Стратегічні орієнтири » Сучасні тенденції фінансового ринку 2015 » Сухінська О.М. Санація банків в кризових умовах
Информація до матеріалу
 (голосов: 0)
4-01-2016, 20:17

Сухінська О.М. Санація банків в кризових умовах

Категорія: Сучасні тенденції фінансового ринку 2015

В сучасних кризових умовах дедалі більшого значення набуває утримання банківської системи на плаву всіма можливими способами. Коли криза знищила довіру населення до банків і рівень долара шалено зріс, необхідно почати жорстку санаційну політику, не тільки в банках які знаходяться на межі банкрутства, але й в банках які досі виконують нормативи ліквідності та рентабельності.
Сьогодні багато вчених у своїх наукових дослідженнях розглядають питання відновлення платоспроможності комерційних банків, тому постає питання збільшення довіри населення до комерційних установ і санація банків які знаходяться на межі банкрутства.
Кризова ситуація — переломний момент у функціонуванні будь-якої системи, у процесі якого вона піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає якісно нового реагування з боку цієї системи [1].
Криза - це форма поступального руху, прояв розвитку системи. Друга точка зору передбачає, що кризою є ситуація значного погіршення одного, а частіше кількох, важливих параметрів функціонування підприємства, що цілком реально може призвести до банкрутства[2].
Виділяють зовнішні та внутрішні чинники банківської кризи в Україні. Зовнішні – це насамперед міжнародна фінансова криза, яка розпочалася в другій половині 2008 року. Внутрішні – передусім макроекономічна криза в Україні, яка значною мірою зумовлена наявними диспропорціями в економіці, високою її доларизацією [3].
Банківська криза має такі основні ознаки:
1) поява та наростання банківської паніки;
2) знецінення банківських активів;
3) грошовий «голод»;
4) зменшення обсягів банківського кредитування;
5) натиск на золотовалютні резерви;
6) банкрутства банків.
В кризових умовах, з метою комплексного розуміння фінансового механізму санації банку варто зосередити увагу на таких його особливостях. Перша з них, пов’язана зі специфічними рисами власне банківської діяльності. Основою банківського бізнесу є довіра суспільства, що забезпечує можливість банку виступати в ролі посередника на грошовому ринку. Не менш важливими рисами сучасного банківництва є підвищена ризикованість банківської діяльності, висока залежність від неекономічних чинників, активний вплив на розвиток всіх сфер господарства, незначний обсяг власного капіталу, важлива соціальна роль банків тощо.
Сутність другої особливості фінансового механізму санації банку полягає в активному регулюванні Національним банком України всіх основних аспектів діяльності банків, насамперед питань, пов’язаних з їхньою неспроможністю[4].
Основні причини фінансової кризи банку:
• дефіцит прибуткових банківських операцій;
• збільшення обсягу обов'язкових резервів, а отже, і частки активів, що не приносять доходів;
• дефіцит прибуткових та неризикованих інвестиційних проектів (дефіцит надійних об'єктів кредитування);
• внутрішні причини (низький рівень менеджменту, високі витрати, ризикована валютно-кредитна політика тощо).
Симптоми кризи комерційного банку :
• порушення банками обов'язкових економічних нормативів та недодержання вимог щодо резервування;
• різкі коливання залишків коштів на кореспондентських рахунках, особливо якщо мінімальні залишки наближаються до нуля;
• наявність неоплачених документів клієнтів;
• грубі порушення правил бухгалтерського обліку та звітності;
• здійснення ризикованої кредитної та процентної політики;
• збиткова діяльність;
• часті зміни складу керівництва;
• негативна інформація міністерств і відомств, громадян, засобів масової інформації; скарги клієнтів на роботу банку.
• банк працює на високоризикованих і ненадійних ринках, які мають обмежені перспективи розвитку;
• строки залучення та розміщення коштів не збалансовані;
• частка міжбанківських кредитів у складі залучених банком ресурсів занадто висока;
• агресивна реклама стосовно залучення коштів на умовах, вигідніших за ринкові.
Основним показником кризи більшості комерційних банків є проблемні кредити. За оцінками експертів, нині такі кредити в банківській системі України становлять близько 20% кредитного портфеля. У світовій практиці 8 - 10% вважають загрозливою межею, за якою можлива системна банківська криза.
Міжнародний досвід переконує, що основною причиною фінансової кризи в банку є низька якість менеджменту і, як правило, небажання власників та керівництва банку самостійно здійснювати заходи з оздоровлення установи. У зв’язку з цим загальносвітовою практикою є передання проблемного банку під керівництво регулятора або спеціалізованої установи. В Україні цей захід представлений інститутом тимчасової адміністрації. Проте в більшості випадків він сприймається суспільством неадекватно – як закономірна стадія перед ліквідацією установи. У великій мірі це викликано низьким рівнем ефективності тимчасової адміністрації в попередні роки. Тому високий професіоналізм тимчасових адміністраторів та довіра до них з боку клієнтів банку і суспільства в цілому сприятимуть швидшій стабілізації банківського сектору[3].
