Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції державних фінансів 2014 » Ходань О.М. Досвід забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами у зарубіжних країнах та доцільність його застосування в Україні
Информація до матеріалу
 (голосов: 1)
21-05-2014, 00:22

Ходань О.М. Досвід забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами у зарубіжних країнах та доцільність його застосування в Україні

Категорія: Сучасні тенденції державних фінансів 2014

УДК 336
© Ходань О.М., 2014
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с

Досвід забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами у зарубіжних країнах та доцільність його застосування в Україні

Зарубіжний досвід переконує, що однією з фундаментальних умов ефективного функціонування місцевого самоврядування є як повноцінне ресурсне забезпечення, так і достатність – гарантія самостійності та незалежності. Наявність фінансово-економічної бази дозволяє органам місцевого самоврядування вирішувати найважливіше завдання – задоволення життєво важливих потреб населення відповідної місцевості.
Фінансовому забезпеченню місцевих бюджетів зарубіжних країн присвячено чимало наукових праць, зокрема В.В. Руденка, О. В. Василенка, Л. В. Панасюка та багатьох інших.
Аналіз досвіду зарубіжних країн світу (США, Німеччини, Швеції, Японії, Франції) в галузі державного управління місцевими бюджетами дозволив виділити особливості використання різних методів державного управління, які застосовувалися в багатьох країнах на різних етапах їх розвитку. Ефективне використання існуючого світового досвіду в вітчизняній практиці управління місцевими бюджетами (з врахуванням специфіки нашої країни) сприятиме підвищенню фінансової самостійності органів місцевого самоврядування.
Визначено три основні моделі формування системи бюджетів: пайового розподілу основних податків між різними адміністративними рівнями влади (базування здійснюється на закріпленні основних податків за рівнями системи, при цьому кожен рівень влади встановлює власну ставку на основі однієї бази оподаткування, а загальна ставка оподаткування є сумою відповідних податкових ставок різних рівнів влади.); застосування спільної бази оподаткування (базування здійснюється на встановленні власної ставки для кожного рівня влади); системи бюджетів (базування здійснюється на повному розподілі окремих податків між різним адміністративними рівнями влади й на їх закріпленні у законодавчому порядку) [4].
В цілому у різних європейських країнах процес формування доходів місцевих бюджетів має свої особливості. Зокрема він включає в себе характеристику адмініст¬ративно-територіального устрою держави, короткий огляд податкової системи і, насамперед, систему взаємодії центральних і місцевих органів влади, порядок надання бюджетних трансфертів місцевим.
В окремих країнах доходи місцевих бюджетів формуються по різному, проте можна виокремити чотири основні джерела наповнення дохідної частини місцевих бюджетів: податки, неподаткові надходження, субсидії та дотації з центрального бюджету, позики (кредити). Одним із найважливіших джерел доходів місцевих бюджетів є податки. Рівень доходів від податків коливається в значних межах. В Італії, Ірландії і Нідерландах він найнижчий і становить менше 10% від доходів місцевих бюджетів. У Бельгії, Франції, Німеччині, Данії, Великобританії доходи від місцевих податків перевищують 20% бюджетних доходів. У Данії і Франції ця стаття доходів перевищує 40% [2].
У питанні встановлення місцевих податків майже всюди діє такий принцип: органи самоврядування користуються правом податкової ініціативи в межах, установлених національним законодавством. Хоча наявність власних джерел фінансових надходжень у місцевого самоврядування закріплено не тільки в чинному законодавстві, але в деяких країнах і в конституціях. У більшості розвинутих країн податковою ініціативою в межах своїх конституційних повноважень володіють органи державної влади суб’єктів федерації.
Ступінь розподілу функцій між бюджетами всіх рівнів залежить від державного устрою: федеративності чи унітарності.
У федеративних країнах, які характеризуються наявністю додаткової, так званої “субцентральної”, ланки в державному управлінні і, відповідно, в бюджетній системі (бюджети членів федерації), розподіл функцій між рівнями державного управління і ланками бюджетної системи виражений сильніше. Бюджети членів федерації несуть більше відповідальності за фінансування соціально-економічного розвитку регіонів країни (суб’єктів федерації).
В унітарних державах розподіл функцій між ланками бюджетної системи в цілому слабший, ніж у федеративній державі. Однак залежно від розмірів і адміністративно-територіального поділу країни, її політичних, історичних та національно-культурних традицій принципи розподілу функцій між рівнями державного управління і ланками бюджетної системи можуть досить суттєво відрізнятися. Так, наприклад, у Великобританії більша частина соціально-економічних послуг населенню надається на місцевому рівні і фінансується з місцевих бюджетів. Аналогічна картина спостерігається у Швеції, Нідерландах, Норвегії, Португалії та Люксембурзі. В Італії, однак, розподіл функцій між рівнями державного управління і ланками бюджетної системи дуже розмитий, тобто практично відсутній, і численні соціально-економічні послуги фінансуються з усіх трьох рівнів бюджетної системи.
У багатьох країнах місцеві бюджети при формуванні своїх поточних доходів значною мірою залежать від трансфертів із бюджету центральної адміністрації. До таких країн належать Нідерланди, Італія, Ірландія, Канада та Португалія. Трансфертне фінансування місцевих бюджетів з боку центральної адміністрації свідчить про інтенсивний перерозподіл національного доходу через бюджетні канали з метою усунення диспропорцій у розвитку регіонів. У цих країнах всі основні податки надходять до бюджету центральної адміністрації, місцеве ж оподаткування ледве перевищує 10 % поточних доходів. Головним питанням регіональної економічної політики, що стоїть на порядку денному у країнах з трансфертним фінансуванням територій, є питання підвищення ефективності бюджетного перерозподілу, а також зниження фінансової залежності місцевих органів влади від “центру” і посилення їх податкової автономії.
Слід відзначити, що вагоміша частка бюджетних трансфертів у країнах унітарного типу (особливо Нідерланди, Італія, Греція), тоді як у федеративних (США, Німеччина) вона нижча [3].
Необхідно підкреслити, що власні доходи місцевих бюджетів у демократично розвинутих країнах є у прямому розумінні власними, тобто такими, що не входять до складу доходів вищих бюджетів і, таким чином, не регулюються зверху.
На відміну від розвинутих країн світу, Україна залишається державою, в якій зберігаються екстенсивні методи розвитку економіки, що неминуче призводить до нераціонального і неефективного використання коштів місцевих бюджетів [1].
Зарубіжний досвід побудови бюджетних систем і способів фінансування місцевих органів влади дозволяє зробити певні висновки щодо реформування бюджетної системи в Україні, що, у свою чергу, полегшить її перехід до ринкової економіки.

Література:
1. Карлін М. І. Фінансова система України: навчальний посібник для студ. вузів / М. І. Карлін. - К. : Знання, 2007. - 324 с.
2. Михайлишин Л. Фінансове забезпечення місцевого управління: зарубіжний досвід для України / Л. Михайлишин // Ефективність державного управління [Текст] : зб. наук. пр. — Вип. 23. — Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010.
3. Управління фінансовими ресурсами місцевого бюджету: монографія / Л. Ф. Кондусова, І. І. Нескородєва, І. І. Алексєєнко та ін. – Х.: Вид. ХНЕУ, 2011. – 289 с.
4. Хутько Н.В., Мазур А.Г. Удосконалення бюджетного механізму формування та використання фінансових ресурсів [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://intkonf.org.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Май 2021 (4)
Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
^