Стаховська М.Й., 2015
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Акредитив як одна з форм безготівкових розрахунків
У нормальному забезпеченні відтворювального процесу важливу роль відіграє чітко налагоджена система безготівкових розрахунків між підприємствами та його контрагентами, яка запобігала б відволіканню необхідних для підприємства фінансових ресурсів та тривалим неплатежам.
Однією з форм безготівкових розрахунків, при якій дотримуються інтереси і постачальника і покупця, є розрахунки за допомогою акредитивів. Постачальнику вони гарантують надходження виручки після поставки товару, виконання робіт або надання послуг. А покупцю така форма розрахунків гарантує списання коштів лише в разі виконання постачальником умов акредитива.
Дослідженню питання розрахунків з використанням акредитивів присвятили роботи такі науковці, як Гавриленко Н. І., Зубенко Т.М., Ільчук В. П., Колєснікова Г. В., Максименко О.В., Маслій Н.Д., Сич Є. М. та інші. Однак, незважаючи на численні наукові праці, присвячені даній темі, проблема використання акредитиву ще достатньо не досліджена.
Акредитив – це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально за депонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар [1].
Найголовніша функція акредитива полягає в тому, що він надає впевненості й зменшує ризики як для експортера, так і для імпортера. Акредитив надає впевненості експортеру, що банк оплатить перевезену продукцію, а імпортера – що оплата експортеру не буде виконана до того часу, доки не буде встановлено, що вся документація, представлена ним, відповідає термінам та умовам угоди [3].
Механізм акредитива здійснюється в такій послідовності (рис. 1):
1. підписання зовнішньоекономічного договору;
2. подання заявки на відкриття акредитива;
3. відкриття (виставлення) акредитива;
4. перевірка достовірності отриманого акредитива;
5. перевірка відповідності умов акредитива умовам договору;
6. відвантаження товару перевізнику;
7. одержання від перевізника транспортних документів;
8. представлення документів, зазначених в акредитиві;
9. перевірка відповідності документів умовам акредитива;
10. переказ платежу за акредитивом на рахунок бенефіціара;
11. пересилання документів у банк-емітент;
12. перевірка відповідності документів умовам акредитива;
13. переказ відшкодування за акредитивом;
14. передача документів заявнику акредитива;
15. переказ банку-емітенту суми платежу за акредитивом і суми комісії за відкриття акредитива [5].
Рис. 1. Типова схема акредитива
Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивом прописується в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити чинному законодавству, в тому числі, нормативно-правовим актам НБУ.
Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром (постачальником) і не може бути переадресованим. Термін дії акредитива і порядок здійснення розрахунків по ньому встановлюється в договорі між платником і постачальником [4].
Як будь яка форма розрахунків і дана форма має свої переваги та недоліки для кожної із сторін угоди.
Переваги:
для покупця:
1) гарантія того, що кошти на поточний рахунок зарахуються тільки після поставки товару за вказаною в договорі адресою;
2) непокритий акредитив дозволяє не виділяти ресурси на здійснення попередньої оплати;
3) фінансування зовнішньоекономічної операції з використанням акредитива дешевше, ніж залучення кредиту на здійснення попередньої оплати;
4) для оформлення договору не є необхідним підпис гаранта;
5) обслуговуючий банк може запропонувати схему фінансування з використанням акредитива, який значно її здешевить.
для постачальника:
1) у разі правильного оформлення документів, передбачених умовами акредитива, гарантоване отримання платежу від банку;
2) можна отримати фінансування під заставу майнових прав за акредитивом.
Недоліки:
для покупця:
1) вилучення грошей з обігу на певний час;
2) акредитив дорожчий, ніж поставка на умовах відстрочки платежу;
3) покритий акредитив передбачає виділення ресурсів для їх перерахування на рахунок покриття;
4) у разі відкриття акредитива необхідно подавати банку фінансові документи для оцінки фінансового стану, передавати майно в заставу (іпотеку) і нести витрати на їх посвідчення.
для постачальника:
1) кошти неможливо використати до моменту поставки товару;
2) треба бездоганно оформити всі документи відповідно до умов акредитива, тому що в іншому випадку банк може відмовити у виплаті платежу.
