УДК 336
© Бартків О.М., 2014
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Перспективні бюджетно-податкові інструменти стимулювання інноваційної моделі розвитку національної економіки
Стимулювання інноваційної діяльноcті підприємств є пріоритетним завданням економічної політики урядів, які прагнуть вийти на траєкторію стійкого економічного розвитку. Це завдання є непростим і стає вкрай складним у періоди економічного спаду. В політичних колах часто полемізують щодо сумнівної необхідності фінансування інновацій в умовах зростання фінансових обмежень.
Одним із головних чинників досягнення високих темпів зростання економіки та її структурної модернізації є висока інноваційна активність. Закономірно, що стимулювання інноваційної діяльності – це один з головних напрямів економічної політики, який наразі розвивають уряди більшості країн світу з метою забезпечення високого рівня конкурентоспроможності економік. Разом з тим, провадження інноваційної діяльності пов’язано з високим комерційним ризиком, що робить її менш привабливою з економічної точки зору, ніж звичайна господарська діяльність.
Залучення в економіку інвесторів, які будуть готові інвестувати кошти в розвиток інновацій, можливе лише через створення для них сприятливих умов діяльності та зниження їх витрат, що частково компенсує вищу ризикованість інвестицій. В умовах економіки зі слабкими ринковими інститутами і нерозвиненою фінансовою системою найбільш дієвими та ефективними інструментами для вирішення таких завдань є інструменти фіскальної політики.
Одним із пріоритетних напрямів розвитку бюджетної політики та економіки на 2013-2015 рр. України загалом є її спрямованість на науково-технічний та інноваційний розвиток.
На сучасному етапі використовуються дві моделі фіскального стимулювання інноваційної діяльності. Перша базується на наданні загальних фіскальних стимулів підприємствам, які займаються впровадженням інновацій. Фіскальний режим для діяльності таких підприємств є не винятком із загального режиму, а лише окремим механізмом отримання державної підтримки у випадку, якщо підприємство інвестує кошти у впровадження інновацій. Іншими словами, будь-яке підприємство, яке проводить інноваційну діяльність, може автоматично декларувати право на отримання підтримки без необхідності виконання додаткових умов.
Друга модель фіскального стимулювання ґрунтується на впровадженні:
спеціальних економічних режимів,
фіскальних режимів,
режимів економічної діяльності [3, С.30].
Застосування бюджетно-податкових інструментів стимулювання інноваційної діяльності в Україні передбачено низкою документів, зокрема:
1. Законами України:
“Про інноваційну діяльність”,
“Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” ,
“Про наукові парки”,
“Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”,
2. Постановою КМУ “Про затвердження Державної цільової економічної програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури”,
3. Розпорядженнями КМУ:
“Про схвалення Концепції розвитку національної інноваційної системи”,
“Про схвалення Концепції реформування державної політики в інноваційній сфері”.
Для стимулювання інноваційної діяльності держава може діяти у найбільш поширених двох напрямах:
1. надавати достатнє фінансування інноваційних процесів із бюджету;
2. створювати ефективний механізм податкових стимулів [4, С.5].
Чинним законодавством України визначено досить широкий перелік бюджетно-податкових інструментів стимулювання інноваційної діяльності [86, С. 105]:
1. бюджетне кредитування:
повне безвідсоткове кредитування пріоритетних інноваційних проектів, проектів технологічних парків;
часткове (до 50 %) безвідсоткове кредитування інноваційних проектів, за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і(або) інших суб’єктів інноваційної діяльності;
2. відшкодування відсоткових ставок за кредитами, отриманими суб’єктами господарювання в банках:
компенсація відсотків, що сплачуються суб’єктами інноваційної діяльності, в т.ч. технологічними парками, комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;
3. пряме фінансування:
виконання окремих інноваційних проектів;
реалізації державних, галузевих та регіональних інноваційних програм;
підтримки функціонування та розвитку сучасної інноваційної інфраструктури;
державного замовлення, в т.ч. пріоритетний порядок розгляду звернень наукових парків щодо державного замовлення на постачання продукції, і надання послуг для забезпечення пріоритетних державних потреб.
