Бутрин Д. Д., 2015 р.
ЛНУ імені Фвана Франка, МВЕ - 52 м
Структура та фактори вибору джерел залучення капіталу у реальний сектор Польщі
У сучасних умовах важливим напрямом досліджень є визначення основних джерел фінансування для підвищення ефективності реального сектору економіки країни.
Формування фінансового капіталу, достатнього для ефективної фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання в ринковій економіці є головним чинником підвищення фінансового потенціалу, забезпечення конкурентних переваг та стабільного економічного розвитку ділових одиниць.
Налагоджений та ефективний процес формування фінансового капіталу суб’єкта господарювання дає змогу максимізувати його ринкову вартість, забезпечити фінансову стійкість й рентабельність, мінімізувати ризики фінансово-господарської діяльності в довгостроковому періоді. Наявність можливостей мобілізації фінансового капіталу ділових одиниць є визначальним чинником забезпечення конкурентних переваг вітчизняної економіки, активізації економічного зростання та підвищення рівня життя громадян держави.
Попри широке висвітлення проблем формування фінансового капіталу у науковій літературі, за умов динамічних змін та непередбачуваності економічної ситуації в Україні та світі, необхідно систематизувати та узагальнити теоретико-методичні аспекти мобілізації фінансового капіталу суб’єктів господарювання реального сектору економіки, актуалізувати теоретичні питання та сформулювати практичні рекомендації, які б дали змогу забезпечити належну якість організації фінансового управління на вітчизняних суб’єктах підприємництва, удосконалити процес акумуляції фінансових ресурсів для підвищення ефективності їхньої виробничо-господарської діяльності. У цьому й полягає актуальність даної теми.
Метою даної роботи є аналіз структури капіталу підприємств реального сектору Польщі. Відповідно, об’єкт дослідження – капітал підприємства, предмет – реальний сектор Польщі. Такий аналіз проводиться для того щоб зрозуміти найбільш вигідне співвідношення власного та позичкового капіталу, форми й способи його залучення за якого можливе ефективне функціонування виробничих підприємств.
Вагомий внесок у вирішення теоретичних і практичних питань формування фінансового капіталу суб’єктів господарювання та управління цим процесом зробили такі фахівці: І. Ансофф, Д. Баюра, І. Бланк, О. Виханський, В. Глущенко, В. Катькало, М. Козоріз, Г. Крамаренко, М. Крупка, І. Михасюк, В. Міщенко, В. Пономаренко, В. Плиса, Б. Пшик, М. Романовський, Є. Рясних, І. Сало, О. Терещенко, Р. Фатхутдінов, Г. Швиданенко, Н. Шевчук, С. Циганов, З. Шершньова.
Проблеми формування фінансового капіталу на різних рівнях функціонування, його ефективного використання та впливу на темпи економічного зростання досліджували такі зарубіжні та вітчизняні вчені: Л. Абалкін, Л. Алексеєнко, І. Балабанов, С. Бровков, Л. Дж. Гітман, В. Дем’янишин, Н. Дрозд, Л. Кузнєцова, І. Лютий, О. Мендрул, О. Ковалюк, О. Стефанишин, Д. Р. Хікс.
Емпіричні дослідження впливу структури власності на ефективність діяльності підприємств проводили такі економісти, як Р. Фрідман, К. Грей, М. Хессел, А. Рапачиньский, С. Клесенс, С. Дянков, а також І. Акімова, Г. Швьодіауер, П. Кузнєцов, А. Муравьев, А. Радигін, А. Гонтмахер, І. Межераупс, М. Турунцева та Р. Ентов.
