03.2013 в Державному реєстрі фінансових установ кількість недержавних пенсійних фондів становить 88. Кількість адміністраторів недержавних пенсійних фондів, які мають ліцензію з адміністрування недержавних пенсійних фондів, становить 29 установ. На цю дату адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 61 378 пенсійних контрактів з 49 057 вкладниками, з яких 2 374 вкладники – юридичні особи (4,8%), на яких припадає 1 309,5 млн. грн. внесків (95,6 %) від пенсійних внесків по системі НПЗ), а 46 683 вкладників – фізичні особи (4,4%). Одним із основних якісних показників, які характеризують систему недержавного пенсійного забезпечення, є сплачені пенсійні внески.
Аналізуючи динаміку сплачених пенсійних внесків, слід зазначити, що надходження пенсійних внесків за І квартал 2013 року збільшились на 4,3 % і на 31.03.13 становили 1 370,5 млн. грн. Взагалі, в системі НПЗ серед вкладників спостерігається тенденція до скорочення або тимчасового припинення сплати внесків на користь своїх учасників, що спричинена нестабільною економічною ситуацією, яка на цей час має місце в країні.
Пенсійні виплати станом на 31.03.2013 становили 260,8 млн. грн., збільшившись протягом кварталу на 3,5%, при цьому одноразові збільшились на 3,2 %, пенсійні виплати на визначений строк – на 18,0 %.
Треба зазначити, що учасниками фондів стають, в основному, особи вікової категорії 45-55 років, які не встигають накопичити належні суми пенсійних коштів для здійснення таких виплат на визначений строк. В умовах сьогодення та масового звільнення працівників і безробіття більшість із них все частіше, відповідно до законодавства, визначають пенсійний вік меншим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням для отримання одноразової виплати[3].
Отже, здійснити ефективне впровадження та функціонування НПФ в Україні можливо, насамперед, через сприяння підвищення рівня економіки, вдосконалення законодавчої бази, покращення життєвого рівня населення, усунення соціальних негараздів, зміцнення соціальної захищеності населення. Безперечно, недержавне пенсійне забезпечення є одним із кроків до кращого, надійного майбутнього держави та населення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Бачинська О.В. Роль недержавних пенсійних фондів у системі пенсійного забезпечення/О.В. Бачинська, О.М. Кравчук//Вісник Хмельницького національного університету.— 2010.— №2. Т. 2.— С. 177— 182
2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» № 1057-IV від 09.07.2003 р. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1057-15
3. Інформація про стан і розвиток недержавного пенсійного забезпечення України. Річні звіти Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://dfp.gov.ua/732.html
