Пфайфер В.В., ЕкфМ-51с
ЛНУ імені Івана Франка
ФАКТОРИНГ ЯК ДЖЕРЕЛО ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
Фінансове забезпечення економічного розвитку в сучасних умовах є досить важливим. Фінансові ресурси, зокрема, банківські кредити дорожчають, тому виникає необхідність використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних відносин. До таких фінансових інструментів належить факторинг, який є одним із найперспективніших видів послуг. Він як і раніше відноситься до нетрадиційних для вітчизняної практики операцій, що спричинено відсутністю економічних умов для їх розвитку.
Підприємства малого й середнього бізнесу з різних причин не можуть залучити позикові кошти в достатньому для росту свого бізнесу обсязі, оскільки кредитна оцінка ґрунтується на минулому досвіді роботи компаній-клієнтів. Таким чином, багато компаній, які не можуть одержати стандартні кредитні продукти, цілком можуть розраховувати на факторингове фінансування, тому що фактори оцінюють не тільки поточний фінансовий стан клієнта, але і якість дебіторської заборгованості. Найчастіше невеликі компанії здійснюють поставки відомим на ринку дебіторам, що значно знижує ризики факторів. Отже, попит на факторингові послуги в сегменті малого й середнього бізнесу поступово починає зростати.
Факторинг – комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:
– миттєвого отримання більшої частини платежу;
– гарантії повного погашення заборгованості;
– зниження витрат по веденню рахунків.
Як правило клієнт є постачальником, який віддає факторинговій компанії право на отримання платежу за товари або послуги. Факторингова компанія відразу виплачує клієнту від 70 % до 90 % потрібних йому грошей у вигляді кредиту, а залишок (без проценту за кредит та комісію за факторингові послуги) перераховують після стягнення всього боргу.
Відповідно до положення Конвенції УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» (LTNTOROIT Convention on International Factoring) операція вважається факторингом в тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох ознак:
‒ наявністю кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;
‒ веденням бухгалтерського обліку постачальника, раніше всього обліку реалізації;
‒ інкасуванням його заборгованості;
‒ страхуванням постачальника від кредитного ризику.
У зв'язку з браком коштів або обмеженими можливостями клієнтів погасити заборгованість за отримані товари на сьогодні факторинг став реальною альтернативою банківському кредитуванню і перетворився в надійний інструмент фінансування збуту продукції та підтримки інвестиційної діяльності підприємств. З одного боку, основою для використання факторингу є комерційний кредит, тобто продаж товарів із відстрочкою платежу, а з іншого – умова негайної сплати розрахункових документів постачальника означає, що факторингова компанія кредитує свого клієнта до моменту отримання платежу від боржника [4].
Суб'єктами факторингової операції є:
1. Фактор – банк, факторингова фінансова установа або фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
2. Клієнт (постачальник) – фізична або юридична особа – суб'єкт підприємницької діяльності, яка отримує факторингові послуги.
3. Позичальник (покупець, боржник) – підприємство, що купує товар або послугу на умовах комерційного кредиту.
Основними функціями факторингу є:
1) фінансування поставок товарів (послуг);
2) управління дебіторською заборгованістю;
3) покриття фінансових ризиків;
4) оцінювання платоспроможності покупця [5].
Схема факторингової операції наведена на рисунку.
Порядок здійснення факторингових операцій:
1 – поставка товару на умовах відстрочення платежу;
2 – укладення генеральної угоди про факторинг;
3 – відступлення фактору права вимоги до боржника;
4 – перерахування клієнту фінансування (до 90% від права вимоги);
5 – повідомлення боржника про зміну кредитора;
6 – перерахування покупцем (боржником) платежу за поставлений товар;
7 – виплата фінансовою установою залишку грошових коштів від права вимоги за вирахуванням вартості послуг фактора.
Відносини між суб’єктами факторингу регулюються договором, який укладається у письмовій формі між фактором та постачальником. У ньому дається перелік умов, що захищають інтереси сторін: взаємні зобов’язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу. Оскільки факторингові операції мають ризикований характер, то перед укладенням договору фактор вивчає фінансово-господарську діяльність клієнта. Перелік документів, необхідних для оформлення факторингу, може включати: заяву, анкету клієнта, рішення засновників компанії про отримання факторингового обслуговування; фінансові документи (баланс, звіт про фінансові результати, карти дебіторів, копії контрактів між клієнтом та дебіторами і т.д.); організаційні записи та інші документи за вимогами банку [2].
