Стратегічні орієнтири

Ринок страхових послуг є важливим інститутом фінансового сектору економіки, що захищає власників майна і товаровиробників від можливих втрат, що супроводжують людське життя. Сьогодні рівень його фінансової безпеки є важливим індикатором розвитку як страхового ринку так і фінансової системи та держави в цілому. Необхідність гарантування фінансової безпеки страхових компаній, як складової економічної безпеки, сприяє формуванню ефективної системи захисту громадян, суб’єктів господарювання та держави, що є актуальним питання сучасності.
У дослідження визначеної тематики вагомий вклад зробили такі науковці, як В. Базилевич ,О. Завада, О. Козьменко, Л. Нечволод, Д. Пархомчук, І. А. Бойко , М. Носенко, В. Баранова, Н. Ткаченко та інші вчені.
Метою дослідження є аналіз факторів, що впливають на рівень фінансової безпеки страхового ринку.
Безпекою страхового ринку називають такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі настання страхових випадків обумовлених в договорах страхування відшкодовувати збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування себе як комерційної організації.[1]
Найчастіше критерієм поділу факторів фінансової безпеки страховика є поділ за місцем виникнення на внутрішні та зовнішні. Внутрішні загрози на страховому ринку виникають внаслідок неефективного фінансового менеджменту в межах страхових компаній, неврівноваженої тарифної політики, незбалансованого розміщення страхових резервів за напрямами і термінами. [4] До зовніщніх факторів можна віднести кризові явища на світових фінансових ринках, посилення конвергентних процесів, загострення соціально-політичної ситуації в країні, зменшення рівня платоспроможного попиту населення та суб’єктів господарювання тощо. [2]
В рамках забезпечення фінансової безпеки страхового ринку, важливим є формування страховими компаніями збалансованих страхових портфелів таким чином, щоб вчасно і в повному обсязі виконувати взяті раніше зобов‘язання перед власниками страхових полісів, внаслідок чого наглядові органи могли б чітко регламентувати напрями розміщення активів і частку, яку має займати кожен вид активу в загальному інвестиційному портфелі страхової компанії . Однак вітчизняні страхові компанії не демонструють значну зацікавленість в ефективному розміщенні страхових резервів. В основному вони тяжіють до консервативного управління інвестиційним портфелем, що можна пояснити низьким рівнем збитковості страхуються операцій, незначними обсягами фінансових ресурсів, які акумулюють страховики в процесі діяльності, а також нерозвиненістю ринку страхування життя, для якого характерно залучення коштів страхувальників на довгостроковий період. [4]
Одним з індикаторів загрози фінансової безпеки страхового ринку є і зростання частки перестрахування у валових страхових преміях, а особливо — частки нерезидентів. Так, збільшення обсягу перестрахувальних операцій може призвести до погіршення платоспроможності страхових компаній і їх ємності на ринку. Внаслідок цього виникає стурбованість з приводу гарантованості виплати коштів у разі настання страхового випадку, що фактично знижує фінансову безпеку як окремо взятої компанії, так і всього страхового ринку при реалізації катастрофічних ризиків.[4]
Істотною фінансовою загрозою для страхового сектора залишається і відтік капіталу за кордон. На ринку склалася ситуація, коли страхові компанії з іноземним капіталом фактично виконують функції страхових посередників, передаючи в перестрахування близько 90-95% ризиків материнської компанії, тим самим перенаправляючи фінансові потоки за кордон. Дана ситуація властива більше компаніям зі страхування життя, оскільки при ризиковому страхуванні разом з капіталом вивозяться ризики, а при страхуванні життя — 80-90% довгострокового інвестиційного ресурсу і лише 10-20% ризиків.
При розгляді можливих небезпек фінансової безпеки страхового ринку слід звернути увагу і на шахрайські дії з боку суб‘єктів страхового ринку. Шахрайство у страховому секторі має масштабний характер і з кожним роком набирає все більше обертів. При цьому в більшості випадків злочинні дії спрямовані на максимізацію прибутку або отримання доходу, який не підлягатиме оподаткуванню. Зокрема, страхові компанії вдаються до протиправних дій для зменшення розміру страхового відшкодування, їх працівники — для отримання власної матеріальної вигоди. Фінансові аналітики оцінюють щорічні сумарні збитки від здійснення шахрайських дій на вітчизняному страховому ринку приблизно на 600 млн. грн. Підраховано, що близько 16% страхових виплат потрапляють до рук фінансових аферистів.[4]
Більш розширену класифікацію факторів впливу на фінансову безпеку страхового ринку подає у своїй праці науковець О. М. Деркач, згідно з якою, виділяють фактори:за характером виникнення: стихійні та організовані; за властивостями явищ - кількісні та якісні; за рівнем сформованості - реальні і потенційні; за ймовірністю виникнення - передбачувані, неможливі та випадкові; за терміном дії - короткострокові, середньострокові і довгострокові; за структурою впливу - системні, структурні та елементарні; за тривалістю впливу - перманентні, дискретні та епізодичні; за рівнем взаємообумовленості факторів - первинні, вторинні [2].
Узагальнюючи різноманітні класифікації, можна умовно поділити усі фактори фінансової безпеки страхового ринку на позитивні та негативні. До чинників, які позитивно впливають на функціонування страхового сектора, можна віднести: підвищення капіталізації страхових організацій, підвищення професійного рівня суб’єктів страхового ринку, удосконалення його інфраструктури, перехід компаній на міжнародні стандарти обліку та складання звітності тощо. Дестабілізуючими факторами, які загрожують фінансовій безпеці страхового ринку, можна віднести:
 високі темпи інфляції;
 низький рівень капіталізації страхового ринку;
 відсутність привабливих напрямків інвестування для страхових компаній;
 недосконала законодавча база, що стосується регулювання у сфері страхування;
 недоліки нормативно - правової бази зі страхування, зокрема відсутність належного захисту прав страхувальників, недосконалість правового регулювання діяльності страхових агентів та брокерів, відсутність законодавчих гарантій отримання вкладів страхувальниками в разі банкрутства страховика, тощо;
 непрозоре державне регулювання;
 надмірна інформаційна закритість, непрозорість страхового ринку;
 відсутність систематичних і ґрунтовних досліджень, а також необхідного обсягу статистичної інформації;
 нерозвиненість вітчизняного перестрахового ринку;
 розвиток фіктивного страхування, існування корупційних схем та шахрайських дій з боку страхувальників;
 недосконале законодавче регулювання діяльності актуаріїв, аварійних комісарів, страхових агентів та брокерів . [2]
Список використаних джерел:
1. Губанова Л. І Роль страхування у забезпеченні фінансової безпеки держави в умовах глобалізації / Л. І. Губанова // Збірник наукових праць ВНАУ Серія: Економічна - Випуск№4 (70), Том 2 – 2012 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://econjournal.vsau.org/files/pdfa/827.pdf
2. Деркач О. М. Фактори впливу на стан фінансової безпеки страхового ринку/ О. М. Деркач // Бізнесінформ – Випуск №6/2012 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.business-inform.net/pdf/2012/6_0/187_190.pdf
3. Кузьменко О. Г. Фінансова безпека страхового ринку України / О. Г. Кузьменко // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://molodyvcheny.in.ua/files/conf/eko/06okt2014/31.pdf
4. Основні загрози фінансовій безпеці страхового ринку [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vkurse.ua/ua/business/osnovnye-ugrozy-finansovoy-bezopasnosti.html