Інвестиційна політика є однією із найважливіших складових системи управління інвестиційною діяльністю підприємств. В процесі її розробки та реалізації визначаються пріоритетні напрямки та форми інвестиційної діяльності, характер формування інвестиційних ресурсів підприємства, послідовність етапів реалізації короткострокових та довгострокових цілей суб’єкта господарювання, межі можливої інвестиційної активності підприємства за напрямками і формами його інвестиційної діяльності, система формалізованих критеріїв, за якими господарюючий суб’єкт реалізує і оцінює власну інвестиційну діяльність [1].
Під інвестиційною політикою підприємства розуміється комплекс теоретичних рішень та практичних дій і заходів, що здійснюються підприємством в межах завдань його розвитку та визначеної інвестиційної ідеології і забезпечують вигідне вкладання власного, залученого та позикового капіталу в об’єкти інвестування з метою забезпечення прибутковості (дохідності) господарюючого суб’єкта або досягнення інших позитивних результатів в майбутньому [2].
Інвестиційну політику підприємства класифікують залежно від її спрямованості. З цієї точки зору виділяють інвестиційну політику, спрямовану на:
— підвищення ефективності виробництва;
— модернізацію технологічного устаткування і технологічних процесів;
— створення нових підприємств (виробництв);
— впровадження принципово нового устаткування і вхід на нові ринки збуту.
У теорії фінансового менеджменту, за критерієм ризикових переваг інвестора, виділяють три основні типи інвестиційної політики підприємства: консервативна, помірна і агресивна інвестиційна політика.
Консервативна інвестиційна політика — варіант політики інвестиційної діяльності підприємства, пріоритетною метою якої є мінімізація рівня інвестиційного ризику. При здійсненні такої політики інвестор не прагне ні до максимізації рівня поточної прибутковості інвестицій, ні до максимізації темпів росту капіталу (і відповідно, максимізації темпів росту ринкової вартості капіталу), а піклується лише про безпеку своїх вкладень капіталу. Формою реалізації такої політики є формування консервативної інвестиційної програми.
Помірна (компромісна) інвестиційна політика — варіант політики здійснення інвестиційної діяльності підприємства, спрямованої на вибір таких об'єктів інвестування, за якими рівні прибутковості і ризику найбільшою мірою наближені до середньоринкової. При реалізації цієї політики організація не прагне до максимізації свого інвестиційного доходу і уникає вкладень капіталу у високоризикові об'єкти інвестування, одночасно відкидаючи низькодохідні інвестиційні проекти і фінансові інструменти інвестування. Формою реалізації такої політики є створення помірної інвестиційної програми.
Агресивна інвестиційна політика — варіант політики інвестування здійснюваною організацією, який спрямований на максимізацію поточного доходу від вкладень капіталу в найближчому періоді, по яких рівні прибутковості і ризику значно вище середньоринкових. При здійсненні цієї політики оцінці і обліку рівня інвестиційного ризику і можливостям росту ринкової вартості організації в перспективі відводиться допоміжна роль. Відповідно, при такій інвестиційній політиці підприємство уникає вкладень капіталу в реальні проекти з великим інвестиційним циклом, в акції з низьким рівнем дивідендів, в облігації з віддаленим періодом погашення і тому подібне. Така політика реалізується шляхом формування агресивної інвестиційної програми [3].
При розробці інвестиційної політики на підприємстві необхідно дотримуватися таких принципів:
1) спрямованість інвестиційної політики на досягнення ічних планів підприємства і забезпечення його фінансової стійкості;
2) урахування інфляції та фактора ризику;
3) економічна обґрунтованість інвестицій;
4) формування оптимальної структури портфельних і реальних інвестицій;
5) ранжирування проектів та інвестицій за їх важливістю і послідовністю реалізації, виходячи з наявності ресурсів та з урахуванням залучення зовнішніх джерел;
6) вибір надійних і найбільш дешевих джерел та методів фінансових інвестицій [5].
Основу інвестиційної діяльності підприємств складає реальне інвестування. Для більшості підприємств такий вид інвестування в сучасних умовах – єдиний правильний напрямок інвестиційної діяльності, що визначає високу роль управління реальними інвестиціями в системі інвестиційної діяльності підприємства. Це явище ще можна пояснити тим, що рівень розвитку та ступінь ліквідності фінансових активів підприємств, особливо цінних паперів, ще не надають можливості для раціонального та прибуткового розподілу інвестиційного капіталу не тільки внутрішніх, а й зовнішніх інвесторів за умов фінансової та економічної нестабільності в країні [4].