За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальника відповідну плату, розмір якої залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фактор, а також строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем.
Плата за факторингове обслуговування включає: комісію за послуги у розмірі визначеного договором процента від загальної суми придбаних вимог; процент за кредит, наданий фактором постачальнику [3].
Доволі часто факторинг порівнюють з кредитом. Проте факторинг і банківський кредит мають різну природу та забезпечують різні потреби постачальників. Кредит характеризується строковістю і видається на конкретний, обумовлений в угоді, термін. Крім того, процедура отримання кредиту орієнтована на успіхи компанії в минулому. Факторингове фінансування, навпаки, орієнтується на майбутні досягнення компанії і не потребує, на відміну від кредиту, застави. Фінансовий механізм факторингу надає постачальникам принципово нові можливості розвитку, адже, на відміну від банківського кредитування та залучення власних коштів, він не обмежений певними сумами. Крім того, процедура оформлення кредиту є доволі довгою, що часто неприйнятно за короткотермінового фінансування з відтермінуванням платежу.
Факторинг необхідний компаніям, діяльність яких здійснюється з використанням відстрочення платежу терміном від 15 до 90 днів, а також, коли компанія знаходиться на етапі інтенсивного розвитку (нарощує об’єми продажів, освоює новий ринок). В такій ситуації, як правило, внутрішні ресурси не в змозі на всі 100 % забезпечити потреби, що ростуть, в оборотних коштах. В першу чергу, це підприємства харчової, хімічної і легкої промисловості. В цьому випадку факторинг є ефективним інструментом поповнення оборотних коштів. Насамперед, факторинг спрямований на:
1) оптові торгові підприємства, чиїми покупцями є магазини, мережі магазинів або великі магазини ( супермаркети), яким необхідні вигідні оплати;
2) виробників, що реалізують товари розповсюджувачам і бажаючим фінансувати процеси виробництва та продажу;
3) постачальників, що реалізують товари та сировину, для яких недостатність оборотних засобів, викликаних поставленими строками оплати виробником, створює складності;
4) експортерів, яким необхідний ріст фінансування адекватно до росту об’ємів продаж, а також зниження кредитного ризику покупця;
5) стрімко розвиваючим малим та середнім підприємствам.
Факторинг не потрібен тільки тоді, коли компанія здійснює всі відвантаження виключно по передоплаті і не потребує додаткових оборотних коштів [1].
Одним із головних призначень факторингових послуг є зменшення неплатежів, прискорення товарообігу й створення стабільної системи фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємств, а це, в свою чергу, позитивно позначається на розвитку економіки країни в цілому. Сама послуга обходиться клієнтові дорожче, ніж звичайний кредит, однак у факторингу є низка переваг – наприклад, значно простіший процес одержання фінансування та відсутність обмеження по розміру фінансування, оскільки воно може збільшуватися залежно від зростання продажів.
Факторинг є достатньо новим фінансовим інструментом для України, який враховує інтереси усіх сторін комерційної угоди в тому числі вирішує питання виробничого характеру
Конкурентними перевагами факторингу для постачальників є:
‒можливість збільшення кількості потенційних покупців за рахунок побудови ефективної системи продажу в кредит;
‒збільшення обсягів поставок за рахунок збільшення кількості покупців;
‒можливість трансформації дебіторської заборгованості у грошові кошти та досягнення, таким чином, балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквідності та рентабельності поставок;
‒здійснення оптових закупівель значних партій товарів та, відповідно, підтримання розширеного асортименту, за рахунок наявності обігових коштів, для миттєвого задоволення вимог покупців;
‒поліпшення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;
‒зміцнення ринкової позиції;
‒відсутність застави.
Основними конкурентними перевагами факторингу для покупців є:
‒можливість проведення розрахунків із постачальниками з відстрочкою платежу після реалізації товару (робіт, послуг) кінцевому споживачу;
‒можливість користування товарним кредитом, а тому відсутність необхідності в кредиті банку;
‒збільшення обсягів закупівель із відстрочкою платежу.
Основними перевагами факторингу для банку (фактора) є:
‒посилення ділових відносин із клієнтами через пропозицію додаткової конкурентоспроможної послуги;
‒додаткова можливість збільшення клієнтської бази за допомогою залучення на обслуговування платоспроможних покупців (дебіторів) постачальника;
‒збільшення ресурсної бази банку через збільшення у постачальників (клієнтів) обсягів грошових надходжень на поточні рахунки внаслідок збільшення обсягів їх поставок;
‒диверсифікація кредитного ризику між покупцями (дебіторами);
‒можливість для банку отримати додаткові джерела доходів;
‒зменшення обсягів резервування за факторингом порівняно з кредитними операціями [4].
