Гнідець І.М.
Регламентація упрвління кредитним ризиком
Проблема результативного управління кредитними ризиками, безсумнівно, займає чільне місце в сучасній теорії і практиці банківської справи та перебуває під постійною увагою таких учених, як Т. Васильєва, А. Єпіфанов, С. Козьменко, О. Терещенко, Н. Швець та ін.. Однак, незважаючи на їх істотні здобутки у дослідженні проблем, пов'язаних з необхідністю вдосконалення нормативно-правового забезпечення процесу управління банківським кре-
дитним ризиком, потребують подальшого розгляду питання вдосконалення вітчизняного законодавства та адаптації систем управління кредитним ризиком з огляду на вимоги Базельського комітету та Міжнародних стандартів фінансової звітності(МСФЗ).
Процедура надання кредитів – основна функція банків, що здійснюється для фінансування бізнесу (як малого та середнього, так і корпоративного), фізичних осіб і державних органів. Рівень і якість кредитної діяльності банків вирішальний фактор макроекономіки та її ефективності, так як кредити істотне джерело фінансування основного та оборотного капіталу.Ефективність кредитної діяльності банків залежить від якості кредитного портфеля, ступеня ризикованості кредитної політики. Неповернення кредиту один з вирішальних факторів, що погіршує фінансове становище банків. Якість кредитного портфеля банку та виваженість його кредитної політики суттєво впливають на його імідж і рейтинг.За своєю суттю банківський кредит являє собою
складну систему багатосторонніх відносин між банками, економікою, державою і населенням. Будь-яка
кредитна угода базується на класичних ринкових принципах платності, зворотності, забезпеченості.Порушення навіть одного з цих принципів деформує суть кредиту. Тому якісне управління кредитним портфелем банку – найважливіша складова банківського менеджменту, що впливає на його ліквідність і надійність. Кредитну діяльність, як і інші види банківської діяльності супроводжують ризики.
Тому актуальним є питання управління кредитним ризиком, що являє собою вибудовування системи
органічно пов'язаних і взаємообумовлених наступних елементів [1, с. 214]:
- принципів кредитування;
- об'єктів кредитування;
- методів видачі та погашення позик;
- форм і способів планування і прогнозування
кредитної діяльності;
- організації контролю за використанням кредитних ресурсів.
Кредитний ризик є домінуючим елементом ієрархічної системи банківських ризиків і невіддільною складовою сукупного банківського ризику. Вплив ризику на формування результату від фінансових операцій виявляється в наступному [2, с. 18]:
- у випадку, якщо проявляється очікувана величина ризику, економічний суб'єкт отримує менший приріст доходу від операції або навіть збиток;
- якщо за рахунок впливу заходів щодо попередження та нейтралізації ризику фінансова операція дає очікуваний результат, то він є, як правило, більшим від результатів аналогічних операцій,реалізація яких не передбачала ризику на величину премії за ризик;
- ризик по своїй природі справляє негативний вплив і тільки ефективний супротив такому ризику
(або його початкова невірна оцінка) може викликати зростання очікуваного доходу;
- вищий ризик потребує відповідно більшої «премії за ризик» – винагороди за діяльність суб'єкта в
умовах ризику.
Система управління кредитним ризиком включає метод вимірювання кредитного ризику; аналіз якості кредитного портфеля, вироблений виходячи з прийнятих методів його оцінки; використання різних методів регулювання кредитного ризику[3, с. 26] і всі ці аспекти потребують відповідних нормативно-правових актів.
Відмітимо, що в Україні головними інституціями, які регламентують порядок управління кредитним ризиком, є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, які розробляють та затверджують законодавчі і нормативно-правові акти щодо здійснення кредитної діяльності, а також самі банківські установи, які формують внутрішні положення кредитної політики. Такі регулятори як Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг здійснюють лише певні фрагментарні функції регулювання цього сегменту фінансового ринку в частині регулювання випуску та обігу цінних паперів та їх похідних, операцій банків з ними, які за змістом мають характер кредитних.Здійснення нагляду за системами управління ризиками в банках України регламентуються Методичними вказівками з інспектування банків «Система оцінки ризиків», затвердженими постановою Правління НБУ та Методичними рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик менеджменту в банках України, схваленими також постановою Правління НБУ Так, згідно з Методичними вказівками, під час оцінки системи управління ризиками наглядовці беруть до уваги положення, процеси, персонал і системи контролю [4]. Значні недоліки в одному або декількох із цих компонентів розглядаються як недоліки в управ-
лінні ризиками. Усі ці системи є важливими, але розвиненість і складність кожної з них є різною залежно від складності операцій банку [5].При управлінні кредитним ризиком одним з головних актів є Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями», яке визначає порядок(методику) формування та використання банками
України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями та передбачає, неможливість проведення банком кредитних операцій, якщо сукупний рівень ризиків за ними загрожує платоспроможності банку [6].