В Україні зроблено акцент на бюджетних інструментах стимулювання інноваційної діяльності. Проте, з огляду на обмеженість бюджетного ресурсу, така підтримка є незначною. Так, станом на 01.01.2014 р. до Державного реєстру інноваційних проектів внесено лише 15 інноваційних проектів (з яких лише один кваліфікований як пріоритетний), Реєстру інноваційних проектів технологічних парків – 12. При цьому, з 2010 р. не зареєстровано жодного нового інноваційного проекту. З 2010 р. (з моменту вступу рамкового закону про наукові парки в дію) процедуру державної реєстрації (для отримання державної допомоги) не пройшов жоден науковий парк [1].
Значною проблемою для розвитку інноваційної діяльності в рамках наукових парків є відсутність достатньо привабливих фіскальних стимулів для інвесторів. На єдиний діючий пілотний проект створення наукового парку – Науковий парк “Київська політехніка” вони наразі не поширюються, оскільки пільги не були передбачені законом щодо його створення і не були поширені на нього після прийняття рамкового закону щодо наукових парків.
Попри те, що в Україні зберігся масштабний науковий комплекс, здатний ефективно продукувати результати світового рівня, він лише частково залучений в інноваційну сферу. Поодинокі наукові успіхи не впливають істотно на стан економіки країни. Економічний ефект може бути досягнутий лише завдяки провадженню системної та комплексної політики стимулювання інноваційної активності.
В рамках політики розвитку та стимулювання інноваційної активності необхідно реалізувати такі завдання [2]:
1) формування максимально сприятливого режиму адміністрування інноваційних проектів з мінімальними бюрократичними процедурами та спрощеною податковою звітністю;
2) забезпечення безумовного виконання чинних положень щодо підтримки інноваційних проектів, зокрема фінансування в повному обсязі з постійним збільшенням частки видатків бюджету на інновації; введення державного замовлення на інноваційну продукцію, відшкодування відсоткових ставок за кредитами, отриманими суб’єктами господарювання в банках для реалізації інвестиційних проектів;
3) систематизація інформації про правові та економічні (в т.ч. бюджетно-податкові) особливості реалізації інноваційних проектів в певному регіоні чи населеному пункті та її поширення серед чинних та потенційних інвесторів, що мають намір впроваджувати інновації на території України, через мережу відповідних інформаційно-консультативних органів в регіонах;
4) пріоритетне спрямування кредитних ресурсів державних банків для кредитування інноваційних проектів;
5) посилення податкового стимулювання інноваційної діяльності шляхом розширення спектру податкових стимулів,
6) забезпечення публічності та прозорості інформації, яка стосується обсягів та отримувачів бюджетно-податкових стимулів інноваційної діяльності.
З урахуванням викладеного вище, підтримка економіки України й підвищення її інноваційного рівня мають здійснюватися шляхом: збільшення обсягів кредитування малого й середнього бізнесу із залученням бюджетних коштів та використанням вітчизняної банківської системи. Кредити мають надаватися підприємствам пріоритетних видів економічної діяльності згідно з критеріями кредитоспроможності, установленими банками, але за нижчими процентними ставками й вимогами застави; визначення на рівні уряду пріоритетних видів економічної діяльності.
Список використаних джерел:
1. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
2. Програма економічних реформ “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. president. gov. ua/docs/Programa_reform_FINAL_2. pdf.
3. Тищенко О.М. Термінологічна сутність поняття “міжбюджетні відносини” / О.М. Тищенко, Н.Ю. Тимушева // Проблеми економіки. – 2012. – № 1. – 30 с.
4. Чугунов, І.Я. Бюджетна система в інституційному середовищі суспільства /І. Я. Чугунов, Л. Лисяк // Фінанси Україні. ‒ 2013. ‒ №11. ‒ С. 3-11.
