Корпан Н.В.
ЛНУ ім. Івана Франка, Екф-43с, 2014
Роль банків на фондовому ринку
Фондовий ринок є індикатором фінансово-економічного та політичного стану країни. На фондовому ринку відбувається трансформація капіталу між галузями економіки шляхом розміщення та обігу цінних паперів і похідних фінансових інструментів. Основними учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, професійні учасники та посередники. Зазначеними видами діяльності дозволено займатись банківським установам на фондовому ринку відповідно чинного законодавства згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» [1].
В світі відбувається поглиблення глобалізаційних процесів та розвиток міжнародних фінансових відносин. У сучасних європейсько-інтеграційних умовах України, щодо вступу в ЄС та зайняття нею чільного місця серед держав, що розвиваються, потрібно насамперед, підвищити фінансово-економічний рівень країни. Це досягається шляхом оптимізації процесів на грошово-кредитному ринку, зокрема, що відбуваються на фондовому ринку. Одним із можливих способів оптимізації є застосування системи підходів до поліпшення ситуації на фондовому ринку України. Банки мають потужний фінансовий апарат і є висококваліфікованими установами, які можуть здійснювати широкий спектр фінансових операцій, що впливатиме на підвищення ефективності процесів фондового ринку України.
Розглядаючи банки як професійних учасників фондового ринку України, варто зазначити, що лише вони уповноважені торгувати цінними паперами власного випуску. Крім того, на відміну від більшості торговців, банківські установи є економічно незалежними учасниками фінансового ринку, які самостійно приймають рішення щодо інвестування коштів. А щодо такого напрямку, як депозитарна діяльність зберігача цінних паперів, то тут банки взагалі можуть вважати свої позиції лідерськими, адже їхніми конкурентами на цьому сегменті ринку є лише торговці цінними паперами.
Банки на фондовому ринку виступають як безпосередні інвестори, емітенти, його інфраструктурні учасники (торговці, зберігачі, реєстратори) та як консультанти або посередники. Вкладення коштів банками у ринок цінних паперів визначає наступні цілі: дотримання ліквідності, одержання доходу, збереження коштів, зростання вкладів
Сама діяльність банків в ролі емітентів цінних паперів характеризується слабкою активністю. Найбільшої актуальності набули випуски акцій банками – акціонерними товариствами, з метою збільшення розмірів власних статутних фондів і доведення обсягів регулятивного капіталу та його адекватності до встановлених (нових) нормативів. У 2013 році суттєво зросли вкладення банків у цінні папери – на 43,5%(на 41,9 млрд грн) – до 138,3 млрд грн, а їхня частка в загальних активах на 2.2 процентного пункту – до 9,8%. На вартість зареєстрованих випусків акцій значною мірою вплинули випуски акцій з метою збільшення статутного капіталу низки комерційних банків, серед яких ПАТ КБ «ПриватБанк» (об’єм емісії склав 16,4 млрд. грн. ), ПАТ «Державний ощадний банк України» (об’єм емісії склав 32,8 млрд. грн. ), ПАТ АБ «Брокбізнесбанк», ПАТ Банк «Фінанси та кредит», ПАТ АКБ «Імексбанк», ПАТ АКБ «Форум», які входили до числа 20-ти найбільших банків за розміром активів, станом на грудень 2013 р. [2]
Однак в Україні банки-зберігачі обслуговують інтереси, восновному, визначених фінансово-промислових об’єднань, а, відтак, є номінальними утримувачами цінних паперів. Банки не забезпечують належну оборотність депозитарних активів і стають пасивними учасниками депозитарної системи.
Немаловажним і, як свідчить практика, одним із найперспективніших напрямків діяльності банків на фінансовому ринку стає надання послуг андерайтера та фінансове консультування компаній які виходять на ринок з метою розміщення власних цінних паперів. Беручи участь у розміщенні цінних паперів як андерайтера, банки отримують подвійну вигоду – доступ до “цікавих” цінних паперів та гарантію стабільного доходу. Комісійна винагорода андерайтерів становить 0,1-0,5 % від обсягу випуску. За даними експертів частка випусків облігацій, розміщених банками-андерайтерами, перевищує 70 % [6]. Кількість банків-андерайтерів в Україні збільшується із року в рік.