Показником ефективності діяльності підприємств в такому випадку обиралася, як правило, рентабельність. Фрідман, Грей, Хессел та Рапачиньский, наприклад, використовують дещо модифіковані характеристики рентабельності - середній дохід на робітника та середні витрати, які припадають на одиницю валового доходу. Так, на прикладі Польщі та Угорщини вони дослідили вплив форми власності (приватної чи державної), власності в руках інсайдерів та аутсайдерів, а також впливу окремих груп власників на зростання доходу, зайнятість, середній дохід на робітника та середні витрати, які припадають на одиницю валового доходу протягом 1990-1993 рр. За результатами досліджень вони прийшли до висновку, що фірми, якими володіють аутсайдери демонструють кращі результати за більшістю показників реструктуризації, ніж фірми, що знаходилися у володінні інсайдерів. Відповідно фірми, що знаходились у приватній власності, виявилися ефективнішими за державні підприємства.
Подібне дослідження у 2003 році було проведено Акімовою та Швьодіауером на прикладі українських підприємств. Залежною змінною обрано продуктивність праці (продаж на працівника), а до незалежних віднесено відповідно різні категорії власників (національні та іноземні компанії, працівники компанії, керівники, аутсайдери та інсайдери), в дослідженні враховано також галузь, до якої належить підприємство, число конкурентів, бартер у продажу. Автори виявили суттєвий вплив структури власності на показники роботи у разі власності керівників, працівників та іноземців.
В дослідженні Де Хааса і Пітерса протестовано чотири специфікації динамічної моделі структури капіталу за даними 10 країн ЦСЄ. Автори встановили, що компаніям у країнах з перехідною економікою властивий рух в напрямку цільового рівня боргового навантаження, проте зважаючи на нерозвиненість банківського сектора в даних країнах швидкість пристосувань невелика.
Раджан та Зінгалес будують емпіричне дослідження на балансових даних 8 000, 00 підприємств з країн «великої сімки» за період 1987-1991 рр. В результаті дослідження було встановлено обернено пропорційну залежність між можливістю зростання, прибутковістю компанії та її фінансовим важелем (що узгоджується з теорією порядку фінансування); прямо пропорційну залежність між фінансовим важелем та долею матеріальних активів в загальній сукупності активів, фінансовим важелем та розміром активів підприємства (узгоджується з компромісною теорією), для всіх країн за виключенням Німеччини при відсутності об’єктивних на те причин.
Як доводять результати емпіричних досліджень, не має єдиного оптимального рішення щодо співвідношення власного і позикового капіталу підприємства, але можна виділити ряд факторів, які суттєво впливають на структуру капіталу підприємства та формують співвідношення між його рентабельністю та фінансовою автономією. Це, на сам перед, фондомісткість галузі, кон’юнктура товарного та фінансового ринків, темпи росту обсягів реалізації продукції та рівень рентабельності.
Досліджуючи питання структури капіталу у реальному секторі економіки я дійшла наступного висновку. Основними напрямами ефективного використання фінансового потенціалу реального сектору економіки, здатними забезпечити фінансову стійкість і конкурентоспроможність підприємств, а відтак і соціально-економічний розвиток регіону, можуть бути: інвестування підприємствами власних коштів у розвиток і модернізацію виробництва, за умови створення певних стимулів; інвестування в цінні папери, оскільки це перспективний спосіб забезпечення зростання вартості (капіталізації) вітчизняних підприємств; нарощування темпів розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств; нарощування обсягів реалізації продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках тощо. Реалізація запропонованих заходів дозволить забезпечити формування ефективних регіональних соціально-економічних систем та усунення соціально-економічної диференціації, передусім за рахунок власних фінансових можливостей.
Аналізуючи дослідження науковців щодо оптимального співвідношення капіталу на підприємствах, можна стверджувати, що у сучасній фінансовій практиці при визначенні оптимальної структури капіталу менеджерами компаній доцільно застосовувати комбінацію декількох теоретичних підходів, які враховують мінливість різних факторів.
Підхід суміщення декількох критеріїв оптимізації капіталу фірми може дати можливість сформувати доцільну його структури, яка у подальшому збільшить ринкову вартість підприємства і підвищить фінансову платоспроможність підприємства.
