Тема фінансів на місцевому рівні є важливою та актуальною для будь-якої федеральної країни. На прикладі швейцарської системи можна побачити, що за умови відповідного середовища та інституцій, федеральні країни можуть мати стабільні державні фінанси, підтримуючи при цьому високий рівень фіскальної автономії субфедеральних одиниць.
Специфіка федеративної держави як складного утворення відображається на структурі створеної в ньому податкової системи.Важливу роль відіграє також процес взаємодії центру та складових частин у податковій сфері. Для будь-якої федерації центральною проблемою постійно залишається забезпечення балансу у відносинах між центром та суб’єктами. Особливе значення підтримання рівноваги між ними у фіскальній сфері диктується тією роллю,яку податки відіграють сьогодні в забезпеченні життєдіяльності держави на усіх її рівнях. Держава фінансується в основному через систему оподаткування, а податки виступають у цих умовах як основний засіб фінансування її діяльності. Залежно від співвідношення окремих рівнів податкової системи, ступеню централізації податків та податкових повноважень на рівні федеральної влади, а також від ступеню фіскальної самостійності суб’єктів федерації можна виділити дві основні моделі податкових систем у федеративних державах: централізовану та децентралізовану. В першій моделі повноваження у сфері оподаткування та розподілу податків та податкових надходжень сконцентровані на рівні центрального уряду. В другій моделі роль центрального уряду обмежена, і суб’єкти федерації вирішують самостійно щодо визначення форм оподаткування. Існують також федерації,податкові системи яких функціонують в умовах традиційної для них децентралізації. Зазвичай, як приклад крайньої форми децентралізації називають Швейцарію. Швейцарська конфедерація включає у собі 26 кантонів, до складу входить 3030 громад, що становлять окремі міста, чи села. Діяльність кантонів обмежена федеральними законами лише небагатьох областях - оборона, зовнішня політика та економічна політика всієї конфедерації. В усьому іншому кантони самостійні.
Триступенева систему управління припускає наявність бюджетів на кожному рівні. Слід зазначити, що у бюджеті немає жодних законодавчих актів, на відміну інших країн.
Розподіл податкових повноважень між центром та складовими частинами федерації та розподіл фінансових джерел, які необхідні для реалізації цих повноважень,мають принципове значення в будь-якій федерації. З точки зору управління самоврядна одиниця є набагато ефективнішою. Самі громадяни мають вирішувати, як їм розпоряджатися коштами, отриманими із загального бюджету та від місцевих доходів. Тут дуже важливим є застосування принципу субсидіарності, згідно з яким на вищий рівень надходять лише ті рішення, вирішення яких на нижчому рівні є неможливим. Принцип субсидіарності закріплений у ст. 5а Федеральної Конституції Швейцарії. Саме субсидіарність виступає засадничим принципом функціонування місцевої влади і передумовою регулювання взаємовідносин між Федерацією, кантонами та муніципалітетами на засадах взаємоповаги і підтримки.
Держава, що гарантує місцеве самоврядування, окреслює його систему, а також його фінансову основу в Конституції та відповідних законах. Фінансовою системою місцевого самоврядування можна назвати таку систему принципів, інститутів та процедур, що забезпечує формування фондів грошових коштів місцевого самоврядування, а також їх використання і контроль. Під поняттям фінанси місцевого самоврядування в Швейцарії розуміють фінанси локальні (громад) та фінанси регіональні (кантонів).Фінансову основу місцевого самоврядування складає відповідний бюджет. Якщо говорити про організацію міжбюджетних відносин у федеративних державах, то необхідно підкреслити, що саме за допомогою бюджету держава має можливість зосереджувати фінансові ресурси на вирішальних ділянках соціального та економічного розвитку. За допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між галузями, територіями та сферами громадської діяльності. Жодна з ланок не здійснює такого багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Разом з тим, відображаючи економічні процеси, бюджет чітко показує,як надходять до розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб’єктів, чи відповідає розмір централізованих ресурсів держави обсягу її потреб. Поняття складу бюджету включає в себе організаційні принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв’язок об’єднуючих бюджетів.
Бюджетна система– це сукупність усіх бюджетів, що діють на території країни. Структура бюджету країни залежить передусім від її державного складу. У федераціях, якою є Швейцарія,діє проміжна ланка – кантони та підпорядкований їм рівень, що представлений найменшими структурними одиницями самоуправління, громади. Навіть розумно побудований та збалансований федеральний бюджет не в змозі виконувати в повній мірі свої перерозподільчі та контрольні функції при відсутності належного бюджетного механізму безпосередньо на місцях.