У ситуації, що нині склалася в Україні, існує постійна загроза виникнення системної кризи банківського сектору внаслідок малоефективного управління кредитними ризиками, що пояснюється причинами об'єктивного характеру: мінімальними за світовими мірками термінами функціонування української банківської системи, банківської інфраструктурою, що тільки зароджується та «дзеркальним» переносом в український банківський сектор західних технологій, відсутністю даних з кредитних історій позичальників, поверхневим розумінням
суті управління системою кредитних ризиків.На сьогодні розроблена достатня кількість нормативно-правових актів, які регламентують процес управління кредитним ризиком. Фундаментальним серед них являється Постанова НБУ № 23 «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями». Даний документ покликаний забезпечити ефективне управління ризиками, що виникають при проведенні активних операцій банку. При цьому, дана постанова набли-
жує вітчизняне банківське законодавство до міжнародних стандартів, зокрема Міжнародних стандартів фінансової звітності та Базельських угод. В той же час, зазначені міжнародні норми мають певні розбіжності, що стосуються розрахунку резерву за активними операціями. Наприклад, МСФЗ за основу розрахунку бере професійне судження бухгалтера стосовно величини та періоду виникнення майбутніх грошових потоків, в той час як Базельські угоди рекомендують за основу розрахунку резерву за активними операціями брати статистичні дані за останні три – п'ять років. Питання щодо того, використання яких з наведених міжнародних актів буде більш ефективним для вітчизняної банківської системи та як їх краще консолідувати має стати предметом по-
дальших наукових досліджень.
Список літератури
1.Закон України. Про банки і банківську діяльність: Верховна Рада України; від 07.12.2000 № 2121-III [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14
2.Управління ризиками банків: монографія у 2 томах. Т. 1: Управління ризиками базових банківських операцій /
[А. О. Єпіфанов, Т. А. Васильєва, С. М. Козьменко та ін.] / за ред. д-ра екон. наук, проф. А. О. Єпіфанова і діра екон.наук, проф. Т. А. Васильєвої. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2012. – 283 с.
3.Терещенко О. О. Нові підходи до оцінки кредитоспроможності позичальників – юридичних осіб [Текст] / О. О. Терещенко // Вісник НБУ. – Січень 2012. – С. 26-30.
4.Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків», затверджені постановою Правління
Національного банку України від 15.03.2004 р. № 104 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Risks/104.pdf
5.Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України,
затверджені постановою Правління Національного банку України 02.08.2004 р. № 361 / [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Risks/361.pdf
6. Постанова Правління Національного банку України. Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями»: НБУ; від
25 січня 2012 р. № 23 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0231-12
Регламентація упрвління кредитним ризиком
Проблема результативного управління кредитними ризиками, безсумнівно, займає чільне місце в сучасній теорії і практиці банківської справи та перебуває під постійною увагою таких учених, як Т. Васильєва, А. Єпіфанов, С. Козьменко, О. Терещенко, Н. Швець та ін.. Однак, незважаючи на їх істотні здобутки у дослідженні проблем, пов'язаних з необхідністю вдосконалення нормативно-правового забезпечення процесу управління банківським кре-
дитним ризиком, потребують подальшого розгляду питання вдосконалення вітчизняного законодавства та адаптації систем управління кредитним ризиком з огляду на вимоги Базельського комітету та Міжнародних стандартів фінансової звітності(МСФЗ).
Процедура надання кредитів – основна функція банків, що здійснюється для фінансування бізнесу (як малого та середнього, так і корпоративного), фізичних осіб і державних органів. Рівень і якість кредитної діяльності банків вирішальний фактор макроекономіки та її ефективності, так як кредити істотне джерело фінансування основного та оборотного капіталу.Ефективність кредитної діяльності банків залежить від якості кредитного портфеля, ступеня ризикованості кредитної політики. Неповернення кредиту один з вирішальних факторів, що погіршує фінансове становище банків. Якість кредитного портфеля банку та виваженість його кредитної політики суттєво впливають на його імідж і рейтинг.За своєю суттю банківський кредит являє собою
складну систему багатосторонніх відносин між банками, економікою, державою і населенням. Будь-яка
кредитна угода базується на класичних ринкових принципах платності, зворотності, забезпеченості.Порушення навіть одного з цих принципів деформує суть кредиту. Тому якісне управління кредитним портфелем банку – найважливіша складова банківського менеджменту, що впливає на його ліквідність і надійність. Кредитну діяльність, як і інші види банківської діяльності супроводжують ризики.
Тому актуальним є питання управління кредитним ризиком, що являє собою вибудовування системи
органічно пов'язаних і взаємообумовлених наступних елементів [1, с. 214]:
- принципів кредитування;
- об'єктів кредитування;
- методів видачі та погашення позик;
- форм і способів планування і прогнозування
кредитної діяльності;
- організації контролю за використанням кредитних ресурсів.