На жаль, реальний сектор ще перебуває на етапі свого становлення, що свідчить про необхідність активізації дій у цій сфері. Значним чином вирішення проблемних питань реального сектора залежить від вироблення спільної позиції державних органів та учасників ринку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Самойлова Т. А. Джерела формування фінансового капіталу підприємства. – [Цит. 2014, 9 груня]. – Доступний з: .
2. Бланк И.А. Управление формированием капитала / Бланк И.А. – К.: Вид-во "Ника-Центр", 2000. – 512с.
3. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств / Воробйов Ю.М. // Фінанси України. – 2001. - №2. – С. 77-85.
4. Марченко А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів / Марченко А. // Фінанси України. – 2002. - №9. – С. 102-109.
5. Стеценко Б. Теоретичні підходи до визначення оптимальної структури капіталу акціонерного товариства/ Б. Стеценко // Ринок цінних паперів. Вісник ДКЦПФР. – 2010. – № 5/6. – С. 41-47.
6. Сопко В.В. Бухгалтерський облік капіталу (власності, пасивів): [навч. посіб.] / Сопко В.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312.
7. Єфименко Т. Інституційне регулювання економічного розвитку / Т. Єфименко// Економіка України. – 2011. – № 1. – С. 16–26.
8. Булан О. Державна підтримка підприємств реального сектора економіки в Україні в умовах її інтеграції у СОТ і ЄС. // Економіка України. – № 2. – 2011. – С. 68–78.
9. Воронченко О. В. Фінансове забезпечення розвитку реального сектору економіки / О. В. Воронченко // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України . - 2012. - № 2. - С. 50-56.
10. Романів І. І. Теоретико-методологічні засади розвитку теорії структури капіталу. – [Цит. 2014, 9 груня]. – Доступний з: .
11. Gifford D.J. After the Revolution // CFO Magazine. – 1998. – July, 01. – P.34–58.
12. Пантелєєв, В.П. Микова, М.С. Проблема формування ефективної структури капіталу та вибору форм кредитування інвестиційних проектів. – [Цит. 2014, 9 груня]. – Доступний з:.
13. Modigliani F. The Cost of Capital, Corporation Finance, and the Theory of Investment/ F. Modigliani, M. H. Miller //American Economic Review. – 1958. – № 48. – P. 261–297.
14. Юхименко П. Теорії оптимізації структури капіталу підприємства та їх адаптація до українських економічних реалій / П. Юхименко, О. Загурський, В. Могилко // Банківська справа. – 2010. – № 2/3. – С. 78-86.
15. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій : підручник / В.М. Суторміна. – К.: КНЕУ, 2004.– 566с.
16. П’ятак Т. В., Гальцов А. Ю. Шляхи оптимізації структури капіталу: аналіз теоретичних надбань. – [Цит. 2014, 9 груня]. – Доступний з:.
17. Jensen M.C., Meckling W.H. Theory of the firm: Managerial Behavior, Agency Costs and Owneship Structure//Journal of Financial Economics. – 1976. – Vol. 3. – №. 4. – P. 305–360.
18. Нікбахт Е. Фінанси / Е. Нікбахт, А. Ґроппеллі ; [пер. з англ. В.Ф.Овсієнка та В.Я.Мусієнка]. – К. :Основи, 1993. – 383с.
19. Зинкевич Н.В. Емпіричне тестування теорій структури капіталу: моделі, напрямки, результати/ Н.В.Зинкевич., Е.А.Олеванова //Корпоративні фінанси.– 2008. – № 1(5). – С. 82-101.
20. Frydman R., Gray C.W., Hessel M., Rapaczynski A. "Private Ownership and Corporate Performance: Evidence from Transition Economies, " Working paper № 26, October 1997. -available from: .
21. Claessens S., Djankov S. Ownership Concentration and Corporate Performance in the Czech Republic /Working paper № 227, April 1999, Journal of Economic Literature - available from: .
22. Кокорева М. С. Выбор структуры капитала компаниями стран БРИК и Восточной Европы: эмпирический анализ. – [Цит. 2014, 9 груня]. – Доступний з:.
