Стратегічні орієнтири » Цінова нестабільність » Єрмакова К.І. Вплив психологічних чинників на поведінку економічних суб’єктів на фінансовому ринку в умовах невизначеності та ризику
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
15-12-2015, 00:34

Єрмакова К.І. Вплив психологічних чинників на поведінку економічних суб’єктів на фінансовому ринку в умовах невизначеності та ризику

Категорія: Цінова нестабільність

Вплив психологічних чинників на поведінку економічних суб’єктів на фінансовому ринку в умовах невизначеності та ризику
Постановка проблеми. Тривалий час чільне місце в економічній теорії суспільного розвитку й, зокрема, у неокласичній теорії середини ХІХ століття займали положення про раціональний і цілком прогнозований характер економічної поведінки окремого індивіда. Абсолютно раціональна, тобто побудована на розумному обґрунтуванні доцільності своєї економічної діяльності, людина визнавалася важливим чинником економічного прогресу. Принципи раціоналізму в поведінці індивіда були визначальними, оскільки саме завдяки його інтелекту, розуму та раціональним діям досягалися вагомі успіхи в економічному розвитку.
Проте під дією емпіричних і теоретичних викликів гіпотеза ефективного ринку втратила свою актуальність. Емпіричними викликами стала присутність на ринку аномалій. Теоретичним викликом є розвиток наукової концепції – поведінкові фінанси, які враховують ірраціональну природу поведінки інвесторів і фінансистів на ринку в умовах невизначеності й ризику при прийнятті рішень фінансово-інвестиційного характеру.
Метою дослідження є аналіз основних теорій, а також розвитку поведінкових фінансів як важливого напряму фінансової науки й обґрунтування необхідності подальшого їх розвитку в умовах нестабільності фінансового ринку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основи поведінкових фінансів складають праці таких учених, як Н. Берберіс, Р. Барський, Д. Грезер, Д. Канеман, Х. Левай, Г. Левенштейн, Е. Тверські, В. Севелл, Х. Шефрін та ін.
Теорія поведінкових фінансів має психологічне підґрунтя. Так, на основі праць психолога Л. Фестингера (що в 1957 р. сформулював теорію когнітивного дисонансу) американські психологи Деніел Канеман та Еймос Тверскі започаткували так звану “теорію можливостей” (Prospect Theory). Вчені показали, що люди здатні бачити тенденції та зв’язки там, де їх насправді не існує, й приймати рішення, засновані на цих уявних зв’язках. Д. Канеман та Е. Тверскі вперше документально підтвердили прояв нераціональної поведінки людей, що є наслідком неправильного сприйняття й обробки інформації [1].
Розв’язання поставленої задачі. В подальшому, після обґрунтування “теорії можливостей”, фінансисти, стикаючись із неспроможністю пояснення багатьох явищ на фінансових ринках у рамках класичної теорії, почали активно досліджувати взаємозв’язок між особливостями людської психології та проблемами ринкової поведінки інвесторів.
Одним із перших прикладів нераціональної поведінки є “ефект натовпу”, який був досліджений французьким соціологом Гюставом Ле Боном. Вчений довів, що люди, групуючись, стають одним цілим і починають поводитися протилежно до того, як вони діяли б наодинці. Результати досліджень показують, що близько 35% присутніх у групі людей дотримуються думки цієї ж групи (навіть якщо не згодні з нею). Однак, якщо хоча б одна людина починає суперечити цій думці, то згадані 35% членів групи готові підтримати нову точку зору [2].
“Ефект натовпу” яскраво проявляє себе на ринках. Фахівці стверджують, що “усі різкі зміни цін, які відбуваються в моменти, коли ринок сягає максимальних і мінімальних значень, пов’язані саме з поведінкою натовпу” [4].
Стосовно фінансових ринків означений ефект отримав назву “інформаційного каскаду”. Інвестор приймає рішення, спостерігаючи за діями інших учасників ринку й імітуючи їх. Адже в умовах обмежених можливостей своєчасного отримання та обробки великої кількості інформації слідування за поведінкою натовпу інколи може виявитися єдиним способом вирішення проблеми вибору в ситуації невизначеності. Але й без впливу “колективної свідомості” інвестор може приймати нераціональні рішення. Так, в ситуації, коли здається, що є можливість якось впливати на результат здійснюваної операції, виникає “ілюзія контролю” над розвитком подій.
Це явище було найбільш повно описане й підтверджене в праці Е. Лагнер «Ілюзія контролю» (1975 р.). Автор доводить, що людина схильна брати на себе значно більший ризик, якщо у неї виникає впевненість у тому, що кінцевий результат залежить саме від її здібностей [2]. Так, “ілюзія контролю” може вплинути на рішення інвестора брати або не брати участь у тій чи іншій фінансовій операції, а також на обсяг коштів, якими він готовий ризикнути при цьому.
Важливим прикладом нераціональної поведінки суб’єктів є порушення принципів теорії очікуваної корисності, відоме як парадокс Алле. Теорія очікуваної корисності стверджує, що за необхідності вибору однієї з альтернатив індивід завжди обирає ту, де більша очікувана корисність. В праці французького економіста Алле «Поведінка розумної людини в умовах ризику, критика постулатів й аксіом американської школи» (1953 р.) описано наступний експеримент [1].
Суб’єктам запропоновано обрати одну перспективу в кожній з двох пар, перша з яких виглядає так:
А. 4000 з ймовірністю 0,8 та 0 з ймовірністю 0,2.
Б. 3000 з ймовірністю 1.