Кредитний ризик є домінуючим елементом ієрархічної системи банківських ризиків і невіддільною складовою сукупного банківського ризику. Вплив ризику на формування результату від фінансових операцій виявляється в наступному [2, с. 18]:
- у випадку, якщо проявляється очікувана величина ризику, економічний суб'єкт отримує менший приріст доходу від операції або навіть збиток;
- якщо за рахунок впливу заходів щодо попередження та нейтралізації ризику фінансова операція дає очікуваний результат, то він є, як правило, більшим від результатів аналогічних операцій,реалізація яких не передбачала ризику на величину премії за ризик;
- ризик по своїй природі справляє негативний вплив і тільки ефективний супротив такому ризику
(або його початкова невірна оцінка) може викликати зростання очікуваного доходу;
- вищий ризик потребує відповідно більшої «премії за ризик» – винагороди за діяльність суб'єкта в
умовах ризику.
Система управління кредитним ризиком включає метод вимірювання кредитного ризику; аналіз якості кредитного портфеля, вироблений виходячи з прийнятих методів його оцінки; використання різних методів регулювання кредитного ризику[3, с. 26] і всі ці аспекти потребують відповідних нормативно-правових актів.
Відмітимо, що в Україні головними інституціями, які регламентують порядок управління кредитним ризиком, є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, які розробляють та затверджують законодавчі і нормативно-правові акти щодо здійснення кредитної діяльності, а також самі банківські установи, які формують внутрішні положення кредитної політики. Такі регулятори як Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг здійснюють лише певні фрагментарні функції регулювання цього сегменту фінансового ринку в частині регулювання випуску та обігу цінних паперів та їх похідних, операцій банків з ними, які за змістом мають характер кредитних.Здійснення нагляду за системами управління ризиками в банках України регламентуються Методичними вказівками з інспектування банків «Система оцінки ризиків», затвердженими постановою Правління НБУ та Методичними рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик менеджменту в банках України, схваленими також постановою Правління НБУ Так, згідно з Методичними вказівками, під час оцінки системи управління ризиками наглядовці беруть до уваги положення, процеси, персонал і системи контролю [4]. Значні недоліки в одному або декількох із цих компонентів розглядаються як недоліки в управ-
лінні ризиками. Усі ці системи є важливими, але розвиненість і складність кожної з них є різною залежно від складності операцій банку [5].При управлінні кредитним ризиком одним з головних актів є Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями», яке визначає порядок(методику) формування та використання банками
України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями та передбачає, неможливість проведення банком кредитних операцій, якщо сукупний рівень ризиків за ними загрожує платоспроможності банку [6].
У ситуації, що нині склалася в Україні, існує постійна загроза виникнення системної кризи банківського сектору внаслідок малоефективного управління кредитними ризиками, що пояснюється причинами об'єктивного характеру: мінімальними за світовими мірками термінами функціонування української банківської системи, банківської інфраструктурою, що тільки зароджується та «дзеркальним» переносом в український банківський сектор західних технологій, відсутністю даних з кредитних історій позичальників, поверхневим розумінням
суті управління системою кредитних ризиків.На сьогодні розроблена достатня кількість нормативно-правових актів, які регламентують процес управління кредитним ризиком. Фундаментальним серед них являється Постанова НБУ № 23 «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями». Даний документ покликаний забезпечити ефективне управління ризиками, що виникають при проведенні активних операцій банку. При цьому, дана постанова набли-
жує вітчизняне банківське законодавство до міжнародних стандартів, зокрема Міжнародних стандартів фінансової звітності та Базельських угод. В той же час, зазначені міжнародні норми мають певні розбіжності, що стосуються розрахунку резерву за активними операціями. Наприклад, МСФЗ за основу розрахунку бере професійне судження бухгалтера стосовно величини та періоду виникнення майбутніх грошових потоків, в той час як Базельські угоди рекомендують за основу розрахунку резерву за активними операціями брати статистичні дані за останні три – п'ять років. Питання щодо того, використання яких з наведених міжнародних актів буде більш ефективним для вітчизняної банківської системи та як їх краще консолідувати має стати предметом по-
дальших наукових досліджень.
Список літератури
1.Закон України. Про банки і банківську діяльність: Верховна Рада України; від 07.12.2000 № 2121-III [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14
2.Управління ризиками банків: монографія у 2 томах. Т. 1: Управління ризиками базових банківських операцій /
[А. О. Єпіфанов, Т. А. Васильєва, С. М. Козьменко та ін.] / за ред. д-ра екон. наук, проф. А. О. Єпіфанова і діра екон.наук, проф. Т. А. Васильєвої. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2012. – 283 с.
3.Терещенко О. О. Нові підходи до оцінки кредитоспроможності позичальників – юридичних осіб [Текст] / О. О. Терещенко // Вісник НБУ. – Січень 2012. – С. 26-30.
4.Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків», затверджені постановою Правління
Національного банку України від 15.03.2004 р. № 104 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Risks/104.pdf
5.Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України,
затверджені постановою Правління Національного банку України 02.08.2004 р. № 361 / [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Risks/361.pdf
6. Постанова Правління Національного банку України. Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями»: НБУ; від
25 січня 2012 р. № 23 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0231-12
