Гнідець М.В., 2015
ЛНУ імені Івана Франка, МВБ-51
Причини та наслідки економічних проблем у Венесуелі
Венесуела – невелика країна на півночі Південної Америки, яка останнім часом викликає зростаючий інтерес у всьому світі. Основною причиною таких тенденцій являється економічна та політична позиція країни.
Так, експорт нафти тільки за період з 1960 по 1998 рр. приніс у бюджет Венесуели суму, що прирівнюється п’ятнадцяти планам Маршала. Так чи інакше, всі проблеми Венесуели стосуються нафти, адже нафтовидобувна промисловість приносить 30% надходжень від $100 мільярдного ВВП і становить 70% від експортного доходу. У 2013 році Венесуела стала третім за величиною експортером нафти в США; загалом вона являється 9-м експортером і 12-м найбільшим виробником нафти в світі. Незважаючи на це, сім з кожних десяти венесуельців знаходяться за межею бідності[2].
Чим спричинена така ситуація? Найвагомішим чинником впливу на економіку Венесуели було правління Уго Чавеса, який за 14 років керівництва державою націоналізував весь великий бізнес, чим спричинив ряд економічних проблем. Виробництво на націоналізованих заводах працює дуже неефективно, або взагалі не працює, видобуток нафти зменшується через брак інвестицій - багато нових нафтових родовищ потребують значних капіталовкладень, країна погрузла в боргах, інфляція досягла вражаючих 60-ти відсотків, життя в країні паралізоване через нестачу питної води, продуктів та палива[1].
Крім того, держава витратила на соціальні цілі 300 млрд. доларів. Були побудовані поліклініки з безкоштовним обслуговуванням, з’явилися народні магазини, в яких продукти продаються за дотаційними цінами – в 2-3 рази нижче їхньої реальної вартості. Середньорічне зростання ВВП за 14 років правління Чавеса - лише 2,8%, а зовнішній борг зріс з $24,2 млрд. до $88,7 млрд. доларів. Мільярдами нафто-доларів розпорядилися безконтрольно і неефективно[3].
Що стосується макроекономічних показників, ВВП падає і, за оцінками експертів, падатиме дальше. У 2009 та 2010 році його приріст набув від’ємного значення, а у 2013 році всього лиш 1,3 %. Завдяки своїй революційній політиці, яка супроводжується порушення прав приватної власності, валютного контролю та посилення націоналізації зменшився рівень інвестицій. Їх максимальний приріст у 1997 році склав 7,2%, що, перш за все, пов’язано з відкриттям нафтовидобувної галузі для іноземних інвесторів, а у 2013 році – лише 1,7%. Крім того, збільшується державний борг країни. Зараз його граничний ліміт, що становить 52,2 млрд. боліварів вже вичерпано[4].
Окрім явних економічних проблем, у країні назріває ще одна – ослаблення венесуельської економіки, зростання рівня злочинності та падіння рівня життя спричиняють масові протести, що дестабілізують країну вже більше десятиліття.
Таким чином, в даній роботі у першому розділі розглянуто особливості економіки Венесуели за час правління Уго Чавеса, основні тенденції у нафтовій промисловості країни; у другому – наслідки такої економіки та основні сучасні економічні проблеми країни; у третьому – тенденції видобутку нафти у Венесуелі та динаміку основних макроекономічних показників – ВВП, рівня інфляції, прямих іноземних інвестицій в економіку країни та сальдо рахунку поточних операцій.
Актуальність теми обгрунтована тим, що Венесуела, країна, яка вважається одною з найбагатших в регіоні, а таким чином здійснює чималий вплив на регіональному рівні.
Лише дві країни у світі залишаються на позиціях утопічного соціалізму – Північна Корея і Куба. Цілком ймовірно, що цей ряд невдовзі поповнить Венесуела.
Використані джерела:
1) Віталій Гейсенюк. Венесуела доби Уго Чавеса/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academia.edu/
2) Energy Information Administration [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eia.gov/
3) Mark Weisbrot. The Chavez Administration at 10 Years: The Economy and Social Indicators/ Center for Economic and Policy Research. – 2009
4) The world bank [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.worldbank.org/
ЛНУ імені Івана Франка, МВБ-51
Причини та наслідки економічних проблем у Венесуелі
Венесуела – невелика країна на півночі Південної Америки, яка останнім часом викликає зростаючий інтерес у всьому світі. Основною причиною таких тенденцій являється економічна та політична позиція країни.
