Федишин Ю.І.,2013
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-44с
Особливості оподаткування сільськогосподарських товаровиробників України
Аграрний сектор традиційно відіграє важливу роль в економіці України, ґрунтово-кліматичні умови, природно-ресурсний потенціал та трудові ресурси якої дозволяють створити ефективне конкурентоспроможне на міжнародному рівні сільське господарство. Агропромисловий комплекс є одним із потужних важелів подальшого економічного розвитку нашої держави [1]. Проблемами оподаткування діяльності сільгоспвиробників займалися такі провідні вітчизняні науковці, як О. Василик, М. Дем’яненко, Д. Дема, П. Лайко, А. Соколовська, Л. Тулуш, В. Федосов, В. Рудь, А. Кириченко, С. Осадчий та інші. З вступом у дію в 2011 році Податкового кодексу України не відбулося докорінних змін в оподаткуванні сільськогосподарських підприємств – продовжують функціонувати спеціальний режим оподаткування ПДВ (до 2018 року) та фіксований сільськогосподарський податок. Суб’єктами податків у сільському господарстві виступають підприємства різних форм власності на засоби виробництва. Податкові відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: одна з них представлена сільськогосподарськими підприємствами, тобто платниками податків, інша – держава в особі податкових органів. Для стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні впроваджено: фіксований сільськогосподарський податок (ФСП), а також спеціальний механізм сплати податку на додану вартість (ПДВ). ФСП сплачують сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 % загального обсягу виробництва. Об’єктом оподаткування є, площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власності сільгоспвиробника або надані йому у користування, у т.ч. на умовах оренди, а базою оподаткування – нормативна грошова оцінка 1 га відповідних сільгоспугідь або земель водного фонду [3]. Платники ФСП не сплачують: • податок на прибуток підприємств; • земельний податок (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаро-виробництва); • збір за спеціальне використання води; • збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності). Сільськогосподарське підприємство може обрати спеціальний режим оподаткування. Відповідно до цього сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів чи послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого суб’єкта для відшкодування суми податку, сплаченої постачальнику на вартість виробничих факторів,за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку – для інших виробничих цілей [2]. Спеціальний податковий режим – це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. Спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно Кодексом (ст. 11 Кодексу). Спеціальний механізм сплати ПДВ передбачає компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам коштів за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі. Так, підрозділом 2 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що сума ПДВ переробним підприємством сплачується до спеціального фонду Державного бюджету України і спеціального рахунку, відкритого ним в органі державної казначейської служби, у наступних співвідношеннях: у 2012 р. – відповідно 30 % і 70 %; у 2013 р. – 40 % і 60 %; у 2014 р. – 50 % і 50 % [2]. Суму ПДВ, перераховану на спеціальний рахунок, переробне підприємство використовує виключно для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі. Особливістю звітного періоду сільгоспвиробників є те, що їхній базовий звітний (податковий) період — з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 р. Ставка податку на прибуток протягом 2012 р. становила 21%, а у 2013 р. — 19% (п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу) [2]. Для аграрного сектора України актуальним є питання побудови ефективнішої податкової системи. Для сільськогосподарських товаровиробників формування сприятливої податкової політики має здійснюватися з урахуванням особливостей галузі та підтримки соціальних стандартів для працівників сільськогосподарських підприємств. Вектор удосконалення податкової системи має бути спрямований у бік переходу від фіскальної до стимулюючої функції податків та залежати як від якості податкового законодавства, так і від макроекономічного стану економіки країни, зумовленого грошово-кредитною та фінансовою системою, соціальною політикою [1].
Примітки:
1. Організаційно-економічні інструменти державної аграрної політики в Україні: аналіт. доп. / В. М. Русан, О. В. Собкевич, А. Д. Юрченко. – К. : НІСД, 2012. – 88 с. 2.Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 3. Податкова система [Текст] : навч. посіб. / О. Т. Замасло, І. І. Приймак, О. В. Грін ; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2011. - 378 с.