Через бюджетні повноваження реалізується фінансово-правова компетенція органів місцевого самоврядування:
у сфері доходів – закріплення за суб’єктом федерації права на певні доходи й на встановлення їх розміру;
у сфері видатків – надання ресурсів на виконання певних функцій;
у сфері запозичень та процесуальних повноважень– надання процесуальної та організаційної самостійності з використанням коштів
Слід зазначити, що маючи фінансову автономію і, за необхідністю, гранти системи вирівнювання,кожний кантон може дбати про власні фінанси та нести за них відповідальність. А інструментом, який допомагає кантонам
підтримувати стабільну фіскальну політику є референдум з фінансових питань, який дозволяє громадянам обмірковувати,обговорювати та забороняти уряду та / чи парламенту будь-які запропоновані витрати.Щодо муніципальних утворень, то вони мають вести фінансове та адміністративне управління на своїх територіях, а також складати бюджет, який потім подається до розгляду місцевим законодавчим органам, зборам чи парламенту. Фінансове управління здійснюється спочатку фінансовими комісіями муніципалітету, а потім кантональною адміністрацією у вигляді бухгалтерського нагляду.Суттєва особливість місцевого управління – це фіскальний суверенітет громад,адже доходи від податків і зборів, як правило, складають більшу частину місцевих фінансових коштів. Органи місцевого самоврядування самостійно приймають фінансові рішення і можуть встановлювати податки в межах, які визначає кантон. У результаті цього державний бюджет ділиться
приблизно на три рівні частини: третина належить Федерації, третина – кантонам,третина – громадам.Таким чином, швейцарська фіскальна система наглядно демонструє, що для ефективного здійснення своїх функцій органи місцевого самоврядування повинні володіти достатніми фінансовими ресурсами та високим рівнем фіскальної автономії.
1. Королева-Борсоди Н.в. Основы конституционного права Швейцарии: учеб.-метод.
пособие / Н.В. Королева-Борсоди. – К.: Юстиниан, 2009. – 536 с.
2. Баста фляйнер л., фляйнер т.Федерализм и многоэтничные государства: швейцарская модель / Л. Баста Фляйнер, Т. Фляйнер. – Казань: Институт федерализма, 2004. – 211 с
3. Фляйнер т. Швейцария: Конституция федеративного государства и кантонов /Т. Фляйнер // Казанский федералист. – 2002. – № 4
4. Bieri S. Main characteristics of fiscal federalism // Fiscal federalism in Switzerland. –Centre for Research on Federal Financial Relations. The American National University, Canberra,. – Research monograph № 26. – P. 42–81
5. Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft vom 18. April 1999 (Standam 01. Januar 2011): [Електр. ресурс]. – 94 S. – Режим доступу: http://www.admin.ch
Специфіка федеративної держави як складного утворення відображається на структурі створеної в ньому податкової системи.Важливу роль відіграє також процес взаємодії центру та складових частин у податковій сфері. Для будь-якої федерації центральною проблемою постійно залишається забезпечення балансу у відносинах між центром та суб’єктами. Особливе значення підтримання рівноваги між ними у фіскальній сфері диктується тією роллю,яку податки відіграють сьогодні в забезпеченні життєдіяльності держави на усіх її рівнях. Держава фінансується в основному через систему оподаткування, а податки виступають у цих умовах як основний засіб фінансування її діяльності. Залежно від співвідношення окремих рівнів податкової системи, ступеню централізації податків та податкових повноважень на рівні федеральної влади, а також від ступеню фіскальної самостійності суб’єктів федерації можна виділити дві основні моделі податкових систем у федеративних державах: централізовану та децентралізовану. В першій моделі повноваження у сфері оподаткування та розподілу податків та податкових надходжень сконцентровані на рівні центрального уряду. В другій моделі роль центрального уряду обмежена, і суб’єкти федерації вирішують самостійно щодо визначення форм оподаткування. Існують також федерації,податкові системи яких функціонують в умовах традиційної для них децентралізації. Зазвичай, як приклад крайньої форми децентралізації називають Швейцарію. Швейцарська конфедерація включає у собі 26 кантонів, до складу входить 3030 громад, що становлять окремі міста, чи села. Діяльність кантонів обмежена федеральними законами лише небагатьох областях - оборона, зовнішня політика та економічна політика всієї конфедерації. В усьому іншому кантони самостійні.
Триступенева систему управління припускає наявність бюджетів на кожному рівні. Слід зазначити, що у бюджеті немає жодних законодавчих актів, на відміну інших країн.
Розподіл податкових повноважень між центром та складовими частинами федерації та розподіл фінансових джерел, які необхідні для реалізації цих повноважень,мають принципове значення в будь-якій федерації. З точки зору управління самоврядна одиниця є набагато ефективнішою. Самі громадяни мають вирішувати, як їм розпоряджатися коштами, отриманими із загального бюджету та від місцевих доходів. Тут дуже важливим є застосування принципу субсидіарності, згідно з яким на вищий рівень надходять лише ті рішення, вирішення яких на нижчому рівні є неможливим. Принцип субсидіарності закріплений у ст. 5а Федеральної Конституції Швейцарії. Саме субсидіарність виступає засадничим принципом функціонування місцевої влади і передумовою регулювання взаємовідносин між Федерацією, кантонами та муніципалітетами на засадах взаємоповаги і підтримки.