Так, експорт нафти тільки за період з 1960 по 1998 рр. приніс у бюджет Венесуели суму, що прирівнюється п’ятнадцяти планам Маршала. Так чи інакше, всі проблеми Венесуели стосуються нафти, адже нафтовидобувна промисловість приносить 30% надходжень від $100 мільярдного ВВП і становить 70% від експортного доходу. У 2013 році Венесуела стала третім за величиною експортером нафти в США; загалом вона являється 9-м експортером і 12-м найбільшим виробником нафти в світі. Незважаючи на це, сім з кожних десяти венесуельців знаходяться за межею бідності[2].
Чим спричинена така ситуація? Найвагомішим чинником впливу на економіку Венесуели було правління Уго Чавеса, який за 14 років керівництва державою націоналізував весь великий бізнес, чим спричинив ряд економічних проблем. Виробництво на націоналізованих заводах працює дуже неефективно, або взагалі не працює, видобуток нафти зменшується через брак інвестицій - багато нових нафтових родовищ потребують значних капіталовкладень, країна погрузла в боргах, інфляція досягла вражаючих 60-ти відсотків, життя в країні паралізоване через нестачу питної води, продуктів та палива[1].
Крім того, держава витратила на соціальні цілі 300 млрд. доларів. Були побудовані поліклініки з безкоштовним обслуговуванням, з’явилися народні магазини, в яких продукти продаються за дотаційними цінами – в 2-3 рази нижче їхньої реальної вартості. Середньорічне зростання ВВП за 14 років правління Чавеса - лише 2,8%, а зовнішній борг зріс з $24,2 млрд. до $88,7 млрд. доларів. Мільярдами нафто-доларів розпорядилися безконтрольно і неефективно[3].
Що стосується макроекономічних показників, ВВП падає і, за оцінками експертів, падатиме дальше. У 2009 та 2010 році його приріст набув від’ємного значення, а у 2013 році всього лиш 1,3 %. Завдяки своїй революційній політиці, яка супроводжується порушення прав приватної власності, валютного контролю та посилення націоналізації зменшився рівень інвестицій. Їх максимальний приріст у 1997 році склав 7,2%, що, перш за все, пов’язано з відкриттям нафтовидобувної галузі для іноземних інвесторів, а у 2013 році – лише 1,7%. Крім того, збільшується державний борг країни. Зараз його граничний ліміт, що становить 52,2 млрд. боліварів вже вичерпано[4].
Окрім явних економічних проблем, у країні назріває ще одна – ослаблення венесуельської економіки, зростання рівня злочинності та падіння рівня життя спричиняють масові протести, що дестабілізують країну вже більше десятиліття.
Таким чином, в даній роботі у першому розділі розглянуто особливості економіки Венесуели за час правління Уго Чавеса, основні тенденції у нафтовій промисловості країни; у другому – наслідки такої економіки та основні сучасні економічні проблеми країни; у третьому – тенденції видобутку нафти у Венесуелі та динаміку основних макроекономічних показників – ВВП, рівня інфляції, прямих іноземних інвестицій в економіку країни та сальдо рахунку поточних операцій.
Актуальність теми обгрунтована тим, що Венесуела, країна, яка вважається одною з найбагатших в регіоні, а таким чином здійснює чималий вплив на регіональному рівні.
Лише дві країни у світі залишаються на позиціях утопічного соціалізму – Північна Корея і Куба. Цілком ймовірно, що цей ряд невдовзі поповнить Венесуела.
Використані джерела:
1) Віталій Гейсенюк. Венесуела доби Уго Чавеса/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academia.edu/
2) Energy Information Administration [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eia.gov/
3) Mark Weisbrot. The Chavez Administration at 10 Years: The Economy and Social Indicators/ Center for Economic and Policy Research. – 2009
4) The world bank [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.worldbank.org/