В основі ічних інвестиційних рішень повинен лежати активний пошук альтернативних варіантів напрямів, форм і методів здійснення інвестиційної діяльності, вибір найкращих з них, побудову на цій основі обший інвестиційній стратегії і формування механізмів ефективної її реалізації. Альтернативність є найважливішою відмінною рисою усієї системи стратегічного управління підприємством і пов'язана з усіма основними елементами стратегічного інвестиційного вибору — інвестиційними цілями, інвестиційною політикою по окремих аспектах інвестиційної діяльності, джерелами формування інвестиційних ресурсів, стилем і менталітетом інвестиційної поведінки тощо [3].
Під час формування інвестиційної стратегії, потрібно мати на увазі, що інвестиційна діяльність є основним механізмом, який сприяє впровадженню технологічних нововведень, що в свою чергу зможуть забезпечити зростання конкурентних позицій підприємства на ринку. Саме тому реалізація цілей стратегічного розвитку підприємства значно залежить від того, чи інвестиційна стратегія повністю відбиває досягнуті результати технологічного прогресу і адаптована до швидкого використання нових його результатів.
Список використаних джерел:
1. Шалигіна І.В. Інвестиційна стратегія система як довготермінових цілей інвестиційної діяльності підприємства / І.В. Шалигіна, А.Г. Болобан, В.А. Мінасян // Вісник Сумського нац. аграр. ун-ту. - Суми: СНАУ, 2011. - № 2 – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/Vsnau/2011_2/36Shalygina.pdf.
2. Руденко В.В. Методичні підходи до розробки інвестиційної політики підприємств / В.В. Руденко // Наука й економіка: Наук.-теорет. ж-л. – Хмельницький: ХЕУ, 2010. - № 2 (18) – С. 187-197.
3. Д. І. Голубєв Етапи розробки інвестиційної політики підприємства – Режим доступу: http://www.economy.in.ua/pdf/10_2014/23.pdf
4. Чорна М.В., Глухова С.В. Формування ефективної інвестиційної політики підприємства: Монографія. – Харків: ФО-П Шейніна О.В., 2010. –210 с.
5. Сілакова Г.В. Сопіженко О.О. Підходи щодо розробки інвестиційної політики підприємства.
Під інвестиційною політикою підприємства розуміється комплекс теоретичних рішень та практичних дій і заходів, що здійснюються підприємством в межах завдань його розвитку та визначеної інвестиційної ідеології і забезпечують вигідне вкладання власного, залученого та позикового капіталу в об’єкти інвестування з метою забезпечення прибутковості (дохідності) господарюючого суб’єкта або досягнення інших позитивних результатів в майбутньому [2].
Інвестиційну політику підприємства класифікують залежно від її спрямованості. З цієї точки зору виділяють інвестиційну політику, спрямовану на:
— підвищення ефективності виробництва;
— модернізацію технологічного устаткування і технологічних процесів;
— створення нових підприємств (виробництв);
— впровадження принципово нового устаткування і вхід на нові ринки збуту.
У теорії фінансового менеджменту, за критерієм ризикових переваг інвестора, виділяють три основні типи інвестиційної політики підприємства: консервативна, помірна і агресивна інвестиційна політика.
Консервативна інвестиційна політика — варіант політики інвестиційної діяльності підприємства, пріоритетною метою якої є мінімізація рівня інвестиційного ризику. При здійсненні такої політики інвестор не прагне ні до максимізації рівня поточної прибутковості інвестицій, ні до максимізації темпів росту капіталу (і відповідно, максимізації темпів росту ринкової вартості капіталу), а піклується лише про безпеку своїх вкладень капіталу. Формою реалізації такої політики є формування консервативної інвестиційної програми.
Помірна (компромісна) інвестиційна політика — варіант політики здійснення інвестиційної діяльності підприємства, спрямованої на вибір таких об'єктів інвестування, за якими рівні прибутковості і ризику найбільшою мірою наближені до середньоринкової. При реалізації цієї політики організація не прагне до максимізації свого інвестиційного доходу і уникає вкладень капіталу у високоризикові об'єкти інвестування, одночасно відкидаючи низькодохідні інвестиційні проекти і фінансові інструменти інвестування. Формою реалізації такої політики є створення помірної інвестиційної програми.
