Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2014 » Гевко О. Адаптація зарубіжного досвіду кредитування до вітчизняних реалій
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2825
  • Автор: Oksana888
  • Дата: 30-04-2014, 15:58
 (голосов: 0)
30-04-2014, 15:58

Гевко О. Адаптація зарубіжного досвіду кредитування до вітчизняних реалій

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2014

Гевко Оксана

Адаптація зарубіжного досвіду кредитування до вітчизняних реалій

На сьогоднішній день світовий досвід в організа¬ції діяльності кредитних організацій особливо важливий для України як держави, яка прагне вийти на світовий рівень успішного функціонування банківської системи та економічного розвитку в цілому. Це необхідно не тільки для підвищення конкуренто¬спроможності України на світовому ринку банківських послуг, а й для повернення втрачених позицій у світо¬вому співтоваристві.
У країнах, що мають розвинену кредитну систему, особливістю сучасної банківської діяльності є виконан¬ня безлічі банківських операцій з широкою клієнтурою. Так, найбільші банківські установи Великобританії ви¬користовують у своїй діяльності близько 100 різних видів операцій з обслуговування клієнтів, комерційні банки США – понад 150 видів операцій, банки Японії – близько 300 видів [4].
На долю комерційних банків у США припадає близько 35% загальної суми активів усіх фінансових установ країни. Великі банки надають повний комплекс фінансового обслуговування, включаючи кредити, при¬йом депозитів, розрахунки і т. д., причому всі операції супроводжуються високим рівнем обслуговування. Ко¬мерційні банки відіграють роль основного, базової лан¬ки кредитної системи США.
У Німеччині провідне положення займає група ко¬мерційних банків, яку очолює велика трійка банків: Дой¬чебанк, Дрезднербанк і Коммерцбанк, які зосередили у себе більше 50% вкладів і 40% наданих кредитів [6].
Стійкість економічного зростання в будь-якій країні залежить від спроможності банківської системи забезпечувати потреби суб’єктів господарювання необхідними кредитними ресурсами. Однак загальна тен¬денція кредитних операцій вітчизняних банків на сучас¬ному етапі розвитку характеризується значним змен¬шенням обсягів кредитування та збільшенням частки проблемних позик у кредитних портфелях банку, це свідчить про недосконалість методів і підходів,
Проблема простроченої заборгованості залишаєть¬ся актуальною для банківського сектора України, про що свідчать основі показники діяльності банків про постійне зростання обсягів проблемних кредитів.
Питання проблемних кредитів у розвинених кра¬їнах світу намагались оптимізувати за допомогою ре¬структуризації проблемних боргів, однак, такий метод є недостатньо ефективним, оскільки дає змогу лише очистити від них баланси банків, а не вплинути на ситу¬ацію. Разом із тим, даний метод в умовах кризових явиш виявився чи не найоперативнішим у контексті знижен¬ня ризиків для банку та можливості відновлення кре¬дитоспроможності позичальника. Враховуючи значний обсяг проблемних активів у банківських кредитних портфелях, реструктуризація видавалася чи не єдиним оптимальним способом знизити рівень простроченої заборгованості. Так, серед основних методів реструкту¬ризації в Аргентині використовують викуп проблемних кредитів, зниження відсоткових ставок, конвертацію ва¬лютних кредитів; у Мексиці – викуп проблемних креди¬тів, пролонгацію термінів позичок, зменшення основної суми кредиту; у США – зниження відсоткових ставок, пролонгацію термінів позичок, зменшення основної суми кредиту тощо.
Як бачимо, у різних країнах використовують по¬єднання різних методів реструктуризації, однак найпоширенішими під час кризових явищ у бан¬ках світу виявилися викуп проблемних позичок, про¬лонгація термінів кредитування та зниження відсотко¬вих ставок.
Зарубіжні банки для оцінки кредитного ризику за¬стосовують спеціальні методики кредитного рейтингу, що становлять сукупність оцінних параметрів кредито¬спроможності позичальника.
Англійські клірингові банки здійснюють оцінку потенційного ризику неплатежу по кредиту із викорис¬танням методик «РARSEL» і «САМРARI».
Методика «РАRSEL» включає: Р (Реrson) – інфор¬мація про персону потенційного позичальника, його репутація; А (Аmount) – обґрунтування суми затребува¬ного кредиту; R (Repayment) – можливість погашення; S (Security) – оцінка забезпечення; Е (Ехреdiensly) – до¬цільність кредиту; R (Remuneration) – винагорода банку (відсоткова ставка) за ризик надання кредиту. Методика «САМРАRI» більш розширена в сис¬темі оцінки: С (Сharacter) – репутація позичальника; А (Аbility) – оцінка бізнесу позичальника; М (Меаns) – аналіз необхідності звертання за позичкою; Р (Риrpose) – ціль кредиту; А (Аmount) – обґрунтування мети кредиту; R (Repaiment) – можливість погашення; I (Іnsurance) – спосіб страхування кредитного ризику.
