Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції державних фінансів 2014 » Мішко І.С. Зарубіжний досвід адміністрування місцевих податкових платежів і можливості його використання в Україні
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2108
  • Автор: Ireen
  • Дата: 13-06-2014, 12:00
 (голосов: 1)
13-06-2014, 12:00

Мішко І.С. Зарубіжний досвід адміністрування місцевих податкових платежів і можливості його використання в Україні

Категорія: Сучасні тенденції державних фінансів 2014

Мішко І.С.
студентка магістратури спеціальності «Оподаткування» групи ЕкдМ-51с
Львівського національного університету ім. Івана Франка
м. Львів

Зарубіжний досвід адміністрування місцевих податкових платежів і можливості його використання в Україні


Ефективна податкова система є однією з головних складових стратегії економічного та соціального розвитку будь якої країни. У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, підвищити їх роль у формуванні доходів місцевих бюджетів. Головними джерелами доходів місцевих бюджетів звичайно мають бути місцеві податки і збори. Тому розглянемо світовий досвід організації оподаткування місцевими податками і зборами.
Важливого значення в сучасних умовах набуває осмислення становлення системи місцевого оподаткування України з позицій використання світового досвіду оподаткування.
В розвинених країнах місцеві податки і збори, як правило, мають високу питому вагу в загальній сумі грошових надходжень місцевих органів влади, на відміну від колишніх соціалістичних країн, де власні кошти у формі місцевих податків і зборів становлять відносно малу питому вагу в доходах місцевих бюджетів. У світовій практиці місцеві податки та збори є основою дохідної частини місцевих бюджетів більшості держав .
Місцеві податки становлять у загальній сумі доходів місцевих бюджетів Австрії – 72%, Японії – 55%, Франції – 48% . За рахунок місцевих податків формувалися 61% муніципальних доходів у Швеції, 66% – у США, 51% – у Данії, 46% – у Швейцарії, 46% – у Німеччині, 43% – у Норвегії, 37% – у Великій Британії, 34% – у Фінляндії, 31% – в Іспанії [2].
Як правило, всі місцеві податки в економічно розвинених країнах поділяють на чотири групи [1, с. 43]:
1) власні місцеві податки, які встановлюються органами місцевого самоврядування і справляються лише на території місцевого товариства. До таких податків відносять як прямі, так і непрямі: податки на прибуток корпорацій, особисті прибуткові, майнові, земельні, промислові, на автомобілі, на професії, місцеві акцизи, тощо.
2) надбавки до державних податків, які використовують для формування доходів місцевих бюджетів та відрахування від загальнодержавних податків, які залишаються в місцевих бюджетах.
3) що стягуються у вигляді плати за послуги, які надаються органами місцевої влади (за користування електроенергією, газом, водопроводом, каналізацією, послугами зв'язку, за видачу різного роду документів місцевою владою);
4) які відображують політику органів місцевого самовря¬дування – екологічні податки.
Більшу самостійність у введенні місцевих податків мають місцеві органи влади в країнах із федеральним устроєм. Так, у США кожен штат має свою відокремлену від феде¬ральної податкову систему. В бюджетах штатів найбільшу питому вагу мають прибуткові податки з корпорацій та гро¬мадян, а також податок із продажів.
Місцеві органи влади в США одержують майже половину доходів використовуючи свої повноваження вводити по¬датки та стягувати плату за свої послуги. Крім цього, одна третина доходів місцевих бюджетів дотується з вищих органів влади у вигляді так званих грантів або субвенцій [1, с. 44].
Місцеві органи влади мають право формувати свій власний бюджет. Урядом штатів у законодавчому порядку визначаються податки, які можуть встановлювати місцеві органи влади після затвердження переліку податків органи місцевої влади вирішують, які з них вводити.
Країни з унітарним устроєм місцевим органам влади, як правило, надають менше самостійності у запроваджені місцевих податків. Розглянемо досвід країн Європейського союзу щодо системи місцевих податків та зборів, який буде цікавим для України. У доходах місцевих бюджетів країн ЄС основними місцевими податками та зборами є [1, с. 44]:
1) збори за надання послуг місцевими органами влади. Цей збір сплачується громадянами в основному за надання комунальних послуг, зокрема за водопостачання та водовід¬ведення, вивіз сміття; за користування басейнами, що знахо¬дяться у комунальній власності, користування громадським транспортом тощо. У більшості країн ЄС граничні розміри цього збору регулюються на центральному рівні, прете є де¬яких країнах органи місцевого самоврядування мають право самостійно впроваджувати ставки цього збору,
2) доходи від місцевої комунальної власності - досить суттєве джерело наповнення місцевих бюджетів у деяких , країнах ЄС. Доходи від місцевої комунальної власності фор¬муються за рахунок надходжень від оренди комунального майна або за рахунок його продажу;
