Качмар З.В.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с
Етапи становлення та розвитку валютного ринку України
Реалізація валютної політики та становлення валютного ринку України в напрямку формування сприятливої динаміки обмінного курсу національної валюти, надає додатковий поштовх для прискорення економічного розвитку країни. Становлення незалежної України неодмінно пов’язано з реалізацією валютної політики, яку залежно від особливостей економічного розвитку країни, можна поділити на декілька етапів. Основні засади валютної політики були сформовані в умовах економічної кризи, що супроводжувалася значним зростанням рівня інфляції, дефіциту бюджету, спадом виробництва та порушенням існуючих зв’язків між республіками колишнього Радянського Союзу.
Можна виділити кілька етапів еволюції валютної політики та становлення валютного ринку України у системі заходів макроекономічного регулювання:
• I етап – становлення (1991-1995 рр.);
• II етап – адаптаційний (1996-1997 рр.);
• III етап – кризовий (1998-1999 рр.);
• IV етап – економічної стабільності (2000-2007 рр.);
• V етап – другий кризовий (2008-2009 рр.);
• VI етап – посткризовий (2010-2012 рр.);
• VII етап – третій кризовий (2013р.-до тепер).
Перший етап (1991 – 1995 рр.) характеризувався [1, с.65]:
• відсутністю національного законодавства з питань валютного регулювання і валютного контролю, недосконалістю економічної й податкової політики, яка проводилась у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
• низьким рівнем організації роботи банківської системи у цій сфері;
• наявністю незначних обсягів валютних резервів Національного банку України і реальною загрозою їх повного вичерпання в умовах девальваційного тиску на курс національної валюти;
• активним використанням іноземних валют у внутрішньому грошовому обігу системи України.
Другий етап реалізації валютної політики (1996 – 1997 рр.) характеризується: зниженням частки кредитів, наданих Національним банком уряду; встановленням порядку коригування процентних ставок за кредитами, наданими комерційними банками суб’єктам господарювання; запровадженням обов’язкового резервування від коштів, які знаходяться на валютних депозитних рахунках; застосуванням державних цінних паперів, як інструмента фінансування дефіциту бюджету [1, с.108].
Третій етап (1998 – 1999 рр.). Система валютного коридору відіграла значну роль при проведенні грошово-кредитної політики в 1998 р. та в першому півріччі 1999 р. У 1998 р. у зв’язку з фінансовою кризою в Росії та наявністю тісних торговельних відносин з нею України, з метою недопущення наслідків кризи на український грошово-кредитний ринок Національним банком було введено окремі елементи адміністративного контролю за проведенням валютних операцій [2]:
• з вересня 1998 р. було введено обов’язковий продаж 75% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів і в цьому ж місяці вимогу знижено до 50 відсотків;
• з грудня 1998 р. введено тимчасові обмеження щодо кредитування банківськими установами резидентів в іноземній валюті;
• проведення безготівкових операцій з купівлі-продажу вільно конвертованої валюти здійснювалося лише через Українську міжбанківську та Кримську валютні біржі;
• введено обов’язкове документальне підтвердження клієнтом фактичного надходження товарів та отримання послуг при розгляді заявок на купівлю іноземної валюти;
• встановлено обмеження на купівлю іноземної валюти банками-нерезидентами.
Реалізація валютно-курсової політики на четвертому етапі (2000 – 2007 рр.) проводилася в умовах виходу з економічної кризи та поступового економічного зростання, зумовленого нарощенням обсягу виробництва, зниженням рівня інфляції, дефіциту бюджету, збільшенням експорту, що забезпечило формування позитивного сальдо поточного рахунку. Запроваджені стабілізаційні заходи сприяли отриманню перших за довгі роки економічної кризи прибутків підприємствами [3, с.50].