Проте, незважаючи на ряд переваг, одним з недоліків факторингу вважається його вартість. Загальна процентна ставка, як правило, вища вартості короткострокового кредиту на 2-3 %. Проте розмір авансового платежу не відображається в балансі підприємства як заборгованість, тим самим, покращуючи показники ліквідності підприємства. Таким чином підвищену вартість факторингу слід розглядати не тільки як плату за фінансування, а й як плату за комплекс додаткових послуг та переваг, що робить цей недолік досить умовним [6]. Крім того, факторинговому обслуговуванню зазвичай не підлягають підприємства, що подають до факторингу велику кількість дебіторів, заборгованість кожного з яких виражається невеликою сумою, а також підприємства, що укладають зі своїми покупцями (замовниками) довгострокові контракти і виставляють рахунки на здійснення поставок, тобто вимагають авансу. Такі обмеження обумовлені тим, що в таких випадках фактору дуже важко оцінити кредитний ризик або невигідно брати на себе підвищений обсяг робіт чи додатковий ризик, що виникає при переуступці таких вимог [6].
Підсумовуючи, варто зазначити, що цей фінансовий інструмент має значно більше позитивного, ніж негативного, особливо це стосується торгових підприємств, де питання достатності оборотних коштів є дуже актуальним. Багато таких підприємств вирішує дилему: або залучення нових покупців, стимулюючи їх вигідними умовами товарного кредиту, або підтримка оборотних коштів на належному рівні. У цій ситуації факторинг є оптимальним рішенням. Це також стосується і потужних виробників, де проблема реалізації є на передньому плані.
Скориставшись послугами факторингу, постачальник мінімізує свої ризики, пов’язані зі своєчасним отриманням оплати, що дає змогу прискорити оборотність оборотних коштів, не вдаючись до додаткового залучення кредитів банку. Використання факторингу не лише дає змогу підприємству уникати кризових явищ, а й сприяє подальшому його розвитку.
Факторинг є ефективним інструментом залучення необхідних для розвитку підприємства фінансових засобів; він не вимагає заставного забезпечення або кредитної історії, – необхідна тільки історія роботи з дебіторами; факторингове фінансування надається незалежно від отриманих кредитів. Факторинг - перспективний фінансовий інструмент, тому що в процесі діяльності підприємств часто виникає дефіцит оборотних засобів, який не завжди можна покрити за допомогою кредиту. Факторинг збільшує ліквідність балансу підприємства-споживача цієї послуги та перетворює дебіторську заборгованість на грошові кошти [5].
Розвитку факторингу заважають нестабільна економічна ситуація, яка призводить до неплатоспроможності підприємств, збільшення кредиторської та дебіторської заборгованості; висока кількість сумнівних платіжних операцій; недостатня ознайомленість компаній про фінансові послуги. Тому для подальшого інтенсивного розвитку факторингових структур необхідна підтримка держави, створення умов інституційного характеру, які прискорять процес формування і діяльності факторингових структур, а також стабілізація фінансового ринку та економіки країни.
Розвиток факторингу сприятиме економічному зростанню, адже він забезпечує вищий рівень платоспроможності підприємств і збільшення обсягів продажу за рахунок можливості відстрочення платежу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1.Височинська О.В. Факторинг: сутність та перспективи розвитку на українському ринку фінансових послуг / О.В. Височинська, К..Л. Ларіонова // Наука й економіка / Науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету - 2008. - 4(12). - С. 19-28. - 422 с.
2.Внукова Н.М. Можливості та ризики факторингу в ракурсі SWOT- аналізу / К.О. Шапошникова // Фінансовий ринок України. - 2011. - № 2. - С. 6-11.
3.Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу / Л.М. Гутко // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 9. - C.6-9.
4.Факторинг як специфічна фінансова послуга [Електронний ресурс] / О.І. Пальчук. – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/7839/2/28.pdf.
5.Розвиток факторингового бізнесу в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rurik.com.ua/documents/research/factoring_IIkv2014.pdf.
6.Карп'як Я. С. Факторинг як інструмент вирішення фінансових проблем підприємства / Я.С. Карп'як, Л.І. Ріжко // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". Менедж. та підприємництво в Україні: етапи становлення і пробл. розв. -2009. - Н 647. - С. 70-74.