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-44с
Особливості оподаткування сільськогосподарських товаровиробників України
Аграрний сектор традиційно відіграє важливу роль в економіці України, ґрунтово-кліматичні умови, природно-ресурсний потенціал та трудові ресурси якої дозволяють створити ефективне конкурентоспроможне на міжнародному рівні сільське господарство. Агропромисловий комплекс є одним із потужних важелів подальшого економічного розвитку нашої держави [1]. Проблемами оподаткування діяльності сільгоспвиробників займалися такі провідні вітчизняні науковці, як О. Василик, М. Дем’яненко, Д. Дема, П. Лайко, А. Соколовська, Л. Тулуш, В. Федосов, В. Рудь, А. Кириченко, С. Осадчий та інші. З вступом у дію в 2011 році Податкового кодексу України не відбулося докорінних змін в оподаткуванні сільськогосподарських підприємств – продовжують функціонувати спеціальний режим оподаткування ПДВ (до 2018 року) та фіксований сільськогосподарський податок. Суб’єктами податків у сільському господарстві виступають підприємства різних форм власності на засоби виробництва. Податкові відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: одна з них представлена сільськогосподарськими підприємствами, тобто платниками податків, інша – держава в особі податкових органів. Для стимулювання розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні впроваджено: фіксований сільськогосподарський податок (ФСП), а також спеціальний механізм сплати податку на додану вартість (ПДВ). ФСП сплачують сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 % загального обсягу виробництва. Об’єктом оподаткування є, площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власності сільгоспвиробника або надані йому у користування, у т.ч. на умовах оренди, а базою оподаткування – нормативна грошова оцінка 1 га відповідних сільгоспугідь або земель водного фонду [3]. Платники ФСП не сплачують: • податок на прибуток підприємств; • земельний податок (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаро-виробництва); • збір за спеціальне використання води; • збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності). Сільськогосподарське підприємство може обрати спеціальний режим оподаткування. Відповідно до цього сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів чи послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого суб’єкта для відшкодування суми податку, сплаченої постачальнику на вартість виробничих факторів,за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку – для інших виробничих цілей [2]. Спеціальний податковий режим – це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. Спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно Кодексом (ст. 11 Кодексу). Спеціальний механізм сплати ПДВ передбачає компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам коштів за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі. Так, підрозділом 2 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що сума ПДВ переробним підприємством сплачується до спеціального фонду Державного бюджету України і спеціального рахунку, відкритого ним в органі державної казначейської служби, у наступних співвідношеннях: у 2012 р. – відповідно 30 % і 70 %; у 2013 р. – 40 % і 60 %; у 2014 р. – 50 % і 50 % [2]. Суму ПДВ, перераховану на спеціальний рахунок, переробне підприємство використовує виключно для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі. Особливістю звітного періоду сільгоспвиробників є те, що їхній базовий звітний (податковий) період — з 01.07.2012 р. по 30.06.2013 р. Ставка податку на прибуток протягом 2012 р. становила 21%, а у 2013 р. — 19% (п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу) [2]. Для аграрного сектора України актуальним є питання побудови ефективнішої податкової системи. Для сільськогосподарських товаровиробників формування сприятливої податкової політики має здійснюватися з урахуванням особливостей галузі та підтримки соціальних стандартів для працівників сільськогосподарських підприємств. Вектор удосконалення податкової системи має бути спрямований у бік переходу від фіскальної до стимулюючої функції податків та залежати як від якості податкового законодавства, так і від макроекономічного стану економіки країни, зумовленого грошово-кредитною та фінансовою системою, соціальною політикою [1].
Примітки:
1. Організаційно-економічні інструменти державної аграрної політики в Україні: аналіт. доп. / В. М. Русан, О. В. Собкевич, А. Д. Юрченко. – К. : НІСД, 2012. – 88 с. 2.Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 3. Податкова система [Текст] : навч. посіб. / О. Т. Замасло, І. І. Приймак, О. В. Грін ; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2011. - 378 с.