Незважаючи на пожвавлення та зміни в економічному середовищі, у вересні 2008 року в Україні розпочався п’ятий етап (2008-2009 рр.) розвитку валютного ринку – другий кризовий. До причин виникнення світової економічної кризи 2007-2009 рр. належать наступні: загальна циклічність економічного розвитку; іпотечна криза в США; “перегрів” не лише фондового, але й кредитного ринків; збільшення світових цін на сировину, у тому числі і на нафту [4, с.31].
Шостий етап (2010-2012 рр.). Відновлення світової економіки та сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура позитивно позначилась і на розвитку економіки України. За даними Світового банку, темп приросту світового ВВП у 2010 році становив 3,9% (порівняно з “мінус” 2,2% у 2009 році). Валовий внутрішній продукт країн, що розвиваються, зріс у 2010 році на 7,0%, розвинутих країн – на 2,8%. Позитивною характеристикою розвитку світової економіки та її рушієм у 2010 році стало швидке зростання внутрішнього попиту в країнах з ринками, що розвиваються [2].
Сьомий етап (2013 – до тепер) характеризується посиленням політичної нестабільності в державі, що на початку 2014 року переросла у політичну та суспільну кризу. Як відомо, саме політичні явища здійснюють найбільший вплив на економіку і функціонування валютного ринку, зокрема. Оскільки, більш детально питання щодо функціонування валютного ринку та реалізації валютної політики в умовах кризових явищ ми будемо розглядати у третьому питанні дослідження, вважаємо за доцільне перейти до наступного питання наукового дослідження.
Список використаних джерел:
1. Лапчук Б.Ю. Валютна політика: Навчальний посібник / Б.Ю. Лапчук. – К.: Знання, 2008. – 212 с.
2. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/
3. Колдовський А.В. Особливості валютного регулювання у країнах СНД / А.В. Колдовський // Науково-практичний журнал «Інвестиції: практика та досвід». – Київ: ТОВ «ДКС центр», 2013. – № 6. – С. 49-52.
4. Белінська Я.В. Можливості і наслідки валютно-фінансової лібералізації в Україні / Я.В. Белінська // Вісник Національного банку. – 2010. – №2. – С. 16-20.
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-52с
Етапи становлення та розвитку валютного ринку України
Реалізація валютної політики та становлення валютного ринку України в напрямку формування сприятливої динаміки обмінного курсу національної валюти, надає додатковий поштовх для прискорення економічного розвитку країни. Становлення незалежної України неодмінно пов’язано з реалізацією валютної політики, яку залежно від особливостей економічного розвитку країни, можна поділити на декілька етапів. Основні засади валютної політики були сформовані в умовах економічної кризи, що супроводжувалася значним зростанням рівня інфляції, дефіциту бюджету, спадом виробництва та порушенням існуючих зв’язків між республіками колишнього Радянського Союзу.
Можна виділити кілька етапів еволюції валютної політики та становлення валютного ринку України у системі заходів макроекономічного регулювання:
• I етап – становлення (1991-1995 рр.);
• II етап – адаптаційний (1996-1997 рр.);
• III етап – кризовий (1998-1999 рр.);
• IV етап – економічної стабільності (2000-2007 рр.);
• V етап – другий кризовий (2008-2009 рр.);
• VI етап – посткризовий (2010-2012 рр.);
• VII етап – третій кризовий (2013р.-до тепер).
Перший етап (1991 – 1995 рр.) характеризувався [1, с.65]:
• відсутністю національного законодавства з питань валютного регулювання і валютного контролю, недосконалістю економічної й податкової політики, яка проводилась у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
• низьким рівнем організації роботи банківської системи у цій сфері;
• наявністю незначних обсягів валютних резервів Національного банку України і реальною загрозою їх повного вичерпання в умовах девальваційного тиску на курс національної валюти;
• активним використанням іноземних валют у внутрішньому грошовому обігу системи України.
Другий етап реалізації валютної політики (1996 – 1997 рр.) характеризується: зниженням частки кредитів, наданих Національним банком уряду; встановленням порядку коригування процентних ставок за кредитами, наданими комерційними банками суб’єктам господарювання; запровадженням обов’язкового резервування від коштів, які знаходяться на валютних депозитних рахунках; застосуванням державних цінних паперів, як інструмента фінансування дефіциту бюджету [1, с.108].