ЛНУ імені Фвана Франка, МВЕ - 52 м
Структура та фактори вибору джерел залучення капіталу у реальний сектор Польщі
У сучасних умовах важливим напрямом досліджень є визначення основних джерел фінансування для підвищення ефективності реального сектору економіки країни.
Формування фінансового капіталу, достатнього для ефективної фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання в ринковій економіці є головним чинником підвищення фінансового потенціалу, забезпечення конкурентних переваг та стабільного економічного розвитку ділових одиниць.
Налагоджений та ефективний процес формування фінансового капіталу суб’єкта господарювання дає змогу максимізувати його ринкову вартість, забезпечити фінансову стійкість й рентабельність, мінімізувати ризики фінансово-господарської діяльності в довгостроковому періоді. Наявність можливостей мобілізації фінансового капіталу ділових одиниць є визначальним чинником забезпечення конкурентних переваг вітчизняної економіки, активізації економічного зростання та підвищення рівня життя громадян держави.
Попри широке висвітлення проблем формування фінансового капіталу у науковій літературі, за умов динамічних змін та непередбачуваності економічної ситуації в Україні та світі, необхідно систематизувати та узагальнити теоретико-методичні аспекти мобілізації фінансового капіталу суб’єктів господарювання реального сектору економіки, актуалізувати теоретичні питання та сформулювати практичні рекомендації, які б дали змогу забезпечити належну якість організації фінансового управління на вітчизняних суб’єктах підприємництва, удосконалити процес акумуляції фінансових ресурсів для підвищення ефективності їхньої виробничо-господарської діяльності. У цьому й полягає актуальність даної теми.
Метою даної роботи є аналіз структури капіталу підприємств реального сектору Польщі. Відповідно, об’єкт дослідження – капітал підприємства, предмет – реальний сектор Польщі. Такий аналіз проводиться для того щоб зрозуміти найбільш вигідне співвідношення власного та позичкового капіталу, форми й способи його залучення за якого можливе ефективне функціонування виробничих підприємств.
Вагомий внесок у вирішення теоретичних і практичних питань формування фінансового капіталу суб’єктів господарювання та управління цим процесом зробили такі фахівці: І. Ансофф, Д. Баюра, І. Бланк, О. Виханський, В. Глущенко, В. Катькало, М. Козоріз, Г. Крамаренко, М. Крупка, І. Михасюк, В. Міщенко, В. Пономаренко, В. Плиса, Б. Пшик, М. Романовський, Є. Рясних, І. Сало, О. Терещенко, Р. Фатхутдінов, Г. Швиданенко, Н. Шевчук, С. Циганов, З. Шершньова.
Проблеми формування фінансового капіталу на різних рівнях функціонування, його ефективного використання та впливу на темпи економічного зростання досліджували такі зарубіжні та вітчизняні вчені: Л. Абалкін, Л. Алексеєнко, І. Балабанов, С. Бровков, Л. Дж. Гітман, В. Дем’янишин, Н. Дрозд, Л. Кузнєцова, І. Лютий, О. Мендрул, О. Ковалюк, О. Стефанишин, Д. Р. Хікс.
Емпіричні дослідження впливу структури власності на ефективність діяльності підприємств проводили такі економісти, як Р. Фрідман, К. Грей, М. Хессел, А. Рапачиньский, С. Клесенс, С. Дянков, а також І. Акімова, Г. Швьодіауер, П. Кузнєцов, А. Муравьев, А. Радигін, А. Гонтмахер, І. Межераупс, М. Турунцева та Р. Ентов.
