Стратегічні орієнтири » Фінансові аспекти національної безпеки України » Надюк У.С. Методи управління депозитним портфелем банку
Информація до матеріалу
  • Переглядів: 634
  • Автор: Уляна
  • Дата: 29-03-2015, 20:08
 (голосов: 0)
29-03-2015, 20:08

Надюк У.С. Методи управління депозитним портфелем банку

Категорія: Фінансові аспекти національної безпеки України

Надюк У.С.
ЛНУ ім. Івана Франка, ЕкфМ-52с

Методи управління депозитним портфелем банку

Депозитний портфель є важливою складовою ресурсної бази банківської установи. Від ефективності управління ним залежать найважливіші показники діяльності банківської установи - рентабельність та ліквідність. Саме тому дослідження цієї теми є актуальним.
Отож, під депозитним портфелем слід розуміти сукупність коштів на депозитних рахунках клієнтів, залучених банком на договірній основі. Метою управління депозитними ресурсами є забезпечення залучення достатнього обсягу коштів для здійснення активних операцій на вигідних для банку умовах, в обсязі і порядку, визначених чинним законодавством.
Для забезпечення бажаної структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов’язаннями менеджмент використовує різні методи залучення коштів, які загалом зводяться до двох груп — цінові та нецінові методи управління залученими коштами.
Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дозволяє залучити додаткові ресурси. І, навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але обмежений небагатьма прибутковими напрямками їх розміщення, зберігає або навіть зменшує депозитні ставки. [1]
Виходячи з стратегічних цілей, банки у своїй діяльності застосовують наступні методи ціноутворення депозитних ресурсів:
1. Умовне ціноутворення передбачає встановлення процентних ставок за депозитом залежно від його умов. Відповідно, за депозитами до запитання процентна ставка встановлюється, виходячи з:
- мінімального середнього залишку на рахунку протягом визначеного періоду часу;
- кількості операцій за рахунком.
На встановлення процентів за строковими депозитами впливають:
- сума депозиту;
- строк, на який розміщуються кошти;
- валюта внеску;
- можливість поповнення;
- можливість дострокового вилучення тощо.[2]
У такому випадку клієнт при виборі банку буде орієнтуватись на менший розмір комісійних внесків або максимальній процентний прибуток. Перевагою для банку буде легкість планування ресурсів, оскільки ресурси будуть ділитись на строкові і депозити до запитання.
2. Багатофакторний спосіб ціноутворення, який ще можна назвати програмою лояльності клієнтів банку, передбачає встановлення ціни на депозити на основі кількості послуг якими вони користуються. Даний метод ціноутворення направлений на виділення і закріплення кращих клієнтів банку. Встановлення цін на основі зв’язків з клієнтами підвищує лояльність клієнтів незалежно від ринкового рівня процентних ставок.
3. Ціноутворення на основі ринкових ставок використовують банки, які встановлюють ставки за депозитами відповідно до середніх цін на ринку.[3]
Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов’язані зі зміною рівня депозитних ставок. До таких прийомів належать:
- реклама;
- поліпшений рівень обслуговування;
- розширення спектра пропонованих банком рахунків та послуг;
- комплексне обслуговування;
- додаткові види безкоштовних послуг;
- розташування філій у місцях, максимально наближених до клієнтів;
- пристосування графіка роботи до потреб клієнтів тощо. [4]
У практиці роботи українських банків перевага надається ціновим методам управління, оскільки депозитні ставки не підлягають регулюванню і встановлюються менеджментом банку самостійно залежно від потреби в залучених коштах. Депозитні ставки значно відрізняються як у динаміці, так і від банку до банку. Нецінові методи управління ще не досить популярні у вітчизняній банківській практиці, але загострення конкурентної боротьби та зниження загального рівня дохідності спонукає банки до пошуків нових прийомів заохочення клієнтів.

Список використаних джерел:
1. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібник. — к.: кнеу, 1999. — 280 с.
2. Лобанова А.Л. Ресурсна політика комерційних банків України// Фінанси України. – 2005. – №1. – С.88-95
3. Кириленко В. Аналіз депозитної бази банку // Банківська справа. – 2007. – №5. – С.31-38.
4. Н.В.Тарасевич. Фінансовий менеджмент у банках. Навчальний посібник. - Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2008р. - 182 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.

Архів новин

Ноябрь 2018 (39)
Октябрь 2018 (178)
Июнь 2018 (5)
Май 2018 (4)
Апрель 2018 (16)
Февраль 2018 (3)
^