Третій етап (1998 – 1999 рр.). Система валютного коридору відіграла значну роль при проведенні грошово-кредитної політики в 1998 р. та в першому півріччі 1999 р. У 1998 р. у зв’язку з фінансовою кризою в Росії та наявністю тісних торговельних відносин з нею України, з метою недопущення наслідків кризи на український грошово-кредитний ринок Національним банком було введено окремі елементи адміністративного контролю за проведенням валютних операцій [2]:
• з вересня 1998 р. було введено обов’язковий продаж 75% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів і в цьому ж місяці вимогу знижено до 50 відсотків;
• з грудня 1998 р. введено тимчасові обмеження щодо кредитування банківськими установами резидентів в іноземній валюті;
• проведення безготівкових операцій з купівлі-продажу вільно конвертованої валюти здійснювалося лише через Українську міжбанківську та Кримську валютні біржі;
• введено обов’язкове документальне підтвердження клієнтом фактичного надходження товарів та отримання послуг при розгляді заявок на купівлю іноземної валюти;
• встановлено обмеження на купівлю іноземної валюти банками-нерезидентами.
Реалізація валютно-курсової політики на четвертому етапі (2000 – 2007 рр.) проводилася в умовах виходу з економічної кризи та поступового економічного зростання, зумовленого нарощенням обсягу виробництва, зниженням рівня інфляції, дефіциту бюджету, збільшенням експорту, що забезпечило формування позитивного сальдо поточного рахунку. Запроваджені стабілізаційні заходи сприяли отриманню перших за довгі роки економічної кризи прибутків підприємствами [3, с.50].
Незважаючи на пожвавлення та зміни в економічному середовищі, у вересні 2008 року в Україні розпочався п’ятий етап (2008-2009 рр.) розвитку валютного ринку – другий кризовий. До причин виникнення світової економічної кризи 2007-2009 рр. належать наступні: загальна циклічність економічного розвитку; іпотечна криза в США; “перегрів” не лише фондового, але й кредитного ринків; збільшення світових цін на сировину, у тому числі і на нафту [4, с.31].
Шостий етап (2010-2012 рр.). Відновлення світової економіки та сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура позитивно позначилась і на розвитку економіки України. За даними Світового банку, темп приросту світового ВВП у 2010 році становив 3,9% (порівняно з “мінус” 2,2% у 2009 році). Валовий внутрішній продукт країн, що розвиваються, зріс у 2010 році на 7,0%, розвинутих країн – на 2,8%. Позитивною характеристикою розвитку світової економіки та її рушієм у 2010 році стало швидке зростання внутрішнього попиту в країнах з ринками, що розвиваються [2].
Сьомий етап (2013 – до тепер) характеризується посиленням політичної нестабільності в державі, що на початку 2014 року переросла у політичну та суспільну кризу. Як відомо, саме політичні явища здійснюють найбільший вплив на економіку і функціонування валютного ринку, зокрема. Оскільки, більш детально питання щодо функціонування валютного ринку та реалізації валютної політики в умовах кризових явищ ми будемо розглядати у третьому питанні дослідження, вважаємо за доцільне перейти до наступного питання наукового дослідження.
Список використаних джерел:
1. Лапчук Б.Ю. Валютна політика: Навчальний посібник / Б.Ю. Лапчук. – К.: Знання, 2008. – 212 с.
2. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/
3. Колдовський А.В. Особливості валютного регулювання у країнах СНД / А.В. Колдовський // Науково-практичний журнал «Інвестиції: практика та досвід». – Київ: ТОВ «ДКС центр», 2013. – № 6. – С. 49-52.
4. Белінська Я.В. Можливості і наслідки валютно-фінансової лібералізації в Україні / Я.В. Белінська // Вісник Національного банку. – 2010. – №2. – С. 16-20.
