Готь Т.Б.
студeнткa мaгiстрaтури
eкoнoмiчнoгo фaкультeту
Львiвськoгo нaцioнaльнoгo
Унiвeрситeту iмeнi Iвaнa Фрaнкa,
м. Львiв, Укрaїнa
Ризик-менеджмент: сутнісні характеристики і фінансові аспекти
Ризик є невід'ємним атрибутом фінансово-господарської діяльності підприємств і потребує значної уваги з боку фінансових менеджерів. Існування певного рівня ризику операцій зовсім не означає, що від них треба відмовитися. Адже відмова буде рівнозначною втраті очікуваних доходів і прибутків. В усьому потрібна міра і зваженість фінансових рішень. Все вище сказане забезпечує саме ризик-менеджмент.
Дослідженню мінімізації та нейтралізації ризиків підприємства присвячена досить велика кількість наукових праць багатьох вчених, таких як О. Васюренко, В. Вітлінський А. Роговий, І. Гришова, Б. Мізюк та інші. Пoряд з цим, сучaснi умoви гoспoдaрювaння вимaгaють прoвeдeння пoдaльших дoслiджeнь щoдo пiдвищeння eфeктивнoстi управління ризиками нa пiдприємствaх.
Звичайно, від можливих втрат у ринковому середовищі ніхто не застрахований. Але це не свідчить про те, що з метою повного уникнення втрат потрібно проводити лише консервативну політику. Важливо не просто боятися ризиків у ринковій діяльності, а вчасно аналізувати причини небажаного розвитку подій, враховувати попередній негативний досвід, постійно коригувати систему оперативних дій з позицій максимізації результату.
Важлива роль у визначенні допустимого рівня ризику, прогнозуванні ймовірності настання ризикових подій та своєчасній нейтралізації їх негативних наслідків відводиться ризик-менеджменту.
Ризик-менеджмент - це система заходів щодо виявлення, оцінки, профілактики та страхування ризиків і включає стратегію і тактику управлінських дій.
Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком в невизначеній господарській ситуації-, засноване на прогнозуванні ризику і прийомів його зниження. Стратегія ризик-менеджменту включає правила, на основі яких приймаються ризикове рішення і способи вибору варіанта рішення. Правила - це основоположні принципи дії.
У стратегії ризику-менеджменту застосовуються наступні правила:
- максимум виграшу;
- оптимальна ймовірність результату;
- оптимальна коливаність результату;
- оптимальне поєднання виграшу і величини ризику
Сутність правила максимума виграшу полягає в тому, що з можливих ризикових варіантів вибирається варіант, який дає найбільшу ефективність результату (виграш, прибуток) при мінімальному або прийнятному для інвестора ризику. Сутність правила оптимальної ймовірносщ результату полягає в тому, що з можливих рішень вибирається те, при якому ймовірність результат є прийнятною для інвестора або задовольнить фінансового менеджера.
На практиці застосування правила оптимальні ймовірності результату звичайно поєднується з правилом оптимальної коливаності результату.
Суть правила оптимальної коливаності результату полягає в тому що з можливих рішень вибирається те, при якому ймовірності виграшу і програшу для одного і того і ризикового вкладення капіталу мають невеликий розрив. Сутність правила оптимального поєднанням виграшу і величини ризику полягає в тому, що менеджер оцінює очікувані величини виграшу і ризик (програшу, збитку) і ухвалює рішення вкласти капітал в той захід, який дозволяє отримати очікуваний виграш і уникнути великого ризику.
Тактика ризик-менеджменту включає практичні методи і прийоми фінансового менеджменту для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактичного управління фінансовими ризиками підприємства є вибір найбільш конструктивних і оптимальних способів зниження ризику та нейтралізації їх негативних наслідків у разі виникнення ризикової події у кожному конкретному випадку.
Як система управління, ризик-менеджмент включає дві підсистеми: та, що управляє (суб'єкт ризик-менеджменту), і та, якою управляють (об'єкт управління).