За статистикою переважна більшість людей (80%) в цій парі обирають перспективу Б.
Друга пара має такий вигляд:
В. 4000 з ймовірністю 0,8 і 0 з ймовірністю 0,2.
Г. 3000 з ймовірністю 0,25 і 0 з ймовірністю 0,75.
В цій парі різниця не настільки велика, однак більшість людей (68%) обирає перспективу В, хоча при детальнішому розгляді, можна побачити такий зв’язок: В і Г – це А і Б з ймовірністю р=0,25, тобто 0,25*А+0,75*0=В і 0,25*Б+0,75*0=Г. Отже, відповідно до теорії очікуваної корисності, вподобання мають бути в обох випадках тими ж самими. Але виходить, що вподобання значної маси людей не підпорядковуються даній теорії, а тому, немає підстав вважати, що на практиці вони максимізуватимуть очікувану корисність відповідно до загальноприйнятої моделі [1].
Узагальнюючи результати робіт дослідників, всі суб’єктивні фактори, що визначають нераціональну поведінку учасників ринку, можна поділити на дві групи:
- фактори неправильної оцінки наявної інформації, а також пов’язані з помилковим сприйняттям дійсності;
- емоційні (психологічні) фактори, що закладені в людській природі й впливають на поведінку людей.
На практиці обидві групи факторів викликають цілу низку ефектів, що лежать в основі нераціональної поведінки участників ринку в умовах невизначеності й ризику. Можна виділити найвагоміші з них [3]:
1) Ефект оформленості. Полягає в різному сприйнятті економічними суб’єктами ситуації, якщо вона подана в різних формулюваннях.
2) Ефект ізоляції. Спрощуючи вибір між різними перспективами, економічні суб’єкти ігнорують загальні риси, зосереджуючи увагу на відмінностях.
3) Ілюзія контролю – схильність до великого ризику в ситуації, яка, як здається, дає можливість впливу на результат операції.
4) Ефект компетентності. Економічні суб’єкти схильні до більшого ризику в тих сферах, де більш компетентні, незалежно від того, чи може їх обізнаність та професіоналізм якимось чином вплинути на ймовірність того чи іншого результату.
5) Ефект інформаційного каскаду. Схильність економічних суб’єктів до підпадіння під вплив сторонньої думки.
6) Ефект капкану. Характеризує стан, коли економічний суб’єкт вклав кошти, час, зусилля в якийсь інвестиційний проект і приймає рішення продовжувати його заради своїх первинних вкладень, хоча перспективи помітно погіршились.
7) Ефект консерватизму. Виявляється в уповільненій зміні суб’єктами своїх переконань під впливом нової інформації.
8) Ефект готівкових коштів. Більшість економічних суб’єктів нездатні вірно оцінити вплив інфляційних процесів, оскільки їх сприйняття засноване на абсолютних величинах готівкових грошових сум.
9) Ефект схильності. Характерна для інвесторів тенденція довго тримати в своєму портфелі акції, що не приносять прибутку, й занадто швидко продавати акції, що дають прибуток.
10) Ефект “надреакції” – гостра реакція на нову інформацію про корпоративні цінні папери, незалежно від того, погана ця інформація чи хороша.
11) Ілюзія значущості – підсвідоме прагнення економічного суб’єкта в процесі прийняття фінансових рішень виділяти й використовувати для аналізу саме ту інформацію, яка прямо чи опосередковано підтверджує точку зору, що раніше склалась у нього про якийсь фінансовий інструмент чи суб’єкт фінансових відносин.
Висновки. Відтак виявлені ефекти й аномалії, котрі водночас є закономірностями поведінки інвесторів в умовах невизначеності та ризику, пояснюють багато фактів ірраціональної поведінки учасників фінансового ринку. Саме ці ефекти, отримані дослідницькі результати та створені на їх основі наукові теорії, що пояснюють поведінку інвесторів на ринку, сприяли виокремленню поведінкових фінансів у самостійний напрям сучасної фінансової науки. Основним досягненням поведінкових фінансів стало визнання того факту, що у сфері фінансів, як і в інших сферах життєдіяльності, людина приймає рішення під впливом сформованих у суспільстві стереотипів, ілюзій сприйняття, упереджених думок, помилок під час аналізу інформації та, зрештою, звичайних емоцій.
Впливові різноманітних чинників суб’єктивного характеру піддаються практично всі інвестори, незалежно від професійної підготовки, сфери діяльності та досвіду роботи. Тому врахування означених факторів поведінкових фінансів надалі дозволить суттєво підвищити ефективність фінансово-інвестиційної діяльності кожного з учасників ринку.
Список використаних джерел
1. Ващенко Т. В. Поведенческие финансы – новое направление финансового менеджмента. История возникновения и развития [Електронний ресурс] / Т. В. Ващенко, Е. В. Лисицина // Финансовый менеджмент. – 2006. – № 1. – С. 89–98. – Режим доступу : http://dis.ru/library/555/25750/
2. Кізима Т.О. Поведінкові фінанси як новий напрям досліджень сучасної фінансової науки // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. Випуск 9.
3. Коваленко Т.В. Теория поведенческих финансов и ее применение к прогнозированию доходности финансовых активов [Електронний ресурс] / Е. А. Коваленко // Информ. системы и мат. методы в экономике. – 2012. – № 5. – Режим доступу : http://ismme.esrae.ru/pdf/2012/5/326.pdf
4. Ліпич М.А. Вплив поведінкових чинників на ціноутворення на фондовому ринку [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://memjournal.agrex.gov.ua/vplyv-povedinkovyh-chynnykiv-na-tsinoutvorennya-na-fondovomu-rynku/

Посилання: поведінкові фінанси (Behavioral Finance), фінансовий ринок

Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^