Твардовська Ю.В.,2015
ЛНУ ім.Івана Франка,МВБ-51м
Швейцарська модель бюджетної системи
Залежно від співвідношення окремих рівнів податкової системи, ступеню централізації податків та податкових повноважень на рівні федеральної влади, а також від ступеню фіскальної самостійності суб’єктів федерації можна виділити дві основні моделі податкових систем у федеративних державах: централізовану та децентралізовану. В першій моделі повноваження у сфері оподаткування та розподілу податків та податкових надходжень сконцентровані на рівні центрального уряду. В другій моделі роль центрального уряду обмежена, і суб’єкти федерації вирішують самостійно щодо визначення форм оподаткування.
Швейцарська конфедерація включає у собі 26 кантонів, до складу входить 3030 громад, що становлять окремі міста, чи села. Діяльність кантонів обмежена федеральними законами лише небагатьох областях - оборона, зовнішня політика та економічна політика всієї конфедерації. В усьому іншому кантони самостійні.
Триступенева систему управління припускає наявність бюджетів на кожному рівні. Слід зазначити, що у бюджеті немає жодних законодавчих актів, на відміну інших країн.
Швейцарська фіскальна система наглядно демонструє, що для ефективного здійснення своїх функцій органи місцевого самоврядування повинні володіти достатніми фінансовими ресурсами та високим рівнем фіскальної автономії.
Швейцарський досвід може бути вивчений та в подальшому використаний в українській практиці, зокрема під час проведення децентралізації та реформ місцевого самоврядування.
ЛНУ ім.Івана Франка,МВБ-51м
Швейцарська модель бюджетної системи
Залежно від співвідношення окремих рівнів податкової системи, ступеню централізації податків та податкових повноважень на рівні федеральної влади, а також від ступеню фіскальної самостійності суб’єктів федерації можна виділити дві основні моделі податкових систем у федеративних державах: централізовану та децентралізовану. В першій моделі повноваження у сфері оподаткування та розподілу податків та податкових надходжень сконцентровані на рівні центрального уряду. В другій моделі роль центрального уряду обмежена, і суб’єкти федерації вирішують самостійно щодо визначення форм оподаткування.
Швейцарська конфедерація включає у собі 26 кантонів, до складу входить 3030 громад, що становлять окремі міста, чи села. Діяльність кантонів обмежена федеральними законами лише небагатьох областях - оборона, зовнішня політика та економічна політика всієї конфедерації. В усьому іншому кантони самостійні.
Триступенева систему управління припускає наявність бюджетів на кожному рівні. Слід зазначити, що у бюджеті немає жодних законодавчих актів, на відміну інших країн.
Швейцарська фіскальна система наглядно демонструє, що для ефективного здійснення своїх функцій органи місцевого самоврядування повинні володіти достатніми фінансовими ресурсами та високим рівнем фіскальної автономії.
Швейцарський досвід може бути вивчений та в подальшому використаний в українській практиці, зокрема під час проведення децентралізації та реформ місцевого самоврядування.
