Овчар О.А., 2015
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Сучасний стан та перспективи розвитку факторингу в Україні
В умовах сучасної економічної кризи нестача ліквідних коштів у підприємств, зазвичай малого та середнього бізнесу, відчувається особливо сильно. У зв’язку з цим, на практиці постає необхідність достатньо дешевого та ефективного залучення оборотних фінансових ресурсів. Найпоширенішим джерелом залучення таких фінансових ресурсів є короткострокові кредити, які надаються банками, проте короткострокове кредитування за сучасних умов є «дорогим задоволенням». Основні недоліки короткострокових банківських кредитів полягають у високих відсоткових ставках та необхідності надання забезпечення, яке інколи може дорівнювати обороту підприємства.
Потреба у короткостроковому капіталі та висока вартість короткострокових банківських кредитів призвела до швидкого розвитку надання на ринку фінансових послуг України такої фінансової послуги, як факторинг [1, с.13].
Факторинг – це фінансування постачань з відстроченням платежу, страхування ризиків, пов’язаних з відстрочкою платежу, а також управління дебіторською заборгованістю. Розвиток факторингу зумовлений прагненням підприємств до прискорення обігу коштів у розрахунках, скороченні коштів у дебіторській заборгованості і зменшенні обсягів неплатежів .
Факторинг є симбіозом фінансових, страхових та інформаційних послуг, спрямованих на підтримку зростання обсягів продажу підприємствами товарів, робіт, послуг. Іншими словами, викуповуючи заборгованість дебіторів клієнта, фактор надає йому комплекс взаємопов‘язаних послуг, зокрема: фінансування поставок з відстроченням платежу, покриття кредитних та процентних ризиків, ризику ліквідності, управління дебіторською заборгованістю, інформаційне обслуговування клієнта [5, с.75].
Останнім часом ринок України характеризується значним зростанням кількості факторингових компаній та обсягу факторингових операцій. Даний різновид фінансової діяльності поки що є малозрозумілим для українських компаній, хоча він являється потужним інструментом прискорення та розширення їхньої діяльності.
Проте дану тенденцію можна пояснити появою нових компаній, які спеціалізуються на купівлі заборгованості у комерційних банків. Дуже часто ці компанії є пов’язані з тими ж банками. Наприклад, Укрсиббанк створив власну компанію, якій і продав заборгованість, очистивши таким чином власний баланс [2].
Ринок компаній, що мали право на надання факторингових послуг станом на 01.07.2014р. складала 175.
Групування факторингових компаній за обсягом наданих послуг станом на 01 липня 2014 підтверджує значну концентрацію факторингу в Україні. Так, частка найбільших факторингових компаній становить 70,9% від загального обсягу наданих послуг факторинговими компаніями.
Основним споживачем факторингових послуг залишається середній та малий бізнес, який характеризується найвищою динамікою розвитку, тобто найбільше потребує постійного поповнення оборотних коштів. При цьому, одними з основних клієнтів факторингових компаній є банківські установи, які, як правило, передають на обслуговування факторинговим компаніям прострочену заборгованість (переважно за договорами споживчого кредитування). Варто відзначити, що значна кількість банківських установ мають власні факторингові компанії, куди після проведення персоналом банку роботи щодо спроби повернення заборгованості за кредитом (як правило - soft collection), заборгованість продається з дисконтом факторинговій компанії.
З огляду на зростання впродовж 2014 року простроченої заборгованості за банківськими кредитами та, враховуючи значний дефіцит оборотних коштів суб’єктів господарської діяльності, обсяг факторингових операцій протягом ІІ кварталу 2014 року збільшився в 1.7 рази (3191,1 млн.грн.) та станом на 01.07.2014р. складає 5017.3 млн.грн. Кількість договорів факторингу, укладених протягом І півріччя 2014 року, складає 4396 шт. (рис 1)
Разом з тим, фінансові компанії виконали 9491 договорів на суму 5204,3 млн. грн. Діючими на 01 липня 2014 року залишалися 5725 договорів факторингу.
Протягом І півріччя 2014 року порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг ресурсної бази факторингових компаній збільшився в 1.8 разу (4414,3 млн. грн.) та станом на 01.07.2014р. складав 6843,0 млн. грн. При цьому, слід зазначити, що протягом І півріччя 2014 року відбулась значна до капіталізація факторингових компаній, що зумовило деяке перегрупування в структурі джерел фінансування факторингових операцій.
