Стратегічні орієнтири » Антикризова стійкість страхової системи України » Булій Н.О. Державне регулювання страхової діяльності
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 2877
  • Автор: Булій Н.О.
  • Дата: 27-05-2011, 14:03
 (голосов: 0)
27-05-2011, 14:03

Булій Н.О. Державне регулювання страхової діяльності

Категорія: Антикризова стійкість страхової системи України

УДК 336
© Булій Н.О., 2011
ЛНУ імені Івана Франка

Державне регулювання страхової діяльності

Страхування є важливим компонентом суспільного виробництва, дійовим інструментом захисту економічної і соціальної сфер суспільства. Його ефективне використування в нових умовах господарювання і формування ринкових відносин можливе на базі розробки і подальшого проведення державної страхової політики.
Необхідність активного втручання держави в процеси суспільного розвитку об’єктивно обумовлена особливо там, де це необхідно для повної реалізації суспільно-економічних цілей. Цілі й інтереси кожного страховика, який виступає на ринку в ролі окремого суб’єкта, трохи відрізняються від тих, про які дбає держава. Активні взаємовідносини окремих страховиків з державою в процесі реалізації інтересів двох сторін дозволяють говорити про страхову політику держави.
Проблема державного регулювання страхової діяльності не нова у теорії та практиці вітчизняного страхування. Проте, з огляду на процеси інтеграції та глобалізації світового страхового простору, вона набирає нової форми та змісту, особливо щодо впровадження міжнародного досвіду та використання в Україні прогресивних форм та методів державного регулювання страхової діяльності.
Фундаментальних наукових досліджень з даної проблематики не має, лише, окремішньо, досліджувалися проблеми державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній (Василенко А.В., Мазаракі А.), перестрахування, аналізу діяльності окремих регулюючих органів держави, нагляду у даній сфері (Фурман В., Козьменко О., Залєтов О, Гаманкова О.). Наявність таких наукових розробок має, безумовно, позитивний вплив, проте відсутність чітких узагальнених результатів не дає можливості сформувати цілісний механізм державного регулювання страхового підприємництва, що впливає на розробку ефективної стратегії його розвитку. У зв’язку з цим метою статті є з’ясування основних понять та категорій теорії державного регулювання страхової діяльності.

У перекладі з латинської поняття “регулювання” означає “підпорядковувати певному порядку” [1, с.288]. У словнику української мови “регулювати” означає: «1. впорядковувати що-небудь, керувати чимось, підкоряючи його відповідним правилам, певній системі; 2. домагатись нормальної роботи машини, установки, механізму і т.ін., забезпечуючи злагоджену взаємодію складових частин, деталей; 3. зменшувати або збільшувати швидкість, величину і т.ін., досягати потрібної сили, належного ступеня вияву чого-небудь» [2, с.480-481].
Діяльність страховика докорінно відрізняється від діяльності іншіх господарюючих суб’єктів, вона націлена на забеспечення безперервності процесу виробництва і відшкодування збитків, заподіяних різними непередбаченими обставинами і випадковостями. Велика відповідальність страховика за соціальні наслідки його діяльності вимогає організації державного нагляду.В більш узагальненій формі цей нагляд виражається у вивченні фінансового стану страховика і його платоспроможності по прийнятих договірних забов’язаннях перед страхувальниками. Відсутність коштів у страховика для розрахунків по прийнятих забов’язаннях підриває довіру не тільки до конкретного страховика, але й взагалі до ідеї страхування. В суспільній думці недовіра до страховика виявляється в претензіях населення до державних інститутів. Це ще одна причина, через яку держава не може стояти осторонь від страхової діяльності, поєднуючи інтереси страховиків, населення та економіки в цілому. Державне регулювання страхового ринку здійснюється за допомогою спеціальної податкової политики, прийняття нормативних актів щодо окремих видів підриємницької діяльності, які відбивають порядок укладання договорів страхування і вирішення виникаючих суперечок. Держава також встановлює з урахуванням інтересів всього суспільства перелік видів обов’язкового страхування [7].
Найчастіше у науці проблеми державного регулювання страхової діяльності розглядалися через призму лише державного нагляду з боку відповідного уповноваженого органу. Така позиція є дещо спрощеною. Так, про важливість та роль держави у розвитку страхування вказував відомий теоретик К.Воблий: одна глава його книги так і називається “Держава і страхування”, де він використовує одночасно такі поняття як “державне регулювання” та “страховий нагляд”. У той час лише починає посилюватися роль держави як наглядового органу за страховою діяльністю і тому дані поняття не розділяються. Автор зазначав, що “наприкінці XVIII ст і в першій половині XIX ст. страхування залишалося поза державним регулюванням. Кінець XIX ст. і особливо початок ХХ ст. характеризується іншим ставленням держави до страхування. Вона починає так чи інакше регулювати страхову діяльність, кодифікує страхове право, створює спеціальні органи нагляду, сама виступає в якості конкурента приватного страхування і на кінець, подекуди встановлює свою монополію на здійснення страхової діяльності” [3, с.90].
У іншому сучасному науковому джерелі, О.Козьменко зазначає, що державне регулювання розвитку страхового ринку України в контексті сталого зростання повинно здійснюватися “...шляхом реформування системи державного нагляду за страховим ринком України у відповідності до вимог міжнародних директив платоспроможності страхових організацій Solvency I та II, що передбачають обґрунтування основних напрямів стратегії розвитку регіонального ринку, внутрішнього національного ринку та його інтеграцію в зовнішній страховий ринок” [4, с.25].
У Законі України «Про страхування» жодна стаття не присвячена державному регулюванню страхової діяльності. Розділ IV називається “Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні”, у якому зазначається що, державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників [5].
На думку В.Фурмана, державне регулювання страхової діяльності «являє собою створення державою рамочних умов для функціонування страхового ринку, в межах яких його суб’єкти вільні у прийняті своїх управлінських рішень, вплив держави на учасників страхових відносин, що здійснюється по кількох напрямках» [6, с.139-140]. У самому визначенні «державного регулювання страхової діяльності» його автор говорить «про умови, які мають створюватися для функціонування страхового ринку». Таким чином, йде мова про «державне регулювання страхового ринку», а не страхової діяльності. Це інші поняття, бо об’єкти їх регулювання є різними. У подальшому автор говорить вже про державне регулювання розвитку ринку страхових послуг [6, с.140]. Стверджуємо, що страховий ринок та ринок страхових послуг є різними поняттями, а отже і механізм їх державного регулювання.
Отже, державне регулювання страхової діяльності є: однією із функцій державного управління; діяльністю всіх органів державної влади у сфері страхування;
Його ефективність залежатиме від правильно визначених пріоритетів розвитку страхової діяльності в Україні та взаємоузгодженості та функціональної відповідальності державних регуляторних органів.

Посилання: державне регулювання страхової діяльності

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Май 2021 (4)
Апрель 2021 (8)
Декабрь 2020 (17)
Ноябрь 2020 (16)
Октябрь 2020 (83)
Сентябрь 2020 (15)
^