Стратегічні орієнтири » Антикризова стійкість страхової системи України » Костишин Л.М. Оцінка фінансового стану та ефективності діяльності страхових компаній України
Информація до матеріалу
 (голосов: 1)
28-05-2011, 21:30

Костишин Л.М. Оцінка фінансового стану та ефективності діяльності страхових компаній України

Категорія: Антикризова стійкість страхової системи України

УДК 336
© Костишин Л.М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-34с

Оцінка фінансового стану та ефективності діяльності страхових компаній України

Ситуація перехідного періоду, характерна для України на сьогоднішній момент, визначає специфіку відносин між учасниками страхового ринку України та особливості їх діяльності. Страхові компанії приймають правила гри ринкової економіки, яка передбачає конкуренцію, боротьбу за місце на ринку, тому роль фінансового аналізу страхової діяльності як елемента управління компанією суттєво зростає.
Ефективність діяльності страхової компанії визначається багатьма показниками, проте насамперед, фінансовою стійкістю,та рентабельністю здійснення господарських операцій, в першу чергу страхових, оскільки основне завдання страхової компанії - забезпечення здійснення страхових виплат при настанні страхових випадків в учасників формування страхового фонду[].
Під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміють постійну перевагу доходів над видатками в межах розрахунків за страховим фондом,яка забезпечується платоспроможністю страховика.
Основою фінансової стійкості страховиків на кількісному рівні оцінки стійкості страхової компанії є показники:
• розмір статутного капіталу;
• наявність гарантійного фонду;
• розмір власних коштів;
• розмір створених страхових резерві, достатніх для майбутніх виплат;
• співвідношення активів та зобов’язань;
• виконання нормативів по розміщенню страхових резервів;
• рентабельність страхових операцій;
• показники збитковості страхової суми[2].
Фінансова стійкість страхової компанії розглядається з таких основних позицій:
• вірогідність недостатності коштів у будь-якому періоді;
• фінансова стійкість страхового фонду;
• рентабельність всієї діяльності страхової компанії.
Сьогодні в науковій економічній літературі зустрічаються різні терміни в оцінці фінансового стану страховика, як-от «фінансова надійність», «фінансова стійкість», «фінансова стабільність», «платоспроможність», «ліквідність», «фінансова спроможність»» тощо, що дають можливість довільного їх трактування.
Універсальним можна вважати підхід, за яким фінансова стійкість страховика характеризується з позицій таких характеристик фінансового стану:
• високої платоспроможності, тобто здатності вчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями;
• високої ліквідності балансу, тобто достатнього рівня покриття залучених пасивів активами;
• високої рентабельності, тобто значної прибутковості,яка забезпечує необхідний розвиток компанії[2].
В Україні оцінка фінансового стану і надійності страхових компаній, яка б відповідала суті рейтингу,не здійснюється, за винятком періодичних рангувань страховиків за абсолютними показниками - розміром активів, обсягом страхових премій,відшкодувань тощо.
З метою врахування особливостей розвитку страхового ринку України проведено його умовну структуризацію. Критерієм поділу страхових компаній на групи обрано величину їх активів. В умовах відсутності єдиної системи оцінки надійності страховиків, саме за величиною активів, щоквартально складаються «рейтинги» страховиків у спеціалізованих журналах Ліги страхових організацій України «Страхова справа» та Інтернет-виданні «Insurance Online». Отримана структура страхового ринку має вигляд:
1-ша група – 19 великих компаній (величина активів від 20000 тис. грн.);
2-га група – 15 середніх компаній (величина активів від 10000 - 20000 тис. грн.);
3-тя група – 40 малих компаній (величина активів від 3000 - 10000 тис. грн.);
4-та група – 19 дрібних компаній (величина активів від 300 - 3000 тис. грн.)[1].
Коефіцієнт ліквідності характеризує можливість швидкого розрахунку з клієнтом у випадку його звернення з вимогою виплатити страхове відшкодування,показуючи, чи достатня величина активів, які здатні швидко перетворюватися у грошові кошти, для покриття можливих збитків та погашення кредиторської заборгованості. Згідно зі стандартами органів страхового контролю та аудиторських служб ЄС значення коефіцієнта ліквідності не повинно бути меншим 1.05[5].
Різновидом показника ліквідності є коефіцієнт терміновості, який характеризує, здатність компанії миттєво погасити зобов’язання перед страхувальниками та кредиторами. Однак надто високе значення коефіцієнта говорить про те, що компанія неефективно використовує наявні активи, більшу частину зберігаючи у грошових коштах. У середньому для українських страховиків цей показник перевищує 1.04,при цьому 66-75% грошових коштів розміщені на безприбуткових поточних рахунках банку. Коефіцієнт рентабельності є співвідношенням прибутку і доходу страховика, характеризуючи ефективність страхової та інвестиційної діяльності компанії. В цілому рентабельність страхової діяльності в Україні становить 30%, практично не змінюючись зі зростанням активів компаній, і тільки у найменших компаніях цей показник суттєво нижчий - 11%.
Якість управління активами відображають показники дохідності інвестицій та рентабельності активів. Дохідність інвестицій являє собою відношення чистого доходу від інвестицій до середньорічної вартості інвестиційних активів. Показником рентабельності є прибутковість власного капіталу, яка показує, наскільки успішно страховик трансформує страхові внески та доходи від інвестицій у прибутки акціонерів. Згідно зі стандартами органів страхового нагляду та аудиторських служб ЄС значення показника повинно бути не меншим 5%[4].
Аналіз структури пасивів виявив переважання власного капіталу в пасивах, що характерно для усіх учасників ринку. Частка резервів у пасивах коливається на рівні 30-40%[3].
Отже, низька капіталізація компаній, характерна для страхового ринку, суттєво гальмує його розвиток. З огляду на це,нарощування власного капіталу , в першу чергу, за рахунок нерозподіленого прибутку, дозволить поширити страховий захист на великі та катастрофічні ризики, збільшивши місткість страхового ринку. Це також дозволить залишати більшу частку ризиків на власному утриманні українських страховиків, не передаючи їх повністю в перестрахування нерезидентам.

Список використаної літератури:
1. Вовчок О.Д. Страхування: Навчальний посібник. 2-ге видання, виправлене – Львів: « Новий –Світ 2000 », 2005. – 480с.;
2. Александрова М.М. Страхування: Навчально - Методичний посібник. – К. : ЦУЛ, 2002 - 208с.;
3. Супрун А.А. Проблеми управління активами в страхових компаніях України// Фондовий ринок. – 2002. - №34. – С.26-30.;
4. Щиборщ К. Фінансовий аналіз діяльності страхової організації // Фінансовий бізнес. – 2001. - №9. С. – 38-46.;
5. Шевчук А.О. Оцінка фінансового стану та ефективності діяльності страхових компаній України // Регіональна економіка. – 2005. - №1. - С.137-143.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^