Основними джерелами фондування факторингових операцій станом на 01.07.2014р. залишаються власні кошти та банківські кредити.
Узагальнені дані щодо джерел фінансування факторингових послуг наведені в таблиці 1.
Джерела фінансування факторингових операцій наведено в рисунку 2.
Проблемою українського ринку факторингу є те, що фактори не бажають надавати свої послуги галузям економіки, які найбільше їх потребують. Так, за останній рік об’єми факторингових операцій в металургії і машинобудуванні знизилися на 90% і 40% відповідно. Значною мірою це спричинене політичною нестабільністю в країні. На торгові підприємства припадає близько 70% об’єму факторингових операцій.
Серед проблем розвитку ринку факторингу в Україні виділено ключові:
• домінування банків, для яких факторинг займає лише частину портфелю серед інших послуг, в той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним;
• використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні. Але факторинг не є аналогом кредиту й спрямований на зростання продажів та рентабельності;
• здійснення банками факторингових послуг лише як операції з фінансування, без додаткових послуг, а це суперечить світовій практиці та сутності факторингу;
• якість послуг факторингу в Україні не контролюється, у законодавстві не закріплено вимоги щодо стандартів якості факторингових послуг фінансових установ [2].
Імовірно, в найближчому майбутньому ми спостерігатимемо чітке розмежування ринку факторингу між банками і факторинговим компаніями: банки зосередяться на великих клієнтах з хорошою кредитною історією, а компанії-фактори працюватимуть з більш 89 ризиковими угодами. Основною перевагою банків буде розширене сервісне обслуговування, зокрема надання додаткових послуг (кредити, зарплатні проекти тощо). Факторингові компанії приваблюватимуть гнучким підходом, строками та умовами. На сьогоднішній день умови факторингу є приблизно однаковими у більшості компаніях-факторах: 80-90% фінансування від суми поставки продукції, середній строк – близько 3-х місяців, ставка – 20-21%, комісія – 1%. Компанії заявляють, що готові переглянути індивідуальні умови. Проте навряд вони будуть суттєво змінюватися. Єдине, що може підлягати перегляду – це відсоткова ставка в гривні [3, с.38].
З метою збільшення привабливості саме факторингових компаній, а не банківських установ слід:
• впровадити більш лояльну відсоткову політику викупу заборгованостей;
• розширення сфери додаткових послуг, що надаються;
регулювання діяльності ринку факторингових послуг відповідними нормативно-правовими актами;
• заборона некредитним фінансовим установам залучати кошти третіх осіб для надання факторингового фінансування клієнтам.
Обмеження ресурсної бази лише власним капіталом ставить у нерівне становище факторингові компанії, порівняно з банками, які також працюють у відповідному фінансовому секторі, а також стримує розвиток «небанківського» факторингу в Україні. Перспективним є розвиток факторингу без права регресу, коли фактор страхує клієнта від фінансових, валютних та кредитних ризиків. Існує можливість створення таких компаній за рахунок партнерства банків як інвесторів та факторингових компаній. Таким чином, факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін. Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об’єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів [2].
Список використаних джерел :
1. Белялов Т.Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 9 (51).
2. Гущак Є. – Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку ринку факторингових послуг в Україні / Є. Гущак, Ю. Шмагіна // Економічні науки – №9 - 2012
3. Данюк И., Мошинец Е. Х-фактор // Инвестгазета. – 27.02 – 04.03.2012 - C.38-39
4. Рюрік – національне рейтингове агентство – Аналітичний огляд ринку небанківських фінансових послуг України за І півріччя 2014 року
5. Смачило, В. Сутність та роль факторингу в сучасних умовах / В. Смачило, Є. Дубровська // Персонал. – 2007. – № 4. – С. 75-78.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Сучасний стан та перспективи розвитку факторингу в Україні
В умовах сучасної економічної кризи нестача ліквідних коштів у підприємств, зазвичай малого та середнього бізнесу, відчувається особливо сильно. У зв’язку з цим, на практиці постає необхідність достатньо дешевого та ефективного залучення оборотних фінансових ресурсів. Найпоширенішим джерелом залучення таких фінансових ресурсів є короткострокові кредити, які надаються банками, проте короткострокове кредитування за сучасних умов є «дорогим задоволенням». Основні недоліки короткострокових банківських кредитів полягають у високих відсоткових ставках та необхідності надання забезпечення, яке інколи може дорівнювати обороту підприємства.
