Калічак М.В.
ЕкфМ-71з
Основні напрями вдосконалення розвитку ринку деривативів
В українській практиці похідні фінансові інструменти є інновацією. Деривативи є однією з найскладніших економічних категорій, що відображає відносини, які виникають у процесі перерозподілу фінансових ресурсів між суб’єктами господарювання.
Основним пріоритетом розвитку вітчизняних ринків похідних фінансових інструментів є гарантування його безпечного функціонування, яке ґрунтується на аналізі механізму впливу ендогенних та екзогенних факторів, оцінка яких дає можливість попередити розвиток кризових явищ у діяльності суб’єктів фінансового ринку [1, c.154].
У науковій літературі вже давно триває гостра дискусія щодо основних напрямів вдосконалення розвитку ринку деривативів. Цим питанням займались багато науковців, таких як Шматко Н.В., Шапран В.М., Сохацька О.М. та багато інших.
Ринок ПФІ в Україні характеризується відсутністю єдиної і цілісної концепції стійкого розвитку і скоординованої державної політики у цій сфері. Ринок деривативів на території нашої країни є низько ліквідним і непривабливим для хедерів [4, c.46].
Виділяють 3 аспекти проблемного становлення ринку ПФІ: нормативний аспект - існування, недосконалого, фрагментарного і непослідовного правового поля функціонування ринку ПФІ: відсутність єдиного трактування, класифікації, порядку обігу та оподаткування; методологічний аспект - відсутність зрозумілих для учасників ринку методів і моделей оцінки, обліку, розрахунків за ПФІ, принципів побудови систем ризик-менеджменту заснованих на цих інструментах; інфраструктурний аспект - низький розвиток ринків базових активів; відсутність адекватних ринку ПФІ моделей поведінки основних інститутів ринку; недостатнє інформаційне, технічне та кадрове забезпечення [2, c.36].
Необхідно запровадити такі форми та методи регулювання ринку ПФІ, які б значно підвищили рівень захисту прав інвесторів, забезпечили збереження інтересів суспільства та держави. На думку автора, основними напрямами вдосконалення розвитку ринку деривативів є:
1) запровадження політики державного регулювання операцій із деривативами;
2) удосконалення нормативної бази, яка б відповідала загальноприйнятим стандартам діяльності строкового валютного ринку, зокрема, ліквідація наявних колізій у визначенні термінів і положень;
3) модернізацію торговельно-розрахункової та облікової інфраструктури ринку цінних паперів (підвищення стандартів біржової торгівлі, вдосконалення діяльності депозитарної системи тощо);
4) удосконалення системи оподаткування операцій із деривативами;
5) подальший розвиток бірж та інших інфраструктурних установ (клірингових установ, рейтингових агентств тощо), які необхідні для здійснення операцій з валютними деривативами;
6) вдосконалення захисту прав інвесторів на ринку;
7) підвищення рівня кваліфікації персоналу банків щодо використання деривативів;
8) забезпечення передумов для широкого використання похідних цінних паперів при визначенні ринкових цін на базові фондові інструменти, валюту, товарні ресурси;
9) вдосконалення системи оподаткування у сфері використання похідних фінансових інструментів.
10) забезпечення прозорості інформації про фондовий ринок, включаючи інформацію про доходність операцій з цінними паперами і їх похідними;
11) поступове усунення прямої заборони для суб'єктів валютного ринку на проведення операцій з валютними деривативами, запровадження гнучкого курсу гривні [3].
Отже, pеалізація цих заходів не тільки сприятиме розвитку вітчизняного ринку деривативів, але й матиме безпосередній вплив на реальний та фінансовий сектори економіки. Для подальшого розвитку ринку деривативів необхідно всебічно та глибоко проаналізувати уроки світової кризи фінансової системи та існуючі в Україні проблеми та недоліки розвитку похідних фінансових інструментів і максимально враховувати їх при подальшій розбудові ринку похідних інструментів України. Незважаючи на досить песимістичну позицію деяких експертів фондового ринку стосовно розвитку національного ринку похідних фінансових інструментів, можна стверджувати, що в середньостроковій перспективі деривативи мають в Україні потужні можливості, оскільки їх розвиток приводить до підвищення ефективності та ліквідності фінансового ринку, зростання кількості можливих інвестиційних стратегій на ринку, зниження собівартості фінансових трансакцій.
Список використаних джерел:
1. Макаренко І.О. Стійкий розвиток ринку похідних фінансових інструментів України: дис . канд. екон. наук / І. О. Макаренко . – Суми : Б.в., 2011 . – 264 с.
2. Сохацька О.М. Ф’ючерсні ринки: глобальні тенденції та становлення в Україні : автореф. дис.докт. екон. наук : 08.05.01 / Олена Миколаївна Сохацька. – Тернопіль, 2013. – 38 с.
3. Шапран В.М. Инвестиционная отрасль: тенденции в развитии [Электронный ресурс] / В. Шапран. – Режим доступа : http://www.reglament.net / bank/banking/2006_1_article.htm.
4. Шматко Н.В. Деривативи: оцінка і облік / Наталія Шматко // Вісник Національного банку України. – 2009. – No 7. – С.43–59.