Показником ефективності діяльності підприємств в такому випадку обиралася, як правило, рентабельність. Фрідман, Грей, Хессел та Рапачиньский, наприклад, використовують дещо модифіковані характеристики рентабельності - середній дохід на робітника та середні витрати, які припадають на одиницю валового доходу. Так, на прикладі Польщі та Угорщини вони дослідили вплив форми власності (приватної чи державної), власності в руках інсайдерів та аутсайдерів, а також впливу окремих груп власників на зростання доходу, зайнятість, середній дохід на робітника та середні витрати, які припадають на одиницю валового доходу протягом 1990-1993 рр. За результатами досліджень вони прийшли до висновку, що фірми, якими володіють аутсайдери демонструють кращі результати за більшістю показників реструктуризації, ніж фірми, що знаходилися у володінні інсайдерів. Відповідно фірми, що знаходились у приватній власності, виявилися ефективнішими за державні підприємства.
Подібне дослідження у 2003 році було проведено Акімовою та Швьодіауером на прикладі українських підприємств. Залежною змінною обрано продуктивність праці (продаж на працівника), а до незалежних віднесено відповідно різні категорії власників (національні та іноземні компанії, працівники компанії, керівники, аутсайдери та інсайдери), в дослідженні враховано також галузь, до якої належить підприємство, число конкурентів, бартер у продажу. Автори виявили суттєвий вплив структури власності на показники роботи у разі власності керівників, працівників та іноземців.
В дослідженні Де Хааса і Пітерса протестовано чотири специфікації динамічної моделі структури капіталу за даними 10 країн ЦСЄ. Автори встановили, що компаніям у країнах з перехідною економікою властивий рух в напрямку цільового рівня боргового навантаження, проте зважаючи на нерозвиненість банківського сектора в даних країнах швидкість пристосувань невелика.
Раджан та Зінгалес будують емпіричне дослідження на балансових даних 8 000, 00 підприємств з країн «великої сімки» за період 1987-1991 рр. В результаті дослідження було встановлено обернено пропорційну залежність між можливістю зростання, прибутковістю компанії та її фінансовим важелем (що узгоджується з теорією порядку фінансування); прямо пропорційну залежність між фінансовим важелем та долею матеріальних активів в загальній сукупності активів, фінансовим важелем та розміром активів підприємства (узгоджується з компромісною теорією), для всіх країн за виключенням Німеччини при відсутності об’єктивних на те причин.
Як доводять результати емпіричних досліджень, не має єдиного оптимального рішення щодо співвідношення власного і позикового капіталу підприємства, але можна виділити ряд факторів, які суттєво впливають на структуру капіталу підприємства та формують співвідношення між його рентабельністю та фінансовою автономією. Це, на сам перед, фондомісткість галузі, кон’юнктура товарного та фінансового ринків, темпи росту обсягів реалізації продукції та рівень рентабельності.
Досліджуючи питання структури капіталу у реальному секторі економіки я дійшла наступного висновку. Основними напрямами ефективного використання фінансового потенціалу реального сектору економіки, здатними забезпечити фінансову стійкість і конкурентоспроможність підприємств, а відтак і соціально-економічний розвиток регіону, можуть бути: інвестування підприємствами власних коштів у розвиток і модернізацію виробництва, за умови створення певних стимулів; інвестування в цінні папери, оскільки це перспективний спосіб забезпечення зростання вартості (капіталізації) вітчизняних підприємств; нарощування темпів розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств; нарощування обсягів реалізації продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках тощо. Реалізація запропонованих заходів дозволить забезпечити формування ефективних регіональних соціально-економічних систем та усунення соціально-економічної диференціації, передусім за рахунок власних фінансових можливостей.
Аналізуючи дослідження науковців щодо оптимального співвідношення капіталу на підприємствах, можна стверджувати, що у сучасній фінансовій практиці при визначенні оптимальної структури капіталу менеджерами компаній доцільно застосовувати комбінацію декількох теоретичних підходів, які враховують мінливість різних факторів.
Підхід суміщення декількох критеріїв оптимізації капіталу фірми може дати можливість сформувати доцільну його структури, яка у подальшому збільшить ринкову вартість підприємства і підвищить фінансову платоспроможність підприємства.