Потреба у короткостроковому капіталі та висока вартість короткострокових банківських кредитів призвела до швидкого розвитку надання на ринку фінансових послуг України такої фінансової послуги, як факторинг [1, с.13].
Факторинг – це фінансування постачань з відстроченням платежу, страхування ризиків, пов’язаних з відстрочкою платежу, а також управління дебіторською заборгованістю. Розвиток факторингу зумовлений прагненням підприємств до прискорення обігу коштів у розрахунках, скороченні коштів у дебіторській заборгованості і зменшенні обсягів неплатежів .
Факторинг є симбіозом фінансових, страхових та інформаційних послуг, спрямованих на підтримку зростання обсягів продажу підприємствами товарів, робіт, послуг. Іншими словами, викуповуючи заборгованість дебіторів клієнта, фактор надає йому комплекс взаємопов‘язаних послуг, зокрема: фінансування поставок з відстроченням платежу, покриття кредитних та процентних ризиків, ризику ліквідності, управління дебіторською заборгованістю, інформаційне обслуговування клієнта [5, с.75].
Останнім часом ринок України характеризується значним зростанням кількості факторингових компаній та обсягу факторингових операцій. Даний різновид фінансової діяльності поки що є малозрозумілим для українських компаній, хоча він являється потужним інструментом прискорення та розширення їхньої діяльності.
Проте дану тенденцію можна пояснити появою нових компаній, які спеціалізуються на купівлі заборгованості у комерційних банків. Дуже часто ці компанії є пов’язані з тими ж банками. Наприклад, Укрсиббанк створив власну компанію, якій і продав заборгованість, очистивши таким чином власний баланс [2].
Ринок компаній, що мали право на надання факторингових послуг станом на 01.07.2014р. складала 175.
Групування факторингових компаній за обсягом наданих послуг станом на 01 липня 2014 підтверджує значну концентрацію факторингу в Україні. Так, частка найбільших факторингових компаній становить 70,9% від загального обсягу наданих послуг факторинговими компаніями.
Основним споживачем факторингових послуг залишається середній та малий бізнес, який характеризується найвищою динамікою розвитку, тобто найбільше потребує постійного поповнення оборотних коштів. При цьому, одними з основних клієнтів факторингових компаній є банківські установи, які, як правило, передають на обслуговування факторинговим компаніям прострочену заборгованість (переважно за договорами споживчого кредитування). Варто відзначити, що значна кількість банківських установ мають власні факторингові компанії, куди після проведення персоналом банку роботи щодо спроби повернення заборгованості за кредитом (як правило - soft collection), заборгованість продається з дисконтом факторинговій компанії.
З огляду на зростання впродовж 2014 року простроченої заборгованості за банківськими кредитами та, враховуючи значний дефіцит оборотних коштів суб’єктів господарської діяльності, обсяг факторингових операцій протягом ІІ кварталу 2014 року збільшився в 1.7 рази (3191,1 млн.грн.) та станом на 01.07.2014р. складає 5017.3 млн.грн. Кількість договорів факторингу, укладених протягом І півріччя 2014 року, складає 4396 шт. (рис 1)
Рис 1. Динаміка ринку послуг з факторингу [4]
Разом з тим, фінансові компанії виконали 9491 договорів на суму 5204,3 млн. грн. Діючими на 01 липня 2014 року залишалися 5725 договорів факторингу.
Протягом І півріччя 2014 року порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг ресурсної бази факторингових компаній збільшився в 1.8 разу (4414,3 млн. грн.) та станом на 01.07.2014р. складав 6843,0 млн. грн. При цьому, слід зазначити, що протягом І півріччя 2014 року відбулась значна до капіталізація факторингових компаній, що зумовило деяке перегрупування в структурі джерел фінансування факторингових операцій.
Основними джерелами фондування факторингових операцій станом на 01.07.2014р. залишаються власні кошти та банківські кредити.
Узагальнені дані щодо джерел фінансування факторингових послуг наведені в таблиці 1.
Табл 1.
