Стратегічні орієнтири » Особливості економічного розвитку країн ЄС » Худо О. Сучасні проблеми та перспективи сталого економічного розвитку в країнах ЦСЄ
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
3-06-2015, 12:18

Худо О. Сучасні проблеми та перспективи сталого економічного розвитку в країнах ЦСЄ

Категорія: Особливості економічного розвитку країн ЄС

Сучасні проблеми та перспективи сталого економічного розвитку в країнах ЦСЄ

Людська цивілізація переживає складні часи на переломі віків і на початку третього тисячоліття. З одного боку, спостерігаються бурхливі темпи наукового і технічного прогресу, а з іншого виявляються тенденції до економічного спаду. Поряд з вичерпанням деяких невідтворювальних природних ресурсів, труднощами їх відновлення і компенсуючої взаємозаміни погіршується якість навколишнього середовища та економічний стан народів, що негативно впливає на розвиток світової економіки. Вплив цих негативних процесів, звичайно, не обмежується лише світовою економікою. Погіршується стан здоров я людей в багатьох регіонах світу, знижується середня тривалість їх життя. Крім того, ресурси планети використовуються такими темпами, що через декілька поколінь люди вже не матимуть можливості користуватися ними.

У зв язку з цим стала зрозумілою необхідність розробки нової політики та стратегії, яка б дозволила вирішити ці глобальні проблеми сучасності, запобігти погіршенню якості навколишнього середовища, забезпечити не тільки теперішнє, але і майбутнє суспільство ресурсами, необхідними для задоволення його потреб. Потрібно було розробити грунтовну наукову основу подальшого технологічного розвитку суспільства. Мається на увазі його переорієнтація на менш забруднююче виробництво, підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу та випуск більш екологічно безпечної продукції. Саме тому світове співтовариство усвідомило необхідність переходу на принципи сталого розвитку на планетарному, національному та регіональному рівнях як головне завдання сьогодення.

Метою роботи є висвітлення теоретичних засад сталого розвитку держав, дослідити умови сталого розвитку країн ЦСЄ та основні проблеми, які стоять перед державами на шляху до сталого розвитку. А також визначення основних завдань, які повинні виконувати країни що розвиваються для досягнення сталого розвитку та покращення свого становища відносно вже розвинутих країн.

Актуальність роботи полягає у висвітленні основних положень концепції сталого розвитку. Дуже важливо показати, що соціальні, економічні та екологічні процеси відбуваються в органічному взаємозв’язку і взаємодії з навколишнім середовищем, живою та неживою природою. Не можна поступатись одним з аспектів людського розвитку з метою досягнення максимальної вигоди в іншому. На жаль, історія людства знає безліч прикладів, коли екологічними інтересами нехтували заради економічної вигоди.

Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їх результати та вибрати найбільш оптимальний [1.с.432-445].

Для досягнення сталого розвитку в рамках міжнародної економіки необхідним є діяльність в наступних напрямках:
- сприяння сталому розвитку шляхом впровадження лібералізації торгівлі;
- створення взаємодоповнюючих та взаємопідсилюючих умов у галузі торгівлі та навколишнього середовища;
- надання адекватних фінансових ресурсів країнам, що розвиваються, і розв'язання міжнародної проблеми заборгованості;
- заохочення макроекономічної політики, що сприяла б охороні навколишнього середовища та розвитку. [2.с.149-154].

Основною метою стратегії сталого розвитку є створення умов для сталого розвитку в державі й забезпечення стійкого збалансованого соціально-економічного зростання. Цільові орієнтири будуть стосуватися трьох взаємопов’язаних сфер функціонування: економічної, соціальної та екологічної.[3.с.176-203].

Основними завданнями країн Центрально-Східної Європи у досягненні сталого розвитку є:
-забезпеченння динамічного соціально-економічного зростання;
-збереженні навколишнього природного середовища;
-раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб нинішнього і прийдешнього поколінь через побудову високоефективної економічної системи, що стимулює продуктивність, науково-технічний прогрес, соціальну спрямованість.

Вирішення цих завдань передбачає для кожної країни:
- забезпечення сталого розвитку регіонів і поселень;
- макроекономічні перетворення і державний протекціонізм;
- формування економічно орієнтованої політики держави;
- забезпечення духовного, фізичного розвитку людини і його соціальних гарантій;
- міжнародне співробітництво[4].