ЛНУ імені Івана Франка
ФАКТОРИНГ ЯК ДЖЕРЕЛО ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
Фінансове забезпечення економічного розвитку в сучасних умовах є досить важливим. Фінансові ресурси, зокрема, банківські кредити дорожчають, тому виникає необхідність використання сучасних форм та інструментів розрахунково-платіжних відносин. До таких фінансових інструментів належить факторинг, який є одним із найперспективніших видів послуг. Він як і раніше відноситься до нетрадиційних для вітчизняної практики операцій, що спричинено відсутністю економічних умов для їх розвитку.
Підприємства малого й середнього бізнесу з різних причин не можуть залучити позикові кошти в достатньому для росту свого бізнесу обсязі, оскільки кредитна оцінка ґрунтується на минулому досвіді роботи компаній-клієнтів. Таким чином, багато компаній, які не можуть одержати стандартні кредитні продукти, цілком можуть розраховувати на факторингове фінансування, тому що фактори оцінюють не тільки поточний фінансовий стан клієнта, але і якість дебіторської заборгованості. Найчастіше невеликі компанії здійснюють поставки відомим на ринку дебіторам, що значно знижує ризики факторів. Отже, попит на факторингові послуги в сегменті малого й середнього бізнесу поступово починає зростати.
Факторинг – комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:
– миттєвого отримання більшої частини платежу;
– гарантії повного погашення заборгованості;
– зниження витрат по веденню рахунків.
Як правило клієнт є постачальником, який віддає факторинговій компанії право на отримання платежу за товари або послуги. Факторингова компанія відразу виплачує клієнту від 70 % до 90 % потрібних йому грошей у вигляді кредиту, а залишок (без проценту за кредит та комісію за факторингові послуги) перераховують після стягнення всього боргу.
Відповідно до положення Конвенції УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» (LTNTOROIT Convention on International Factoring) операція вважається факторингом в тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох ознак:
‒ наявністю кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;
‒ веденням бухгалтерського обліку постачальника, раніше всього обліку реалізації;
‒ інкасуванням його заборгованості;
‒ страхуванням постачальника від кредитного ризику.
У зв'язку з браком коштів або обмеженими можливостями клієнтів погасити заборгованість за отримані товари на сьогодні факторинг став реальною альтернативою банківському кредитуванню і перетворився в надійний інструмент фінансування збуту продукції та підтримки інвестиційної діяльності підприємств. З одного боку, основою для використання факторингу є комерційний кредит, тобто продаж товарів із відстрочкою платежу, а з іншого – умова негайної сплати розрахункових документів постачальника означає, що факторингова компанія кредитує свого клієнта до моменту отримання платежу від боржника [4].
Суб'єктами факторингової операції є:
1. Фактор – банк, факторингова фінансова установа або фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
2. Клієнт (постачальник) – фізична або юридична особа – суб'єкт підприємницької діяльності, яка отримує факторингові послуги.
3. Позичальник (покупець, боржник) – підприємство, що купує товар або послугу на умовах комерційного кредиту.
Основними функціями факторингу є:
1) фінансування поставок товарів (послуг);
2) управління дебіторською заборгованістю;
3) покриття фінансових ризиків;
4) оцінювання платоспроможності покупця [5].
Схема факторингової операції наведена на рисунку.
Порядок здійснення факторингових операцій:
1 – поставка товару на умовах відстрочення платежу;
2 – укладення генеральної угоди про факторинг;
3 – відступлення фактору права вимоги до боржника;
4 – перерахування клієнту фінансування (до 90% від права вимоги);
5 – повідомлення боржника про зміну кредитора;
6 – перерахування покупцем (боржником) платежу за поставлений товар;
7 – виплата фінансовою установою залишку грошових коштів від права вимоги за вирахуванням вартості послуг фактора.
Відносини між суб’єктами факторингу регулюються договором, який укладається у письмовій формі між фактором та постачальником. У ньому дається перелік умов, що захищають інтереси сторін: взаємні зобов’язання і відповідальність сторін, розмір кредиту і плати за факторингове обслуговування, вид факторингу. Оскільки факторингові операції мають ризикований характер, то перед укладенням договору фактор вивчає фінансово-господарську діяльність клієнта. Перелік документів, необхідних для оформлення факторингу, може включати: заяву, анкету клієнта, рішення засновників компанії про отримання факторингового обслуговування; фінансові документи (баланс, звіт про фінансові результати, карти дебіторів, копії контрактів між клієнтом та дебіторами і т.д.); організаційні записи та інші документи за вимогами банку [2].