Для спільного розвитку банківської системи і фінансового ринку важливу роль відіграє процес фінансової інтеграції. Це стосується як взаємного проникнення банків у сфери діяльності небанківських фінансово-кредитних установ та навпаки, так і банків різних країн на ринки один одного. Мова йде про консолідацію фінансових зусиль банків та небанківських установ кредитно-інвестиційної сфери через створення альянсів спільної діяльності. Така форма забезпечує високий потенціал успіху в умовах глобальної конкуренції, оскільки за невеликих операційних витрат і менших потреб в інвестиціях учасники фінансового ринку можуть швидко досягти стратегічних цілей та ефекту синергії. Важливим напрямком взаємодії також є запровадження спільних технологій продажу фінансових послуг, а, відтак, розширення спектра послуг і збільшення обсягу їх продажів.
Результатом такої бізнес-моделі банківського бізнесу є створення з іншими суб’єктами фінансового ринку так званих фінансових супермаркетів для клієнтів.
Банки України залишаються одним із найбільш потужних і активних учасників ринку фінансових послуг. Незважаючи на існуючі структурні диспропорції в якісному складі їхнього продуктового ряду, виявлені в ході проведеного дослідження тенденції вказують на очевидність і неминучість процесу поглиблення рольової значущості банків у становленні повноцінного, багатосекторного фінансового ринку країни. Відтак вирішення питання сприяння цьому процесу лежить не тільки в площині самоорганізації форм та обсягів діяльності банків, а і в активній підтримці (правовій, фінансовій, організаційній) відповідними державними інститутами (ВРУ, КМУ, НБУ, НКЦПФР та ін.).
Список літератури
1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»
[Електронний ресурс]. – Доступний з : .
2. Загальний огляд фондового ринку України за 2013 рік
[Електронний ресурс]. – Доступний з : .
3. Вовчак О.Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні / О. Д.
Вовчак. – Львів : Вид-во Львів, 2005. – 544 с.
4. Луців Б.Л. Інвестиційний банківський портфель / Б. Л. Луців. – К. :
Лібра, 2002. – 192 с.
5. Мороз А.М., Савлу М.І. Банківські операції : підручник. – 2-ге вид. та
доп. / за ред. А. М.Мороза. – К. : КНЕУ, 2002. – 476 с.
6. . Снігурська Л. Операції банків з андерайтингу та їх облік // Вісник НБУ. – 2005. – № 4. –С. 43-47.
ЛНУ ім. Івана Франка, Екф-43с, 2014
Роль банків на фондовому ринку
Фондовий ринок є індикатором фінансово-економічного та політичного стану країни. На фондовому ринку відбувається трансформація капіталу між галузями економіки шляхом розміщення та обігу цінних паперів і похідних фінансових інструментів. Основними учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, професійні учасники та посередники. Зазначеними видами діяльності дозволено займатись банківським установам на фондовому ринку відповідно чинного законодавства згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» [1].
В світі відбувається поглиблення глобалізаційних процесів та розвиток міжнародних фінансових відносин. У сучасних європейсько-інтеграційних умовах України, щодо вступу в ЄС та зайняття нею чільного місця серед держав, що розвиваються, потрібно насамперед, підвищити фінансово-економічний рівень країни. Це досягається шляхом оптимізації процесів на грошово-кредитному ринку, зокрема, що відбуваються на фондовому ринку. Одним із можливих способів оптимізації є застосування системи підходів до поліпшення ситуації на фондовому ринку України. Банки мають потужний фінансовий апарат і є висококваліфікованими установами, які можуть здійснювати широкий спектр фінансових операцій, що впливатиме на підвищення ефективності процесів фондового ринку України.
Розглядаючи банки як професійних учасників фондового ринку України, варто зазначити, що лише вони уповноважені торгувати цінними паперами власного випуску. Крім того, на відміну від більшості торговців, банківські установи є економічно незалежними учасниками фінансового ринку, які самостійно приймають рішення щодо інвестування коштів. А щодо такого напрямку, як депозитарна діяльність зберігача цінних паперів, то тут банки взагалі можуть вважати свої позиції лідерськими, адже їхніми конкурентами на цьому сегменті ринку є лише торговці цінними паперами.