Держава, що гарантує місцеве самоврядування, окреслює його систему, а також його фінансову основу в Конституції та відповідних законах. Фінансовою системою місцевого самоврядування можна назвати таку систему принципів, інститутів та процедур, що забезпечує формування фондів грошових коштів місцевого самоврядування, а також їх використання і контроль. Під поняттям фінанси місцевого самоврядування в Швейцарії розуміють фінанси локальні (громад) та фінанси регіональні (кантонів).Фінансову основу місцевого самоврядування складає відповідний бюджет. Якщо говорити про організацію міжбюджетних відносин у федеративних державах, то необхідно підкреслити, що саме за допомогою бюджету держава має можливість зосереджувати фінансові ресурси на вирішальних ділянках соціального та економічного розвитку. За допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між галузями, територіями та сферами громадської діяльності. Жодна з ланок не здійснює такого багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Разом з тим, відображаючи економічні процеси, бюджет чітко показує,як надходять до розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб’єктів, чи відповідає розмір централізованих ресурсів держави обсягу її потреб. Поняття складу бюджету включає в себе організаційні принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв’язок об’єднуючих бюджетів.
Бюджетна система– це сукупність усіх бюджетів, що діють на території країни. Структура бюджету країни залежить передусім від її державного складу. У федераціях, якою є Швейцарія,діє проміжна ланка – кантони та підпорядкований їм рівень, що представлений найменшими структурними одиницями самоуправління, громади. Навіть розумно побудований та збалансований федеральний бюджет не в змозі виконувати в повній мірі свої перерозподільчі та контрольні функції при відсутності належного бюджетного механізму безпосередньо на місцях.
Через бюджетні повноваження реалізується фінансово-правова компетенція органів місцевого самоврядування:
у сфері доходів – закріплення за суб’єктом федерації права на певні доходи й на встановлення їх розміру;
у сфері видатків – надання ресурсів на виконання певних функцій;
у сфері запозичень та процесуальних повноважень– надання процесуальної та організаційної самостійності з використанням коштів
Слід зазначити, що маючи фінансову автономію і, за необхідністю, гранти системи вирівнювання,кожний кантон може дбати про власні фінанси та нести за них відповідальність. А інструментом, який допомагає кантонам
підтримувати стабільну фіскальну політику є референдум з фінансових питань, який дозволяє громадянам обмірковувати,обговорювати та забороняти уряду та / чи парламенту будь-які запропоновані витрати.Щодо муніципальних утворень, то вони мають вести фінансове та адміністративне управління на своїх територіях, а також складати бюджет, який потім подається до розгляду місцевим законодавчим органам, зборам чи парламенту. Фінансове управління здійснюється спочатку фінансовими комісіями муніципалітету, а потім кантональною адміністрацією у вигляді бухгалтерського нагляду.Суттєва особливість місцевого управління – це фіскальний суверенітет громад,адже доходи від податків і зборів, як правило, складають більшу частину місцевих фінансових коштів. Органи місцевого самоврядування самостійно приймають фінансові рішення і можуть встановлювати податки в межах, які визначає кантон. У результаті цього державний бюджет ділиться
приблизно на три рівні частини: третина належить Федерації, третина – кантонам,третина – громадам.Таким чином, швейцарська фіскальна система наглядно демонструє, що для ефективного здійснення своїх функцій органи місцевого самоврядування повинні володіти достатніми фінансовими ресурсами та високим рівнем фіскальної автономії.
1. Королева-Борсоди Н.в. Основы конституционного права Швейцарии: учеб.-метод.
пособие / Н.В. Королева-Борсоди. – К.: Юстиниан, 2009. – 536 с.
2. Баста фляйнер л., фляйнер т.Федерализм и многоэтничные государства: швейцарская модель / Л. Баста Фляйнер, Т. Фляйнер. – Казань: Институт федерализма, 2004. – 211 с
3. Фляйнер т. Швейцария: Конституция федеративного государства и кантонов /Т. Фляйнер // Казанский федералист. – 2002. – № 4
4. Bieri S. Main characteristics of fiscal federalism // Fiscal federalism in Switzerland. –Centre for Research on Federal Financial Relations. The American National University, Canberra,. – Research monograph № 26. – P. 42–81
5. Bundesverfassung der Schweizerischen Eidgenossenschaft vom 18. April 1999 (Standam 01. Januar 2011): [Електр. ресурс]. – 94 S. – Режим доступу: http://www.admin.ch
