Волощук Ольга
Студентка групи Екф-44с, ЛНУ ім. Івана Франка
Сучасний стан ринку фінансових послуг України
Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ринок фінансових послуг постає як сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг[1].
За економічною сутністю ринок фінансових послуг — сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на послуги, пов'язані зі здійсненням операцій із фінансовими активами.
Становлення й розвиток ринку фінансових послуг є однією з передумов ефективного функціонування всіх сфер і ланок економіки країни. Склалася низка тенденцій і напрямів розвитку, що суттєво впливають на якість і специфіку послуг фінансових установ. До них, зокрема, можна віднести домінування банківського сектора над усіма іншими на фінансовому ринку. Спостерігається тенденція до універсалізації фінансових установ, що збільшує конкуренцію й вимагає шукати нові напрями розвитку власного бізнесу.
Загальний рівень розвитку фінансового ринку в Україні залишається досить низьким. Для країн із перехідною економікою типовою є ситуація, коли найрозвинутішою складовою ринку залишаються комерційні банки при тому, що інші інститути та ринки дуже сильно відстають у своєму розвитку. Це є результатом незавершеності законодавчого регулювання діяльності фінансових інститутів та ринків, а також непродуманості економічної політики, щодо приватизації, валютного регулювання, підтримання низької інфляції тощо. Як наслідок, невеликий та фрагментований фінансовий ринок не виконує притаманних йому функцій, зокрема мобілізації капіталу для розвитку реального сектору, ефективного розподілу ресурсів, диверсифікації інвестиційного портфелю, хеджування ризиків та ін.. Саме через виконання цих функцій фінансовий ринок сприяє реальному зростанню економіки в країнах з розвиненою економікою.
Актуальними проблемами українського РФП є:
відсутність фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки;
не прозорість фондового сегменту РФП, адже на сьогоднішній день більшість операцій з купівлі-продажу цінних паперів (більше 90%) відбуваються поза біржами, оскільки за таких умов неможливо забезпечити потенційних учасників ринку цінних паперів необхідною інформацією, то порушується умови чесної конкуренції;
нерозвиненість законодавчої бази, зокрема з питань захисту прав інвесторів та емітентів, що ускладнює залучення інвестицій і вихід наших інвесторів на зарубіжні ринки;
відсутність узгодженого законодавства та ефективних принципів регулювання і нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ, що є однією із серйозних проблем розвитку фінансового сектора в цілому [2].
Крім того, подальший розвиток фінансового ринку стримують:
недосконалість ефективного механізму захисту прав споживачів та кредиторів;
низький рівень розвитку інституційних інвесторів;
обмеженість фінансових інструментів;
складність процедур реструктуризації;
недовіра та необізнаність роздрібного інвестора;
відсутність належних пруденційних вимог та регулювання ринку небанківських фінансових послуг;
недосконалість податкового законодавства;
обмеження валютного законодавства [3].
Для вирішення цих проблем і формування досконалого вітчизняного фінансового ринку, який згодом стане повноцінним учасником світової фінансової системи:
Удосконалити правову базу для усунення асиметричного розвитку серед представників фінансового посередництва з посиленням конкуренції, поміж яких створюватимуться передумови для подальшого розвитку ринку фінансових послуг.
Сприяти регіональній збалансованості ринку фінансових послуг. 3. Затвердити чітку концепцію інтеграції України у світовий економічний простір.
Посилити чинники стабілізації фінансової системи через усунення наслідків фінансово – економічної кризи в Україні, яка спричинила роздробленість посередників на ринку фінансових послуг і потребує, як наслідок, укрупнення капіталів фінансових інститутів.
Створити фінансово потужного та конкурентоспроможного банківського сектора.
Формувати державну підтримку для фінансових посередників та інститутів, оскільки з них й починається стабілізація фінансової системи країни [4].
Отже, першочерговим завданням для України, в умовах інтеграції ринків фінансових послуг є формування адекватної фінансової політики, а також забезпечити функціонування конкурентоспроможного ринку фінансових послуг, що дасть можливість збільшити залучення іноземних інвестицій та вихід вітчизняних інвесторів на міжнародний фінансовий ринок.
Список використаних джерел:
1. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р. № 2664-ІИ [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2664-14
2. Лисенко Ж. П. Фінансовий ринок України – стан, тренди та напрями
розвитку // Ефективна економіка. – 2014. - №6. – С. 43-45.
3. Чухно А. Сучасна фінансово-економічна криза: природа, шляхи і
методи її подолання //Економіка України. – 2011. – №2. – С. 4–13.
4. Лютий І., Дрозд Н. Вплив держави на ринок фінансового капіталу
України // Фінанси України. – 2010. – №8. – С. 63–72.