За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальника відповідну плату, розмір якої залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фактор, а також строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем.
Плата за факторингове обслуговування включає: комісію за послуги у розмірі визначеного договором процента від загальної суми придбаних вимог; процент за кредит, наданий фактором постачальнику [3].
Доволі часто факторинг порівнюють з кредитом. Проте факторинг і банківський кредит мають різну природу та забезпечують різні потреби постачальників. Кредит характеризується строковістю і видається на конкретний, обумовлений в угоді, термін. Крім того, процедура отримання кредиту орієнтована на успіхи компанії в минулому. Факторингове фінансування, навпаки, орієнтується на майбутні досягнення компанії і не потребує, на відміну від кредиту, застави. Фінансовий механізм факторингу надає постачальникам принципово нові можливості розвитку, адже, на відміну від банківського кредитування та залучення власних коштів, він не обмежений певними сумами. Крім того, процедура оформлення кредиту є доволі довгою, що часто неприйнятно за короткотермінового фінансування з відтермінуванням платежу.
Факторинг необхідний компаніям, діяльність яких здійснюється з використанням відстрочення платежу терміном від 15 до 90 днів, а також, коли компанія знаходиться на етапі інтенсивного розвитку (нарощує об’єми продажів, освоює новий ринок). В такій ситуації, як правило, внутрішні ресурси не в змозі на всі 100 % забезпечити потреби, що ростуть, в оборотних коштах. В першу чергу, це підприємства харчової, хімічної і легкої промисловості. В цьому випадку факторинг є ефективним інструментом поповнення оборотних коштів. Насамперед, факторинг спрямований на:
1) оптові торгові підприємства, чиїми покупцями є магазини, мережі магазинів або великі магазини ( супермаркети), яким необхідні вигідні оплати;
2) виробників, що реалізують товари розповсюджувачам і бажаючим фінансувати процеси виробництва та продажу;
3) постачальників, що реалізують товари та сировину, для яких недостатність оборотних засобів, викликаних поставленими строками оплати виробником, створює складності;
4) експортерів, яким необхідний ріст фінансування адекватно до росту об’ємів продаж, а також зниження кредитного ризику покупця;
5) стрімко розвиваючим малим та середнім підприємствам.
Факторинг не потрібен тільки тоді, коли компанія здійснює всі відвантаження виключно по передоплаті і не потребує додаткових оборотних коштів [1].
Одним із головних призначень факторингових послуг є зменшення неплатежів, прискорення товарообігу й створення стабільної системи фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємств, а це, в свою чергу, позитивно позначається на розвитку економіки країни в цілому. Сама послуга обходиться клієнтові дорожче, ніж звичайний кредит, однак у факторингу є низка переваг – наприклад, значно простіший процес одержання фінансування та відсутність обмеження по розміру фінансування, оскільки воно може збільшуватися залежно від зростання продажів.
Факторинг є достатньо новим фінансовим інструментом для України, який враховує інтереси усіх сторін комерційної угоди в тому числі вирішує питання виробничого характеру
Конкурентними перевагами факторингу для постачальників є:
‒можливість збільшення кількості потенційних покупців за рахунок побудови ефективної системи продажу в кредит;
‒збільшення обсягів поставок за рахунок збільшення кількості покупців;
‒можливість трансформації дебіторської заборгованості у грошові кошти та досягнення, таким чином, балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквідності та рентабельності поставок;
‒здійснення оптових закупівель значних партій товарів та, відповідно, підтримання розширеного асортименту, за рахунок наявності обігових коштів, для миттєвого задоволення вимог покупців;
‒поліпшення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;
‒зміцнення ринкової позиції;
‒відсутність застави.
Основними конкурентними перевагами факторингу для покупців є:
‒можливість проведення розрахунків із постачальниками з відстрочкою платежу після реалізації товару (робіт, послуг) кінцевому споживачу;
‒можливість користування товарним кредитом, а тому відсутність необхідності в кредиті банку;
‒збільшення обсягів закупівель із відстрочкою платежу.
Основними перевагами факторингу для банку (фактора) є:
‒посилення ділових відносин із клієнтами через пропозицію додаткової конкурентоспроможної послуги;
‒додаткова можливість збільшення клієнтської бази за допомогою залучення на обслуговування платоспроможних покупців (дебіторів) постачальника;
‒збільшення ресурсної бази банку через збільшення у постачальників (клієнтів) обсягів грошових надходжень на поточні рахунки внаслідок збільшення обсягів їх поставок;
‒диверсифікація кредитного ризику між покупцями (дебіторами);
‒можливість для банку отримати додаткові джерела доходів;
‒зменшення обсягів резервування за факторингом порівняно з кредитними операціями [4].