Банки на фондовому ринку виступають як безпосередні інвестори, емітенти, його інфраструктурні учасники (торговці, зберігачі, реєстратори) та як консультанти або посередники. Вкладення коштів банками у ринок цінних паперів визначає наступні цілі: дотримання ліквідності, одержання доходу, збереження коштів, зростання вкладів
Сама діяльність банків в ролі емітентів цінних паперів характеризується слабкою активністю. Найбільшої актуальності набули випуски акцій банками – акціонерними товариствами, з метою збільшення розмірів власних статутних фондів і доведення обсягів регулятивного капіталу та його адекватності до встановлених (нових) нормативів. У 2013 році суттєво зросли вкладення банків у цінні папери – на 43,5%(на 41,9 млрд грн) – до 138,3 млрд грн, а їхня частка в загальних активах на 2.2 процентного пункту – до 9,8%. На вартість зареєстрованих випусків акцій значною мірою вплинули випуски акцій з метою збільшення статутного капіталу низки комерційних банків, серед яких ПАТ КБ «ПриватБанк» (об’єм емісії склав 16,4 млрд. грн. ), ПАТ «Державний ощадний банк України» (об’єм емісії склав 32,8 млрд. грн. ), ПАТ АБ «Брокбізнесбанк», ПАТ Банк «Фінанси та кредит», ПАТ АКБ «Імексбанк», ПАТ АКБ «Форум», які входили до числа 20-ти найбільших банків за розміром активів, станом на грудень 2013 р. [2]
Однак в Україні банки-зберігачі обслуговують інтереси, восновному, визначених фінансово-промислових об’єднань, а, відтак, є номінальними утримувачами цінних паперів. Банки не забезпечують належну оборотність депозитарних активів і стають пасивними учасниками депозитарної системи.
Немаловажним і, як свідчить практика, одним із найперспективніших напрямків діяльності банків на фінансовому ринку стає надання послуг андерайтера та фінансове консультування компаній які виходять на ринок з метою розміщення власних цінних паперів. Беручи участь у розміщенні цінних паперів як андерайтера, банки отримують подвійну вигоду – доступ до “цікавих” цінних паперів та гарантію стабільного доходу. Комісійна винагорода андерайтерів становить 0,1-0,5 % від обсягу випуску. За даними експертів частка випусків облігацій, розміщених банками-андерайтерами, перевищує 70 % [6]. Кількість банків-андерайтерів в Україні збільшується із року в рік.
Для спільного розвитку банківської системи і фінансового ринку важливу роль відіграє процес фінансової інтеграції. Це стосується як взаємного проникнення банків у сфери діяльності небанківських фінансово-кредитних установ та навпаки, так і банків різних країн на ринки один одного. Мова йде про консолідацію фінансових зусиль банків та небанківських установ кредитно-інвестиційної сфери через створення альянсів спільної діяльності. Така форма забезпечує високий потенціал успіху в умовах глобальної конкуренції, оскільки за невеликих операційних витрат і менших потреб в інвестиціях учасники фінансового ринку можуть швидко досягти стратегічних цілей та ефекту синергії. Важливим напрямком взаємодії також є запровадження спільних технологій продажу фінансових послуг, а, відтак, розширення спектра послуг і збільшення обсягу їх продажів.
Результатом такої бізнес-моделі банківського бізнесу є створення з іншими суб’єктами фінансового ринку так званих фінансових супермаркетів для клієнтів.
Банки України залишаються одним із найбільш потужних і активних учасників ринку фінансових послуг. Незважаючи на існуючі структурні диспропорції в якісному складі їхнього продуктового ряду, виявлені в ході проведеного дослідження тенденції вказують на очевидність і неминучість процесу поглиблення рольової значущості банків у становленні повноцінного, багатосекторного фінансового ринку країни. Відтак вирішення питання сприяння цьому процесу лежить не тільки в площині самоорганізації форм та обсягів діяльності банків, а і в активній підтримці (правовій, фінансовій, організаційній) відповідними державними інститутами (ВРУ, КМУ, НБУ, НКЦПФР та ін.).
Список літератури
1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»
[Електронний ресурс]. – Доступний з : .
2. Загальний огляд фондового ринку України за 2013 рік
[Електронний ресурс]. – Доступний з : .
3. Вовчак О.Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні / О. Д.
Вовчак. – Львів : Вид-во Львів, 2005. – 544 с.
4. Луців Б.Л. Інвестиційний банківський портфель / Б. Л. Луців. – К. :
Лібра, 2002. – 192 с.
5. Мороз А.М., Савлу М.І. Банківські операції : підручник. – 2-ге вид. та
доп. / за ред. А. М.Мороза. – К. : КНЕУ, 2002. – 476 с.
6. . Снігурська Л. Операції банків з андерайтингу та їх облік // Вісник НБУ. – 2005. – № 4. –С. 43-47.