Не зважаючи на недоліки в Україні розвиток акредитивної форми розрахунків є обов’язковим для забезпечення ефективної співпраці українських підприємств з іноземними партнерами. Проте при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності необхідно аналізувати і враховувати:
— фінансова надійність експортера/імпортера;
— взаємовідносини: продавець-покупець (агент із продажу, дочірнє підприємство, перша угода);
— політична та економічна стабільність країни-імпортера;
— вид товарів, послуг;
— особливості галузі;
— сума угоди [2].
Розглянувши переваги і недоліки безготівкової форми розрахунків можна зробити висновок, що операції пов'язані з акредитивом мають непростий економічний, юридичний характер. Оскільки існує чимало азів введення акредитивних операцій, які необхідно знати для кращого розуміння цих безготівкових розрахунків.
Перспективним напрямом досліджень може бути розвиток та вдосконалення акредитивної форми розрахунку. Перш за все, це конкретизація окремих нормативних положень щодо використання акредитивної форми розрахунку, тому що законодавство допускає різні варіанти побудови відносин і, в разі виникнення спірної ситуації, контрагент
посилається на ті законодавчі норми, які підтверджують його правоту і є більш вигідними для нього.
Список використаних джерел:
1. Зубенко Т.М. Акредитована форма розрахунків та її значення для підвищення стабільності платіжно-розрахункової системи України // Ауктуальні питання фінансової безпеки держави. Харків. – 2014. // [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://univd.edu.ua/general/publishing/kоnf/finbezpeka/40_zubоv.pdf
2. Колєснікова Г. В. Акредитивні форми розрахунків як гарантія здійснення платежу // Економічний вісник Донбасу. – 2012. – № 3 (29). – с. 133-148.
3. Максименко О.В. Акредитив як платіжний інструмент та спосіб фінансування // Фінансовий ринок України. - 2010. - № 1. - С. 6-8.
4. Маслій Н.Д. Розвиток акредитивної форми розрахунків в умовах глобалізації світової економіки. //Економіка і управління. – 2013. – №4. – С.49.
5. Сич Є. М. Ринок фінансових послуг : навч. посібник / Є. М. Сич, В. П. Ільчук, Н. І. Гавриленко. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 428 с.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-51с
Акредитив як одна з форм безготівкових розрахунків
У нормальному забезпеченні відтворювального процесу важливу роль відіграє чітко налагоджена система безготівкових розрахунків між підприємствами та його контрагентами, яка запобігала б відволіканню необхідних для підприємства фінансових ресурсів та тривалим неплатежам.
Однією з форм безготівкових розрахунків, при якій дотримуються інтереси і постачальника і покупця, є розрахунки за допомогою акредитивів. Постачальнику вони гарантують надходження виручки після поставки товару, виконання робіт або надання послуг. А покупцю така форма розрахунків гарантує списання коштів лише в разі виконання постачальником умов акредитива.
Дослідженню питання розрахунків з використанням акредитивів присвятили роботи такі науковці, як Гавриленко Н. І., Зубенко Т.М., Ільчук В. П., Колєснікова Г. В., Максименко О.В., Маслій Н.Д., Сич Є. М. та інші. Однак, незважаючи на численні наукові праці, присвячені даній темі, проблема використання акредитиву ще достатньо не досліджена.
Акредитив – це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально за депонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар [1].
Найголовніша функція акредитива полягає в тому, що він надає впевненості й зменшує ризики як для експортера, так і для імпортера. Акредитив надає впевненості експортеру, що банк оплатить перевезену продукцію, а імпортера – що оплата експортеру не буде виконана до того часу, доки не буде встановлено, що вся документація, представлена ним, відповідає термінам та умовам угоди [3].
Механізм акредитива здійснюється в такій послідовності (рис. 1):
1. підписання зовнішньоекономічного договору;
2. подання заявки на відкриття акредитива;
3. відкриття (виставлення) акредитива;
4. перевірка достовірності отриманого акредитива;
5. перевірка відповідності умов акредитива умовам договору;
6. відвантаження товару перевізнику;
7. одержання від перевізника транспортних документів;
8. представлення документів, зазначених в акредитиві;
9. перевірка відповідності документів умовам акредитива;
10. переказ платежу за акредитивом на рахунок бенефіціара;
11. пересилання документів у банк-емітент;
12. перевірка відповідності документів умовам акредитива;
13. переказ відшкодування за акредитивом;
14. передача документів заявнику акредитива;
15. переказ банку-емітенту суми платежу за акредитивом і суми комісії за відкриття акредитива [5].