У практиці американських банків використовують «правило п'ятьох С»:
1 С (customer`s character – характер позичальни¬ка) – репутація позичальника, ступінь відповідальності, готовність і бажання сплатити борг;
2 С (сарасіtу tо рау – фінансові можливості) – при¬пускає ретельний аналіз доходів і витрат позичальника і перспективи їхнього розвитку в майбутньому;
З С (саріtal) – капітал, майно;
4 С (соllateral) – забезпечення позики, достатність, якість і ступінь реалізовуваної застави у випадку непо¬гашений позички;
5 С (сurrent business conditions and goodwill – за¬гальні економічні умови) – визначають діловий клімат у країні і впливають на становище банку і позичальника.
Перераховані критерії «С» іноді доповнюють шос¬тим критерієм – 6 С (соntrol) – моніторинг законодав¬чих основ діяльності позичальника і відповідність його стандартам банку.
Оптимально використовуючи дані методики, за¬рубіжні банки мінімізують кредитний ризик, чітко організовують кредитний процес, дома¬гаючись найкращої якості кредитного портфеля. За¬галом, якщо говорити про світовий досвід розв'язання проблеми простроченої заборгованості, то варто зазна¬чити, що, крім реструктуризації боргів, найпоширені¬шим методом є й використання інформації з кредитних бюро, які діють при центробанках держав і створюють¬ся приватними структурами [6].
Поряд із кредитним бюро у багатьох країнах діє інститут державної реєстрації кредитів – Public credit registers (PCR). Основна відмінність PCR від кредитних бюро полягає в тому, що надання інформації у базу да¬них є обов'язковим і встановлюється відповідним пра¬вилом (окрім Фінляндії та Шрі-Ланки, де участь є до¬бровільною) [3].
Зазначений досвід є дуже змістовним і актуаль¬ним із погляду необхідності створення та використання у вітчизняній банківській системі відповідного центру із систематизованою базою даних стосовно клієнтів банківських установ, що сприятиме об’єктивнішому оцінюванню ними позичальників та, за рахунок цього, зниженню рівня кредитного ризику. Також у багатьох країнах почали створювати спеціальні підрозділи, по¬кликані здійснювати оцінку, моніторинг та управління проблемними позиками, які функціонують на рівні або банківської установи, або банківської системи.
Таким чином, створення системи з організації про¬блемних кредитів допомагає оптимізувати кредитний портфель банків, даючи їм можливість зосередитися на розвитку основного бізнесу. Однак проблемами засто¬сування даного методу в українській банківській систе-мі залишаються недосконалість нормативно-правової бази, необхідність значних коштів для створення такої організації, проблема визначення реальної вартості сумнівних боргів та повернення кредитів.
Слід зазначити, що в світі дедалі більше банків по¬чинають використовувати у практиці нові підхо¬ди стосовно процесу кредитування, що дає змо¬гу надавати позики на основі ґрунтовного фінансового аналізу клієнта замість вимог забезпечення, адже сьо¬годні дуже мало надійних позичальників, які, крім того, не мають стабільних грошових потоків і неспроможні залучити кредит за наявними процентними ставками. Зокрема, у даному контексті цікаво розглянути досвід та особливості здійснення кредитних операцій ісламськи¬ми та польськими банківськими установами.
Так, у Польщі використовують спеціальні методи забезпечення погашення кредитів їхніми позичальника¬ми. Банки, які використовують групове поручительство замість застави та інших традиційних засобів забезпе¬чення, були названі «банками довіри». Повернення кре¬дитів забезпечувалося скоріше моральними принципа¬ми, ніж економічними – позичальник знав, що якщо він не розплатиться за кредит, то це змушені будуть зробити інші громадяни, які за нього поручилися. Таким чином, саме соціальне середовище було гарантією того, що по¬зичальник погасить борг [6].