© Бартків О.М., 2014
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Перспективні бюджетно-податкові інструменти стимулювання інноваційної моделі розвитку національної економіки
Стимулювання інноваційної діяльноcті підприємств є пріоритетним завданням економічної політики урядів, які прагнуть вийти на траєкторію стійкого економічного розвитку. Це завдання є непростим і стає вкрай складним у періоди економічного спаду. В політичних колах часто полемізують щодо сумнівної необхідності фінансування інновацій в умовах зростання фінансових обмежень.
Одним із головних чинників досягнення високих темпів зростання економіки та її структурної модернізації є висока інноваційна активність. Закономірно, що стимулювання інноваційної діяльності – це один з головних напрямів економічної політики, який наразі розвивають уряди більшості країн світу з метою забезпечення високого рівня конкурентоспроможності економік. Разом з тим, провадження інноваційної діяльності пов’язано з високим комерційним ризиком, що робить її менш привабливою з економічної точки зору, ніж звичайна господарська діяльність.
Залучення в економіку інвесторів, які будуть готові інвестувати кошти в розвиток інновацій, можливе лише через створення для них сприятливих умов діяльності та зниження їх витрат, що частково компенсує вищу ризикованість інвестицій. В умовах економіки зі слабкими ринковими інститутами і нерозвиненою фінансовою системою найбільш дієвими та ефективними інструментами для вирішення таких завдань є інструменти фіскальної політики.
Одним із пріоритетних напрямів розвитку бюджетної політики та економіки на 2013-2015 рр. України загалом є її спрямованість на науково-технічний та інноваційний розвиток.
На сучасному етапі використовуються дві моделі фіскального стимулювання інноваційної діяльності. Перша базується на наданні загальних фіскальних стимулів підприємствам, які займаються впровадженням інновацій. Фіскальний режим для діяльності таких підприємств є не винятком із загального режиму, а лише окремим механізмом отримання державної підтримки у випадку, якщо підприємство інвестує кошти у впровадження інновацій. Іншими словами, будь-яке підприємство, яке проводить інноваційну діяльність, може автоматично декларувати право на отримання підтримки без необхідності виконання додаткових умов.
Друга модель фіскального стимулювання ґрунтується на впровадженні:
спеціальних економічних режимів,
фіскальних режимів,
режимів економічної діяльності [3, С.30].
Застосування бюджетно-податкових інструментів стимулювання інноваційної діяльності в Україні передбачено низкою документів, зокрема:
1. Законами України:
“Про інноваційну діяльність”,
“Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” ,
“Про наукові парки”,
“Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”,
2. Постановою КМУ “Про затвердження Державної цільової економічної програми “Створення в Україні інноваційної інфраструктури”,
3. Розпорядженнями КМУ:
“Про схвалення Концепції розвитку національної інноваційної системи”,
“Про схвалення Концепції реформування державної політики в інноваційній сфері”.
Для стимулювання інноваційної діяльності держава може діяти у найбільш поширених двох напрямах:
1. надавати достатнє фінансування інноваційних процесів із бюджету;
2. створювати ефективний механізм податкових стимулів [4, С.5].
Чинним законодавством України визначено досить широкий перелік бюджетно-податкових інструментів стимулювання інноваційної діяльності [86, С. 105]:
1. бюджетне кредитування:
повне безвідсоткове кредитування пріоритетних інноваційних проектів, проектів технологічних парків;
часткове (до 50 %) безвідсоткове кредитування інноваційних проектів, за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і(або) інших суб’єктів інноваційної діяльності;
2. відшкодування відсоткових ставок за кредитами, отриманими суб’єктами господарювання в банках:
компенсація відсотків, що сплачуються суб’єктами інноваційної діяльності, в т.ч. технологічними парками, комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;
3. пряме фінансування:
виконання окремих інноваційних проектів;
реалізації державних, галузевих та регіональних інноваційних програм;
підтримки функціонування та розвитку сучасної інноваційної інфраструктури;
державного замовлення, в т.ч. пріоритетний порядок розгляду звернень наукових парків щодо державного замовлення на постачання продукції, і надання послуг для забезпечення пріоритетних державних потреб.