ЕкфМ-71з
Основні напрями вдосконалення розвитку ринку деривативів
В українській практиці похідні фінансові інструменти є інновацією. Деривативи є однією з найскладніших економічних категорій, що відображає відносини, які виникають у процесі перерозподілу фінансових ресурсів між суб’єктами господарювання.
Основним пріоритетом розвитку вітчизняних ринків похідних фінансових інструментів є гарантування його безпечного функціонування, яке ґрунтується на аналізі механізму впливу ендогенних та екзогенних факторів, оцінка яких дає можливість попередити розвиток кризових явищ у діяльності суб’єктів фінансового ринку [1, c.154].
У науковій літературі вже давно триває гостра дискусія щодо основних напрямів вдосконалення розвитку ринку деривативів. Цим питанням займались багато науковців, таких як Шматко Н.В., Шапран В.М., Сохацька О.М. та багато інших.
Ринок ПФІ в Україні характеризується відсутністю єдиної і цілісної концепції стійкого розвитку і скоординованої державної політики у цій сфері. Ринок деривативів на території нашої країни є низько ліквідним і непривабливим для хедерів [4, c.46].
Виділяють 3 аспекти проблемного становлення ринку ПФІ: нормативний аспект - існування, недосконалого, фрагментарного і непослідовного правового поля функціонування ринку ПФІ: відсутність єдиного трактування, класифікації, порядку обігу та оподаткування; методологічний аспект - відсутність зрозумілих для учасників ринку методів і моделей оцінки, обліку, розрахунків за ПФІ, принципів побудови систем ризик-менеджменту заснованих на цих інструментах; інфраструктурний аспект - низький розвиток ринків базових активів; відсутність адекватних ринку ПФІ моделей поведінки основних інститутів ринку; недостатнє інформаційне, технічне та кадрове забезпечення [2, c.36].
Необхідно запровадити такі форми та методи регулювання ринку ПФІ, які б значно підвищили рівень захисту прав інвесторів, забезпечили збереження інтересів суспільства та держави. На думку автора, основними напрямами вдосконалення розвитку ринку деривативів є:
1) запровадження політики державного регулювання операцій із деривативами;
2) удосконалення нормативної бази, яка б відповідала загальноприйнятим стандартам діяльності строкового валютного ринку, зокрема, ліквідація наявних колізій у визначенні термінів і положень;
3) модернізацію торговельно-розрахункової та облікової інфраструктури ринку цінних паперів (підвищення стандартів біржової торгівлі, вдосконалення діяльності депозитарної системи тощо);
4) удосконалення системи оподаткування операцій із деривативами;
5) подальший розвиток бірж та інших інфраструктурних установ (клірингових установ, рейтингових агентств тощо), які необхідні для здійснення операцій з валютними деривативами;
6) вдосконалення захисту прав інвесторів на ринку;
7) підвищення рівня кваліфікації персоналу банків щодо використання деривативів;
8) забезпечення передумов для широкого використання похідних цінних паперів при визначенні ринкових цін на базові фондові інструменти, валюту, товарні ресурси;
9) вдосконалення системи оподаткування у сфері використання похідних фінансових інструментів.
10) забезпечення прозорості інформації про фондовий ринок, включаючи інформацію про доходність операцій з цінними паперами і їх похідними;
11) поступове усунення прямої заборони для суб'єктів валютного ринку на проведення операцій з валютними деривативами, запровадження гнучкого курсу гривні [3].
Отже, pеалізація цих заходів не тільки сприятиме розвитку вітчизняного ринку деривативів, але й матиме безпосередній вплив на реальний та фінансовий сектори економіки. Для подальшого розвитку ринку деривативів необхідно всебічно та глибоко проаналізувати уроки світової кризи фінансової системи та існуючі в Україні проблеми та недоліки розвитку похідних фінансових інструментів і максимально враховувати їх при подальшій розбудові ринку похідних інструментів України. Незважаючи на досить песимістичну позицію деяких експертів фондового ринку стосовно розвитку національного ринку похідних фінансових інструментів, можна стверджувати, що в середньостроковій перспективі деривативи мають в Україні потужні можливості, оскільки їх розвиток приводить до підвищення ефективності та ліквідності фінансового ринку, зростання кількості можливих інвестиційних стратегій на ринку, зниження собівартості фінансових трансакцій.
Список використаних джерел:
1. Макаренко І.О. Стійкий розвиток ринку похідних фінансових інструментів України: дис . канд. екон. наук / І. О. Макаренко . – Суми : Б.в., 2011 . – 264 с.
2. Сохацька О.М. Ф’ючерсні ринки: глобальні тенденції та становлення в Україні : автореф. дис.докт. екон. наук : 08.05.01 / Олена Миколаївна Сохацька. – Тернопіль, 2013. – 38 с.
3. Шапран В.М. Инвестиционная отрасль: тенденции в развитии [Электронный ресурс] / В. Шапран. – Режим доступа : http://www.reglament.net / bank/banking/2006_1_article.htm.
4. Шматко Н.В. Деривативи: оцінка і облік / Наталія Шматко // Вісник Національного банку України. – 2009. – No 7. – С.43–59.