Агресивна інвестиційна політика — варіант політики інвестування здійснюваною організацією, який спрямований на максимізацію поточного доходу від вкладень капіталу в найближчому періоді, по яких рівні прибутковості і ризику значно вище середньоринкових. При здійсненні цієї політики оцінці і обліку рівня інвестиційного ризику і можливостям росту ринкової вартості організації в перспективі відводиться допоміжна роль. Відповідно, при такій інвестиційній політиці підприємство уникає вкладень капіталу в реальні проекти з великим інвестиційним циклом, в акції з низьким рівнем дивідендів, в облігації з віддаленим періодом погашення і тому подібне. Така політика реалізується шляхом формування агресивної інвестиційної програми [3].
При розробці інвестиційної політики на підприємстві необхідно дотримуватися таких принципів:
1) спрямованість інвестиційної політики на досягнення ічних планів підприємства і забезпечення його фінансової стійкості;
2) урахування інфляції та фактора ризику;
3) економічна обґрунтованість інвестицій;
4) формування оптимальної структури портфельних і реальних інвестицій;
5) ранжирування проектів та інвестицій за їх важливістю і послідовністю реалізації, виходячи з наявності ресурсів та з урахуванням залучення зовнішніх джерел;
6) вибір надійних і найбільш дешевих джерел та методів фінансових інвестицій [5].
Основу інвестиційної діяльності підприємств складає реальне інвестування. Для більшості підприємств такий вид інвестування в сучасних умовах – єдиний правильний напрямок інвестиційної діяльності, що визначає високу роль управління реальними інвестиціями в системі інвестиційної діяльності підприємства. Це явище ще можна пояснити тим, що рівень розвитку та ступінь ліквідності фінансових активів підприємств, особливо цінних паперів, ще не надають можливості для раціонального та прибуткового розподілу інвестиційного капіталу не тільки внутрішніх, а й зовнішніх інвесторів за умов фінансової та економічної нестабільності в країні [4].
В основі ічних інвестиційних рішень повинен лежати активний пошук альтернативних варіантів напрямів, форм і методів здійснення інвестиційної діяльності, вибір найкращих з них, побудову на цій основі обший інвестиційній стратегії і формування механізмів ефективної її реалізації. Альтернативність є найважливішою відмінною рисою усієї системи стратегічного управління підприємством і пов'язана з усіма основними елементами стратегічного інвестиційного вибору — інвестиційними цілями, інвестиційною політикою по окремих аспектах інвестиційної діяльності, джерелами формування інвестиційних ресурсів, стилем і менталітетом інвестиційної поведінки тощо [3].
Під час формування інвестиційної стратегії, потрібно мати на увазі, що інвестиційна діяльність є основним механізмом, який сприяє впровадженню технологічних нововведень, що в свою чергу зможуть забезпечити зростання конкурентних позицій підприємства на ринку. Саме тому реалізація цілей стратегічного розвитку підприємства значно залежить від того, чи інвестиційна стратегія повністю відбиває досягнуті результати технологічного прогресу і адаптована до швидкого використання нових його результатів.
Список використаних джерел:
1. Шалигіна І.В. Інвестиційна стратегія система як довготермінових цілей інвестиційної діяльності підприємства / І.В. Шалигіна, А.Г. Болобан, В.А. Мінасян // Вісник Сумського нац. аграр. ун-ту. - Суми: СНАУ, 2011. - № 2 – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/Vsnau/2011_2/36Shalygina.pdf.
2. Руденко В.В. Методичні підходи до розробки інвестиційної політики підприємств / В.В. Руденко // Наука й економіка: Наук.-теорет. ж-л. – Хмельницький: ХЕУ, 2010. - № 2 (18) – С. 187-197.
3. Д. І. Голубєв Етапи розробки інвестиційної політики підприємства – Режим доступу: http://www.economy.in.ua/pdf/10_2014/23.pdf
4. Чорна М.В., Глухова С.В. Формування ефективної інвестиційної політики підприємства: Монографія. – Харків: ФО-П Шейніна О.В., 2010. –210 с.
5. Сілакова Г.В. Сопіженко О.О. Підходи щодо розробки інвестиційної політики підприємства.