Джерела фінансування факторингових операцій, млн.грн. [4]
Джерела фінансування факторингових операцій, млн.грн. [4]
Джерела фінансування факторингових операцій наведено в рисунку 2.
Рис.2. Джерела фінансування факторингових операцій [4]
Проблемою українського ринку факторингу є те, що фактори не бажають надавати свої послуги галузям економіки, які найбільше їх потребують. Так, за останній рік об’єми факторингових операцій в металургії і машинобудуванні знизилися на 90% і 40% відповідно. Значною мірою це спричинене політичною нестабільністю в країні. На торгові підприємства припадає близько 70% об’єму факторингових операцій.
Серед проблем розвитку ринку факторингу в Україні виділено ключові:
• домінування банків, для яких факторинг займає лише частину портфелю серед інших послуг, в той час як для спеціалізованої факторингової компанії цей вид операцій є профільним;
• використання банком при оцінюванні потенційного клієнта факторингу схеми, ідентичної при кредитуванні. Але факторинг не є аналогом кредиту й спрямований на зростання продажів та рентабельності;
• здійснення банками факторингових послуг лише як операції з фінансування, без додаткових послуг, а це суперечить світовій практиці та сутності факторингу;
• якість послуг факторингу в Україні не контролюється, у законодавстві не закріплено вимоги щодо стандартів якості факторингових послуг фінансових установ [2].
Імовірно, в найближчому майбутньому ми спостерігатимемо чітке розмежування ринку факторингу між банками і факторинговим компаніями: банки зосередяться на великих клієнтах з хорошою кредитною історією, а компанії-фактори працюватимуть з більш 89 ризиковими угодами. Основною перевагою банків буде розширене сервісне обслуговування, зокрема надання додаткових послуг (кредити, зарплатні проекти тощо). Факторингові компанії приваблюватимуть гнучким підходом, строками та умовами. На сьогоднішній день умови факторингу є приблизно однаковими у більшості компаніях-факторах: 80-90% фінансування від суми поставки продукції, середній строк – близько 3-х місяців, ставка – 20-21%, комісія – 1%. Компанії заявляють, що готові переглянути індивідуальні умови. Проте навряд вони будуть суттєво змінюватися. Єдине, що може підлягати перегляду – це відсоткова ставка в гривні [3, с.38].
З метою збільшення привабливості саме факторингових компаній, а не банківських установ слід:
• впровадити більш лояльну відсоткову політику викупу заборгованостей;
• розширення сфери додаткових послуг, що надаються;
регулювання діяльності ринку факторингових послуг відповідними нормативно-правовими актами;
• заборона некредитним фінансовим установам залучати кошти третіх осіб для надання факторингового фінансування клієнтам.
Обмеження ресурсної бази лише власним капіталом ставить у нерівне становище факторингові компанії, порівняно з банками, які також працюють у відповідному фінансовому секторі, а також стримує розвиток «небанківського» факторингу в Україні. Перспективним є розвиток факторингу без права регресу, коли фактор страхує клієнта від фінансових, валютних та кредитних ризиків. Існує можливість створення таких компаній за рахунок партнерства банків як інвесторів та факторингових компаній. Таким чином, факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально враховує інтереси сторін. Для подальшого розвитку факторингу на вітчизняному ринку необхідне прийняття заходів законодавчо-нормативного характеру стосовно регламентування здійснення факторингових операцій, а саме стосовно факторингових операцій як об’єкту оподаткування ПДВ, а також створення пільгових умов для вже діючих та новостворених фінансових компаній, що надають факторингові послуги в сфері оподаткування. Такі заходи дозволять зменшити вартість факторингових послуг і сприятимуть залученню більшої кількості клієнтів [2].
Список використаних джерел :
1. Белялов Т.Е. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 9 (51).
2. Гущак Є. – Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку ринку факторингових послуг в Україні / Є. Гущак, Ю. Шмагіна // Економічні науки – №9 - 2012
3. Данюк И., Мошинец Е. Х-фактор // Инвестгазета. – 27.02 – 04.03.2012 - C.38-39
4. Рюрік – національне рейтингове агентство – Аналітичний огляд ринку небанківських фінансових послуг України за І півріччя 2014 року
5. Смачило, В. Сутність та роль факторингу в сучасних умовах / В. Смачило, Є. Дубровська // Персонал. – 2007. – № 4. – С. 75-78.