Рис. 1. Типова схема акредитива
Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивом прописується в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити чинному законодавству, в тому числі, нормативно-правовим актам НБУ.
Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром (постачальником) і не може бути переадресованим. Термін дії акредитива і порядок здійснення розрахунків по ньому встановлюється в договорі між платником і постачальником [4].
Як будь яка форма розрахунків і дана форма має свої переваги та недоліки для кожної із сторін угоди.
Переваги:
для покупця:
1) гарантія того, що кошти на поточний рахунок зарахуються тільки після поставки товару за вказаною в договорі адресою;
2) непокритий акредитив дозволяє не виділяти ресурси на здійснення попередньої оплати;
3) фінансування зовнішньоекономічної операції з використанням акредитива дешевше, ніж залучення кредиту на здійснення попередньої оплати;
4) для оформлення договору не є необхідним підпис гаранта;
5) обслуговуючий банк може запропонувати схему фінансування з використанням акредитива, який значно її здешевить.
для постачальника:
1) у разі правильного оформлення документів, передбачених умовами акредитива, гарантоване отримання платежу від банку;
2) можна отримати фінансування під заставу майнових прав за акредитивом.
Недоліки:
для покупця:
1) вилучення грошей з обігу на певний час;
2) акредитив дорожчий, ніж поставка на умовах відстрочки платежу;
3) покритий акредитив передбачає виділення ресурсів для їх перерахування на рахунок покриття;
4) у разі відкриття акредитива необхідно подавати банку фінансові документи для оцінки фінансового стану, передавати майно в заставу (іпотеку) і нести витрати на їх посвідчення.
для постачальника:
1) кошти неможливо використати до моменту поставки товару;
2) треба бездоганно оформити всі документи відповідно до умов акредитива, тому що в іншому випадку банк може відмовити у виплаті платежу.
Не зважаючи на недоліки в Україні розвиток акредитивної форми розрахунків є обов’язковим для забезпечення ефективної співпраці українських підприємств з іноземними партнерами. Проте при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності необхідно аналізувати і враховувати:
— фінансова надійність експортера/імпортера;
— взаємовідносини: продавець-покупець (агент із продажу, дочірнє підприємство, перша угода);
— політична та економічна стабільність країни-імпортера;
— вид товарів, послуг;
— особливості галузі;
— сума угоди [2].
Розглянувши переваги і недоліки безготівкової форми розрахунків можна зробити висновок, що операції пов'язані з акредитивом мають непростий економічний, юридичний характер. Оскільки існує чимало азів введення акредитивних операцій, які необхідно знати для кращого розуміння цих безготівкових розрахунків.
Перспективним напрямом досліджень може бути розвиток та вдосконалення акредитивної форми розрахунку. Перш за все, це конкретизація окремих нормативних положень щодо використання акредитивної форми розрахунку, тому що законодавство допускає різні варіанти побудови відносин і, в разі виникнення спірної ситуації, контрагент
посилається на ті законодавчі норми, які підтверджують його правоту і є більш вигідними для нього.
Список використаних джерел:
1. Зубенко Т.М. Акредитована форма розрахунків та її значення для підвищення стабільності платіжно-розрахункової системи України // Ауктуальні питання фінансової безпеки держави. Харків. – 2014. // [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://univd.edu.ua/general/publishing/kоnf/finbezpeka/40_zubоv.pdf
2. Колєснікова Г. В. Акредитивні форми розрахунків як гарантія здійснення платежу // Економічний вісник Донбасу. – 2012. – № 3 (29). – с. 133-148.
3. Максименко О.В. Акредитив як платіжний інструмент та спосіб фінансування // Фінансовий ринок України. - 2010. - № 1. - С. 6-8.
4. Маслій Н.Д. Розвиток акредитивної форми розрахунків в умовах глобалізації світової економіки. //Економіка і управління. – 2013. – №4. – С.49.
5. Сич Є. М. Ринок фінансових послуг : навч. посібник / Є. М. Сич, В. П. Ільчук, Н. І. Гавриленко. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 428 с.