Головним результатом роботи країн Центрально-Східної Європи у напрямку переходу на засади сталого розвитку є те, що переважна більшість країн, що розвивається, вже стали на цей шлях, в них почалися необхідні трансформаційні процеси. Чи не найсуттєвішим моментом є те, що уряди країн світу усвідомили екологічну небезпеку, яка постала перед ними, зрозуміли, що майбутні покоління мають такі ж права на користування ресурсами планети, як і теперішнє. В зв язку з цим було обрано єдиний можливий шлях до вирішення проблеми - сталий розвиток. Перехід на його засади в країнах, що розвиваються, обіцяє бути набагато важчим, ніж у розвинених країнах світу, враховуючи цілу низку негативних факторів та тенденцій.

Для країн, що розвиваються, офіційна допомога з метою розвитку є одним з основних джерел зовнішнього фінансування і має винятково важливе значення для вчасної та ефективної імплементація принципів сталого розвитку і в цілому не може бути замінена потоками приватного капіталу. Таким чином розвиненим країнам слід якомога скоріше виконати прийняті ними зобов'язання щодо встановленого ООН цільового показника в розмірі 0,7 % від загального обсягу ВНП. Незважаючи на те, що деякі країни вже досягли цього показника, загальна тенденція веде до його зменшення. Тому перед світовим співтовариством стоїть завдання повернути цю тенденцію назад, одночасно підвищуючи ефективність офіційної допомоги.

Фінансування, що забезпечується багатосторонніми фінансовими установами, також має винятково важливе значення для країн, що розвиваються, в їх зусиллях з переходу до сталого розвитку. такі установи повинні як і раніше відгукуватись на потреби і пріоритетні завдання у галузі розвитку країн, що розвиваються. Особливо важливим є адекватне, стале та передбачуване фінансування операцій Глобального екологічного фонду, що допоможе здійснювати фінансування на безоплатній та пільговій основі і буде сприяти сталому розвитку.

Необхідною умовою сталого розвитку, окрім фінансової допомоги, є наявність науково-технічної інформації , а також доступ до екологічно чистих технологій та їх передача. Здатність країн, що розвиваються, користуватися результатами науково-технічного прогресу та брати в ньому участь може справити великий вплив на їх перехід до сталого розвитку та на їх розвиток взагалі. Тому міжнародному співтовариству слід стимулювати доступ до екологічно чистих технологій та їх передачу країнам, що розвиваються, на вигідних умовах.

Окрім двох зазначених головних факторів, важливим є створення потенціалу в країнах, що розвиваються, стимулювання всебічного розвитку науки в цих країнах шляхом залучення державних та приватних інвестицій. Досить важливою є проведення активної інформаційно-пропагандистської роботи з метою забезпечення більш глибокого розуміння і підтримки громадськістю сталого розвитку[5].

Лише при виконанні таких умов повний перехід на принципи сталого соціально-економічного розвитку країн, що розвиваються, є реальним. А сталий розвиток, як випливає з усього вищезазначеного, є єдиною можливістю для світового співтовариства, а особливо для країн, що розвиваються, не тільки уникнути екологічної катастрофи, але і задовольняти свої потреби, не ставлячи під загрозу можливість задоволення потреб майбутніх поколінь.

Список використаних джерел:

1.Мельник Л.Г.,Поняття про сталий розвиток / Л.Г. Мельник // Основи стійкого розвитку. – Суми : Університетська книга, 2007. –568с.
2.Герасимчук З. В. Регіональна політика сталого розвитку: теорія, методологія, практика. Монографія / З. В. Герасимчук – Луцьк: Надстир’я, 2008. – 267с.
3.Герасимчук З.В. , Стимулювання сталого розвитку регіону: теорія, методологія, практика. Монографія / Герасимчук З.В., Поліщук В.Г. – Луцьк:
РВВ ЛНТУ, 2011. – 516с.
4.Поліщук В. Г., Понятійно-категоріальний апарат політики стимулювання сталого роз-витку регіону / В. Г. Поліщук // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 11. — 354с.
5.Шевчук В. Я. Макроекономічні проблеми сталого розвитку / Шевчук В. Я. — К.: Гео-принт, 2006. — 570с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^