Кредитування ісламськими банками можна роз¬глядати скоріше як участь в прибутку того чи іншого проекту. Так, за одним із типів кредиту видача банком підприємцеві грошей на певний проект здійснюється з умовою участі на правах партнера. Тому банківська уста-нова зацікавлена тільки в процвітанні клієнта, і якщо виникнуть хоча б найменші сумніви щодо перспектив¬ності його бізнес-плану, буде відмовлено у фінансуванні. Справу ісламського позичальника ретельно вивчають – не менше, ніж в українських банках, однак в ісламсько¬му банку основними факторами служать релігійність клієнта: крім довідок із роботи і наявності застави, ва¬гому значимість мають судження про позичальника з боку імама мечеті, сусідів, друзів, членів громад. Навіть якщо в клієнта немає забезпечення, у нього є всі шанси отримати кредит тільки завдяки своїй вірі. Безумовно, банк ризикує, видаючи кредит без застави, однак банкі¬ри знають, що справжній мусульманин не візьме гроші в борг на сумнівний захід [7]. У результаті, частка про¬блемних кредитів у загальному обсязі кредитування іс¬ламських банків становить майже 0,9%. Банк відкриває рахунки, на яких розміщуються кошти позичальника, а замість відсотків, як у традиційній формі плати за кре-дит, підприємець ділиться прибутком або збитком [2].
Банк Канади Alberta Treasury Branches (ATB Financial) пропонує окремі спеціальні кредитні продукти для підприємств таких галузей, як енергетична, лісова, хар¬чова, та для сільського господарства.
Зарубіжні банки дають позичальникам можливість вибору гнучких варіантів погашення кредитів. Так, дуже популярний за кордоном метод Balloon loan, коли схема погашення кредитів відбувається відносно невеликими частинами протягом кредитного періоду й більшою су¬мою після закінчення терміну погашення боргу. Зарубіжні банки також враховують той факт, що започаткований бізнес на перших порах має незначні прибутки, тому вони йдуть на зниження першого внеску інколи навіть до 0%, нерідко одночасно піднімаючи процентну ставку за кредит. Що стосується відсоткових ставок, то у зарубіжному досвіді використовуються фік¬совані та плаваючі процентні ставки. Видача кредитів за фіксованою процентною ставкою страхує позичальника від можливих втрат при підвищенні процентних ставок на кредитному ринку підвищує ризик втрат для банку, а при видачі кредитів за плаваючою процентною став¬кою, кредитна ставка переглядається і встановлюється відповідно до ринкової. Видача кредитів при цьому мі-німізує ризик втрат для банку, однак збільшує його для позичальника. Тому деякі зарубіжні банки пропонують комбіновану форму застосування процентних ставок. Наприклад, італійський банк Intesa Sanpaolo використо¬вує поєднання обох ставок у певних процентних спів¬відношеннях, залежно від умов конкретного позичаль¬ника та розміру кредиту [5].
Таким чином, для ефективної діяльності комер¬ційних банків і суб'єктів господарювання перші повинні змінити свої традиційні загальні підходи до кредиту¬вання і застосовувати індивідуальний підхід до кожно¬го позичальника, врахувавши потреби кожного сектора економіки та можливості погашення для окремого по¬зичальника. У цьому плані банкам варто звернути увагу на зарубіжні кредитні технології, які розробляють для кожного позичальника індивідуально, залежно від оцін¬ки позичальника, його доходів, потреб у кредитних ре-сурсах та особливостей сфери його діяльності.
Отже, ослаблення банківської системи через посилення негативного впливу світової фінансової кризи певною мірою сприяло переоцінці кредитних ризиків і зміні механізмів їх виявлення. Однак розгортання фінансової кризи, яка стала каталізатором прояву наявного кризового потенціалу, актуалізувало дослідження передумов його формування й результатів прояву з метою вироблення зважених підходів до реалізації банківськими установами кредитної політики.
Список використаних джерел
1. Грачева М. Н. Особливості корпоративного управ¬ління в банках / М. Н. Грачева // Банківський огляд. – 2009. – № 9. – С. 43.
2. Заманбеков Д. Общее понятие исламского банкинга и религиозно-психологические предпосылки его форми¬рования / Д. Заманбеков // Актуальные проблемы психоло¬гии. – 2010. – № 20. – С. 150 – 154.
3. Колісник М. Проблеми та перспективи функціону¬вання бюро кредитних історій України / М. Колісник, О. Коби¬лецька // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – № 19.2. – С. 208 – 219.
4. Основні напрямки розширення операцій банків з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтів в умовах кризових явищ в економіці [Електронний ресурс] / О. Малахова // Галицький економічний вісник. – 2010. – № 26(1). – С. 127 – 135. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gev/2010_1/finance_and_credit_support/021.pdf
5. Прийдун Л. Оцінка зарубіжного досвіду мінімізації рівня проблемної заборгованості у кредитних операціях банків / Л. Прийдун // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – 2011. – № 16. – С. 201 – 209.
6. Станков О. Особливості діяльності арабських фінансових інституцій на світових ринках / О. Станков // Регіональна економіка. – 2008. – № 4. – С. 151 – 156.

Посилання: ЛНУ імені Івана Франка ЕкфМ - 61з 2014 р.

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
Июнь 2020 (3)
Май 2020 (109)
^