Суб'єктами управління в ризик-менеджменті виступають фінансові менеджери з ризику, функціональні обов'язки яких полягають:
- в обґрунтуванні доцільності інвестицій у ризикові об'єкти та розробці програми ризикової інвестиційної діяльності;
- виборі способів уникнення ризиків та методів його зниження;
- організації страхування ризиків;
- організації системи фінансових відносин: між страховиками і страхувальниками; між позичальниками і кредиторами; між контрагентами та ін.
Для вирішення низки управлінських завдань, пов'язаних з ідентифікацією, оцінкою та нейтралізацією фінансових ризиків за значного обсягу ризикових операцій доцільно створювати на підприємстві спеціальний відділ (дільницю, центр) ризикових вкладень.
Об'єктами ризик-менеджменту є ризикові вкладення капіталу і система фінансових відносин. У процесі управління фінансові менеджери цілеспрямовано впливають на об'єкти управління в межах своїх управлінських функцій. До основних функцій суб'єкта ризик-менеджменту відносять планування, організацію, мотивацію і контроль.
Політика управління фінансовими ризиками є складовою загальної фінансової стратегії підприємства і полягає у розробці цілої системи заходів з виявлення фінансових ризиків, оцінювання рівня їх концентрації та ймовірності виникнення, попередження небажаних наслідків ризикових подій та компенсації понесених втрат.
Ризик-менеджмент знижує ймовірність виникнення ризиків, але не дає гарантії повністю нейтралізувати пов’язані з ними наслідки негативних фінансових явищ в господарському процесі. Відповідно до усього вище сказаного, якщо на підприємстві буде правильно організована система заходів ризик-менеджменту можна буде зменшити ризик, або ж уникнути його взагалі.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Багмет К.В. Функціональна підсистема у структурі ризик-менеджменту організації / ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ». – 2010. – УДК 330.131.7
2. Головач Т. В., Грушевицька А. Б., Ризик-менеджмент: зміст і організація на підприємств. Вісник Хмельницького національного університету 2009, № 3, T. 1. –С. 157- 162.
3. Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. - 2003. - іл.
4. Старостіна А.О. Ризик-менеджмент: теорія та практика: навч. посібник./ А. О. Старостіна, В. А. Кравченко – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2009. – 200с.
студeнткa мaгiстрaтури
eкoнoмiчнoгo фaкультeту
Львiвськoгo нaцioнaльнoгo
Унiвeрситeту iмeнi Iвaнa Фрaнкa,
м. Львiв, Укрaїнa
Ризик-менеджмент: сутнісні характеристики і фінансові аспекти
Ризик є невід'ємним атрибутом фінансово-господарської діяльності підприємств і потребує значної уваги з боку фінансових менеджерів. Існування певного рівня ризику операцій зовсім не означає, що від них треба відмовитися. Адже відмова буде рівнозначною втраті очікуваних доходів і прибутків. В усьому потрібна міра і зваженість фінансових рішень. Все вище сказане забезпечує саме ризик-менеджмент.
Дослідженню мінімізації та нейтралізації ризиків підприємства присвячена досить велика кількість наукових праць багатьох вчених, таких як О. Васюренко, В. Вітлінський А. Роговий, І. Гришова, Б. Мізюк та інші. Пoряд з цим, сучaснi умoви гoспoдaрювaння вимaгaють прoвeдeння пoдaльших дoслiджeнь щoдo пiдвищeння eфeктивнoстi управління ризиками нa пiдприємствaх.
Звичайно, від можливих втрат у ринковому середовищі ніхто не застрахований. Але це не свідчить про те, що з метою повного уникнення втрат потрібно проводити лише консервативну політику. Важливо не просто боятися ризиків у ринковій діяльності, а вчасно аналізувати причини небажаного розвитку подій, враховувати попередній негативний досвід, постійно коригувати систему оперативних дій з позицій максимізації результату.
Важлива роль у визначенні допустимого рівня ризику, прогнозуванні ймовірності настання ризикових подій та своєчасній нейтралізації їх негативних наслідків відводиться ризик-менеджменту.
Ризик-менеджмент - це система заходів щодо виявлення, оцінки, профілактики та страхування ризиків і включає стратегію і тактику управлінських дій.
Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком в невизначеній господарській ситуації-, засноване на прогнозуванні ризику і прийомів його зниження. Стратегія ризик-менеджменту включає правила, на основі яких приймаються ризикове рішення і способи вибору варіанта рішення. Правила - це основоположні принципи дії.
У стратегії ризику-менеджменту застосовуються наступні правила:
- максимум виграшу;
- оптимальна ймовірність результату;
- оптимальна коливаність результату;
- оптимальне поєднання виграшу і величини ризику
Сутність правила максимума виграшу полягає в тому, що з можливих ризикових варіантів вибирається варіант, який дає найбільшу ефективність результату (виграш, прибуток) при мінімальному або прийнятному для інвестора ризику. Сутність правила оптимальної ймовірносщ результату полягає в тому, що з можливих рішень вибирається те, при якому ймовірність результат є прийнятною для інвестора або задовольнить фінансового менеджера.
На практиці застосування правила оптимальні ймовірності результату звичайно поєднується з правилом оптимальної коливаності результату.
Суть правила оптимальної коливаності результату полягає в тому що з можливих рішень вибирається те, при якому ймовірності виграшу і програшу для одного і того і ризикового вкладення капіталу мають невеликий розрив. Сутність правила оптимального поєднанням виграшу і величини ризику полягає в тому, що менеджер оцінює очікувані величини виграшу і ризик (програшу, збитку) і ухвалює рішення вкласти капітал в той захід, який дозволяє отримати очікуваний виграш і уникнути великого ризику.
Тактика ризик-менеджменту включає практичні методи і прийоми фінансового менеджменту для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактичного управління фінансовими ризиками підприємства є вибір найбільш конструктивних і оптимальних способів зниження ризику та нейтралізації їх негативних наслідків у разі виникнення ризикової події у кожному конкретному випадку.
Як система управління, ризик-менеджмент включає дві підсистеми: та, що управляє (суб'єкт ризик-менеджменту), і та, якою управляють (об'єкт управління).
Суб'єктами управління в ризик-менеджменті виступають фінансові менеджери з ризику, функціональні обов'язки яких полягають:
- в обґрунтуванні доцільності інвестицій у ризикові об'єкти та розробці програми ризикової інвестиційної діяльності;
- виборі способів уникнення ризиків та методів його зниження;
- організації страхування ризиків;
- організації системи фінансових відносин: між страховиками і страхувальниками; між позичальниками і кредиторами; між контрагентами та ін.
Для вирішення низки управлінських завдань, пов'язаних з ідентифікацією, оцінкою та нейтралізацією фінансових ризиків за значного обсягу ризикових операцій доцільно створювати на підприємстві спеціальний відділ (дільницю, центр) ризикових вкладень.
Об'єктами ризик-менеджменту є ризикові вкладення капіталу і система фінансових відносин. У процесі управління фінансові менеджери цілеспрямовано впливають на об'єкти управління в межах своїх управлінських функцій. До основних функцій суб'єкта ризик-менеджменту відносять планування, організацію, мотивацію і контроль.
Політика управління фінансовими ризиками є складовою загальної фінансової стратегії підприємства і полягає у розробці цілої системи заходів з виявлення фінансових ризиків, оцінювання рівня їх концентрації та ймовірності виникнення, попередження небажаних наслідків ризикових подій та компенсації понесених втрат.
Ризик-менеджмент знижує ймовірність виникнення ризиків, але не дає гарантії повністю нейтралізувати пов’язані з ними наслідки негативних фінансових явищ в господарському процесі. Відповідно до усього вище сказаного, якщо на підприємстві буде правильно організована система заходів ризик-менеджменту можна буде зменшити ризик, або ж уникнути його взагалі.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Багмет К.В. Функціональна підсистема у структурі ризик-менеджменту організації / ДВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ». – 2010. – УДК 330.131.7
2. Головач Т. В., Грушевицька А. Б., Ризик-менеджмент: зміст і організація на підприємств. Вісник Хмельницького національного університету 2009, № 3, T. 1. –С. 157- 162.
3. Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. - 2003. - іл.
4. Старостіна А.О. Ризик-менеджмент: теорія та практика: навч. посібник./ А. О. Старостіна, В. А. Кравченко – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2009. – 200с.