Студентка групи Екф-44с, ЛНУ ім. Івана Франка
Сучасний стан ринку фінансових послуг України
Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ринок фінансових послуг постає як сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг[1].
За економічною сутністю ринок фінансових послуг — сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на послуги, пов'язані зі здійсненням операцій із фінансовими активами.
Становлення й розвиток ринку фінансових послуг є однією з передумов ефективного функціонування всіх сфер і ланок економіки країни. Склалася низка тенденцій і напрямів розвитку, що суттєво впливають на якість і специфіку послуг фінансових установ. До них, зокрема, можна віднести домінування банківського сектора над усіма іншими на фінансовому ринку. Спостерігається тенденція до універсалізації фінансових установ, що збільшує конкуренцію й вимагає шукати нові напрями розвитку власного бізнесу.
Загальний рівень розвитку фінансового ринку в Україні залишається досить низьким. Для країн із перехідною економікою типовою є ситуація, коли найрозвинутішою складовою ринку залишаються комерційні банки при тому, що інші інститути та ринки дуже сильно відстають у своєму розвитку. Це є результатом незавершеності законодавчого регулювання діяльності фінансових інститутів та ринків, а також непродуманості економічної політики, щодо приватизації, валютного регулювання, підтримання низької інфляції тощо. Як наслідок, невеликий та фрагментований фінансовий ринок не виконує притаманних йому функцій, зокрема мобілізації капіталу для розвитку реального сектору, ефективного розподілу ресурсів, диверсифікації інвестиційного портфелю, хеджування ризиків та ін.. Саме через виконання цих функцій фінансовий ринок сприяє реальному зростанню економіки в країнах з розвиненою економікою.
Актуальними проблемами українського РФП є:
відсутність фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки;
не прозорість фондового сегменту РФП, адже на сьогоднішній день більшість операцій з купівлі-продажу цінних паперів (більше 90%) відбуваються поза біржами, оскільки за таких умов неможливо забезпечити потенційних учасників ринку цінних паперів необхідною інформацією, то порушується умови чесної конкуренції;
нерозвиненість законодавчої бази, зокрема з питань захисту прав інвесторів та емітентів, що ускладнює залучення інвестицій і вихід наших інвесторів на зарубіжні ринки;
відсутність узгодженого законодавства та ефективних принципів регулювання і нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ, що є однією із серйозних проблем розвитку фінансового сектора в цілому [2].
Крім того, подальший розвиток фінансового ринку стримують:
недосконалість ефективного механізму захисту прав споживачів та кредиторів;
низький рівень розвитку інституційних інвесторів;
обмеженість фінансових інструментів;
складність процедур реструктуризації;
недовіра та необізнаність роздрібного інвестора;
відсутність належних пруденційних вимог та регулювання ринку небанківських фінансових послуг;
недосконалість податкового законодавства;
обмеження валютного законодавства [3].
Для вирішення цих проблем і формування досконалого вітчизняного фінансового ринку, який згодом стане повноцінним учасником світової фінансової системи:
Удосконалити правову базу для усунення асиметричного розвитку серед представників фінансового посередництва з посиленням конкуренції, поміж яких створюватимуться передумови для подальшого розвитку ринку фінансових послуг.
Сприяти регіональній збалансованості ринку фінансових послуг. 3. Затвердити чітку концепцію інтеграції України у світовий економічний простір.
Посилити чинники стабілізації фінансової системи через усунення наслідків фінансово – економічної кризи в Україні, яка спричинила роздробленість посередників на ринку фінансових послуг і потребує, як наслідок, укрупнення капіталів фінансових інститутів.
Створити фінансово потужного та конкурентоспроможного банківського сектора.
Формувати державну підтримку для фінансових посередників та інститутів, оскільки з них й починається стабілізація фінансової системи країни [4].
Отже, першочерговим завданням для України, в умовах інтеграції ринків фінансових послуг є формування адекватної фінансової політики, а також забезпечити функціонування конкурентоспроможного ринку фінансових послуг, що дасть можливість збільшити залучення іноземних інвестицій та вихід вітчизняних інвесторів на міжнародний фінансовий ринок.
Список використаних джерел:
1. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 р. № 2664-ІИ [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2664-14
2. Лисенко Ж. П. Фінансовий ринок України – стан, тренди та напрями
розвитку // Ефективна економіка. – 2014. - №6. – С. 43-45.
3. Чухно А. Сучасна фінансово-економічна криза: природа, шляхи і
методи її подолання //Економіка України. – 2011. – №2. – С. 4–13.
4. Лютий І., Дрозд Н. Вплив держави на ринок фінансового капіталу
України // Фінанси України. – 2010. – №8. – С. 63–72.