Банкрутство та ліквідація комерційного банку характеризуються набагато масштабнішими негативними економіко-соціальними наслідками, ніж банкрутство такого самого за розмірами промислового підприємства. Неспроможність банківської установи погасити свої зобов’язання за пасивними операціями призводить до збитків для клієнтів, вкладників, акціонерів, а якщо банк є великим – це може потягнути за собою обвал всієї банківської системи.
Отож логічним запобіжним методом банкрутства виступає фінансова санація комерційних банків.
Санація – це система заходів, які здійснюються для запобігання банкрутства і фінансового оздоровлення підприємств і банків за допомогою держави і крупних банків. Іншими словами це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привести банк до фінансового оздоровлення[5].
Санація банків в Україні, як правило, здійснюється з ініціативи та під контролем НБУ. Питання санації регулюються Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства. Банкам, які перебувають у фінансовій кризі, надає допомогу Управління по роботі з проблемними банками.
Труднощі, з якими стикаються комерційні банки щодо здійснення профілактичних антикризових заходів, зумовлюються насамперед відсутністю в переважної їх більшості служб контролінгу. За браком об’єктивної інформації про реальний фінансовий стан кожного банку не можна оперативно нейтралізувати ризики та попереджувати фінансову кризу. У багатьох банках усупереч відповідній Постанові Правління НБУ не запроваджено внутрішнього аудиту, а там, де він є, виконується суто формально.
Рішення про санацію банку може прийматися в таких основних випадках:
• З ініціативи комерційного банку в рамках непримусових заходів впливу НБУ.
• З ініціативи НБУ в рамках непримусових та примусових заходів впливу на комерційний банк.
• За погодженням усіх сторін у ході провадження справи про банкрутство.
Підставою для застосування НБУ непримусових та примусових заходів впливу можуть бути:
• результати перевірок діяльності комерційних банків з боку НБУ та відповідного рівня системою банківського нагляду;
• матеріали правоохоронних органів, місцевих державних податкових адміністрацій та інших органів, що характеризують рівень додержання комерційними банками законодавчих актів з питань банківської діяльності;
• результати перевірок діяльності комерційних банків зовнішніми аудиторськими організаціями чи внутрішнім аудитом;
• інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо).
Згідно з нормативними актами НБУ непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків у разі незначного рівня підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності і мають характер добровільності їх вирішення й розуміння наявності проблем з боку комерційного банку. До непримусових заходів впливу належать:
• лист із зобов’язаннями;
• письмове попередження.
В цілому, санаційні заходи слід здійснювати в двох напрямках.
• Нейтралізація можливих причин кризи та зумовлених ними «слабких місць».
• Виявлення та розвиток сильних сторін об’єкта санації.
Програма фінансової санації розробляється безпосередньо банком і має містити такі пункти:
• аналіз чинників, що призвели до погіршення фінансового стану та збиткової діяльності банку;
• каталог санаційних заходів з розрахунком економічного ефекту від їх здійснення і календарним графіком реалізації заходів;
• прогнозні показники діяльності банку на період завершення проведення заходів фінансової стабілізації;
• бюджет витрат щоквартально в цілому по банку та з розподілом за філіями.
Враховуючи ту обставину, що збитки від кредитних операцій, як правило, є основною причиною кризи, у програмі санації слід передбачити заходи щодо зниження кредитних ризиків. До таких заходів можна віднести:
• диверсифікацію кредитного портфеля;
• перманентну роботу з підвищення кваліфікації фахівців кредитних відділів;
• виконання вимог НБУ щодо формування страхових (резервних) фондів;
• супроводження кредитів (контроль за цільовим та ефективним використанням коштів позичальника);
• створення банку даних недобросовісних позичальників;
• поширення практики консорціумного кредитування [6].
Список використаних джерел
1. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб-ник.Вид. 2-ге, виправл. і доп. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 504 с.
2. Жадько А.О. Поняття “Кризи” на підприємстві та необхідність ідентифікації її причин як визначальний фактор успішності підприємницької діяльності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/zhadko-ao-ponyattya-krizi-na-pidpriemstvi-ta-neobhidnist-identifikatsiyi-yiyi-prichin-yak-viznachalniy-faktor-uspishnosti-pidpriemnitskoyi-diyalnosti/
3. Іщенко О. Особливості фінансової санації банків в умовах кризи / О. Іщенко // Ринок цінних паперів України. – 2009. – №9-10 – С. 47-52.
4. Панчук Ю.В., Ткачук О. М. Особливості фінансової санації банківської системи в умовах кризи [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/4_SWMN_2010/Economics/58518.doc.htm
5. Вікіпедія
6. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб-ник. — К.: КНЕУ, 2000. — 412 с.
Дорогий відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Рекомендуємо Вам зареєструватися або ввійти на сайт під своїм ім'ям.
^