Проте, незважаючи на ряд переваг, одним з недоліків факторингу вважається його вартість. Загальна процентна ставка, як правило, вища вартості короткострокового кредиту на 2-3 %. Проте розмір авансового платежу не відображається в балансі підприємства як заборгованість, тим самим, покращуючи показники ліквідності підприємства. Таким чином підвищену вартість факторингу слід розглядати не тільки як плату за фінансування, а й як плату за комплекс додаткових послуг та переваг, що робить цей недолік досить умовним [6]. Крім того, факторинговому обслуговуванню зазвичай не підлягають підприємства, що подають до факторингу велику кількість дебіторів, заборгованість кожного з яких виражається невеликою сумою, а також підприємства, що укладають зі своїми покупцями (замовниками) довгострокові контракти і виставляють рахунки на здійснення поставок, тобто вимагають авансу. Такі обмеження обумовлені тим, що в таких випадках фактору дуже важко оцінити кредитний ризик або невигідно брати на себе підвищений обсяг робіт чи додатковий ризик, що виникає при переуступці таких вимог [6].
Підсумовуючи, варто зазначити, що цей фінансовий інструмент має значно більше позитивного, ніж негативного, особливо це стосується торгових підприємств, де питання достатності оборотних коштів є дуже актуальним. Багато таких підприємств вирішує дилему: або залучення нових покупців, стимулюючи їх вигідними умовами товарного кредиту, або підтримка оборотних коштів на належному рівні. У цій ситуації факторинг є оптимальним рішенням. Це також стосується і потужних виробників, де проблема реалізації є на передньому плані.
Скориставшись послугами факторингу, постачальник мінімізує свої ризики, пов’язані зі своєчасним отриманням оплати, що дає змогу прискорити оборотність оборотних коштів, не вдаючись до додаткового залучення кредитів банку. Використання факторингу не лише дає змогу підприємству уникати кризових явищ, а й сприяє подальшому його розвитку.
Факторинг є ефективним інструментом залучення необхідних для розвитку підприємства фінансових засобів; він не вимагає заставного забезпечення або кредитної історії, – необхідна тільки історія роботи з дебіторами; факторингове фінансування надається незалежно від отриманих кредитів. Факторинг - перспективний фінансовий інструмент, тому що в процесі діяльності підприємств часто виникає дефіцит оборотних засобів, який не завжди можна покрити за допомогою кредиту. Факторинг збільшує ліквідність балансу підприємства-споживача цієї послуги та перетворює дебіторську заборгованість на грошові кошти [5].
Розвитку факторингу заважають нестабільна економічна ситуація, яка призводить до неплатоспроможності підприємств, збільшення кредиторської та дебіторської заборгованості; висока кількість сумнівних платіжних операцій; недостатня ознайомленість компаній про фінансові послуги. Тому для подальшого інтенсивного розвитку факторингових структур необхідна підтримка держави, створення умов інституційного характеру, які прискорять процес формування і діяльності факторингових структур, а також стабілізація фінансового ринку та економіки країни.
Розвиток факторингу сприятиме економічному зростанню, адже він забезпечує вищий рівень платоспроможності підприємств і збільшення обсягів продажу за рахунок можливості відстрочення платежу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1.Височинська О.В. Факторинг: сутність та перспективи розвитку на українському ринку фінансових послуг / О.В. Височинська, К..Л. Ларіонова // Наука й економіка / Науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету - 2008. - 4(12). - С. 19-28. - 422 с.
2.Внукова Н.М. Можливості та ризики факторингу в ракурсі SWOT- аналізу / К.О. Шапошникова // Фінансовий ринок України. - 2011. - № 2. - С. 6-11.
3.Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику невиконаних зобов'язань за договором факторингу / Л.М. Гутко // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 9. - C.6-9.
4.Факторинг як специфічна фінансова послуга [Електронний ресурс] / О.І. Пальчук. – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/7839/2/28.pdf.
5.Розвиток факторингового бізнесу в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rurik.com.ua/documents/research/factoring_IIkv2014.pdf.
6.Карп'як Я. С. Факторинг як інструмент вирішення фінансових проблем підприємства / Я.С. Карп'як, Л.І. Ріжко // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". Менедж. та підприємництво в Україні: етапи становлення і пробл. розв. -2009. - Н 647. - С. 70-74.