На жаль, реальний сектор ще перебуває на етапі свого становлення, що свідчить про необхідність активізації дій у цій сфері. Значним чином вирішення проблемних питань реального сектора залежить від вироблення спільної позиції державних органів та учасників ринку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Самойлова Т. А. Джерела формування фінансового капіталу підприємства. – [Цит. 2014, 9 груня]. – Доступний з: .
2. Бланк И.А. Управление формированием капитала / Бланк И.А. – К.: Вид-во "Ника-Центр", 2000. – 512с.
3. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств / Воробйов Ю.М. // Фінанси України. – 2001. - №2. – С. 77-85.
4. Марченко А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів / Марченко А. // Фінанси України. – 2002. - №9. – С. 102-109.
5. Стеценко Б. Теоретичні підходи до визначення оптимальної структури капіталу акціонерного товариства/ Б. Стеценко // Ринок цінних паперів. Вісник ДКЦПФР. – 2010. – № 5/6. – С. 41-47.
6. Сопко В.В. Бухгалтерський облік капіталу (власності, пасивів): [навч. посіб.] / Сопко В.В. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312.
7. Єфименко Т. Інституційне регулювання економічного розвитку / Т. Єфименко// Економіка України. – 2011. – № 1. – С. 16–26.
8. Булан О. Державна підтримка підприємств реального сектора економіки в Україні в умовах її інтеграції у СОТ і ЄС. // Економіка України. – № 2. – 2011. – С. 68–78.
9. Воронченко О. В. Фінансове забезпечення розвитку реального сектору економіки / О. В. Воронченко // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України . - 2012. - № 2. - С. 50-56.
10. Романів І. І. Теоретико-методологічні засади розвитку теорії структури капіталу. – [Цит. 2014, 9 груня]. – Доступний з: .
11. Gifford D.J. After the Revolution // CFO Magazine. – 1998. – July, 01. – P.34–58.
12. Пантелєєв, В.П. Микова, М.С. Проблема формування ефективної структури капіталу та вибору форм кредитування інвестиційних проектів. – [Цит. 2014, 9 груня]. – Доступний з:.
13. Modigliani F. The Cost of Capital, Corporation Finance, and the Theory of Investment/ F. Modigliani, M. H. Miller //American Economic Review. – 1958. – № 48. – P. 261–297.
14. Юхименко П. Теорії оптимізації структури капіталу підприємства та їх адаптація до українських економічних реалій / П. Юхименко, О. Загурський, В. Могилко // Банківська справа. – 2010. – № 2/3. – С. 78-86.
15. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій : підручник / В.М. Суторміна. – К.: КНЕУ, 2004.– 566с.
16. П’ятак Т. В., Гальцов А. Ю. Шляхи оптимізації структури капіталу: аналіз теоретичних надбань. – [Цит. 2014, 9 груня]. – Доступний з:.
17. Jensen M.C., Meckling W.H. Theory of the firm: Managerial Behavior, Agency Costs and Owneship Structure//Journal of Financial Economics. – 1976. – Vol. 3. – №. 4. – P. 305–360.
18. Нікбахт Е. Фінанси / Е. Нікбахт, А. Ґроппеллі ; [пер. з англ. В.Ф.Овсієнка та В.Я.Мусієнка]. – К. :Основи, 1993. – 383с.
19. Зинкевич Н.В. Емпіричне тестування теорій структури капіталу: моделі, напрямки, результати/ Н.В.Зинкевич., Е.А.Олеванова //Корпоративні фінанси.– 2008. – № 1(5). – С. 82-101.
20. Frydman R., Gray C.W., Hessel M., Rapaczynski A. "Private Ownership and Corporate Performance: Evidence from Transition Economies, " Working paper № 26, October 1997. -available from: .
21. Claessens S., Djankov S. Ownership Concentration and Corporate Performance in the Czech Republic /Working paper № 227, April 1999, Journal of Economic Literature - available from: .
22. Кокорева М. С. Выбор структуры капитала компаниями стран БРИК и Восточной Европы: эмпирический анализ. – [Цит. 2014, 9 груня]. – Доступний з:.
