Сучасна грошово-кредитна політика та напрями її вдосконалення
Грошово-кредитна політика — це комплекс взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни. У такому визначенні сутність грошово-кредитної політики пов’язується з певними суспільними цілями, з певним монетарним механізмом їх досягнення (регулювання грошового ринку), із конкретною інституційною структурою, відповідальною за її проведення. Кожний із цих атрибутів конкретизується в законодавчих та нормативних актах держави[5, c.324].
В Україні на законодавчому рівні формуються основні засади грошово-кредитної політики на кожний рік, де визначається перелік інструментів та методів, за допомогою яких відбувається регулювання фінансово-кредитної системи країни/
Недоліком прийнятих у 2013 р. Основних засад грошово-кредитної політики є відсутність чітко зазначених цілей грошово-кредитної політики НБУ. Виняток становить визначена Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України» стратегічна мета – забезпечення стабільності грошової одиниці України. Способи досягнення цієї мети (проміжні та тактичні цілі) чітко в документі не прописані. Відтак різноманітність, відсутність чіткої координації та ієрархії цілей і завдань зумовлюють необхідність їх систематизації. Оскільки грошово-кредитна політика є складовою економіч ної політики держави, то її цілі і задачі не можуть бути виключною прерогативою НБУ, який при цьому не несе повної відповідальності за їх недосягнення (наприклад, щодо забезпечення зайнятості), оскільки негативні явища у сфері економіки унеможливлюють виконання завдань грошово-кредитної політики[3, c. 309].
Основними засадами грошово-кредитної політики визначено, що в 2014 році і в подальших роках реалізація грошово-кредитної політики здійснюватиметься на засадах монетарного режиму, що базується на ціновій стабільності. Зазначене передбачає дотримання визначених принципів, серед яких: безумовна пріоритетність цілі щодо цінової стабільності та підпорядкування їй усіх інших цілей і завдань; орієнтація на середньострокову перспективу; відсутність зобов’язань щодо утримання на певному рівні або в певних межах обмінного курсу гривні[2].
Сьогоднішні пріорітети монетарної політики Центробанку не відповідають реаліям економіки країни, яка залишається в стані «грошового голоду», а значить не може і не буде зростати і розвиватися. Вихід з положення, можна побачити в інвестиційній активізації в реальному секторі економіки, в послабленні адміністративного тиску на механізм реалізації грошово-кредитної політики, в інфляційном таргетуванні, в застосуванні політики гнучкого валютного курсу[1].
Суттєвим чинником удосконалення грошово-кредитної політики є ширше запровадження принципу плановості, що передбачає прийняття єдиного плану – основних засад грошово-кредитної політики, – як узгодженого плану дій Уряду і Національного банку України для встановлення єдиного державного узгодженого, скоординованого режиму реалізації грошово-кредитної політики. Цьому сприятиме і прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про координацію діяльності міністерств і відомств у межах реалізації основних засад грошово-кредитної політики.
Необхідно вжити заходів щодо зниження рівня доларизації вітчизняної економіки, адже підрив довіри до національної грошової одиниці, а отже, й до банківської системи, зумовлений передусім виконанням грошових функцій на території нашої країни іноземною валютою – доларом США (частково - євро). І доти, доки всі основні функції грошей – міри вартості, засобів обігу і платежу та засобу нагромадження – не почне виконувати виключно національна валюта, за¬гроза дестабілізації вітчизняної економіки і банківської системи за будь-яких найменших змін у розвитку світового господарства і панічних чи спекулятивних настроїв економічних агентів усередині країни зберігатиметься на досить серйозному рівні[4].
Ще один напрямом покращення грошово-кредитної політики залишається підвищення довіри до банківської системи і зокрема, до національної валюти. Річ, в тому що багато українців живуть побоюваннями системи радянського часу, коли громадяни активно вкладали свої гроші в Ощадбанк і в один момент залишилися з нічим. Тому Національному банку варто проводити активні заходи, щодо налагодження комунікацій з населенням, пояснення грошово-кредитної політики з метою підвищення їх довіри до банківської системи загалом.
Реалізація стратегічних цілей грошово-кредитної політики Центробанку повинна привести країну до економічного зростання, який у свою чергу є запорукою максимально повної зайнятості населення, стабільністі національної валюти і внутрішніх цін[1].
Список використаних джерел:
1.Андрєєва О.В. Грошово-кредитна політика Центробанку і сучасний розвиток національної економіки. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2754;
2.Білоткач Л.С.Підсумки кредитування в 2013 році в Україні та перспективи розвитку- [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://www.rusnauka.com/1_NIO_2014/Economics/3_154678.doc.htm
3.Метлушко О.В. Основні засади грошово-кредитної політики: проблеми та перспективи // Наукові записки. Серія «Економіка».—2013. —№23.—С.305-309;
4.Самсонова К.В., Гаврилова Н.В.Напрями сучасної грошово-кредитної політики в умовах виходу з фінансової кризи- [Електронний ресурс].- Режим доступу:www.kntu.kr.ua/doc/nauk_zap.../73.doc;
5.Центральний банк і грошово-кредитна політика.Підручник / Кол. авт.: А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. — К.: КНЕУ, 2005. — 556 с.
