Качмар З.В., 2013
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-44с
Важливим структурним елементом методики фінансового аналізу є система факторів, які впливають на показники, зміна кожного показника відбувається під впливом чітко визначених економічних, організаційно-технічних, соціально-екологічних та інших факторів [1].
Чи не найважливішим структурним елементом методики аналізу є методи аналітичних досліджень. У фінансовому аналізі застосовують величезну кількість методів досліджень. Всі їх можна поділити на 2 основні групи: формалізовані і неформалізовані. За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі види: вертикальний, горизонтальний та відносних показників.
Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора. Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень.
Горизонтальний та вертикальний аналіз доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізу.
Думка про те, що розвиток методів фінансового аналізу проходив переважно в США та Західній Європі не може викликати особливих заперечень: фінансовий аналіз покликаний обслуговувати потреби ринкової економіки, і тому лише розвиток та ускладнення механізму ринкової економіки можуть сприяти вдосконаленню його методів.
Однак економічні реалії в Україні, як і в більшості сусідніх з нею держав, мають певну специфіку, що вносить корективи у традиційну методологію фінансового аналізу. Особливістю формування цивілізованих ринкових відносин в Україні є посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Методи фінансового аналізу постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному середовищі нашої держави.
Визначальним етапом розроблення сучасної методики фінансового аналізу є процес його моделювання. Моделювання дає змогу: визначити оптимальну структуру інформаційних потоків для розв'язку всієї сукупності задач, передбачених методикою аналізу; забезпечити максимальну оперативність та економічність аналітичного процесу; виявити взаємозв'язки у розв'язку задач за видами фінансового аналізу; досягти максимальної адаптації методики аналізу до запиту користувачів [2].
Фінансовий аналіз обслуговує інтереси багатьох зацікавлених сторін. Основна їх частина – це суб'єкти управління. Тому важливою характерною рисою методу аналізу, яка надає йому завершеності є узагальнення результатів аналізу, формулювання висновків та рекомендацій, що слугують базою для прийняття управлінських рішень [2].
У новітній практиці управління корпоративними фінансами помітні тенденції до домінування методів фінансового аналізу, спрямованих на дослідження об'єкта управління як цілісної системи взаємопов'язаних фінансових відносин. Звичайно, такі методи засновані на загальних принципах та прийомах фінансового аналізу. Однак їх використання характеризується модифікацією підходу до формування вхідної та вихідної інформаційної бази, інтерпретації результатів дослідження, що визначається насамперед специфікою завдань, які ставляться перед комплексним фінансовим аналізом [3].
На нашу думку, без фінансового аналізу сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб’єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків.
Таким чином, фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це дозволить отримати критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статично у певний час, так і в динаміці – за ряд періодів, дасть змогу визначити « больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій з боку партнерів.
Список використаних джерел:
1. Білик М.Д., Павловська О.В.Фінансовий аналіз:Навчальний посібник. – 2-ге видання. –К:КНЕУ, 2007.-592с.
2. Бойчук О.М.,Цигалик І.І. Роль аналізу фінансової діяльності підприємств у системі стратегічного управління//Економіка, фінанси, право. – 2006. –с. 55- 61.
3. Мних Є.В. Сучасний економічний аналіз: проблеми методології та організації//Бухгалтерський облік і аудит. –2006. –с. 55-61.
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-44с
Важливим структурним елементом методики фінансового аналізу є система факторів, які впливають на показники, зміна кожного показника відбувається під впливом чітко визначених економічних, організаційно-технічних, соціально-екологічних та інших факторів [1].
Чи не найважливішим структурним елементом методики аналізу є методи аналітичних досліджень. У фінансовому аналізі застосовують величезну кількість методів досліджень. Всі їх можна поділити на 2 основні групи: формалізовані і неформалізовані. За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі види: вертикальний, горизонтальний та відносних показників.
Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора. Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень.
Горизонтальний та вертикальний аналіз доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізу.
Думка про те, що розвиток методів фінансового аналізу проходив переважно в США та Західній Європі не може викликати особливих заперечень: фінансовий аналіз покликаний обслуговувати потреби ринкової економіки, і тому лише розвиток та ускладнення механізму ринкової економіки можуть сприяти вдосконаленню його методів.
Однак економічні реалії в Україні, як і в більшості сусідніх з нею держав, мають певну специфіку, що вносить корективи у традиційну методологію фінансового аналізу. Особливістю формування цивілізованих ринкових відносин в Україні є посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Методи фінансового аналізу постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному середовищі нашої держави.
Визначальним етапом розроблення сучасної методики фінансового аналізу є процес його моделювання. Моделювання дає змогу: визначити оптимальну структуру інформаційних потоків для розв'язку всієї сукупності задач, передбачених методикою аналізу; забезпечити максимальну оперативність та економічність аналітичного процесу; виявити взаємозв'язки у розв'язку задач за видами фінансового аналізу; досягти максимальної адаптації методики аналізу до запиту користувачів [2].
Фінансовий аналіз обслуговує інтереси багатьох зацікавлених сторін. Основна їх частина – це суб'єкти управління. Тому важливою характерною рисою методу аналізу, яка надає йому завершеності є узагальнення результатів аналізу, формулювання висновків та рекомендацій, що слугують базою для прийняття управлінських рішень [2].
У новітній практиці управління корпоративними фінансами помітні тенденції до домінування методів фінансового аналізу, спрямованих на дослідження об'єкта управління як цілісної системи взаємопов'язаних фінансових відносин. Звичайно, такі методи засновані на загальних принципах та прийомах фінансового аналізу. Однак їх використання характеризується модифікацією підходу до формування вхідної та вихідної інформаційної бази, інтерпретації результатів дослідження, що визначається насамперед специфікою завдань, які ставляться перед комплексним фінансовим аналізом [3].
На нашу думку, без фінансового аналізу сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб’єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків.
Таким чином, фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це дозволить отримати критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статично у певний час, так і в динаміці – за ряд періодів, дасть змогу визначити « больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій з боку партнерів.
Список використаних джерел:
1. Білик М.Д., Павловська О.В.Фінансовий аналіз:Навчальний посібник. – 2-ге видання. –К:КНЕУ, 2007.-592с.
2. Бойчук О.М.,Цигалик І.І. Роль аналізу фінансової діяльності підприємств у системі стратегічного управління//Економіка, фінанси, право. – 2006. –с. 55- 61.
3. Мних Є.В. Сучасний економічний аналіз: проблеми методології та організації//Бухгалтерський облік і аудит. –2006. –с. 55-61.