3) податки та внески до соціальних фондів - податкові внески сплачуються як юридичними, так і фізичними осо¬бами. Ці податки та внески є джерелом фінансування усіх державних та місцевих видатків, частина їх, що передається до місцевих бюджетів, залежить від обсягу повноважень, які делеговано на місця.
Органи місцевого самоврядування всіх країн - членів ЄС, окрім Мальти, мають власні місцеві податки та збори Існує дуже багато різних місцевих податків та зборів, що збираються органами місцевого самоврядування країн - членів ЄС. проте виділяються три основні податки податок на нерухомість. місцевий корпоративний податок (податок на підприємницьку діяльність) та місцевий податок із доходів.
В одних країнах, наприклад в Австрії. Італії, місцевий корпоративний податок нараховується на фонд заробітної плати, в інших залежить від кількості співробітників (Угор¬щина), оціночної вартості землі, що знаходиться у власності Данія, Ірландія), вартості виробленої продукції (Франція),прибутку (Німеччина, Італія. Люксембург, Португалія та Угорщина). У Данії та Ірландії до складу місцевого корпора¬тивного податку входить податок на нерухомість, що спла¬чується юридичними особами.
Місцеві органи влади мають певну самостійність в питанні застосування тих чи інших ставок цього податку, оскільки в країнах ЄС (за виключенням Австрії, де ставки цього податку чітко врегульовано на державному рівні) на державному рів¬ні встановлено пише граничні обсяги ставок цього податку.
Право самостійного встановлення місцевих податків та зборів мають місцеві органи влади у багатьох країнах, на¬приклад у США, Франції, Італії. Така самостійність може проявлятися у різних формах, які виявилися найбільш прийнятними для конкретних умов кожної країни і обмежується з боку держави шляхом [1, с.45]:
- запровадження обов’язкових місцевих податків та зборів. Так, обов’язковими для встановлення місцевою владою є такі місцеві податки: на нерухоме майно – в Австрії, Данії, Франції, Фінляндії, Італії, Іспанії, Туреччині; на доходи фізичних осіб – в Данії, Фінляндії, Норвегії, Швеції; на домогосподарства – в Франції, Португалії; на торгівлю - в Австрії, Албанії, Італії, Іспанії, Люксембурзі; на компанії – в Австрії, Італії, Іспанії, Фінляндії;
- встановлення ставок місцевих податків і зборів;
- визначення граничних ставок місцевих податків і зборів або надбавок до загальнодержавних податків, в обсязі яких місцеві органи влади самостійно визначають ставку оподаткування.
У зарубіжних країнах обмеження фіскальної самостійності місцевої влади стосуються лише тих місцевих податків, що зумовлюють макроекономічні ефекти і визначають ефективність і справедливість системи оподаткування в цілому.
Попри велику кількість місцевих податків, у розвинених країнах ключове фіскальне значення мають лише деякі з них. Передусім, – це майнові податки, що має економічне обґрунтування, оскільки оподаткування майна гарантує стабільне надходження доходів до бюджету.
На думку спеціалістів-податківців в Україні основу місцевого оподаткування повинні забезпечити майнові податки, зокрема місцеві податки на нерухоме майно юридичних осіб, на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, на землю і на спадщину. Можуть бути запроваджені податок на утилізацію побутових відходів або на прибирання сміття, податок на полювання, рибальство, використання кар’єрних матеріалів, на ветеринарне обслуговування худоби та інших домашніх тварин. Усі ці податки ефективно використовуються у багатьох країнах[3, c. 20].
Зарубіжний досвід переконує також, що можна запроваджувати в Україні й податки на цінні папери (на емісію акцій та облігацій), на біржові операції, грошові капітали, приріст капіталу, на осіб, які мають дві чи більше квартир, на видовища, на право розміщення офісів у центральній частині міста і т.п.
Реформування місцевого оподаткування повинно мати на меті максимізацію та стабілізацію доходів місцевих бюджетів, корегування дій ринкових механізмів, урахування інтересів підприємства, реалізацію соціально-справедливої податкової політики.
Список використаних джерел:
1. Бондарук Т.Г. Зарубіжний досвід використання місцевих податків/ Бондарук Т.Г. // Формування ринкових відносин в Україні – 2008. - №5(84). – с. 42 – 46
2. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України : в 6 т. / редкол. : Азаров М. Я. (голова) [та ін.]. – К. : НДФІ, 2004. Т. 5 : Реформування міжбюджетних відносин і зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування. – 2004. – 400 с.
3. Кириленко О. П. Проблеми оподаткування власності/ Кириленко О.П. // Формування ринкових відносин в Україні. № 7 – 2007 р. – с. 20-22

Посилання: місцеві податки і збори

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Май 2021 (4)
Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
^