Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2014 » Поляк Т.М. Вексельна форма безготівкових розрахунків між українськими підприємствами: проблеми та шляхи її удосконалення
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 693
  • Автор: Поляк Т.М.
  • Дата: 27-11-2014, 23:36
 (голосов: 0)
27-11-2014, 23:36

Поляк Т.М. Вексельна форма безготівкових розрахунків між українськими підприємствами: проблеми та шляхи її удосконалення

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2014

Поляк Тарас
Екф-42с

Вексельна форма безготівкових розрахунків між українськими підприємствами: проблеми та шляхи її удосконалення

Вексель як один із фінансових інструментів за своєю юридичною природою є особливим видом цінних паперів, який опосередковує цілу низку різноманітних відносин у сфері господарювання. У сучасних умовах фінансової кризи, коли відбувається зменшення обігових коштів, використання векселів на підприємствах стає актуальним. В умовах фінансової нестабільності в період скорочення інвестицій та кредитування вексель може використовуватись як засіб відстрочки платежу, забезпечуючи збереження договірних зв’язків між суб’єктами господарювання. Для подолання економічної нестабільності суб’єкти господарювання повинні використовувати всі можливості для розширення діяльності і вчасного проведення розрахунків, у тому числі і з допомогою векселів.
Вексель як унікальний фінансовий інструмент здатний подолати не лише організаційні труднощі, а й забезпечити вирішення складних господарських та фінансових питань, зокрема подолання неплатоспроможності, підвищення оборотності обігових коштів, стримування темпів інфляції тощо. Завдяки зазначеним властивостям вексель набув широкого застосування у світі, необхідним стало його використання в національній економіці . Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Вексель як цінний папір, об’єкт комерційного кредиту, форма безготівкових розрахунків і застава є важливою економічною категорією ринкової економіки. Головними особливостями векселя, що склалися в міжнародній практиці виділяє його від інших цінних паперів, є:
- абсолютність зобов’язання, визначеного векселем, текст векселя не має містити посилання на угоду, що є причиною видачі векселя;
- безумовність зобов’язань за векселем – вексель містить простий і нічим не обумовлений наказ або зобов’язання сплатити певну суму;
- безсуперечливість зобов’язань за векселем, якщо він є справжнім;
- вексель – письмовий документ, що має суворо встановлені обов’язкові реквізити;
- вимагати платежу за векселем може лише той, хто володіє цим документом – тримач (власник) векселя;
- вексель має підвищену оборотність;
- при порушенні термінів сплати векселя необхідно здійснити нотаріальний протест.
Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в обігових коштах, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов’язання можуть бути тільки гроші. Вексель як фінансовий інструмент використовується як на товарному, так і на фондовому ринку. У першому випадку він опосередковує розрахункові відносини, у другому – інвестиційні. Проте використання векселів на сучасному етапі соціально-економічного розвитку українських підприємств ще й досі не набуло значного поширення, про що свідчать такі дані: питома вага дебіторської та кредиторської заборгованості за векселями в загальній структурі заборгованості підприємств України є незначною і складала 4,2 та 7,7% у 2012р. у тому числі простроченої – 0,6 та 1,9% дебіторської та кредиторської заборгованості відповідності, у той час як питома вага простроченої
заборгованості за товари, роботи, послуги, яка не оформлена векселями становить 55,3 та 56,4%, що значно вище, ніж за векселями. Вищенаведені факти свідчать про необхідність формування вексельного ринку в Україні [1].
Однією з найсерйозніших проблем, учасників фондового ринку, є слабозахищенність вексельних бланків. Сучасні векселі як цінні папери захищені досить умовно. Абсолютна більшість підроблених векселів — є реально існуючими і мають своїх “близнюків”. Саме тому для учасника вексельного обігу буває дуже важко визначити: пропонують йому реальний вексель чи його точно підроблену копію [2, 3]. Однією з проблем, яка гальмує розвиток ліквідного ринку вексельного обігу — це юридична безграмотність керівників та головних бухгалтерів більшості підприємств України різних форм власності. Тисячі підприємств споживають газ, електроенергію, використовують телефонні лінії, перевозять продукцію по залізних дорогах, але часто керівництво такого підприємства, почувши слово “вексель”, починає відмовлятися мати справу з іншим підприємством і говорять, що з векселями не працюють. Для подальшого розвитку ринку векселів в Україні, доцільно здійснити певні заходи, спрямовані на захист прав векселедержателів, оскільки саме ці суб’єкти вексельного обігу є найменш захищені. На сьогодні в Україні не здійснюється будь-яка державна реєстрація випущених векселів. Не існує також обмежень щодо випуску векселів одним суб’єктом підприємницької діяльності. Це може призвести і призводить до випуску в обіг нічим не гарантованих векселів. Щоб уникнути такої ситуації, потрібно зробити певні важливі законодавчі нововведення, що досить часто неможливо через відсутність політичної волі.
По-перше: запровадити процедуру державної реєстрації певних категорій векселів, яка повинна передбачати реєстрацію кожного випуску векселів із терміном обігу понад 360 днів. Потрібно створити комісію з цінних паперів, яка б дозволила за визначених умов реєструвати безперервні програми випусків векселів один раз.
По-друге: впровадити процедуру встановлення кредитних рейтингів пропонованих випусків. Емітенти векселів при проведення державної реєстрації повинні були б, звертатися до рейтингового агентства, яке б надавало відповідний рейтинг новому випуску векселів на визначену суму. Це дало б можливість інвесторам постійно одержувати необхідну інформацію про рейтинг векселів, які вони бажають придбати.
По-третє: здійснити заходи, спрямовані на створення ліквідного вторинного ринку векселів, щоб кожний інвестор знав: векселі, якими він володіє, можуть бути продані в будь-який час.
По-четверте: потрібно регламентувати умови та розміри оподаткування операцій з векселями, а також обмеження випуску векселів сумою сплаченого статутного фонду, резервного фонду або вартості чистих активів, або процентного співвідношення цих величин.
Отже, можна зробити висновок про необхідність проведення в Україні комплексної реформи вексельного законодавства, метою якої має стати захист прав векселедержателя, та підвищення відповідальності векселедавця, і яка повинна включати , насамперед:
- запровадження процедури державної реєстрації певних категорій векселів;
- впровадити процедуру встановлення кредитних рейтингів пропонованих випусків векселів;
- впровадити вторинний ринок векселів;
- регламентувати умови та розміри оподаткованих операцій з векселями.

Список використаної літератури:
1. Галушка Н. Й. Проблеми становлення вексельного ринку в Україні в умовах загострення
фінансової кризи / Н. Й. Галушка // Економічний простір. — 2009. — № 22/1. — С. 138—146.
2. Ємельсон А. С. Шляхи удосконалення правового регулювання обігу векселів у сфері
господарювання / А. С. Ємельсон, С. М. Грудницька // Вісник Донецького національного
університет. — 2009. — № 1. — С. 469—477.
3. Скочило Н. Вексельний обіг в Україні: Проблеми становлення і розвитку / Н. Скочило //
Українська наука: минуле сучасне, майбутнє. — 2008. — № 13. — С. 113—117.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^