В Україні зроблено акцент на бюджетних інструментах стимулювання інноваційної діяльності. Проте, з огляду на обмеженість бюджетного ресурсу, така підтримка є незначною. Так, станом на 01.01.2014 р. до Державного реєстру інноваційних проектів внесено лише 15 інноваційних проектів (з яких лише один кваліфікований як пріоритетний), Реєстру інноваційних проектів технологічних парків – 12. При цьому, з 2010 р. не зареєстровано жодного нового інноваційного проекту. З 2010 р. (з моменту вступу рамкового закону про наукові парки в дію) процедуру державної реєстрації (для отримання державної допомоги) не пройшов жоден науковий парк [1].
Значною проблемою для розвитку інноваційної діяльності в рамках наукових парків є відсутність достатньо привабливих фіскальних стимулів для інвесторів. На єдиний діючий пілотний проект створення наукового парку – Науковий парк “Київська політехніка” вони наразі не поширюються, оскільки пільги не були передбачені законом щодо його створення і не були поширені на нього після прийняття рамкового закону щодо наукових парків.
Попри те, що в Україні зберігся масштабний науковий комплекс, здатний ефективно продукувати результати світового рівня, він лише частково залучений в інноваційну сферу. Поодинокі наукові успіхи не впливають істотно на стан економіки країни. Економічний ефект може бути досягнутий лише завдяки провадженню системної та комплексної політики стимулювання інноваційної активності.
В рамках політики розвитку та стимулювання інноваційної активності необхідно реалізувати такі завдання [2]:
1) формування максимально сприятливого режиму адміністрування інноваційних проектів з мінімальними бюрократичними процедурами та спрощеною податковою звітністю;
2) забезпечення безумовного виконання чинних положень щодо підтримки інноваційних проектів, зокрема фінансування в повному обсязі з постійним збільшенням частки видатків бюджету на інновації; введення державного замовлення на інноваційну продукцію, відшкодування відсоткових ставок за кредитами, отриманими суб’єктами господарювання в банках для реалізації інвестиційних проектів;
3) систематизація інформації про правові та економічні (в т.ч. бюджетно-податкові) особливості реалізації інноваційних проектів в певному регіоні чи населеному пункті та її поширення серед чинних та потенційних інвесторів, що мають намір впроваджувати інновації на території України, через мережу відповідних інформаційно-консультативних органів в регіонах;
4) пріоритетне спрямування кредитних ресурсів державних банків для кредитування інноваційних проектів;
5) посилення податкового стимулювання інноваційної діяльності шляхом розширення спектру податкових стимулів,
6) забезпечення публічності та прозорості інформації, яка стосується обсягів та отримувачів бюджетно-податкових стимулів інноваційної діяльності.
З урахуванням викладеного вище, підтримка економіки України й підвищення її інноваційного рівня мають здійснюватися шляхом: збільшення обсягів кредитування малого й середнього бізнесу із залученням бюджетних коштів та використанням вітчизняної банківської системи. Кредити мають надаватися підприємствам пріоритетних видів економічної діяльності згідно з критеріями кредитоспроможності, установленими банками, але за нижчими процентними ставками й вимогами застави; визначення на рівні уряду пріоритетних видів економічної діяльності.
Список використаних джерел:
1. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
2. Програма економічних реформ “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. president. gov. ua/docs/Programa_reform_FINAL_2. pdf.
3. Тищенко О.М. Термінологічна сутність поняття “міжбюджетні відносини” / О.М. Тищенко, Н.Ю. Тимушева // Проблеми економіки. – 2012. – № 1. – 30 с.
4. Чугунов, І.Я. Бюджетна система в інституційному середовищі суспільства /І. Я. Чугунов, Л. Лисяк // Фінанси Україні. ‒ 2013. ‒ №11. ‒ С. 3-11.
